litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

стоким караньем, чтоб малороссийских городов жители всяких чинов лю­ ди, вина и табаку к Москве и в украинньїе городьі и в уездьі отнюдь не во­ зили и не продавали, и тем бьі великаго государя, его царскаго пресветлаго величества, казне порухи не чинили, также би от того и меж людьми никакого зла не бьіло. [...]

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 260—265.

Універсал Івана Брюховецького до жителів міста Борзни з наказом переймати

прибічників короля та переправляти їх до нього (1664 р., січня 22)

Пану сотникови, атаманови, вуйтови, бурмистрови и всем обивателем, в Борзне мешкаючим [...] Либо то за поводом безбожного Вербицкого далистеся бьіли непрьіятелем вери нашое звести и ошукати. Однак, иж тепер знов в чувство припишете и под високодержавную, великого государя нашего, его царского пресветлого величества, руку удалистеся, з жьічливостю своєю до нас одзиваючьіся. Тедьі, последуючи Спасителевим Словам, рекшого: «Грядуща ко мне не изжену вон», вас всех к собе пригортаєм, яко едноверную братию свою. И до пана полковника нежинского пишу, жебьі и он так як и я вам тое пробачил. Толко пилно вас жадаю, переймайте вся­ ких людей, которие бьі к королевскому табору ехали на Борзну, рекомо ласкаве в место впустивши, принимаите, и до нас присьілаите. Также и тих ляхов, которие у вас знайдуютея, до нас присилаите. Разумею теж, же чулисте о той над немцями и ляхами под Новими Мльїнами победе, до Ивангородища и до Сичное уневерсалн нашй шлете. Ознаймуем теж вам, иж княз его мл. Ромодановский, дня 20 ген[варя] з Сум рушив з калмицкими и иньїми воисками, бо калмики 17 ген[варя], при посланцах моих, то ест в неделю прошлую до Сум пришли, а другое войско калмицкое на Пултаву йшло и под Лютенкою через Псел перейшовши, межи Гадячом и Ромном уже зостает, сьілен Бог, же и нога лядзкая з Украйни не утечет, кгдьі ж щ о г о д и н и виглядаю на калмики. Корол безбожний Полский три городи, з тих городов которие ему поздавалися, татаром в заплате видав, толко имен тьіх городов незнат. А тепер под Глуховом, штурми стративши, Литовским краєм уступоват мает назад, якож Орда уже и уступует, почув­ ши що калмики идут з князем, остерегаем теди вас, абисте од такових лядзких безбожних замьіслов осторожньїми били, и нам о всем ознаймуйте и тьіх ляхов присилайте [...]

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 313.

248

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

Московські статті, прийняті гетьманом Іваном Брюховецьким та скріплені підписом царя Олексія Михайловича

(1665 р., жовтня 22)

[...]

3

О избрании гетманском и о наданий на булаву гетманскую

Если судом Божиим ньіне и впредь будучему гетману смерть случится, чтоб промеж войска Запорожскаго козацкаго, а не из инаго какого народа и войска, истиннаго козака гетмана, по стародавньїм правам войсковим обирать на гетманство, по указу великаго государя, его царского пресветлаго величества, при особе от престола его государскаго присланной, вольно Войску Запорожскому бьіло. А обранньїй гетман к Москве ездить и вели­ каго государя пресветльїя очи видети должен будет, так как ньіне гетман ньінешний по своєму обещанию, учинил; а по смерти гетманской булаву и знамя большое, и булаву ж и знамя меньшое, и бунчук, и пушки до гетманскаго обирання, и для шатости малороссийских жителей, должен взять обозной войсковой и отвезти к боярину и воєводам, которьіе в то время будут в Киеве, или в ином в котором малороссийском городе.

