5. Послідовність етапів розвитку мозкових шлуночків у ссавців

Передній кінець нервової трубки розширюється і утворює три послідовно розташовані первісні мозкові пухирі, розділені невеликими перехватами, а саме: передній мозковий пухир, середній і ромбоподібний. Ці три пухирі являють собою закладку всього головного мозку. Вони не лежать в одній площині, а дуже вигнуті, причому утворюється три вигини. Деякі з них з подальшим розвитком зникають. Більш стійкими виявляється вигин в області середнього пухиря, який називається тім'яним вигином. На кінець четвертого тижня розвитку з'являються ознаки майбутнього поділу переднього і заднього пухирів. На шостому тижні розвитку є вже п'ять мозкових пухирів. Передній пухир поділяється на кінцевий мозок і проміжний мозок; середній мозок не поділяється, а ромбоподібний пухир поділяється на задній мозок і довгастий мозок. У кінцевому мозку утворюються два бокових вирости, з яких походять півкулі великого мозку. З бічних стінок проміжного пухиря утворюються зорові горби, з його дна - сірий горб з лійкою і задня частина гіпофіза, а з задньої стінки - епіфіз. Із середнього мозку утворюються ніжки мозку і чотири-горбикове тіло. У ромбоподібному пухирі розрізняють закладку мозочка і довгастого мозку. Із черевних стінок заднього мозку утворюється закладка варолієвого моста, а з бокових - ніжки мозочка до моста.

Порожнини мозкових пухирів перетворюються на шлуночки сформованого мозку. Порожнини виростів кінцевого мозку утворюють два бічні шлуночки. З порожнини проміжного мозку походить третій шлуночок. Найменше розвивається порожнина середнього мозку, утворюючи сильвіїв водопровід, а з порожнини всього ромбоподібного пухиря утворюється четвертий шлуночок. Спинний мозок залишається трубчастим на все життя. Лише протягом ембріонального розвитку стінки настільки потовщуються в бічних своїх частинах, що сходяться, залишаючи між собою передню серединну щілину і задню серединну борозну. Порожнина трубки залишається дуже маленькою, з неї походить центральний канал спинного і довгастого мозку.

(6, 9) – 6 - Цитоархітектоніка нової кори . Мієлоархітектоніка та зв*язки окремих шарів кори . 9 – Нова кора , як вищий відділ ЦНСлюдини.

Кора великих півкуль головного мозку, шар сірої речовини товщиною 1—5 мм, що покриває півкулі великого мозку ссавців тварин і людини. Ця частина головного мозку, що розвинулася на пізніх етапах еволюції тваринного світу, грає виключно важливу роль в здійсненні психічною, або вищою нервовою діяльності, хоча ця діяльність є результатом роботи мозку як єдиного цілого. Завдяки двостороннім зв'язкам з відділами нервової системи, що пролягають нижче, кора може брати участь в регуляції і координації всіх функцій організму. У людини кора складає в середньому 44% від об'єму всієї півкулі в цілому. Її поверхня досягає 1468—1670 см ² .

 Під цитоархітектонікою розуміють топографію та взаємне розміщення клітин, що утворюють шари та будову цих шарів. Область мієлоархітектоніки — відростки нервових клітин, які формують смужки. Цитоархітектоніка неокортексу, яка є наступною:

• перший шар — це молекулярний шар, який доволі бідний на нейрони (зірчасті клітини та клітини Кахаля-Ретціуса) і в ньому переважають відростки клітин інших шарів

• другий шар називається зовнішнім зернистим шаром через велику кількість зернистих клітин в ньому

• третій шар — зовнішній пірамідний шар; свою назву отримав також через своєрідний вигляд клітин, які містяться в ньому

• четвертий шар — внутрішній зернистий шар і в ньому містяться зернисті та зірчасті клітини

• п'ятий шар — це гангліонарний шар, який містить клітини Беца

• шостий шар — поліморфний (через велику кількість різних нейронів)

Нова́ кора́(неоко́ртекс,і́зокортекс ) — нові областікориголовногомозку, які у нижчихссавцівтільки намічені, а улюдинистановлять основну частину кори. Нова кора розташовується у верхньому шарі півкуль мозку, має товщину 2-4 міліметра і відповідає за вищі нервові функції — сенсорне сприйняття, виконання моторних команд, усвідомленемислення, а у людей і за мову.

Неокортекс містить два основних типи нейронів: пірамідальні нейрони і вставні нейрони.

Структура нової кори відносно однорідна (звідси альтернативна назва: «ізокортекс»). У людини вона налічує шість горизонтальних шарів нейронів, які відрізняються за типом і характером зв'язків. Вертикально нейрони об'єднані у так звані колонки кортекса. У дельфінів нова кора налічує 3 горизонтальних шари нейронів.

В неокортексі виділяють три типи клітин: пірамідні, зірчасті і веретеноподібні.

Зірчасті нейрони - беруть участь в процесах сприйняття подразнень (аферентна функція) і в об'єднанні діяльності різних пірамідних нейронів.

Пірамідні нейрони здійснюють еферентну функцію кори і внутрішньо-корові процеси взаємодії між віддаленими один від одного нейронами. Найбільш великі пірамідні клітини - гігантські пірамідні клітини Беца - знаходяться в передній центральній закрутці (моторній зоні кори). Вони вертикально орієнтовані в товщі кори, і їх аксон йде в товщу білої речовини до відділів ЦНС, що лежать нижче. Крупні пірамідні клітини мають багато міжнейронних зв’язків (лише на дендритах їх біля 2-5 тисяч), що забезпечує величезне число міжцентральних взаємодій.

Функції кори великих півкуль:

1. За І.П. Павловим – кора - розпорядник і розподілювач всіх життєвих функцій.

2.       Функція вищого аналізу і синтезу всіх аферентних подразників.

3.       Замикальна функція – утворення нових рефлексів, що вдосконалює індивідуальне пристосування організму.

4.       Завдяки пам’яті в корі нагромаджується великий об’єм інформації.

5. З корою пов’язані свідомість , мислення, мова.

Сенсорні зони кори. Ці зони є первинними полями зв’язаними з органами відчуттів і органами руху на периферії. Вони здійснюють аналіз окремих подразнень, які поступають в кору від відповідних рецепторів. Зорова,слухова і вестибулярна чутливість , нюхова, смакова та ін. Разом з моторними зонами біля 50.

Асоціативні зони кори. Асоціативні зони відіграють важливу роль в процесах аналізу та синтезу інформації, яка поступає в кору великих півкуль. Окремі відчуття, які утворюються в сенсорних зонах, синтезуються в асоціативних зонах в комплекси.

Моторні зони кори. - провідна роль в регуляції довільних рухів . В корі є нервові клітини, аксони яких йдуть до нервових центрів, що лежать нижче - до підкоркових центрів, мозкового стовбура, до спинного мозку. Це гігантські пірамідні клітини Беца. Для них характерна вертикальна орієнтація в товщі кори. Від тіла клітини вертикально вверх відходить найбільш товстий (верхівковий) дендрит, через який інформація від інших нейронів входить в клітину, а вертикально вниз відходить довгий аксон, який зв^’язує клітини Беца з центрами, що лежать нижче, в тому числі і зі спинним мозком. Це дає можливість координувати моторну функцію кори в залежності від різноманітних змін внутрішнього та зовнішнього середовища.