2. Зв’язок класного читання з позакласним

Як різновиди предмета класне і позакласне читання не ізольовані і не и предмета класне і позакласне читання не ізольовані і не

відірвані одне від одного. Позакласне читання ґрунтується на знаннях і

уміннях, здобутих учнями на уроках класного читання. Успіх позакласного

читання залежить передусім від сформованості навички читання вголос і

про себе. Без цього виконати програмові вимоги позакласного читання

немислимо. Звідси й залежність уроків позакласного читання від класного.

Але залежність першого від другого не тільки в цьому. Уроки класного

читання розвивають у дітей свідоме читання, без чого не уявляється

ефективна робота над вихованням активного читача. Свідоме читання – це

розуміння тексту, знаходження причиново-наслідкових зв’язків в

описуваних подіях, уміння відповісти на запитання, переказати частину

твору чи весь твір, знайти необхідні для відповіді місця у тексті і

процитувати їх. Усьому цьому діти навчаються на уроках класного читання.

Нарешті, позакласне читання спирається певною мірою і на ту любов до

книги, яка з’являється у дітей в процесі роботи над творами на уроках

класного читання.

У свою чергу, позакласне читання сприяє ефективному виконанню завдань

класного читання. Маючи змогу у системі позакласного читання читати те,

що їх цікавить, чим вони захоплюються, діти підвищують інтерес не тільки

до читання взагалі, а й до уроків класного читання. Розширення

читацького кругозору дозволяє вчителеві вводити до класного читання

лементи зіставлення. Порівняння, узагальнення, що збагачує методику

проведення уроків класного читання.

Проте, тематично методика не рекомендує «прив’язувати» позакласне

читання до класного. Це ознак, не означає, що вчителеві взагалі не

дозволяється пов’язувати тематику позакласного читання з класним,

наприклад, порекомендувати учням ознайомитися з творами того

письменника, оповідання чи вірші якого опрацьовуються в програмі

класного читання. Відомо, що вчителі рекомендують школярам дібрати для

позакласного читання казки різних народів чи казки про тварин, коли на

уроках класного читання триває вивчення казки. Корисною для дітей може

стати порада вчителя прочитати поезії Тараса Григоровича Шевченка в той

час, як на уроках класного читання діти опрацьовують його творчість.

До взаємозв’язку між позакласним і класним читанням слід вдаватися лише

тоді, коли для цього є умови і виникає необхідність, зокрема, коли діти

готуються до відзначення ювілею якогось письменника. Взагалі позакласне

і класне читання можуть не збігатися ні тематично, ні за авторами, ні за

жанрами. Залежить це від віку учнів, від їх підготовленості. Від умов

роботи школи.

Якщо вчитель на уроці класного читання зацікавить дітей якоюсь темою, що

в них з’явиться бажання ще щось прочитати з цієї теми.

Зв’язок може здійснюватись під час читання творів того чи іншого

письменника. Наприклад, після читання оповідання М.Коцюбинського

«Харитя» учитель рекомендує прочитати інші оповідання М.Коцюбинського.

Часто у читанках вміщені уривки з великих творів. Учитель, коли це

можливо і доступно, рекомендує прочитати весь твір.

У зв’язку з читанням проводяться також масові позакласні заходи:

літературні ранки, вікторини, конкурси на краще читання творів. За

допомогою вчителя, учні готуються до виступів, щоб продемонструвати свої

здібності, винахідливість.

Учитель так повинен скерувати роботу учнів у підготовці до масового

виступу, щоб у них виник інтерес до книги, щоб удосконалювались їх

пам’ять, культура мови, збагачувався словник. Важливу роль у

позакласному читанні матиме створення і участь дітей у роботі класної

бібліотеки, а також контроль за наявністю книг, які мають учні своїх власних бібліотеках. Створення власної бібліотеки – це вже великий крок

до систематичного читання. За допомогою і порадою вчителя діти будуть

поповнювати свою домашню бібліотеку.

4. Уроки позакласного читання на підготовчому етапі

У системі прилучення учнів самостійно читати виділяється три етапи:

підготовчий, початковий, основний.