Ивеликий государь, сей статьи слушав, указал бьіть так, как написана,

абоярину и воєводам из Києва булаву и знамя большое присьілать к нему, великому государю, к Москве; а как по его великаго государя, его царскаго пресветлаго величества, указу, и по обранню Войска Запорожскаго новообранньїй гетман будет, и в то время меньшую булаву, и знамя, и бунчук, и пушки дано ему будет при обрании, а булавою ж и знаменем большим новообраннаго гетмана, пожалует великий государь, его царское пресветлое величество, и на подтверждение свою государеву жалованную грамоту велит ему дать в царствующем великом граде Москве.

Чтоб вся волость Гадицкая при булаве бьіла, так как и за покойнаго Богдана Хмельницкаго, гетмана запорожскаго, бьіло; а в волости Гадяцкой Зенковскаго полка, те городьі обретаются: Котелва, Опошня, Куземин, Грунь Черкасская, Зинков, Лютинка, Веприк, Рашевка, Комьішная, Ковалевка, Бурок, чтоб при Гадиче, и те все городки помянутьіе с мельницами,

сселами, с полями и с иньїми угодьи, к тем городам належащими, на бу­ лаву гетманскую шли, да в тех же городех мельницьі даньї будут ясаулам войсковьім двум человекам. [...]

4

О митрополите в Киеве

Чтоб в Киеве на митрополию, по указу государскому, русский святи­ тель с Москвн посланий бьіл, для того, чтоб духовний чин на митрополитов под рукою королевскою будучих, оглядиваючись, в шатости войску вредительной, не бил, понеже в статьях Переасловских и Батуринских так постановлено, что митрополиту Киевскому бити под послушанием святейшаго патриарха Московскаго; и так гетман с войском для лучшия всего на-

249

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

рода под рукою его царскаго величества крепости и утверждения бьет челом о присланим в Киев святителя русского.

И великий государь, его царское пресветлое величество, указал гетману сказать, что о том он, великий государь, учнет описьіваться к цареградскому патриарху, и буде цареградский патриарх к нему, великому государю, учнет о том писать, и благословенне о митрополите в Киев подаст, и о том его великаго государя указ будет в то время.

5

О воєводах и о ратних людех, в котором городе имеют бити

По указу великого государя, его царского пресветлаго величества, в городех при воєводах имеет бити ратних людей:

В Києве пять тисяч, в Переясловле две тьісячи; а из тех двух тисяч в Канев пять сот человек переменою ходити имеют; в Чернигове тисяча двести, в Нежине тисяча двести ж, в Новегородке триста, в Полтаве тисяча пятьсот, и из тех на Запорожье тисяча пойдет, в Кременчуке триста, на Кодак триста, в Остре триста, из Києва также и до Мотовиловки триста: из Києва ж ходити имеют при гетмане сто человек, для того же бьет челом ве­ ликому государю гетман с войском, чтоб воєводи в дорогу воинскую гет­ ману и полковникам в поле ратних людей из городов давали, не отговариваяся указом государским. О том припадаючи до лица земли и в другие гетман с войском челом бьет. Те же воєводи, по городам будучие, ни к каким делам и к судам козацким вступатися не имеют. А если бьі доми и ху­ тори, гай, сади, займища, огороди, сеножати и места козацкия какую по­ руху и шкоду от ратних людей поносили, тогда воєводи, по городам буду­ чие, из таковьгх проступньїх наказанья чинили, и чтоб такова поруха и шкода в вьішеписанннх йменнях козацких от ратних людей не чинилась, прилежно запрещати ратньїм людем воєводи ж должньг будут. [...]

8

О називании изменниками

Русские б люди козаков изменою в ссорах не безчестили, ибо то зело безчестие словесное честннх людей рицарей, за достоинство его царскаго пресветлаго величества, кровь и рани на бою подьемлющих, оскорбляет, и чтоб тем людям, которне учнут такими словами безчестить, чинить наказанье по сиску и по разсмотрению. [...]

9

О послех чужеземских

Как прежде сего без государския воли до чужих окрестних земель, се єсть, к хану крьшскому и к иньїм, не посьільївал гетман своих посланцев, так и потом, памятуя крестное целованье гетман тож исполняти с войском готов.

