Дорожньо-транспортний правовий захист

Дорожньо-транспортна безпека регламентується Законом "Про дорожній рух" від 16 липня 1993 р. Цей закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоро­в'я громадян, створення безпечних умов для учасників руху та охо­рони навколишнього середовища.

Посадові особи, що відповідають за експлуатацію транспорт­них засобів зобов'язані:

о забезпечувати професійний рівень водіїв,

о дотримуватися режиму праці та відпочинку, здійснювати кон-троль за станом їх здоров'я.

Забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримуватися екологічних вимог при їх експлуатації. Не допус­кати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає державним стандартам або ті, що не пройшли державного техніч­ного огляду.

Учасники дорожнього руху (водії, пасажири, пішоходи та ін.) мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодуван­ня збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобіль­них доріг, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невідповід­ного стану автомобільних доріг, залізничних мостів вимогам без­пеки руху, згідно з чинним законодавством (ст. 16).

Пішохід має право на — переважний перетин проїзної частини по пішохідним переходах, а при їх відсутності дорогу переходити під прямим кутом до краю проїзної частини. Він зобов'язаний ру­хатись тротуарами, а в разі їх відсутності по краю дороги, керуватися сигналами світлофора.

Пасажири зобов'язані здійснювати посадку і висадку лише після повної зупинки руху з спеціальних майданчиків, а де їх немає, то з тротуару або узбіччя. Вони мають право на безпечне переве­зення і відшкодування заподіяних збитків.

Експлуатація транспортних засобів забороняється, з вилучен­ням номерних знаків у разі; порушення правил і нормативів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, технічних неполадок, невідпо­відності номерних знаків або непроходження технічного огляду.

Згідно з чинним законодавством водії і відповідні посадові особи органів МВС зобов'язані володіти практичними навичками надання першої медичної допомоги потерпілим внаслідок дорож­ньо-транспортних подій та періодично проходити відповідну підго­товку за програмами міністерства охорони здоров'я. Транспортні засоби повинні обладнуватися спеціальними медичними аптечками.

Водії транспортних засобів несуть відповідальність за додер­жання гранично допустимих викидів і скидів забруднюючих речо­вин та гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє середовище, встановлених для відповідних видів транспорту. Згідно законодавства юридичні та фізичні особи, винні у порушенні відпо­відних правил, нормативів та стандартів несуть дисциплінарну, ад­міністративну і кримінальну відповідальність.

Законодавство про пожежну безпеку

Для вдосконалення роботи щодо забезпечення пожежної без­пеки створена законодавчо-правова база. Правовою основою діяль­ності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон "Про пожеж­ну безпеку", Постанови Верховної Ради, укази і розпорядження Президента, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Мініст­рів, рішення органів державної виконавчої влада, місцевого та регі­онального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції. По­жежна безпека забезпечується стандартами, будівельними норма­ми, правилами улаштування електроустановок, нормами технолог­ічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи з сфери їх дії.

Закон "Про пожежну безпеку" визначає загальні правові, еко­номічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на те­риторії держави. Забезпечення пожежної безпеки є складовою ча­стиною виробничої діяльності підприємств, посадових осіб та пра­цівників. Згідно чинного законодавства, забезпечення пожежної без­пеки підприємств покладається на керівників та уповноважених осіб.

На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної безпе­ки встановлюється відповідний протипожежний режим, порядок проведення пожежонебезпечних робіт, дії працівників у разі виник­нення пожежі і т. ін. Пожежна безпека забезпечується шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки населення, зниження матеріальних втрат і зменшення негативних екологічних наслідків, а уразі їх виникнення створення умов для швидкого виклику по­жежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Вирішення питань пожежної безпеки входить до компетенції і Міністерства надзвичайних ситуацій, яке забезпечує:

• здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охо­рони населених пунктів та об'єктів народного господарства, коор­динацію діяльності міністерств, інших центральних органів держав­ної влади з питань вдосконалення пожежної охорони;

• отримання від підприємств та всіх органів виконавчої влади інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань.

Рішення МНС з питань пожежної безпеки, що належать до його компетенції, є обов'язковими для органів державної виконавчої вла­ди, а також підприємств, установ, організацій та громадян.

Підрозділи Державної пожежної охорони створюються в насе­лених пунктах, а також на підприємствах та інших об'єктах незалеж­но від форм власності, що мають особливо важливе значення або підвищену пожежну небезпеку. Державна пожежна охорона фор­мується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охо­рони, входить до системи МНС і здійснює державний пожежний нагляд.

Державна пожежна охорона є одночасно складовою частиною державної системи Цивільної оборони і у межах своєї компетенції вирішує питання мобілізаційної підготовки.

Основним завданням Державної пожежної охорони є:

• нормативне регулювання в галузі пожежної безпеки і конт­роль за дотриманням протипожежних вимог,

• запобігання пожежам та нещасним випадкам на них;

• організація гасіння пожеж, рятування людей та надання до­помоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих.

При гасінні пожеж основним бойовим завданням особового скла­ду Державної пожежної охорони є рятування людей у разі загрози їх життю і ліквідація пожеж у такому обсязі, якого вона набула до моменту прибуття підрозділів Державної пожежної охорони.

Система управління охороною праці — це регламентована нормативними документами сукупність взаємозв'язаних організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і соціально-економічних заходів, спрямованих на формування безпечних і нешкідливих умов праці.

Управління безпекою життєдіяльності повинно базуватися на дотриманні законодавства про працю, виконання законів Верховної Ради, що стосується даного питання, а також постанов, директивних актів, Указів, відповідних розпоряджень Уряду та Кабміну, органів Державного нагляду, вимог стандартів, правил та інструкцій з проблем безпеки.

При отриманні управлінських рішень з вищестоящої інстанції кожен керівник структурної ланки визначає відповідальних за реалізацію даного рішення, вказує порядок доведення рішення до виконавця і встановлює конкретний термін його виконання.

Правильна розробка управлінських рішень, конкретних завдань дія функціональних служб і посадових осіб, визначення відповідальних осіб за забезпечення безпеки дає повну підставу керівнику підприємства вимагати повного виконання намічених заходів; щодо безпеки життєдіяльності.