Підготовчий припадає на той час, коли діти оволодівають грамотою. Вони

ще не вміють читати, але в уроки навчання грамоти вводиться робота з

дитячими книжками. Для неї відводиться щотижня на одному з уроків

грамоти 15-20 хвилин. Цей час учитель розподіляє приблизно так:

1) коротка бесіда (2-3 хв.) Учитель підводить дітей до слухання твору;

2) виразне читання (3-7 хв.) Учитель читає і перечитує твір;

3) відтворення прослуханого, обговорення прочитаного (4-6 хв.);

4) розгляд дитячої книги, в якій надруковано твір, відшукування його

(3-4 хв.);

5) рекомендація щодо читання книг вдома (1 хв.).

Спеціалісти не родять змінювати ні послідовність ведення занять. ні

запропонований для роботи час.

Вимоги щодо ознайомлення першокласників з книгою викладені в

пояснювальній записці шкільної програми. Їх виконання повинно привести

до того, що на кінець навчального року учні одержать уявлення про:

а) різноманітне коло книги, а саме: різної тематики – про дітей, тварин,

рослини, чарівні пригоди; різних жанрів – оповідання, вірші, казки;

різного наповнення – книжка з одним твором і книжка, де вміщено кілька

творів;

б) різних авторів (передусім тих, яких вони знають ще з дошкільних

років), а також про ті твори, які авторів не мають, тобто твори усної

народної творчості (до них, крім казок, належать прислів’я, загадки,

скоромовки).

Такі уявлення в учнів розвиваються послідовно. Спочатку йде ознайомлення

з дитячою окремою книгою (книжками-картинками, книгами з серії «Для

малят»), відібраною вчителем, потім – робота з книгами дитячого кола

читань, принесеними учнями (книги певної тематики чи окремого автора),і,

нарешті, триває навчальна діяльність з книгами різноманітної доступної

дітям тематики, а також і дитячим журналом «Малятко». Усю цю роботу

здійснює вчитель. Він читає їм дитячі твори. До ознайомлення дітей удома

з дитячою літературою залучає батьків. Важливо прищепити дітям бажання і

вміння самостійно працювати з книгою, розширювати і впорядковувати

читацький кругозір (до 25-30 книжок), навчити вибирати книгу за

обкладинкою й ілюстраціями. Істотною вимогою цього етапу є навчання

дітей дотримуватися правил гігієни читання, прийомів дбайливого

ставлення до книги, її збереження.

Отже, на підготовчому етапі, - мета якого – пробудити і сформувати

інтерес до дитячих книжок, заняття слід починати не з показу книжки, а

показу об’єктів (предметів, малюнків, ілюстрацій, тематичних серій

картинок, малюнків до загадок..), які допоможуть дитині зосередитись на

сприйнятті літературного твору.

Отже, першим етапом заняття буде підготовка до сприйняття твору на слух

– показ необхідних об’єктів.

Другий етап уроку – виразне читання (перечитування) вчителем вголос

дібраного твору. Якщо це вірш, то бажано читати напам’ять, якщо казка –

розказувати, здебільшого не розкриваючи книжку.

Третій етап – відтворення змісту прослуханого, розповідь про асоціації,

виконані прийомами: відтворення змісту за запитаннями учителя, словесне

і графічне малювання, опис ситуацій і персонажів, перечитування з

елементами інсценування, хорова декламація, заучування напам’ять,

постановка «живих» картин, вільні висловлювання дітей… І лише

переконавшись, що х його допомогою діти повно сприйняли зміст

прочитаного їм літературного твору, що запам’ятали персонажів, окремі

деталі, виділили важливі епізоди, уміють дати найпростішу оцінку,

вчитель переходить до розгляду дитячої книжки, це і є четвертий етап.

На цьому етапі вчитель користується провідним методом навчання читанню –

методом читанням-розглядом. Читання-розгляд – це найкоротший,

найнадійніший шлях читача у зміст будь-якої книжки, у коло читання. Його

першокласники можуть і повинні вслід за учителем засвоїти на рівні

навички.

Він спрямований на те, щоб молодший школяр відповідно до свого віку

поєднував обидві сторони сприймання книги: привабливий малюнок, тобто розглядання і читання.

П’ятий етап – уроку – рекомендація до самостійної роботи з книжкою вдома

чи у класі в позаурочний час. Це не домашнє завдання, а рекомендації до

дії. Тому не слід думати, що всі першокласники з першого заняття

впораються з цими рекомендаціями. Діти входять у світ спілкування з

книжкою поступово. Крім того, не в усіх вдома є потрібні книжки. То для

цього варто після першого заняття організувати у класі «Куточок читача»,

самому вчителеві принести 10-15 своїх книжок («таких же», «про те ж»,

«того ж автора», «того ж жанру»), з якими він хоче ознайомити учнів.