И великий государь, его царское пресветлое величество, гетмана Йвана Брюховецкаго, жалует за то, милостиво похваляет.

250

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

10

О привилиях городских

По указу великаго государя, его царскаго пресветлаго величества, привилия королевския мещанам на право майдебурское данньїя, гетман отобрав у мещан подал в Приказ Мальїя России.

И великий государь, его царское пресветлое величество, сей статьи слушав, указал им на право майдебурское дать свои государевьі жалованньія грамотьі против их привилий. [...]

Універсали українських гетьманів вщ Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 265—283.

Розпорядження російського уряду про проведення перепису населення українських міст і сіл

для обкладення його податками (1666 р., січень)

[...] за государя, царя і великого князя Олексія Михайловича всієї Ве­ ликої і Малої, і Білої Росії самодержця, указом і за наказом із Приказу Малої Росії за приписом дяка Івана Михайлова велено стольникові Олек­ сандрові Тимофійовичу Ізмайлову їхати в малоросійські міста Переяслав, Вороньків, Баришпіль, Баришівку, Гельмязів, Пісчаний, Домонтів, Кропивну, Іркліїв, Буромлю, Воршицю, Золотоношу, Ніжин, Борзну, Носівку, Кобижчу, Козар, Вольшівку, Дівицю Володькову, Березну, Сиволож, Володьковичі, Іван Городище, а, приїхавши йому в малоросійські міста, велено сказати тих міст жителям, війтам, і бурмистрам, і радникам, і лавникам, і всяким жилецьким, і промисловим, і ремісничим людям і поселянам, що великий государ із свого государського милосердного розсуду і за чолобит­ тям боярина і гетьмана Війська Запорозького Івана Мартиновича Брюховецького і всього Війська Запорозького, і війтів, і бурмистрів, і всяких чинів малоросійських жителів наказав у своїй господарській споконвічній отчині в малоросійських городах, містах і в містечках переписати всяких чинів жилецьких, промислових і тяглих людей, і в селах, і в поселеннях, і бобилів по іменах, і відати ними своїм, царської величності, боярам, і воєводам,

іприказним людям, і від старшин, і від усяких чинів, і від козаків оберіга­ ти, і утисків, і обид їм нікому чинити не давати, і поборів на старшину, і на всяких чинів начальних людей, і на козаків ніяких не збирати, а звичай­ ну повинність, хлібні і грошові побори, наказав великий государ на них накласти для своїх, великого государя, ратних людей, які тепер є і надалі будуть у малоросійських містах для оборони; а накласти ті хлібні і грошові побори наказав великий государ відповідно до їх же чолобиття малоросій­ ських міст жителів, війтів, і бурмистрів, і радників, і лавників, і всяких чи­ нів жилецьких людей відповідно до розпису, який вони подали в Приказ Малої Росії, щоб малоросійським жителям під силу було, а не в тяготу, а великого государя ратним людям було б з чого ситими бути; і вони, війти,

ібурмистри, і кращі люди, хлібними і грошовими поборами самі ж себе

251

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

обклали по своїх пожитках, і по промислах, і по торгах, і по нивах, і по угіддях по правді, і в тих городах, містах, і містечках, і слободах велено пе­ реписати всяких чинів жилецьких тяглих людей двори і в них людей, стар­ ших, середніх і молодших, а в селах і в поселеннях — селянські і бобильські двори, і в них — селян і бобилів, також старшої, середньої і молодшої групи окремо, і до тих городів, і міст, і містечок, і сіл, і поселень — угіддя, ріки, озера, і рибні ловлі, боброві гони і звірині стойла, і бортні угіддя, і пасіки, і млини, і рудні, і о скількох колесах той чи інший млин і рудня, і інші всякі заводи, хто саме якими угіддями володіє і скількома волами чи кіньми землю оре, і своїми чи чужими, крім козаків і козачих земель та угідь, і велено то записати в ці книги докладно, у війтів, у бурмистрів, і у кращих людей, у окладників тих городів, і міст, і містечок, і слобод, і сіл, і поселень взяти списки відповідно до свого перепису, хто чим і з яких тор­ гів, і промислів, і пожитків, і з нив, і з угідь хлібними і грошовими оброка­ ми обложений, і на який строк, і в якому городі віддавати буде, а після то­ го, як це все буде зроблено, велено писати в книги окремо по статтях, та ті книги за своєю рукою і за обкладчиковими руками і роспись привезти у Москву і подати в Приказ Малої Росії. [...]

