3. Підстави, умови та розмір надання допомоги по тимчасовій непрацездатності

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається працівникам та іншим застрахованим особам, які втратили заробітну плату (дохід) у разі настання передбачених законодавством України обставин. До цих обставин (страхових ризиків) належать: захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві, необхідність догляду за хворою дитиною чи хворим членом сім'ї, карантин та деякі інші випадки, зазначені у ст. 35 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" і у ст. 23 Закону України від 6 квітня 2000 р. "Про захист населення від інфекційних хвороб".

Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, як це й прийнято для страхових допомог, залежать від страхового стажу. Зокрема, передбачено, що вона становить 60% середньої заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які мають страховий стаж до 5 років, 80% середньої заробітної плати (доходу) при страховому стажі від 5 до 8 років, і за наявності страхового стажу понад 8 років розмір допомоги дорівнює 100% середньої заробітної плати (доходу).

Вітчизняне законодавство передбачає винятки з правила про залежність цієї допомоги від страхового стажу особи. Так, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу застрахованим особами, що віднесені до 1—4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також одному з батьків чи особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Аналогічно обчислюються допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також жертвам нацистських переслідувань та донорам, які мають право на пільгу, передбачену ст. 10 Закону України від 23 червня 1995 р. "Про донорство крові та її компонентів".

Правила визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності однакові для всіх застрахованих осіб і не залежать від підстав набуття права на неї. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується на підставі виданого в установленому порядку листка непрацездатності, який є єдиним документом, що засвідчує факт тимчасової втрати людиною працездатності. За його наявності працівник має право звернутися до комісії із соціального страхування, а інші застраховані особи - до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за призначенням допомоги.

Рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності повинно бути ухвалене впродовж 10 днів з дня надходження необхідних для цього документів. Разом з тим органи, що її призначають, можуть відмовити у виплаті допомоги. Зазвичай це відбувається:

1) коли особа захворіла або травмувалась при вчиненні злочину;

2) у разі умисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування особи під арештом чи за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталася внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.