Використання звукової інформації в навчанні
У певних випадках використання звукового способу передачі інформації є найбільш природним і необхідним з точки зору методики навчання. Це стосується:
- навчання іноземних мов;
- музичного виховання та спеціалізації з історії і теорії музики, де розповідь у текстовому вигляді супроводжується фрагментами музичних творів;
- опанування спеціальностей, що потребують усного спілкування.
У багатьох навчальних ситуаціях аудіоматеріали можуть доповнювати інші медіаресурси:
- ілюструвати лекційний матеріал (оригінальний історичний текст або музичний фрагмент як супровід до опису історичних подій);
- подавати матеріал, проілюстрований графічними матеріалами;
- пояснювати матеріали, надані у вигляді схем або графіків;
- роз’яснювати процедури, ілюструючи основні етапи малюнками або схемами;
- привертати увагу до головних ідей, поданих у тексті;
- привертати увагу (звукові ефекти);
- персоналізувати спілкування (аудіозв’язок);
- створювати певний настрій або відчуття культурного зв’язку (музичний фрагмент).
Під час проектування фрагментів з використанням аудіоресурсів слід пам’ятати про учнів, які відчувають труднощі у сприйнятті звукової інформації, і підтримувати її сприйняття за допомогою інших засобів.
Звукова інформація може бути подана у вигляді автономних аудіофрагментів або звукових ресурсів, синхронізованих з іншими видами інформації.
Телекомунікаційні засоби дають змогу передавати звукову інформацію як поштове повідомлення в реальному часі, при проведенні аудіо- та відеоконференцій або двостороннього зв’язку між учнями чи учнем і викладачем.
Останнім часом активно розвиваються засоби розпізнавання усної мови, що сприятиме використанню не лише звукового виведення (від комп’ютера – до учня), а й звукового входу (наприклад, для розпізнавання відповідей).
17. Використання мультиплікації з навчальною метою.
Використання мультиплікації з навчальною метою має призначення:
- наочно продемонструвати принципи роботи приладів;
- показати послідовність кроків виконання деякої процедури;
- проілюструвати теоретичний матеріал шляхом демонстрування поведінки моделі деякого процесу, явища або об’єкту;
- сконцентрувати увагу учня на основних моментах шляхом абстрагування від конкретних деталей.
Створюючи анімаційний фрагмент, ви можете зосередитися на демонструванні найбільш істотних характеристик і вибрати найбільш дієвий спосіб пояснення — наприклад, роз’яснюючи етапи роботи з програмним забезпеченням, ви можете комбінувати реальне зображення екрана з коментарями окремих його фрагментів, вилучити неважливу інформацію на початковому етапі, щоб не відволікати увагу учнів.
Подальший розвиток анімації відбувається в напрямі створення інтерактивних моделей, тобто моделей, які дають змогу користувачу керувати їх роботою. Учень може змінювати параметри системи або розташування об’єктів і, таким чином, бути не пасивним спостерігачем, а дослідником.
Анімаційні ефекти можуть бути використані для привертання уваги учня і досягнення емоційного впливу – наприклад, рухомий яскравий знак оклику швидше приверне увагу, ніж звичайний символ, а рухомий напис «молодець!» допоможе стимулювати вивчення предмета.
Рухоме зображення впливає на периферійний зір людини.
Вкрай важко зосередитися на читанні тексту, розташованого в центрі сторінки, якщо в її верхньому куті вміщено переливчастий логотип. Анімовані зображення мають право на існування у web-дизайні, однак, у загальному випадку використання анімації найкраще обмежувати. Не можна допускати відтворення анімації в нескінченному циклі – досить, щоб вона відтворювалася кілька разів.
Мета застосування анімації:
- для передачі перехідних процесів;
- для вказівки на спрямованість дії;
- для передачі змін, що відбуваються з часом;
- для зміни відображуваної в окремій частині сторінки інформації;
- для покращення графічного зображення;
- для візуалізації об’ємних структур;