Перешені книги 1666 року. Київ, 1933. - С. 203-204.

Лист кримського візира Кайтас-аги до коронного канцлера М.Пражмовського

(1666 р., січня 10)

[...] У нас було трохи конфліктів з ногайськими ордами, але мій пан запо­ біг цьому якнайшвидше і приборкав їх. Між козаками було маса конфліктів — «міста й містечка наступають одне на друге». Хан, «не допускаючи, щоб ця пожежа поширювалася, послав Камамет-мурзу і Батир-агу з тридцятьма тися­ чами орди, щоб вони гасили цей запал і бунтівників до підданства й. кор. мості примушували. Знайшовся поміж ними зрадник, котрий щось інше обі­ цяв, Опара, його зразу ж наказав [хан] до й. к. м. як бунтівника». Вся Україна є в послушенстві, крім Задніпря. Козаки, знаючи про велике братерство хана з й. к. м., послали для нашої потреби кілька тисяч козаків [...]

Мнцнк Ю. Регести документів «Татарського відділу» Архіву коронного в Варшаві (кінець XVI—XVII ст.) / / Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до XVIII ст.). Вил. 2.

Київ, 2002. - С. 353.

Універсал Павла Тетері про розміри та порядок стягнення мита

(1666 р., грудня 8)

Ознаймую сим моим писанием кождому, кому о том ведат надлежит, меновите ексактером нашим на сей час и напотом будучим, яко за антецессоров моих бьівало, так и за уряду моего нехай будет, абьі ексакторове

252

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

войсковие от купцов чужоземских, то єсть греков, армян и турков до скар­ бу войскового внбмрали от сорока соболей золотих шесть, и от сорока пупков соболих золотих два, и от сорока куниц золотих два, от бунта лисиц золотих два, а от инших товаров московских от ста талярей бьітих по золотих пяти, знову от товаров турецких, яко то от едвабов, коберцов, килимов, завоев, поясов, мусулбесов, киндяков и инних дробних и разних товаров от ста талеров левкових два битих, а от кипи габи полевку, а хто би з нашои з земле золото, серебро, камене дорогое, перла випроважал, мает от ста талеров по золотих пяти давать, если ж би теж кто с чужой земле, так з духовних особ, яко и свецких людей, в яких колвек потребе купцов мел, тедн ексакторове наши мают, сумненнем обовязавши, звичай­ ную брати ексакцию, а кади би купец який наш товари купца чужоземского за свои удаючи, за границу випроважовал, таковаго зо всем кажем заб­ рати, с которого товару половица до скарбу войскового, а половина ексакторам нашим надлежат мает. При том приказуємо, аби ексакторове над ус­ таву болше не брали ничего и купци аби ексакции отдават не збороняли.

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Ки'ів; Львів, 2004. — С. 249.

