Ведення окремих станів

Респіраторний дистрес-синдром (Р22.0).

1. Визначення

• Респіраторний дистресс - синдром це гостре захворювання легень, яке виникає в перший день життя новонародженої дитини переважно внаслідок дефіциту легеневого сурфактанту і незрілості дихальної системи. Дефіцит сурфактанту може спричинюватись недостатньою ендогенною продукцією або підвищеними споживанням (інактивацією).

2. Критерії діагнозу

• Клінічні симптоми з’являються відразу після народження дитини, або протягом перших 6 годин після народження і прогресують протягом наступних 48 годин:

1. тахiпное (> 60/хв),

2. стогін на видиху,

3. ретракції (втягнення податливих ділянок грудної клітки),

4. ціаноз,

5. респіраторні показники:

• РаО₂< 50 mm Hg (<6,6 кПа) під час дихання кімнатним повітрям;

• центральний ціаноз, який потребує додаткового кисню, щоб підтримати РаО2 > 50 мм рт. ст. (> 6,6 кПа);

• РаСО₂> 45 мм рт. ст.

6. результати рентгенографії:

• дифузний сітчасто-зернистий рисунок,

• збільшення в об’ємі проксимальних дихальних шляхів (повітряні контури бронхіального дерева – бронхограми, які виходять за межі тіні серця),

• нечіткі або відсутні границі серця,

• зменшення дихального об’єму,

• «білі» легені.

3. Стратегія профілактики і лікування рдс

• Антенатальний і пологовий періоди.

1. Використання кортикостероїдів у разі передчасних пологів < 34 тижнів гестації (Наказ МОЗ України від 29.12.2005 № 782 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської і гінекологічної допомоги»).

2. Короткочасне призначення токолітиків для проведення курсу кортикостероїдів (Наказ МОЗ України від 29.12.2005 № 782) і транспортування вагітної за потреби;

3. Призначення антибіотиків у разі передчасного розриву плодових оболонок (Наказ МОЗ України від 29.12.2005 № 782);

4. Проведення пологів на 3 рівні надання медичної допомоги.

• Ранній етап після народження (етап пологової кімнати/операційної).

1. Залучення до складу реанімаційної бригади лікарів відділення інтенсивної терапії новонароджених, а за відсутності такого відділення в установі – неонатолога(ів) з навичками ендотрахеальної інтубації;

2. наявність робочого обладнання для надання розширеної первинної реанімації (у разі необхідності) (Наказ МОЗ України від 08.06.2007 № 312 «Про затвердження клінічного Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги новонародженим»);

3. за наявності відповідних можливостей розпочати СРАР - терапію з використанням носових канюль і тиском на видиху 5 - 6 см. водн. ст.;

4. забезпечення теплового захисту.

5. Інтубація трахеї показана, якщо:

• Виникають показання до штучної вентиляції легень (ШВЛ) (див. п. 6 Протоколу).

• Необхідне введення сурфактанта.

4. Введення сурфактанта

• Введення сурфактанта зменшує важкість перебігу РДС і летальність, пов’язану з цим захворюванням [A].

• Слід надавати перевагу натуральним сурфактантам порівняно з синтетичними [A].

• Профілактичне введення сурфактанта (протягом 15 хвилин після народження) в пологовій кімнаті (операційній) потрібно передбачити в таких випадках:

1. Усім новонародженим з терміном гестації < 28 тижні гестації [A].

2. Новонародженим з терміном гестації 28 - 30 тижнів, якщо вони потребують інтубації трахеї після народження або матір не отримала курсу стероїдної профілактики [A].

• Введення сурфактанта з метою лікування РДС:

1. Новонародженим з клінічними і (або) рентгенологічними ознаками РДС, яким сурфактант не вводили профілактично; першу лікувальну дозу препарату потрібно ввести якомога скоріше (оптимально - в перші 2 години життя дитини).

2. Другу, а інколи і третю дозу сурфактанта, призначають, якщо:

• дитина потребує високих концентрацій кисню (> 40 %) або ШВЛ;

• після введення першої дози сурфактанта дитина на СРАР з позитивним тиском на видиху 6 см водн. ст. потребує50 % кисню у дихальній суміші;

• стан дитини на СРАР - терапії погіршується, і виникають показання до ШВЛ.