Після цього діти захочуть «поритися» у своїх книжках, можливо, теж

принести деякі, щоб поповнити класний «куточок читача».

Якщо ці умови і рекомендації будуть повною мірою використані, то можемо

бути певні, що вже через місяць-другий у класі запанує атмосфера

інтересу до книжки, до її розгляду і читання.

Структура заняття:

1. Показ об’єктів, які допоможуть зосередитись на сприйнятті

літературного твору – 3-4 хв.

2. Виразне читання і перечитування вчителем дібраного твору – 6-8 хв.

3. Колективне відтворення змісту прослуханого, роздуми над почутим – 6-8

хв.

4. Розгляд дитячої книжки, в якій вміщено твір – 4-5 хв.

5. Рекомендації до самостійної роботи з книжками вдома чи у класі в

позаурочний час – 1 хв.

Послідовність компонентів заняття і час, відведено на кожний, бажано не

змінювати. Творчість учителя виявлятиметься в доборі навчального

матеріалу, у визначенні методичних прийомів і засобів навчання.

Уроки позакласного читання на початковому етапі

Основне завдання уроків позакласного читання на початковому етапі (2

клас (104)) – пробудити і сформувати інтерес до самостійного читання

книжок.

На цьому етапі для позакласного читання відводяться окремі уроки.

Структура уроку залишається приблизно такою, як і на підготовчому етапі.

Спочатку коротка бесіда вчителя, за нею – читання вчителем твору з метою збудження інтересу до самостійного читання. За цією частиною уроку іде

колективний розгляд книжки і розмова з приводу прочитаного, потім триває

кількахвилинний самостійний розгляд нової книги. Після цього дітям

пропонується самостійне мовчазне читання твору. Завершується урок

бесідою за змістом прочитаного твору.

Названа послідовність ходу уроку може бути змінена. До вказаних пунктів

уроку може бути внесена додатково робота над загадками, прислів’ями…

У чому особливості підготовки і проведення уроків на цьому етапі

навчання? Перша – вводиться самостійне мовчазне читання. Діти читають не

повністю е знайомий їм твір, а той, який щойно вголос прочитав учитель.

Друга – діти працюють на уроці не з одним твором, а з кількома,

принаймні з двома. Третя особливість полягає в тому, що книги для

читання на кожен урок позакласного читання відбирає учитель, при потребі

пов’язуючи їх з тематикою творів класного читання.

Отже, провідною діяльністю в цей період стає індивідуальна робота дитини

з книжкою.

Структура навчального процесу тепер така:

1. Розв’язування завдань на орієнтування в дитячих книжка – 5 хв.

2. Виразне читання вчителем твору 5-7 хв.

3. Бесіда – роздуми про прочитане – 6 хв.

4. Самостійне ознайомлення з новою книжкою 4-5 хв.

5. Самостійне читання учнями вказаного твору про себе – 10-12 хв.

6. Виявлення і оцінки якості самостійного читання-розгляду – 5-7 хв.

7. Рекомендації до позаурочної роботи з книжками на наступні тижні – до

3 хв.

Уроки позакласного читання на основному етапі

Якщо молодші школярі оволоділи знаннями, уміннями і навичками роботи з

дитячою книжкою на підготовчому і початкову етапах, то можна переходити

до навчання дітей на основному етапі.

Основний етап триває протягом третього і четвертого року навчання. Уроки

позакласного читання проводяться один раз на два тижні. Їхнє завдання –

добиватися оформлення читацьких умінь на основі індивідуальних

особливостей кожного читача, закріплення загальних читацьких умінь.

Завдання позакласного читання на третьому етапі не змінюється. Протягом

усього часу учні повинні працювати над виробленням навичок, а потім і

потреби самостійно й осмислено вибирати і за всіма правилами читати

доступні їм книги. При цьому і раніше, основний навчальний матеріал,

тобто конкретні дитячі книги, які читають учні, визначається реальним

книжковим фондом, розмір і тематика якого залежать від умов роботи

школи: наявності дитячої бібліотеки, розташування школи (в місті чи

селі), рівнем підготовки батьків. Це обов’язково повинен передбачати і

враховувати вчитель, готуючись здійснювати на уроці навчально-виховну

роботу. Зокрема, у доборі книжок для позакласного читання необхідно

орієнтуватися не тільки на те, що є у вчителя, а й на те, що можуть

принести учні. У них. Можливо, немає того, що є у вчителя, і навпаки.

