7. Мозочок. Розміщення та структурно – функціональний зв*язок з іншими відділами мозку

Мозочок  — частина заднього мозку ссавців, що відіграє важливу роль в координації руху. Мозочок розташований над довгастим мозком і мостом, та так само, як і великий мозок, він покритий оболонками. Зв'язок мозочка з іншими структурами мозку здійснюється через ніжки мозочка. Мозочок лежить дорсально від моста і довгастого мозку. В ньому розрізняють дві півкулі і середню частину - черв'як. Поверхня мозочка вкрита шаром сірої речовини, що утворює вузькі звивини, між якими розташовані борозни.

Функції: центр рівноваги, контроль над м'язами та координацією рухів.

ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН ОРГАНІЗАЦІЇ МОЗОЧКА: Складається мозочок із сірої речовини, яка розташована зовні, та білої, що міс­титься в середині його. У глибині білої ре­човині лежать ядра - покриття, кулясте, пробковидне, зубчасте. Ці ядра мають чис­ленні зв'язки з іншими відділами ЦНС. Проходять ці шляхи через три пари ніжок мозочка.

Аферентні волокна входять до складу спіноцеребелярних шляхів Флексига і Говерса, вестибулоцеребелярного, оливоцеребелярного, а також кортико-понтоцеребелярного. Еферентні волокна від ядер мозочка ідуть до кори - церебелоталамокортикальний шлях, до численних моторних центрів стов­бура головного мозку (до вестибулярних ядер, червоного ядра, ретикулярної формації та ін.).

У хребетних, що володіють корою великих півкуль, мозочок являє собою функціональний відгалуження головної осі «кора великих півкуль - спинний мозок». Мозочок отримує копію афферентной інформації, що передається зі спинного мозку в кору півкуль головного мозку, а також еферентної - від рухових центрів кори півкуль до спинного мозку. Перша сигналізує про поточний стан регульованої змінної (м'язовий тонус, положення тіла та кінцівок в просторі), а друга дає уявлення про необхідному кінцевому стані. Зіставляючи перше і друге, кора мозочка може розраховувати помилку, про яку повідомляє в рухові центри. Так мозочок безперервно коректує і довільні, і автоматичні рухи.

Хоча мозочок і пов'язаний з корою головного мозку, його діяльність не контролюється свідомістю.

8.Центральна і периферична, вегетативна та соматична нс.

Структурним і функціональним елементом нервової системи є нейрон , має дендрити, тіло і аксон. Нервова система хребетних тварин і людини поділяється на центральну нервову систему, що включає головний і спинний мозок, і периферичну, в яку входять нервові волокна і вузли , які лежать поза центральною нервовою системою. По деяким особливостям будови і функції нервову систему поділяють також на соматичну івегетативну нервову систему, остання в свою чергу поділяється на симпатичну і парасимпатичну.Центральна нервова система(ЦНС) — система органів, побудована знервових клітин, яка координує функціонування та взаємозв'язок всіх інших органів та систем органів організму. Центральна нервова система може бути вузлового та трубчастого типів.

Загалом ЦНС поділяється на такі сім частин: півкулі мозку (ліва та права), проміжний мозок,середній мозок,мозочок,довгастий мозок,спинний мозок; при цьому перші шість частин об'єднуються під назвоюголовного мозку. Через всі ці структури проходить система порожнин, заповнених мозковою рідиною, аболіквором—мозкових шлуночків. Ці шлуночки походять від суцільного просвіту, що в ходіембріонального розвиткуутворюється при змиканні первинною нервової пластинки внервову трубку.

Довгастий мозок, міст та середній мозок разом називаються стовбуром головного мозкута оточують 4-й мозковий шлуночок (довгастий мозок та міст) та мозковий водогін (середній мозок). Проміжний мозок та півкулі разом називаються переднім мозком і включають в себе третій та бокові (лівий та правий) шлуночки відповідно. До 4-го шлуночку головного мозку приєднаний заповнений такою самою рідиною спинномозковий канал, що йде по всій довжині спинного мозку.

Периферична нервова система— частина нервової системи представлена нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами, рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та об'єднує їх у взаємодії.Перифери́чна нерво́ва систе́ма(ПНС) складається зі всіх іншихнервівінейронів, які не лежать в межахцентральної нервової системи(ЦНС). Переважна більшість нервів (які фактично єаксонаминейронів) належить ПНС.

Периферична нервова система у людини включає у себе 31 пару спинно-мозкових нервіві 12 парчерепних нервів, що прямують відспинноготаголовногомозку до периферії.^[1]

Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову системуіавтономну нервову систему.