Універсал Петра Дорошенка до Війська Запорозького у зв’язку із загрозою нападу неприятельських військ внаслідок польсько-московського порозуміння (1667 р., березня 1)

[...] Поневаж на розних войско польское купитца месцах, вцале [не]- знчливнм умислом замьшшпот. А до того королевская его милость с Мос­ квою учинил згоду чрез комьісаров своих, якож [и при] очах посланца моето, от енера[ла з] Белои Церкви пошли рейтарие до Києва, а то все чинят, совокупляючи сьільї на здоровье, и худоби наши, и головьі наши, для чего и нам стати не добро, але належит о собе старатися, якосмо не бьіли посмевиском неприятелем нашим, прето, юж о нашу шкуру идет [торг], и грозя[т] силою, вам сим моим писаньем и ораз приказую и напоминаю, хто толко козаком имянуетца, и кождьіи, миючии Бога и своє здоровье, бм и посполитьш человек, приспособляючися, порох и пульки и всякои роштунок, яко до войни належит, меновите и борошно, и оружье, ежели всех идет о здоровья, кождому тедьі противко себе и вшелякую готовость имети приспособивши, буду[чи], где войсковая от нас укажет, имети приналежность, за данем тедьі от нас повторнои вам ведомости, абьі сес все, яки, конньїе, так и пешие до войска виходили. А тим часом о вшелякую гото­ вость прошу пилно и сурове, аби иначей не бьіло приказую.

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 400.

253

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Універсал Івана Брюховецького до козаків та населення Новгород-Сіверської сотні із закликом

допомогти звільнити Україну від російського війська (1668 р., лютий)

Господину сотнику новогородцкому верного Войска Запорожского, атаману городовому и всему старшему и меншому товариству, также войтом, бурмистром, громадом и посполитьім людем, так в самом городе Новгородке, как и по всем городам, и селам в сотне, Новгородцкой будучим, доброго от Господа Бога здоровья желаючи, до ведома подаєм, что за особьім Божиим остерегателством, мьі уведомились и узрели, что москали с нами хитро поступают, а с ляхами помирясь, с обоих рук, се єсть своє московское и ляцкое, нас Войско Запорожское и весь народ християнский украинский вигубляти, и Украйну, отчизну нашу, с оспованием разоряти по­ становили, и на то дав ляхом на наем войска чюжеземского четьірнадцать милионов денег, присягли по нужде от них москалей, яко от зломьішляющих нам неприятелей, отлучилися есмьі, однако мьі не сами, но за згодною всее старшиньї и черни Войска Запорожского радою, оньїх с крепостей украинских гоняти умьіслили есмьі, занеже показалось нам то неслучно, чтоб мьі о таком московском и ляцком нам и Украйне неприбьілном намерении ведаючи, уготованное пагубьі ожидати, а самих себя и весь на­ род украинский до ведомого упадку о себе не радеючи приводити имели; и для того не теша болши общих неприятелей наших, с войском и со всем народом тое стороне, яко с братиею своєю, к братцкому союзу пришедши, уже за милостию Божиею из знатних крепостей украинских неприятелей москалей нашим промислом, а згодним казаков и посполства послушанием и единогласньш радением повиводили есми, и их где ни єсть в крепостях будучих будто ровним же подобием вивести могли прилежно, при помощи Божией, как сами промишляєм, так и належним особам радети и промисл чинити вручили есми, и надежда на Бога, что в скором времяни и тех всех изгоним; понеже слобожане под рукою московскою будучи, познав и увидя хитрую московскую неправду, что им слобожаном равную с нами уготовили пагубу, их московским защищением возгнушав, к нам Войску Запорожскому склонитися и к любви братцкой приходити хотят: уже недригайловци, олшанци и терновци и иние к союзу братцкому с на­ ми пристав, єдино с нами разумеют. Но как к нам доходят ведомости: во многих городах и селах некоторие живущие люди таковим нашим раде­ нием около целости Украини отчизни гнушаючись, ссори в мир всевают, а к соединению нас всех намеренному не приступаючи, вредителние росколи целости добра посполитого всчинают, и над своєю братьею немилостивьіе мучителства и гонителства исполняют, чему с повинности началства нашего поборствуя, всякому даєм на разсуждение: удобное ле то дело неприятеля в отчизнь имеючи и оного единодушно не виганяючи, междо собою един другого воевати и свою єдиноутробную братию, яко неприяте­ лей, гонити, чего сам Творец наш Иисус терпети и всякого наступающаго на кровь братню благословити не будет; понеже не от оного ле толко от домового несогласия и внутренних разностей, которне чрез прошедшия

