- •Медична психологія
- •Передмова
- •Предмет і задачі медичної психології.
- •Медична психологія як одночасно і психологічна і медична наука.
- •Теоретичні і методологічні основи медичної психології. Роль медичної психології у формуванні сучасних уявлень про єдність соматичного і психічного.
- •Роль медичного психолога у діагностичному, лікувальному, реабілітаційному процесах.
- •Методи психологічного дослідження: спостереження, самоспостереження, цілеспрямована психологічна бесіда. Експериментально-психологічні методи, їх роль у психологічній діагностиці хворих.
- •Експериментально-психологічне дослідження
- •Принципи побудови комплексного психологічного дослідження з урахуванням віку та культурних особливостей пацієнтів.
- •Визначення психічного здоров’я та рівнів психологічної адаптації людини. Критерії здоров’я вооз.
- •Розділ II. Особистість та хвороба. Внутрішня картина хвороби. Психічна структура особистості: темперамент, характер, інтелект, здібності. Вчення про темперамент
- •Основні властивості темпераменту
- •Характер
- •Структура характеру
- •Оцінка характеру.
- •Інтелект Здібності. Природа здібностей
- •Інтелект
- •Класифікація здібностей.
- •Акцентуації особистості. Типологія та класифікації акцентуацій, особистості по к. Леонгарду, м.С. Лічко.
- •Внутрішня картина хвороби
- •Рівні внутрішньої картини хвороби
- •Типи реакції на хворобу
- •Основні типи відношення до хвороби
- •Діагностика основних типів відношення до хвороби. Додаткові психодіагностичні методики, трактова результатів дослідження.
- •Розділ III. Стан психологічних функцій і хвороба Загальна характеристика пізнавальних процесів
- •Вплив особливостей інтелекту хворого на лікувальний процес: інфантилізм, олігофренія, деменція
- •Вплив порушень мови на лікувальний процес
- •Клініко-психологічні аспекти емоційно-вольової сфери. Вплив хвороби на емоційно-вольову сферу людини
- •Нозогенії. Хворобливі зміни емоцій: тривога, депресії, емоційна лабільність.
- •Вольові якості особистості: витримка, рішучість, наполегливість, ініціативність, організованість та їх роль в лікувальному процесі.
- •Зміни волі, потягів та поведінки під час хвороби.
- •Свідомість, самосвідомість, їх рівні. Критерії непорушеної свідомості.
- •Критерії непорушеної свідомості:
- •Стани свідомості у хворого: при стомленості, сонливості, афективно-звужений стан.
- •Особливі стани свідомості
- •Розділ IV. Психологія медичних працівників Основні вимоги до особистості медичного працівника
- •Важливі професійні якості лікаря Поняття “лікарського обов’язку”
- •“Лікарська таємниця”
- •Лікарські помилки
- •Психологічні типи лікарів
- •Поняття про “професійну деформацію”
- •“Синдром вигоряння”
- •Основи спілкування з колегами
- •Розділ V. Психологія лікувально-діагностичного процесу Психологічні основи спілкування в лікувальному процесі.
- •Комунікативна компетентність, її роль в ефективній і безконфліктній взаємодії.
- •Функції спілкування: інформаційно-комунікативна, регуляторно-комунікативна, афективно-комунікативна.
- •Роль психологічних особливостей лікаря і медичної сестри, «ідеальний лікар» та «ідеальна медична сестра».
- •Медична деонтологія
- •Деонтологія взаємостосунків з хворими
- •Деонтологія повідомлення про діагноз
- •Патерналізм, «інформована згода» та їх роль в діагностичному процесі.
- •Види конфліктів
- •Способи вирішення та попередження конфліктів
- •Розділ VI. Психосоматичні розлади Психосоматичний підхід в медичній психології і медицині
- •Емоційний стрес, як фактор етіопатогенезу психосоматичних розладів
- •Захисні механізми особистості
- •Класифікація психосоматичних розладів
- •Розділ VII. Психологічні особливості хворих з різними захворюваннями Серцево-судинні захворювання
- •Есенціальна гіпертонія
- •Ішемічна хвороба серця й інфаркт міокарду
- •Виразка шлунку і дванадцятипалої кишки
- •Бронхіальна астма
- •Психологія хворих з інфекційними захворюваннями
- •Психічні розлади при ендокринних захворюваннях.
- •Психологія хворих при хірургічному втручанні
- •Зв’язок між виразністю тривоги в передопераційному та післяопераційному періодах
- •Психологічні реакції онкологічних хворих
- •Психологія вагітних та при гінекологічних захворюваннях
- •Соціально-психологічні типи старечого віку (по і.С. Коні):
- •Розділ VIII. Психологічні аспекти залежної, суїцидальної поведінки, танатології та евтаназії Психологічні аспекти залежності від психоактивних речовин
- •Суїцидальна поведінка
- •Особливості суїцидальної поведінки соматично хворих Особливості суїцидальної поведінки хворих на снід
- •Особливості суїцидальної поведінки в онкології
- •Особливості суїцидальної поведінки при вроджених та набутих фізичних дефектах
- •Особливості суїцидальної поведінки при залежностях
- •Психологічні аспекти умирання та смерті
- •Проблема евтаназії
- •Розділ IX. Психогігієна, психопрофілактика. Основи психотерапії
- •Психогігієна та психопрофілактика Психогігієна
- •Психопрофілактика
- •Психотерапія
- •Види психотерапії:
- •Основні сучасні концепції та принципи психотерапії:
- •Техніка проведення. Етапи раціональної психотерапії:
- •Гіпнотерапія або гіпносугестивна психотерапія
- •Метеріально– опосередкована непряма психотерапія (placebo – терапія).
