Висновок

Розумовий розвиток - це сукупність якісних і кількісних змін, що відбуваються в розумових процесах у зв'язку з віком і під впливом середовища, а також спеціально організованих виховних і навчальних впливів і власного досвіду дитини. На розумовому розвитку дитини позначаються і біологічні фактори: будова мозку, стан аналізаторів, зміни нервової діяльності, формування умовних зв'язків, спадковий фонд задатків.

Розумове виховання - планомірне цілеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дітей з метою повідомлення знань, необхідних для різностороннього розвитку, для адаптації до навколишнього життя, формування на цій основі пізнавальних процесів, уміння застосовувати засвоєні знання в діяльності.

Розумове виховання та розумовий розвиток знаходяться в тісній взаємодії. Розумове виховання багато в чому визначає розумовий розвиток, сприяє йому.

Основна функція розумового виховання дітей перших років життя - формування пізнавальної діяльності, тобто такої діяльності, в ході якої дитина вчиться пізнавати навколишній світ.

Особлива роль в сенсорному вихованні (цілеспрямовані педагогічні дії, що забезпечують формування чуттєвого пізнання і вдосконалення відчуттів і сприйняття) дітей належить природі. Пізнання природного оточення спочатку здійснюється чуттєвим шляхом, за допомогою зору, слуху, дотику, нюху.

На основі таких уявлень виникають розумові процеси, уява, формуються естетичні почуття.

Цей аспект розумового виховання розглядається як розвиток у дитини розумових операцій, пізнавальних процесів і здібностей.

Мислення виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання, розсовуючи горизонти останнього.

Розумове виховання дітей раннього віку включає завдання сенсорного розвитку, формування мислення, мовлення, пам'яті, уваги, орієнтування в навколишньому, збагачення різноманітними враженнями. Здійснюється воно в процесі ігор-занять дітей, їх самостійної діяльності, що спрямовується дорослими, під час прогулянок, в процесі догляду за дітьми (при умовно, одяганні, годуванні і т.д.).

На першому році життя малюка вихователь показує йому нові дії і називає їх. Але з другого року і надалі при навчанні дитини показ і пояснення набувають провідне значення.

У процесі розумового виховання дітей перших років життя здійснюється сенсорний розвиток, завдяки якому мало диференційовані зорові і слухові враження змінюються предметним сприйняттям, який відкриває дитині світ речей і явищ.

На основі практичних дій всередині процесу предметно-то сприйняття починають складатися елементарні форми мислення, развіваются1 пам'ять, увагу, готується ґрунт для розвитку мови.

Початкові прояви мислення відносяться до кінця першого - початку другого року життя, коли маля освоює практичні дії, спрямовані на досягнення мети і засновані на виявленні елементарних зв'язків між об'єктами.

В процесі навчання предметним діям здійснюється не тільки його сенсорний розвиток - у нього формується мислення.

Дітей другого року навчають діям з предметами-знаряддями: годувати ложкою або зачісувати гребінцем ведмедика, ляльку. На третьому році дітям рекомендують давати іграшки, що імітують знаряддя праці: молоток, яким забивають кілочки в пісок або втулки в отвори лавки, грабельки для згрібання листя, лопатки, совки для піску. І надалі практична діяльність активно впливає на розвиток більш високих рівнів узагальнення і судження дітей (А. А. Люблінська, А. К. Матвєєва, В. В. Гербова і д "р.). Так, в процесі дидактичних ігор з лялькою і атрибутами до неї діти третього року життя вчаться групувати предмети під узагальнюючим словом посуд, одяг. Беручи участь багато разів в годівлі птахів і кролика, вони роблять висновок: «У всіх пташок є дзьоб. Всі пташки клюють», «Кролик морквину гризе, а цукерку не любить ».

Не менш важливо для розумового розвитку дитини удосконалювати його пам'ять, увагу, хоча вони носять в ранньому віці мимовільний характер. Наприклад, у перші місяці життя розвивають зорове і слухове зосередження на показані іграшку, на ласкавий розмова вихователя, звуки музичного інструменту. На другому році домагаються, щоб діти проявили зосередженість, увагу до того, як побачать предмет, орієнтуючись на установку вихователя: «Подивимося, що у нас в мішечку», або: «Послухаємо, хто до нас прийшов». В кінці другого, на третьому році життя за допомогою наочно-дієвого навчання важливо формувати у дітей всі компоненти уваги. Тоді малюки будуть здатні не тільки слухати пояснення, стежити за показом, а й утримувати увагу на те, що потрібно побудувати, намалювати і зліпити. Це допомагає їм досягти результату. Так поступово в процесі навчання роль мовних впливів на дитину значно зростає.

Виховання і навчання в ранньому віці здійснюються в основному в процесі індивідуальної роботи з дітьми. Разом з тим на другому році діти звикають грати і займатися невеликими групами. Фронтальне навчання вводиться тільки після трьох років.

Розвиток дітей може бути успішним лише у випадку, якщо активність вихователя і дитини обопільна. Тому слід планувати не тільки повідомлення знань, а й те, як дитина зможе проявити активність в рухах, мови, діях. Необхідно стежити, чи користується малюк у самостійній діяльності вміннями, які в нього сформувалися на заняттях. Домогтися від дітей раннього віку потрібної активності в самостійній діяльності досить важко.

Слухання музики - один з основних засобів естетичного виховання. Воно повинно займати велике місце в роботі з дітьми дошкільного віку. За допомогою слухання музики вихователь піднімає у дитини інтерес до музики, розвиває любов до неї, підвищує його сприйнятливість. Діти привчаються зосереджувати свою увагу, слухати і розуміти музику. Уміло підбираючи музичні твори для дітей, можна створити у них відповідний настрій, внести заспокоєння.

Систематично і правильно проведене слухання музики в дитячому саду допоможе дітям краще сприймати і розуміти музику.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що проблема розумового та естетичного виховання займає важливе місце в дошкільній освіті. Тому система дошкільної освіти має постійно вдосконалюватися, щоб бути більш ефективною.

На розвиток теорії і практики музичного виховання дошкільників в нашій країні мали значний вплив погляди провідних педагогів і психологів Росії В. М. Бехтерева, П. П. Блонського, Л. С. Виготського, П. Ф. Каптерева. Вони створили теоретичну основу для побудови системи музичного виховання в радянський період, але їх ідеї звучать досить актуально і сьогодні. Тому знайомство студентів з питаннями музичного виховання у психолого-педагогічній теорії є однією з основних тем курсу історії музичного виховання музичних керівників.

Одним з перших заговорив про необхідність систематичного музичного виховання дітей з раннього віку В. М. Бехтерєв. У своїх роботах, присвячених цьому періоду дитинства, він писав про те, що саме період «першого дитинства» є найсприятливішим для розвитку уваги, відчуттів, чуттєвої сфери. Ось чому головною метою музичного виховання має бути розвиток музичного слуху дитини в співі і слуханні музики. Повинні також дотримуватися дві основні принципи музичного виховання дітей: облік реакції з боку дитини та дотримання суворої пропорційності в музичних враження. В. М. Бехтерєв одним з перших поставив і питання про створення «дитячої виховної музики». Він вважав, що правильно організоване музичне виховання дозволяє дітям набути навичок в сфері почуттів, розуму і волі, тому від детальної розробки питань музичного виховання з раннього дитинства в значній мірі залежить морально-естетичний розвиток людської особистості.