254

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

лета междо нами пребьівали, Украйна, отчизна наша милая изнищена и изобилное людское житие разорилось? Не радовались ли окреснне наши враги, когда видели, что мьі сами кровь свою проливали, и силньїе свои войска Запорожские, егда те одной стороньї, а другие другой стороньї дер­ жачись, умалились и на розньїх местах побеждени бьівали? От чего ньіне Господь сохранити да изволит! А так прилежно желаем и упоминаем, чтоб всяк, престав от недружбьі и от гонителства на свою братию, любовь и согласие междо собою хранили, и своей старшине, належашую отдаючи повинность, зломьіслящих нам неприятелей москалей добивати, из городов вьігоняти допомагали, чего и вторицею желаем и упоминаем.

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 354—355.

Проект договору гетьмана Петра Дорошенка з Туреччиною, на основі якого були укладені Корсунські статті у березні 1669 р.

(1668 р., серпня після 10)

1

Готовн есми воевати со всяким неприятелем повелителства твоего. А во утвержение сих уговоров послан бьіл посол Осман Чаузнс в лето от Рожества Христова 1668, в 10 день августа.

2

По договору и уставленню, бьівшем во время Богдана Хмелницкого, гетмана, того ж хошет и Петр Дорошенок гетман, купно с послами, посланннми к солтанову величеству, сиреч да утвердит сицевая примирення и уставлення, впредь реченная, ибо и он сам всегда єсть готов сопротив ста­ ти всякому неприятелю салтанова величества, егда будет нужда и потреба.

3

Над то просим, да рати, которне повинуютца салтанову повелителству, сиречь кримские, черкеские, нагайские, також и бучацкие и иние сицевне, которие имут приходити в помощ нашу и пособство, дав есмя будут под властию и правителством нашего гетмана, а потом и его наследников, для того даби тне рати слушали гетмана и купно с войском казацким, ког­ да будет потреба, возмогут находити и нападати на неприятелская места, или и от нас хранимая.

4

Во утвержении же сих обьемлю аз, гетман, и все войско казацкое, во­ єннеє знамя, якоже. булаву и знамя, еже от турков имянуетца туй.

5

Егда же изволит сицевнми знаменьї нас почтити и помиловати салтан Отгомайский, не хощем, да того ради возмнися, яко поддание бити и вес-

255

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ма порабощенньїи, ниже данниками и коим либо податем повинни, но от всех податей свободни и от тяжких бремен жестотьі чужди бьгги желаем. К тому желаем, дабьі гетмана не переменяти, его же Войеко Запорожское се­ бе изберет, и в его место иного не поставляти, но точию да знамена оная воинская будут токмо знаменования и свидетелства правого приятелства и согласия войск казацких с крепостию Отгоманскою и с татарьі, и да будут перед нашим гетманом во всякой войне будущей протав недругов казацких или салтановнх, или протав татарских готови.

б

Когда рата салтановьі или татарское войско придут на помочь казаком и входят для пособия их во отчество и в страньї их и в места ко отвращению сильї неприятелския, не хощем, чтоб они будовали своя храмьі молитвенньїя, именуемьія мечета, ниже иная якая здания, еже вредит вере христаянской. Над то идеже обритаютца церкви русския, да не возмогут их разоряти и грабити, чтобн своеи построите мосхеи. К сему когда будут казаки почтени знаменми салтановьіми, тая же самая знамена да чтут и турки, а в честь же за любовь тех знамен да не возмогут чуждьіх ймення грабити и градов палити, и ни єдиного мужска или женска пола из казацкого рода пленита, и в царствующий град Костянтинополский отводити, а дерзнув­ ший то сотворити весма убиен бьіти мает, и зешлим [?] той род [бьіти мает], которой будет противен род войску казацкому.

