- •Медична психологія
- •Передмова
- •Предмет і задачі медичної психології.
- •Медична психологія як одночасно і психологічна і медична наука.
- •Теоретичні і методологічні основи медичної психології. Роль медичної психології у формуванні сучасних уявлень про єдність соматичного і психічного.
- •Роль медичного психолога у діагностичному, лікувальному, реабілітаційному процесах.
- •Методи психологічного дослідження: спостереження, самоспостереження, цілеспрямована психологічна бесіда. Експериментально-психологічні методи, їх роль у психологічній діагностиці хворих.
- •Експериментально-психологічне дослідження
- •Принципи побудови комплексного психологічного дослідження з урахуванням віку та культурних особливостей пацієнтів.
- •Визначення психічного здоров’я та рівнів психологічної адаптації людини. Критерії здоров’я вооз.
- •Розділ II. Особистість та хвороба. Внутрішня картина хвороби. Психічна структура особистості: темперамент, характер, інтелект, здібності. Вчення про темперамент
- •Основні властивості темпераменту
- •Характер
- •Структура характеру
- •Оцінка характеру.
- •Інтелект Здібності. Природа здібностей
- •Інтелект
- •Класифікація здібностей.
- •Акцентуації особистості. Типологія та класифікації акцентуацій, особистості по к. Леонгарду, м.С. Лічко.
- •Внутрішня картина хвороби
- •Рівні внутрішньої картини хвороби
- •Типи реакції на хворобу
- •Основні типи відношення до хвороби
- •Діагностика основних типів відношення до хвороби. Додаткові психодіагностичні методики, трактова результатів дослідження.
- •Розділ III. Стан психологічних функцій і хвороба Загальна характеристика пізнавальних процесів
- •Вплив особливостей інтелекту хворого на лікувальний процес: інфантилізм, олігофренія, деменція
- •Вплив порушень мови на лікувальний процес
- •Клініко-психологічні аспекти емоційно-вольової сфери. Вплив хвороби на емоційно-вольову сферу людини
- •Нозогенії. Хворобливі зміни емоцій: тривога, депресії, емоційна лабільність.
- •Вольові якості особистості: витримка, рішучість, наполегливість, ініціативність, організованість та їх роль в лікувальному процесі.
- •Зміни волі, потягів та поведінки під час хвороби.
- •Свідомість, самосвідомість, їх рівні. Критерії непорушеної свідомості.
- •Критерії непорушеної свідомості:
- •Стани свідомості у хворого: при стомленості, сонливості, афективно-звужений стан.
- •Особливі стани свідомості
- •Розділ IV. Психологія медичних працівників Основні вимоги до особистості медичного працівника
- •Важливі професійні якості лікаря Поняття “лікарського обов’язку”
- •“Лікарська таємниця”
- •Лікарські помилки
- •Психологічні типи лікарів
- •Поняття про “професійну деформацію”
- •“Синдром вигоряння”
- •Основи спілкування з колегами
- •Розділ V. Психологія лікувально-діагностичного процесу Психологічні основи спілкування в лікувальному процесі.
- •Комунікативна компетентність, її роль в ефективній і безконфліктній взаємодії.
- •Функції спілкування: інформаційно-комунікативна, регуляторно-комунікативна, афективно-комунікативна.
- •Роль психологічних особливостей лікаря і медичної сестри, «ідеальний лікар» та «ідеальна медична сестра».
- •Медична деонтологія
- •Деонтологія взаємостосунків з хворими
- •Деонтологія повідомлення про діагноз
- •Патерналізм, «інформована згода» та їх роль в діагностичному процесі.
- •Види конфліктів
- •Способи вирішення та попередження конфліктів
- •Розділ VI. Психосоматичні розлади Психосоматичний підхід в медичній психології і медицині
- •Емоційний стрес, як фактор етіопатогенезу психосоматичних розладів
- •Захисні механізми особистості
- •Класифікація психосоматичних розладів
- •Розділ VII. Психологічні особливості хворих з різними захворюваннями Серцево-судинні захворювання
- •Есенціальна гіпертонія
- •Ішемічна хвороба серця й інфаркт міокарду
- •Виразка шлунку і дванадцятипалої кишки
- •Бронхіальна астма
- •Психологія хворих з інфекційними захворюваннями
- •Психічні розлади при ендокринних захворюваннях.