- •Аутогенне тренування
- •Раціональна психотерапія. Застосування, ускладнення та протипоказання.
- •Психоаналіз. Застосування, ускладнення та протипоказання. .
- •Артотерапія. Застосування, ускладнення та протипоказання.
- •Гештальт – терапія. Показання та протипоказання для поведінки.
- •Психотерапія в соматичній медицині та в роботі лікаря загальної практики.
- •Психологічна допомога у кризових періодах та психологічні особливості надання медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях.
- •Список літератури
Техніка проведення. Етапи раціональної психотерапії:
Пояснювання, яві включають тлумаченя суттєвості захворювання, причин його виникнення з урахування можливих психосоматичних зв’язків, до того, як правило, ігноруємих хворим і не включаємих до “внутрішньої картини хвороби”; результаті цього етапу досягається більш визначена картина захворювання, що надає можливість пацієнту активно самому контролювати свою хворобу;
Переконання – корекція когітивного та емоційного компоненту;
Переорієнтація – досягнення більш стабільнизмін у установках хворого, у його відношенні до хвороби;
Психагогіка – переорієнтація більш широкого плану, яка створює позитивні перспективи для пацієнта поза хворобою.
До симптоматичної психотерапії , центрованої на на емоційно–вольовій сфері особистості, відносять різні варіанти катартичної психотерапії та навіювання (сугестії).
Катартична психотерапія використовується для емоційного відреагування та нейтралізації (“катарсис”, “абрекція”) психотравмуючих переживань, при цьому у терапевтичних умовахпацієнту прпонується відтворити минулих психотравмуючих подій. Катарсис може бути досягненим повним зануренням у психотравмуючу ситуаціюабо шляхам поетапного наближення до неї.
Під навіюванням, або сугестією, розуміються інформаційні впливи, які викликають відчуттчя, уяви, емоційні стани та вольві спонукання, а також впливають на вегетативні функції поза активною участю особистості, без критико–логічної прерробки сприйнятого.
Навіюванність – це своєрідна якість психіки людини, яке дозволяє йому сприймати інформацію без критичної її оцінки.
Осовні вимоги до психотерапевта – авторитарність(директивність).
У межах сугестивної психотерапії велике значення надається діагностиці навіюванності як найважливішого інструментального феномену “з боку пацієнта”.
Основним засобом навіюванності є слово, мова психотерапевта – сугестора; невербальні фактори (жести, міміка, дії) зазвичай виконують додатковий потенцуючий або послаблюючий вплив.
При складанні формул навіюванності необхідно враховувати особливості соматичного та психвчного стану, вік, стать пацієнта, ступінь навіюванності та особливості особистості. Ефект сугестії тим сильніше, чим вище в очах пацієнта авторитет лікаря, який проводить навіювання; ступінь реалізації навіювання визначається також особистісними особливостями пацієнта.
Щодо клинічного використання , слід відмітити, що сугестивна психотерапія використовується при всіх видах соматичної та психосоматичної патології.
Протипоказанням до використання сугестивних методів є психози, хоча сугестивні елементи, входять до всіх проявів повсякденного терепевтичного процеса в психіатрії. Основим ускладненням сугестивної психотерапії сьогодні визнається ятрогенія.
Гіпнотерапія або гіпносугестивна психотерапія
Гіпнотерапія або гіпносугестивна психотерапія , представляє собою метод психотерапії, який використовує гіпнотичний стан у лікувальних цілях.
Під гіпнабельністю розуміється якість центральної нервової системи, яке дозволяє досягати зміненого стану свідомості у відповідь на спрямований психологічний вплив.
Гіпноз же представляє собою особливий стан свідомості, який виникає під впливом спрямованого психологічного впливу ;він відрізняється як від сну, так і від неспання, і супроводжується підвищенням сприйняття до специфічно спрямованих психологічних факторів при зниженні чутливості до дії інших факторів зовнішнього середовища. Під рапортом (фр. Rapport – зв’язок, доповідь) в психотерапії розуміється словесний контакт того хто гіпнотизується з тим хто знаходиться у гіпнотичному стані.
У гіпнотерапії основні діагностичні прийоми зводяться до гіпнабельності. При низькому рівні гіпнабельності використання гіпнотерапії має певні труднощі. Також перед початком гіпнотерапевтичного сеансу необхідно провести бесіду для того щоб вияснити відношення хворго до цього методу та знищити можливі побоювання з його боку.
Методика проведення сугестивної психотерапії:
Головними прийомами занурення в гіпноз є фасцинація, фіксація погляду, паси, ритимічні подразники, словесні формули.
В психотерапевтичній практиці виділяють 3 стадії:
–сонливість– виникає сонливість і розслаблення;
гіпотаксія(каталептична) - спостерігається нерухомість, мутизм, воскова гнучкість;
сомнабулізм – повна відчудженість від реальності, сноходіння і викликані образи.
У будь – якій стадії гіпнотичного стану повинен підтримуватися рапорт.
Гіпносугестивна психотерапія може проводитися індивідуально та в групі. Індивідуальне проведення дозволяє дати конкретну установки, створені для хворого, що підвищує ефективність психотерапії. Груповий гіпноз використовується переважно у межах санаторно– курортної мережі.