В свою чергу автономна НС поділяється на Симпатичну НС і Парасимпатичну НС. Симпатична НС і Парасимпатична НС - взаємопов"язані між собою і є "антагоністами" за механізмом впливу: Перша стимулює роботу органів - інша гальмує.

Соматична нервова система - частина нервової системи, що іннервує м'язи тіла; забезпечує сенсорні і моторні функції організму. Разом з вегетативною нервовою системоюформуютьпериферичну нервову систему.

Соматична система грає подвійну роль:

• Збирає інформацію від органів відчуттіві направляє її вЦНС

• Передає сигнали від ЦНСскелетним м‘язаму відповідь на одержану інформацію, чим обумовлює рух.

У хребетних твариндо соматичних відносятьпоперечно-посмуговані м'язискелета. Їх іннервуютьмотонейронипередніх рогівспинного мозкуі деяких моторних ядер стовбурової частиниголовного мозку. Координована діяльність цих мотонейронів забезпечується прямими або опосередкованими (через інтернейрони) синаптичними впливами, що приходять від мотонейронів, сенсорних, або чутливих, нейронів, які отримують інформацію з м'язів та сухожиль (див.Пропріорецептори), а також з вищих моторних центрів розташованих на різних рівнях головного мозку (див.Пірамідна система,Екстрапірамідна система).

Ділення нервової системи на соматичну і вісцеральну (нутрощеву, вегетативну нервову систему), введене англійським фізіологом В. Х. Гаськеллом, вельми умовно.

Функції соматичної нервової системи:

• Сприймае зовнішні подразнення

• Забезпечує сенсорні і моторні функції

• Збирає інформацію від органів чуття і передає до центральної нервової системи

• Від ЦНС передає сигнали скелетним м'язам

Автоно́мна (вегетативна) нерво́ва систе́ма — у ссавцівчастинанервової системи, яка керує мимовільними діямигладких м'язів(стравоходу,кровоносних судин),серцяізалоз. Функцією автономної нервової системи є підтримкагомеостазу— сталості внутрішнього середовища організму. Вона не підкоряється свідомості, хоча й підпорядкованаспинномутаголовному мозку.

Звичайно вегетативна нервова система поділяється на два підрозділи: симпатичну та парасимпатичну системи. Третя, ентерична, система, що іннервує травні органи та здебільшого незалежна відцентральної нервової системи, також іноді вважається частиною автономної нервової системи.

Симпатична системавідповідає настрес, збільшуючисерцебиття,кров'яний тиск, цілком готуючи тіло до дій.Парасимпатична системаважливіша, коли тіло перебуває у стані спокою. Вона сповільнює серцебиття, знижує кров'яний тиск, стимулюєтравну систему.

Більшість органів іннервується як симпатичним, так і парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи. Парасимпатичний відділ не іннервує посмуговані м’язи, гладкі м’язи матки, більшість кровоносних судин, сечоводи, потові залози, волосяні фолікули шкіри, селезінку, надниркові залози та гіпофіз.

Вегетативна нервова система не має своїх особливих аферентних, чутливих шляхів. Чутливі імпульси від органів йдуть у складічутливих волокон, які є спільними для вегетативної та соматичної нервових систем. Вищий контроль та регуляція функцій вегетативної нервової системи, як і соматичної, відбувається за рахунок кори півкуль великого мозку.

Соматична та вегетативна нервові системи відрізняються не лише за функцією, а й за будовою, а саме: соматичні рухові волокна виходять із спинного мозку сегментарно, а вегетативні волокна виходять лише з певних центрів: мезенцефалічного, бульбарного (парасимпатичні ядра черепних нервів у ромбоподібній ямці), які об’єд­нані в краніальний відділ; тораколюмбального (бічні роги протягом сегментів від CVIII до LII-III), сакрального (бічні роги протягом сегментів SII-IV).

Тораколюмбальний відділ належить до симпатичного відділу, а краніальний і сакральний– до парасимпатичного.

Соматичні нервові волокна мають добре помітну м’якотну оболонку, а у вегетативних вона відсутня.

Тіла клітин соматичних нейронів знаходяться у передніх рогах спинного мозку, а їхні відростки (аксони), не перериваючись, досягають скелетних м’язів. Нервові відростки вегетативних нейронів перериваються у вегетативних вузлах. Отже, тут є передвузлові (прегангліонарні) і післявузлові (постгангліонарні) волокна.

Найпростіша рефлекторна дугасоматичної нервової системи складається з двохнейронів, а вегетативної – з трьох (євставний нейрон); їїеферентна ланкаскладається не з одного, а з двох нейронів.