Класовод зобов’язаний враховувати це. Однак у яких би умовах він не

працював, його мета – звести дітей на вищу сходинку оволодіння

самостійним читанням.

Мета цього етапу – формувати навички і потребу самостійно, осмислено

добирати і за всіма правилами читати доступні дитячі книжки. Тепер учень

переходить повністю до самостійного вдумливого засвоєння змісту

незнайомих дитячих книжок з наступник аналізом якості сприйняття на

спеціальному уроці позакласного читання.

На третьому етапі навчання процес виховання самостійного читача-учня

ускладнюється. Перед кожним з них ставляться завдання:

1) навчитися самостійно вибирати і читати дитячі книжки без нагляду

вчителя - поза класом; це значить, що їхнє самостійне читання стає

позакласним у прямому значені слова;

2) навчитися користуватися бібліотечним чи книжковим фондом читацького

залу, що сприятиме вихованню у дітей інтересу до книги; щоб привчити

дітей до цього, вчитель має передбачити екскурсії дітей до бібліотеки,

ознайомлення з каталогом і правилами добору книг для читання.

Поглиблюється освоєння зв’язку понять: письменник – твір (тобто книга),

письменник – тема, а також тема – письменник. У цей час учні

ознайомлюються із новими іменами письменників. Запроваджується

диференціація тем читання. Вводяться науково-пізнавальні твори,

довідкові книги.

На цих уроках дитячі книжки будуть різні і за змістом, і зі структурою,

і за обсягом, і за емоційною насиченістю. Об’єднувати їх мусить те, що

вони мають бути для дитини новими, а ще – цікавими і доступними кожному

відповідно до його рівня читацького досвіду і рівня розвитку.

кщо попередньо на основному етапі навчання на кожну тему чи

монографічну добірку книжок одного автора планувалось і проводилось один

урок, то тепер рекомендовано здебільшого по два уроки на одну і ту ж

тему. За структурою ці уроки будуть різні, як будуть і різні типи:

рекомендаційні, узагальнено-тематичні, авторські, уроки-звіти.

А їх структура буде така:

Рекомендований, авторський:

1. самостійний розгляд нової книжки-збірки чи книжки-колективки.

2. Читання вчителем вголос будь-якого твору (за власним вибором).

3. Самостійне знаходження і читання дітьми вказаного вчителем твору.

4. Колективний аналіз прочитаного дітьми твору.

5. Домашні завдання.

Узагальнено-тематичний:

1. Робота з виставкою прочитаних і принесених дітьми на даний урок

книжок.

2. Обмін читацьким досвідом: колективне обговорення прочитаних творів.

3. Доповнення, розширення читацького і літературного кругозору.

4. Завдання додому.

Отже, за змістом і структурою ці уроки відрізняються один від одного.

Перші із них дещо нагадують початковий етап навчання, а другий урок

проводиться з елементами узагальнення. Відмінне і те, що кожний урок у

3(2) класі завершується домашнім завданням, виконання якого на

наступному уроці позакласного читання буде оцінюватись.

7. Бібліотечні уроки

Проблема дитячого читання багатоаспектна. На шляху прилучення дітей до

книжки і читання вже багато зроблено. Але і досі проблема розумного.

Повноцінного читання не може вважатися вирішеною.

Учителі початкових класів розуміють, що він них значною мірою залежить,

чи стануть їх вихованці активними читачами, полюблять книжку, чи

залишаться байдужими до літератури. Педагоги переконані, що бібліотека з

її великим фондом літератури, довідково-бібліографічним апаратом

допомагає виховувати в учнів потребу самостійно читати, розширює

читацькі інтереси.

Важливо сформувати у молодших школярів ставлення до бібліотеки як до

невичерпного джерела інформації, фундаменту освіти і самоосвіти,

осередку, де можна не лише поповнити знання, але й поспілкуватися чи

посперечатися з однодумцями.

Ці завдання допомагають розв’язувати бібліотечні уроки. Це уроки

незвичайні. Їх мета – виховання культури читання. інтересу до книжки як

засобу засвоєння шкільних наук, розвитку бібліотечно-бібліографічних

навичок, бажання працювати з додатковими виданнями.

