- •Історії дослідження
- •Рельєф дна
- •2)Перехідна зона займає 13,5% від площі Тихого океану. Тут розміщений найглибший глибоководний жолоб — Маріанський (11 022 м), відкритий 1951 р.
- •Властивості водних мас
- •Природні ресурси океану
- •Короткі відомості з історії дослідження
- •Властивості водних мас
- •Екваторіальні, тропічні, субтропічні, субполярні та полярні.
- •Північний Льодовитий океан
- •Короткі відомості з історії дослідження
- •1932 Р. Експедиція під керівництвом Отто Шмідта (1891-1956) і капітана Володимира Вороніна
- •Природні ресурси океану
Властивості водних мас
Ураховуючи фізичні та хімічні властивості води, в Атлантичному океані виділяють такі типи водних мас: екваторіальні, тропічні, субтропічні, субполярні та полярні.
Розподіл температур води в цілому аналогічний розподілу температур повітря.
Середня температура поверхневих вод в Атлантичному океані нижча (+16,9° С), ніж у Тихому. Води й крига Північного Льодовитого океану та Антарктиди істотно охолоджують води в Атлантичному океані.
Середня солоність Атлантичного океану становить 35,5%о.
В екваторіальних широтах вона становить 34%о .
Найвищу солоність поверхневих вод спостерігають у тропічних та субтропічних широтах обох півкуль (37,5%о), де мало опадів та велике випаровування.
У помірних широтах вона знижується до 33%о .
З глибиною і температура води, і солоність знижуються. Температура знижується досить різко до глибини 1 000 м (до +3,8° С), а глибше — дуже повільно.
У придонному шарі температура води становить від 0 до +2°С, солоність — 34,6-34,9%о.
У широких межах змінюється амплітуда припливів в Атлантичному океані, У відкритому океані вона не перевищує 1 м. У затоці Фанді (Канада) відомі припливи до 18 м, які є максимальними для Світового океану.
Тропічні, субтропічні та полярні водні маси мають велику прозорість води (море Уеделла — 72 м). Течії
В Атлантичному океані, на відміну від Тихого, більше виражені течії меридіонального напрямку, що впливають на розподіл температур між різними широтами. Це пояснюють великою протяжністю океану з півночі на південь. В океані виявлено два кола поверхневих течій:
1)Північній півкулі — Північна Пасатна, Гольфстрім, Північноатлантична, Канарська течії — утворюють рух води за годинниковою стрілкою;
2)Південній півкулі — Південна Пасатна, Бразильська, течія Західних Вітрів і Бенгальська течії — утворюють рух води проти годинникової стрілки.
Ці теплі й холодні течії більш активні, ніж в інших океанах, переміщують води з одних широт в інші й порушують широтну зональність у розподілі температур поверхневих вод.
Для клімату Європи дуже важлива тепла Північноатлантична течія, що бере початок біля берегів Флориди під назвою Гольфстрім, далі відхиляється на схід і перетинає Атлантичний океан.
Лабрадорська течія, що проходить уздовж західного берега Атлантики майже до Флориди, істотно охолоджує клімат Північної Америки, переміщаючи айсберги, що утворилися в Гренландії, до широти 40° (це відповідає в Європі широті Мадрида й Барселони). Райони поширення айсбергів небезпечні для судноплавства.
Природні пояси
Атлантичний океан охоплює всі природні пояси, крім арктичного
Субарктичний пояс чимала біологічна й промислова продуктивність.
У північному помірному поясі біопродуктивність поясу висока.
У північному субтропічному поясі малий уміст поживних речовин, кисню. Біопродуктивність відносно низька.
північного тропічного поясу мало планктону, що є їжею для риб, тому риби мало і, загалом, кількість біомаси невелика.
Назву «Саргасове» море дістало з легкої руки португальських мореплавців експедиції X. Колумба. бульбашки нагадують сорт винограду саргасо.
У межах Атлантичного океану антарктичний пояс величезний. великий уміст кисню й фосфатів.
Органічний світ
Порівняно з Тихим океаном загальна біомаса та її видовий склад в Атлантичному океані набагато менші
Природні ресурси океану
Фітопланктон (від грец. phyton — рослина та plankton — мандрівне) — сукупність мікроскопічних рослин, що поширені у верхніх шарах морських і прісних вод та пасивно рухаються під впливом водних течій. Фітопланктон — джерело живлення для багатьох водяних організмів.
Зоопланктон (від грец. zoon — тварина та plankton — мандрівне) — сукупність тваринних організмів, які живуть у товщі води й пасивно переносяться водними течіями.