- •Психологія хворих при хірургічному втручанні
- •Зв’язок між виразністю тривоги в передопераційному та післяопераційному періодах
- •Психологічні реакції онкологічних хворих
- •Психологія вагітних та при гінекологічних захворюваннях
- •Соціально-психологічні типи старечого віку (по і.С. Коні):
- •Розділ VIII. Психологічні аспекти залежної, суїцидальної поведінки, танатології та евтаназії Психологічні аспекти залежності від психоактивних речовин
- •Суїцидальна поведінка
- •Особливості суїцидальної поведінки соматично хворих Особливості суїцидальної поведінки хворих на снід
- •Особливості суїцидальної поведінки в онкології
- •Особливості суїцидальної поведінки при вроджених та набутих фізичних дефектах
- •Особливості суїцидальної поведінки при залежностях
- •Психологічні аспекти умирання та смерті
- •Проблема евтаназії
- •Розділ IX. Психогігієна, психопрофілактика. Основи психотерапії
- •Психогігієна та психопрофілактика Психогігієна
- •Психопрофілактика
- •Психотерапія
- •Види психотерапії:
- •Основні сучасні концепції та принципи психотерапії:
- •Техніка проведення. Етапи раціональної психотерапії:
- •Гіпнотерапія або гіпносугестивна психотерапія
- •Метеріально– опосередкована непряма психотерапія (placebo – терапія).
- •Аутогенне тренування
- •Раціональна психотерапія. Застосування, ускладнення та протипоказання.
- •Психоаналіз. Застосування, ускладнення та протипоказання. .
- •Артотерапія. Застосування, ускладнення та протипоказання.
- •Гештальт – терапія. Показання та протипоказання для поведінки.
- •Психотерапія в соматичній медицині та в роботі лікаря загальної практики.
- •Психологічна допомога у кризових періодах та психологічні особливості надання медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях.
- •Список літератури
Деонтологія взаємостосунків з хворими
Обстановка лікувальних закладів повинна схиляти хворих до відвертої, сердечної бесіди, викликати у них вiру в одужання. Починаючи з реєстратури, хворі повинні розуміти, що все в полiклiнiцi спрямоване на надання їм допомоги, зменшення їх страждань. Необхідно заспокоїти хворого, допомогти знайти відчуття впевненості.
Слід виключити обстановку суворості та показної діловитості. Наочна агітація у полiклiнiцi (стенди, плакати) не повинна викликати у хворих відчуття страху i настороженості, знижувати вiру у зцілення. В полiклiнiцi повинні бути затишок i чистота, кабінети слід розташовувати керуючись зручністю для хворих.
У стаціонарах велике значення має створення лiкувально-охоронного режиму. Вiдповiдальнiсть за здоров’я хворого - головна риса морального обов’язку лікаря. Тут багато залежить від контакту хворих iз лікарем. Майстерність лікаря - це творчий процес, який поєднує в собі мистецтво i вміння високорозвинутого клінічного мислення iз чуйним ставленням до хворого та високої особистої культури.
Бесіду з хворими слід починати розмовою з ним, а не з перегляду аналізів, ретельно продумувати кожне слово, адресоване хворому; не слід вживати жаргонні слова. Клiнiчне мислення лікаря - це не тільки вміння швидко узагальнити та оцінити дані лабораторного, інструментального та інших видів обстеження, i скласти повне уявлення не тільки про хворобу взагалі i в конкретному випадку, але й вміння увійти в особистий контакт з хворим, зробити правильні висновки про особливості його особистості.
Тактика лікаря завжди повинна будуватися індивідуально, в залежності від характеру хворого, рівня його культури, тяжкості захворювання. Для одних потрібне лагідне слово, м’яке поводження, особливо переконливі докази, щоб вони повірили в можливість зцілення; для інших достатньо двох-трьох авторитетно сказаних слів, суворість та категоричність висновків. Ось чому клінічна медицина повинна бути мистецтвом, а лікар (клініцист) - володіти високорозвиненою здатністю до емпатiї. Лікар змушений зустрічатися з десятками хворих, різних за своїм культурним рівнем i особливостями психіки, у тому числі з страждаючими надмірною недовірою. Тому потрібно мати терпіння, щоб вислухати хворого i потім методично його оглянути. Обхід у вiддiленнях необхідно проводити щодня i бажано в один i той же час; на обходах не рекомендується питати i виясняти iнтимнi подробиці, що пов’язанi з життям i захворюванням пацієнта, в присутності інших хворих. В усіх випадках хворі потребують розради. Але лікар не повинен занижувати серйозність захворювання. Його завдання - переконати хворого в реальності одужання. Стан хворого повинен полегшувати сам факт відвідування лікаря. Однією з гарантій успішного лікування є довіра до лікаря. Настрій хворого істотно впливає на перебіг хвороби i повинен контролюватися i скеровуватися медперсоналом. Якась несприятлива подія, наприклад, смерть іншого хворого, може змінити настрій хворого на одужання i вiру в медиків. Отже, тяжко хворих i одужуючих треба розміщати в різних палатах.