Проводити бібліотечні уроки не обов’язково лише у бібліотеці. Місцем їх

проведення можуть бути читальний зал, кімната казки, відповідно

оформлена класна кімната, куточок природи, шкільна бібліотека…

Якщо бібліотечні уроки безпосередньо проводяться у бібліотеці, то їх і

проводить бібліотекар.

Важливо, щоб теоретичні знання подавались з лементами використання

грамзаписів чи радіопередач, мультфільмів чи діафільмів, гри-загадки,

конкурсів. Якщо ж бібліотечний урок проводиться в іншому місці, то його

проводить учитель і по можливості запрошує до співпраці бібліотекаря. Як

фахівець він може надати консультації класоводові з

бібліотечно-бібліографічних знань, допомогти оформити в класі книжкову

виставку з відповідної теми, дібрати цікавий матеріал до уроку, провести

гру, літературну вікторину. До такого співробітництва слід залучати і

батьків класу, звертаючи їхню увагу на значення інформаційної культури у

майбутньому дітей.

Дуже важливим є перше заняття: «Дім, де живуть книжки», мета якого –

формування образного уявлення про дім для книжок, образу бібліотеки як

берегині людського знання.

Ознайомлення з бібліотекою починається з подорожі по цьому дому.

Переходячи від стелажа до стелажа, з кімнати в кімнату, першокласники

переконуються, що це великий і впорядкований дім, що книжкам у ньому

затишно і добре.

Бібліотекар підводить малюків до «куточка першокласника» і докладно

знайомить з добіркою книжок, з книжковою виставкою. Заодно він нагадує

про правила користування книжкою (чисті руки, постійне місце для книжок,

не виривати сторінок, не робити помітки, не вирізати малюнки) та правила

спілкування з книжкою (чисте повітря в кімнаті, світло подає з лівого

боку, правильна постава, перерви при читанні).

Далі бібліотекар підводить учнів до виставки дитячих журналів і

повідомляє, що крім книжок для дітей щомісяця виходить багато журналів.

Керівництво

самостійним

дитячим читанням.

Оцінка зусиль учня у

позакласному читанні

Позакласне читання здійснюється Керівництво _в різних сферах учнівського жит-

дигТнТм^тИям. ™: на уроках і в позаурочний час. Оцінка зусиль учня у Це и визначає різноаспектні на-позакласному читанні прямки роботи вчителя, яку він виконує, керуючи самостійним чи­танням дітей. Перший: учитель дає завдання і прищеп­лює дітям читацькі уміння на уроках позакласного чи­тання. Другий: в обов'язки вчителя входить підготовка, організація і проведення масових позаурочних заходів,

338

пов'язаних з читанням (літературних ранків, вікторин, книжкових виставок, створення класних бібліотек). Тре­тій: учитель повинен пропагувати читання, створення до­машніх бібліотек у сім'ях учнів.

Завдання вчителя — залучити учня до читання дитя­чих книг в усьому тематичному і жанровому обсязі, до­ступному дитячому віку. При цьому не можна забувати також і про нахили й інтереси дітей, задоволення яких вони знайдуть у дитячих книгах. Відповідно до цього класовод рекомендує учням тематику книг з урахуван­ням можливостей і уподобань школярів. З кожним роком тематика творів розширюється. Наприклад, на початко­вому етапі пропонуються твори про В. І. Леніна, у по­дальшому — оповідання про його соратників. Паралель­но триває розширення знайомства з творами різних жан­рів. Спочатку доцільно заохочувати учнів до читання художніх творів, потім припустимо рекомендувати літе­ратуру наукову, фантастичну, тобто таку, яка не вво­диться до класного читання.

Піклуючись про сформування в школярів стійкого ін­тересу до книги, вчитель не може випускати з поля зору важливу дидактичну вимогу — враховувати в навчанні індивідуальні особливості дітей. Не всі вони мають од­на копни ступінь підготовки до самостійного читання: во-ЛОДІють неоднаковою технікою читання і відрізняють-«II загальним рівнем. Тому вчителеві доведеться оці-пюна ги їх відповіді й участь в обговоренні не за кількістю прочитаного і не за тим, яку саме книжку (товсту чи тонку) прочитав учень, а за старанністю ди-іііпіі Позитивно відрізняти слід сам факт проявле­ного умнем Інтересу до книги.