Біологічні ресурси океану чималі. Це найпродуктивніший океан у розрахунку на одиницю площі, Мінеральні ресурси Атлантики добре освоєні людиною. На шельфі океану розвідані родовища нафти, природного газу, в Північному морі, Мексиканській, Гвінейській, Біскайській затоках.
Енергетичні ресурси океану використовують у роботі припливних електростанцій (як у гирлі р. Ранс біля узбережжя Франції). На Багамських островах побудовані експериментальне устаткування для добування електроенергії на основі різниці температур поверхневих і глибинних вод.
Через Атлантику проходять найнапруженіші транспортні шляхи (понад 50% усіх морських перевезень) з великими обсягами вантажних і пасажирських перевезень.
Індійський океан
Географічне положення
Індійський океан за розмірами, конфігурацією й географічним положенням відрізняється від Тихого та Атлантичного. Його площа становить 76,17 млн км2. Об'єм води — 282,7 млн км3.
Середня глибина — 3 711м, максимальна — 7 729 м.
Свою назву Індійський океан дістав після експедиції Васко да Гами з Португалії навколо Африки через Аравійське море в Індію. Затвердив цю назву португалець, автор праці «Космографія», Себастіан Мюнстер (1489—1552).
Екватор перетинає Індійський океан на півночі, а тому більша частина океану лежить у Південній півкулі. Відносно нульового меридіану океан лежить повністю в Східній півкулі. У найширшому місці океан простягається із заходу на схід по 10° пд. ш. на 11 900 км, а з півночі на південь по 60° сх. д. — на 10 200 км.
На півночі океан обмежений великим масивом суходолу — Євразією.
На заході океан омиває береги Африки,
на сході — Австралії,
на півдні — Антарктиди.
Індійський океан сполучається з Тихим океаном (на південному сході) та Атлантичним (на південному заході).
Східна межа від Австралії до Євразії проходить від мису Йорк в Австралії, через протоку Торреса, о. Нову Гвінею й далі на північний схід через Малі Зондські острови до островів Ява, Суматра і до м. Сінгапур.
Берегова лінія океану слабо розчленована. Охоплює 11 морів. Найбільші серед них:
Аравійське (4,6 млн км2), Арафурське (1млн км2), Андаманське (602 тис. км2), Червоне (460 тис. км2)
. Є великі затоки (Перська, Бенгальська, Велика Австралійська).
Островів порівняно мало. Великі острови (Мадагаскар, Шри-Ланка, Маврикій та ін.) лежать поблизу материків.
Рельєф дна
Індійський океан уважають наймолодшим океаном. Згідно з гіпотезою дрейфу материків він утворився внаслідок розколу давнього материка Гондвана на окремі частини, які розійшлися в різні боки, звільнивши місце океанові. Індійський океан лежить у межах трьох літосферних плит:
Індо-Австралійської, Африканської та Антарктичної.
Основною ознакою рельєфу дна Індійського океану є наявність системи серединно-океанічних хребтів. Причому Серединно-індійський хребет розділений на три частини:
Аравійсько-індійський, Західноіндійський та Центральноіндійський, що переходить в Австрало-Антарктичне підняття, Для хребтів характерна сейсмічність, підводний вулканізм, наявність рифтів та поперечних розломів у їхніх центральних частинах. Один з рифтів продовжується в Червоному морі, він пов'язаний із системою Східно - африканських рифтів, розміщених на суходолі. Між хребтами лежать численні глибоководні котловини, яких в Індійському океані 24
У найглибшій його частині, у Зондському жолобі, відмічена максимальна глибина океану — 7 729 м. Середня глибина океану — 3 711м. Відносна площа глибини Індійського океану від 3 000 до 6 000 м (86% від загальної площі океану).
Клімат
Більшість території Індійського океану лежить в екваторіальному й тропічному кліматичних поясах, лише південна частина охоплює високі широти, аж до субантарктичних.
На клімат океану впливає три системи вітрів:
1)постійні пасати (переважно південно-східний у приекваторіальній частині й низьких широтах);
2)сезонні мусони біля берегів Азії та Африки;
3)постійні західні вітри в помірних широтах Південної півкулі. Навесні та восени в північній частині океану при зміні мусонів виникають тропічні циклони, іноді з ураганним вітром.
Середні температури повітря над океаном +25...+27° С, до 0°С і нижче поблизу Антарктиди.
На півночі Аравійського моря та в Бенгальській затоці відмітки температури сягають + 27...+32°С, у прибережній зоні Антарктиди — -50° С.
Властивості водних мас
В Індійському океані виділяють такі типи поверхневих водних мас: