2.Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв`язків України з Китаєм.

Після розпаду СРСР почався новий період у розвитку ділових зв'язків між Китаєм та Україною. За цей час було закладено договірно-правову базу їх майбутнього співробітництва. У даному зв'язку необхідно згадати двосторонні візити на вищому рівні, у ході яких було підписано більш як 60 важливих документів про співробітництво у різних сферах. В основному за ці роки створено інфраструктуру двосторонніх відносин, яка включає ряд важливих компонентів.

е 1.Активно працюють посольства двох країн, а також міжурядова змішана Комісія з торговельно-економічного співробітництва, яка вже провела по черзі 6 засідань у Пекіні та Києві.ппппппппппппппппппппппппппппппппп ее2.Функціонують такі міжвідомчі двосторонні комісії, як Комісія з науково-технічного співробітництва і Комісія з співробітництва у космічній галузі, які успішно сприяють розвиткові українсько-китайського співробітництва за галузевою ознакою. пппппппАааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа ее3.Розвиваються міжпарламентські зв'язки на рівні парламентських груп дружби та розширюються зв'язки громадських організацій, у першу чергу, товариства "Україна - Китай" і Китайського товариства дружби з народами зарубіжних країн, а також Пекінської асоціації українознавства. пп4.Налагоджуються міжрегіональні контакти, результатом яких стало побратимство більш як 15 областей України та провінцій КНР, а також великих міст двох країн; формуються прямі торговельно-економічні зв'язки між підприємствами і компаніями двох країн.ееееееееееееееееееееееееееее ее5. Стає помітним обмін між українськими та китайськими ВНЗ і науковими установами як на міждержавному, так і на регіональному рівнях. Важливого значення набуває культурний обмін творчими колективами, художніми та іншими виставками, а також двосторонній туризм, який останнім часом дедалі більше позбавляється однобокого "човникового" бізнес-туризму.[5;55] еедОцінюючи роботу у цьому напрямі, можна сказати, що на сьогодні вже створено всі необхідні передумови для взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва і взаємодії за всіма найважливішими напрямами. Це відповідає вимозі глобалізації світової економіки, коли мирне співіснування та спільний розвиток стають стратегією для всіх країн. олрБільшість з них розглядають прогрес своїх економік та підвищення їх ефективності як гарантії національної безпеки і прагнуть вирішувати будь-які міждержавні суперечності та конфлікти шляхом взаємних поступок. КНР однією з перших у світі визнала незалежність України і сприяла наданню відповідних гарантій у зв'язку з її відмовою від ядерної зброї. Політична заінтересованість двох країн у підтримці власних зусиль щодо зміцнення свого становища у світовому співтоваристві підкріплювалася активною підтримкою одна одної як постійних членів Ради безпеки ООН. Послідовна і принципова підтримка Україною позиції КНР у так званому "тайванському питанні" та "питанні про права людини", у свою чергу, сприяла виведенню двосторонніх політичних відносин на рівень стратегічного партнерства. А це створювало міцну базу для розвитку взаємних економічних зв'язків. Між Китаєм та Україною встановилося рівноправне довірче партнерство, спрямоване на стратегічну взаємодію у XXI ст. Нині політичні відносини між двома країнами розвиваються за висхідною, що, безумовно, стимулюватиме і розвиток економічного співробітництва. Позитивні результати досягнуті також з точки зору міжнародного поділу праці, забезпечення взаємних економічних інтересів. [8;1]

Динаміка і структура торговельно-економічних відносин між Китаєм та Україною нині набувають характеристик географічної, промислової та технологічної взаємодоповнюваності. Переваги української економіки пов'язані з наявністю потужної хімічної, металургійної та авіакосмічної індустрії. Китай же залишається країною, що розвивається, з відносною відсталістю у цих галузях промисловості. Хоча слід підкреслити, що у Китаю є чимало своїх технологічних переваг, пов'язаних з легкою і текстильною промисловістю, культивуванням, збиранням та переробкою сільськогосподарських продуктів, з виробництвом агроустаткування. Все це сьогодні може бути використано для пожвавлення економіки України. Найбільш показовою для розвитку двосторонніх зв'язків є, насамперед, динаміка взаємної торгівлі.Стає очевидним, що подальший розвиток торгівлі між Китаєм та Україною вимагає удосконалення структури товарообороту. пмаОсновними товарами експорту з України до Китаю були чорні метали, продукція машинобудування, електротехнічне обладнання. У незначній кількості експортувалися до Китаю також продукція вітчизняного приладобудування, вироби елементної бази радіоелектронної промисловості, медична апаратура, спеціальна техніка .У структурі китайського експорту до України, в основному займали місце товари народного споживання, вироби легкої та текстильної промисловості, взуття, мінеральні добрива (карбонат магнію), тютюнова сировина, машини та електротехнічні товари, а також вогнетривкі матеріали (магнезит). Це означає, що нинішній стан двосторонньої торгівлі значною мірою не відображає реальних можливостей, попиту і потенціальної економічної вигідності взаємних відносин.Існує ще одне коло проблем - це незначний обсяг і нераціональна структура двосторонніх інвестицій. Сьогодні в Україні створено більш як 1 тис. підприємств з китайським капіталом. Є підприємства, які виробляють побутову електроніку, займаються переробкою зерна. Проте більшість підприємств з китайським капіталом - це невеликі комерційні фірми, створені у таких швидкоокупних галузях, як торгівля і сфера послуг (численні магазини, ресторани, фотосалони та ін.). Факторами, які стримують китайські інвестиції у виробничі галузі української економіки, є більш висока (порівняно з Китаєм) собівартість виробництва в Україні та недосконалість її інвестиційного законодавства. [9;43]

Щодо інвестицій України в економіку Китаю, то тепер у Китаї поки що діють лише декілька спільних підприємств за участю українського капіталу. Серед них такі, як СП "Юаньлікє" з виробництва опалювальної апаратури та мінікотельних, спільна база комерціалізації українських науково-технічних досягнень у місті Шеньчжен та ін. Українські фірми і підприємства також виявили особливий інтерес до будівництва великих об'єктів у галузі енергетики, спорудження метрополітенів та інших об'єктів транспортного будівництва, металургійних підприємств, але поки що не взяли в цьому помітної реальної участі. Існують і деякі інші проблеми у торговельно-економічному співробітництві між двома країнами. Сюди належить віднести недосконалість форми розрахунків, перевезень і ринкової інфраструктури, договірно-правової бази та практики регулювання питань мит і оподаткування, низьку ефективність заходів щодо взаємного захисту та заохочення інвестицій, а також надто повільне вирішення відповідними судами і арбітражними установами господарських спорів між підприємствами обох країн. [11;30]

Таку ситуацію можна пояснити існуванням ще одного ряду причин. Насамперед, це пов'язано з тим, що великі та середні підприємства наших країн ще не відіграють провідної ролі у взаємній торгівлі, хоча вони, як відомо, і є основою національних господарств. Маючи відносно сучасну техніку, багатий виробничий досвід, кваліфікований персонал і випускаючи продукцію порівняно високої якості, вони, проте, поки що не займають відповідних позицій у торговельно-економічному співробітництві та істотно не впливають на нього. Сюди необхідно віднести політичну та економічну нестабільність в Україні, наявність у її економічному і соціальному житті численних проявів корупції та сваволі, труднощі у платежах з імпорту, існування знецінення гривні - все те, що не стимулює інтерес великих китайських підприємців та інвесторів. І у Китаї, і в Україні ще існують упередження та помилкові думки відносно двосторонніх торговельних відносин. Деякі китайські бізнесмени, не розбираючись глибоко в суті справи, роблять акцент виключно на українські "безлад", "економічну кризу" та "торговельні ризики", ігноруючи при цьому великі потенціальні можливості двосторонньої торгівлі. Окремі фірми, які зазнали невдач у своєму першому досвіді торгівлі на ринках України, заражують відповідним "страхом" інших підприємців. А існуюче в Україні уявлення про Китай як про виробника низькоякісних товарів народного споживання, у свою чергу, спонукає до тотального бойкоту імпорту китайських товарів. Вирішити перелічені проблеми можна шляхом узгодження дій сторін за такими основними напрямами:

- удосконалення форми розрахунків у ВКВ при взаємній торгівлі, поліпшення фінансування і банківського обслуговування;

- удосконалення товарної структури та подальше розширення міждержавних зв'язків;

- вирішення транспортної проблеми;

- поєднання торгівлі з інвестиційною діяльністю;

- посилення ролі державного регулювання торговельно-економічного співробітництва між Китаєм та Україною у виробленні прийнятних правил "гри" та підвищення відповідальності за виконання партнерами взятих зобов'язань. [10;44]

Китаю та Україні слід було б уже прийняти програму довгочасного стратегічного партнерства, яка б відображала, на наш погляд, такі моменти. Насамперед, Китай та Україна повинні будувати свої відносини відповідно до своїх реальних економічних можливостей, національної безпеки та економічної вигоди. Адже у наш час з розвитком світового господарства, посиленням глобалістичних тенденцій економічна безпека займає найголовніше місце у відносинах між державами. Вона повинна включати правильну оцінку ролі двосторонніх торговельно-економічних відносин при розробці стратегії ринкового плюралізму, у тому числі - подолання орієнтації на короткостроковий період і закріплення курсу на довгостроковий розвиток китайсько-українського торговельно-економічного співробітництва. У програмі слід повніше врахувати труднощі у розвитку двостороннього торговельно-економічного співробітництва для розкриття реальних можливостей ринкового потенціалу обох країн та його подальшого підвищення у процесі ринкових трансформацій економік. [14;20]

Китай та Україна вже створили нову формулу взаємовідносин - рівноправне довірче партнерство, спрямоване на стратегічну взаємодію. З вступом у XXI ст. перспективи розвитку китайсько-українського співробітництва ще більше розширяться. Цьому сприятиме ряд об'єктивних факторів:

- по-перше, посилення взаємодоповнюваності економічних структур обох країн на тривалу перспективу;

- по-друге, переваги географічного положення Китаю та України у стратегічному відношенні створюють обом країнам хороший шанс для розвитку торговельно-економічного співробітництва;

- по-третє, поглиблення реформ і відкритості в обох країнах створюватиме необхідні сприятливі внутрішні умови для розширення двосторонніх торговельно-економічних відносин. [12;48]

Ринкові трансформації неминуче прискорюватимуть процес входження національних економік Китаю та України у світову співдружність, а також підштовхуватимуть до подальшого розвитку двостороннього співробітництва. Економічному розвиткові Китаю дедалі більше потрібні технології та сучасний досвід управління. У цьому плані у українських підприємств є широкі можливості для розширення спільного виробництва, а також продажу своїх машин і устаткування на китайському ринку. Наприклад, у даний час у Китаї динамічно розвивається будівництво в енергетичній та машинобудівній галузях, а Україна володіє великим потенціалом у цих галузях, має передове проектування і досвід будівництва.

У Китаї також йде спорудження метрополітенів, а Україна у цьому напрямі може встановити технічне співробітництво з Китаєм. Великі перспективи для обох країн існують у мирному освоєнні космічного простору, проведенні конверсії, реконструкції металургії, енергетики та інших сфер важкої індустрії, особливо у китайському виробництві. Китаю сьогодні потрібні турбіни, генератори, насоси, компресори та інше устаткування, яке виготовляється в Україні. Твердження французького економіста Мішеля Пебро про те, що "відкритість, свобода торгівлі - це найбільш сприятливе правило гри для лідируючої економіки"6, повністю відповідає вимогам формування стратегії лідируючої економіки Китаю та лібералізації курсу його майбутньої торгової політики. Стратегічно воно відповідає й основним напрямам розвитку України, яка намагається найближчим часом стати членом COT. При цьому варто не тільки спільно завойовувати сьогоднішній ринок, а й передбачати майбутній. Нині експортно-імпортна торгівля двох сторін помітно розвивається, але її питома вага у загальній сумі торгівлі України та Китаю ще невелика. А вона може бути значно більшою, оскільки економічні структури обох країн мають багато передумов для взаємодоповнення, особливо в індустріальних і переробних галузях. Експерти вважають, що найближчим часом взаємна торгівля може зрости до 3-4 млрд. дол. На основі аналізу стану економічної структури та рівня науково-технічного потенціалу обох країн, тенденцій їх подальшого розвитку, на нашу думку, варто формувати та закріплювати співробітництво у таких галузях. [13;32]

Отже, оцінюючи роботу у цьому напрямі, можна сказати, що на сьогодні вже створено всі необхідні передумови для взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва і взаємодії за всіма найважливішими напрямами. Це відповідає вимозі глобалізації світової економіки, коли мирне співіснування та спільний розвиток стають стратегією для всіх країн. Більшість з них розглядають прогрес своїх економік та підвищення їх ефективності як гарантії національної безпеки і прагнуть вирішувати будь-які міждержавні суперечності та конфлікти шляхом взаємних поступок. КНР однією з перших у світі визнала незалежність України і сприяла наданню відповідних гарантій у зв'язку з її відмовою від ядерної зброї. Політична заінтересованість двох країн у підтримці власних зусиль щодо зміцнення свого становища у світовому співтоваристві підкріплювалася активною підтримкою одна одної як постійних членів Ради безпеки ООН. [15;44]