7

Войска, приходящия из Волох и Мултян в наше пособие, да не возмо­ гут тщетм творити всем тем местом, монастирем, церквам, которне суть под властию гетманскою. Священницн же, живущии в нашей земли, да бу­ дут в мире и без всякаго страха, и без боязни, и ужаса да прибудут. Подобне вси иже хиротонию приемлют от святейшаго патриарха Цареградского, а живут в Киеве и в Гадиче, чтоб их свой митрополит правил и рядил.

8

Дабьі гетман наш всегда бил утвержен в своем достоинстве, даже до последнего дня живота своего, тако чтобн его никто не возмог из власти салтанови переменяти, и из седалища его низвергати. Казаки паки с нами несогласующии, аще начнут творити соборища и станут протав нам твори­ ти коварство и сети прелестей, да не возмогут инаго себе творити гетмана, того ради яко ми зело доволни есмьі и усердия маєм [?] к господствованию сего гетмана, и согласни есми единодушно ити на противники наша, даже до последнего отмщения. [...]

13

Егда приидет время ратования с коим нибудь неприятелем и приидут отсюда войска [та]тарска в помощь нам, в страну нашу, не имут жита в се­ лах и градех по своєму хотению и люблению, ниже что насилием брата, но да живут на местах им назначенньи и да пребивают в них доволни пищею

256

Ро з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

иоброки, от нас позволеньїми. Тож де само сохранят и наши казаки, егда пойдут, призвани суще на по[мо]щь салтану, еже єсть да доволни будут тем, еже им свободно соизволитца.

14

Егда котормй казак будет имети суд с турком, аще винить будет турчет или казак, всяк должен судитися пред своим старшиною и от него казнен бнти по мере своего преступления. Аще кто невинен явитца, да свободен отпуститца всячески.

15

Да не сотворит турский салтан мира, ниже хан татарский с пограничньіми и близкими обладатели, изрядне еже с королем полским и с царем московским союза дружества да не творит без ведомости и согласия нашего гетмана и всего войска казацкого, ниже да будут договорьі тако на брань, якоже на мир приклонньїя без ведомасти обоих стран и соизволения. Аще же салтан турский или хан татарский установит мир и совершит договор или в дому или в поли с неприятелями казацкими, или на тщету Войска Запорожского, то явно глаголем, яко наш гетман той покой ни во что будет имет, яко нам вредньїй и пагубньїй, тем же убо дабьі тверду и постоянну бьіти миру, потреба єсть, да той будет с явственною ведомостью гетманскою и Войска Запорожского, ибо аще рати казацкие тщету некую приимут и зле постраждут от своих супостат, потреба єсть отмщение деяти тако Войску Запорожскому, яко же и турскому о сотворенной обиде, кроме всякого разорения восприятаго мира нашего, занеже воистинну обе стороньї взаем суть соединенньїй, единьїм телом сотворенн протав своих недругов.

16

Заключение напоследок да будет, яко аще салтан турецкий и хан татар­ ский сего постановления нашего прияти не восхощет, всеконечно умнслит нас сотворити подданьїми и данниками весма, и все восхощет низвергати, гетмана изгоняти по своєму изволению, инаго же на его место поставляти, монастьіри и церкви наши разорята и новьіе мечети созидати, и наших митрополитов переменяти, и дани на них вьібирати, и с и х престолов низлагати, податей от нас Руси зьіскивати, и иньїя вещи ядомьія, ячмень, овес и дрова, и кою нибудь иную вещь и малейшую насилием вземлюще, да приязнь нашу отринуть и сопротивятца сим статьям нашим, тогда убо гет­ ман и Войско Запорожское потщитца, да иньїм коим о себе промьіслит способом, места своя сохраняюще и держаще под властию и господством своим свободная и от всяких времен явственньїх всячески волная и отнюдь недвижимая, обаче никогда же протав величеству салтанову воююще, ниже руки наши подносяще обьічаем неприятелским, разве аще прежде убежденн и понужденьї будем от турского или татарского войска.

257