10.Розвиток нервової системи в ембріогенезі

Встановлено, що нервова система зароджується в пласті клітин на дорзальній поверхні розвивається ембріона (нервової платівці), з якої утворюється нервова трубка. Процес перетворення частини клітин зовнішнього зародкового шару в спеціалізовану тканину, з якої розвивається ЦНС, називається індукцією. Після індукції нервової пластинки в розвитку будь-якої частини мозку виділяються наступні стадії: 1) місцеве поділ зародкових клітин в різних ділянках; 2) переміщення (міграція) зародкових клітин із зони, в якій вони виникли, до місць їх остаточного перебування; 3) об'єднання (агрегація ) клітин, що приводить до формування чітко виділяються ділянок мозку; 4) дифферен-цировка незрілих нейронів; 5) формування зв'язків з іншими нейронами; 6) виборча загибель деяких нейронів; 7) ліквідація одних, раніше сформувалися, зв'язків і стабілізація інших.

Наступний важливий етап спеціалізації мозку - виділення на головному кінці трубки трьох опуклостей (мозкових міхурів), що відповідають трьом головним відділам мозку: переднього, середнього та заднього. Далі міхур, відповідний передньої частини мозку, ділиться на кінцевий мозок, з якого згодом утворюється кора великих півкуль, і проміжний мозок.

Кінцевий мозок проходить ще три стадії розвитку. Перша стадія - утворення нюхових часток, гіпокампу та інших структур, тобто лімбічної системи (древніх підкіркових утворень). На другій стадії відбувається потовщення стінок переднього відділу мозку. З них формуються базальні ганглії, які відіграють важливу роль у здійсненні рухових функцій, а також мигдалеподібне ядро ??- важливий центр контролю адаптивних реакцій організму. Третя стадія розвитку кінцевого мозку - формування кори великих півкуль.

В даний час один з головних напрямків аналізу ембріонального досвіду пов'язано з вивченням ролі статевих гормонів.

ГІСТОЛОГІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Нервова система має досить складну гістологічну будову. До її складу входять нейрони ( нервові клітини), нервові волокна, нейроглії і сполучнотканинні елементи. Нейрони є основною структурно-функціональної частиною нервової системи . Величина і форма нейрона залежать від довжини і кількості його відростків. Відростки прийнято ділити на дендрити (цитоплазматичні) і аксони, або нейрити (осевоціліндріческіе). Дендрити, древовидно розгалужуються вирости цитоплазми нейрона, проводять роздратування в сторону тіла нейрона. Аксон являє собою вісециліндричний довгий одиничний відросток, що несе імпульси від нервової клітини; він закінчується короткими розгалуженнями. Тіло нейрона складається з цитоплазми і ядра. В цитоплазмі є хроматофільна речовина і нейрофібрили, які є специфічними компонентами нервових клітин хроматофільна речовина мається на тілі нейрона і великих дендритах у вигляді грудочок різної величини. Нейрофібріли у вигляді найтонших ниток знаходяться на тілі клітини і її відростках. Крім того, нейрон містить сітчастий апарат Гольджі, мітохондрії та інші органели, а також входить в ядро, ядерце, багате нуклеїновими кислотами. Нервові волокна утворені відростками нейронів. Залежно від того, чи мають вони шар мієліну, вони діляться на безмієлінові та мієлінові . Перші переважають у вегетативній, а другий-в соматичної частини нервової системи. Осьовий циліндр складається з аксоплазми і нейрофібрил , що відіграють важливу роль в регенерації нервового волокна. Шар мієліну , що огортає осьовий циліндр, має значну товщину протягом усього нервового волокна і містить велику кількість мієліну, що складається з жироподібних речовин.У шарі мієліну також є глибокі воронкоподібні западини, видимі на поздовжніх зрізах як канальці, досягають осьових циліндрів в косому напрямку, - насічки мієліну (насічки Шмідта-Лантермана). Цитоплазма нейролеммоцітов (шванновских клітин), випинаючись в такі воронки, утворює відростки, які також досягають осьових циліндрів. Завдяки таким відростках нейро-леммоцити, як вважає Б. С. Дойников, здійснюють регуляцію трофічних процесів в осьовому циліндрі нервового волокна. Відмінною рисою нервових волокон в центральній нервовій системі є те, що вони не мають вузлів нервового волокна і Нейролемма і осьові циліндри супроводжуються гліальними елементами. Нейролеммоціти виконують роль периферичної глії. Зовнішній шар нейролеммоціта з його ядром і здебільшого цитоплазми становить Нейролемма. Внутрішній шар цитоплазми містить мнеліновие пластинки. При пошкодженні нервового волокна нейролеммоціти проліферують і утворюють містки (бюнгеровскіе стрічки) між його центральним іпериферичним відрізками, граючи таким чином важливу роль в регенерації. Нейроглія грає роль сполучної тканини центральної нервової системи . Розрізняють макро-і мікроглію.