1.Побудова діаграм

Для представлення в графічному вигляді даних робочих листів (таблиць)

використовують діаграми. Дані робочого листа, які використовуються при створенні

діаграми, зв'язуються з нею і при їх зміні діаграма поновлюється. Можна створити вбудовану

діаграму, яка добавлена безпосередньо в робочий лист, або виконати її на окремому листі

діаграми в робочій книзі. Після створення можна доповнити діаграму назвами і лініями

сітки. Для зміни формату діаграми можна використовувати автоформати.

Створення діаграми за допомогою майстра діаграм.

Для створення діаграми за допомогою майстра діаграми виконайте такі дії:

1. Виділіть дані, які вам потрібно використовувати в діаграмі.

2. Виконайте команду Вставка/Диаграмма або клацніть на кнопці Мастер диаграмм.

3. З'явиться діалогове вікно Мастер диаграмм

Excel пропонує користувачу 9 типів плоских діаграм і 6 типів об'ємних.

Для побудови діаграм необхідно:

1.Виділити дані, які треба включити в діаграму. Ці дані не обов'язково повинні бути

розташовані поряд. Утримуючи клавішу Ctrl, можна відмінити несуміжні інтервали.

Щоб зробити напис уздовж осі X і скласти легенду, треба виділити заголовок стовпців

і рядків.

2 Клацнути на інструменті « Майстер діаграм» на Стандартній панелі

інструментів. Покажчик миші зміниться на маленький хрест із стовпчастою діаграмою внизу

справа.

3 Хрестоподібним покажчиком миші вказати місцеположення і розмір

створюваної діаграми. Якщо необхідно помістити діаграму в таблицю відмінну від тієї, з якої

були узяті дані, то треба помістити покажчик миші на ім'я потрібної таблиці в нижній

частині вікна документа, клацнути по ній і пройтися по клітках цієї таблиці. Щоб створити

діаграму на новому листі необхідно виконати послідовність команд:

Вставка / Діаграма / На новому листі

4 Відпустивши ліву клавішу миші, з'явиться перше вікно Майстра діаграм. У

діалогове вікно необхідно ввести інтервал (інтервали) даних. Якщо дані були заздалегідь

виділені, то адреси їх з'являться в

діалоговому вікні автоматично. Клацнути на кнопці Далі.

5 Щоб вибрати тип діаграм, треба клацнути на її образі або натиснути клавішу з

підкресленою буквою в її імені. Клацнути на кнопці Далі.

Кнопка Назад дозволяє повернутися на крок назад і змінити діапазон вибраних даних.

6 Кожен тип діаграми має декілька різних форматів за умовчанням. Щоб вибрати

новий формат клацнути на його зразок в діалоговому вікні. Клацнути на кнопку Далі.

7 На екран виводиться приклад діаграми на основі реальних даних. У

діалоговому вікні можна змінити перераховані раніше параметри, при цьому діаграма,

показана у вікні зразок теж зміниться.

У діалоговому вікні можна змінити наступні параметри:

15

- вказівка рядка (рядків) для розмітки осі х. Мітками рядків і стовпців

називаються заголовки стдоля і стовпців. Щоб на графіку з'явилися мітки осей, треба при

завданні області побудови графіка включити в неї заголовки рядків і стовпців;

- вказівка колонки (колонок) для формування тексту легенди (про – відсутності

легенди).

Легенда – прямокутна область, в якій указується, яким кольором або типом ліній

відображаються на графіку або діаграмі дані з тієї або іншої серії даних

Таблиця даних – таблиця що додається до діаграми і містить вхідні дані на основі

яких побудована діаграма, замінює собою категорії даних.

Параметри діаграми \ вкладка таблиця даних \ поставити фляжок в полі таблиця

даних.

8 У діаграму можна додати різні текстові елементи: легенду, заголовок, написи

до осей. Зміни, що вносяться, відбиваються на

діаграмі у вікні зразок.

Клацнути на кнопці Готово або натиснути Enter.

Створена діаграма з'явиться на місці робочої таблиці в тій області, яка була відмічена

спочатку.

Модифікація діаграм

Графічні діаграми пожвавлюють сухі стовпчики цифр у таблиці, тому вже в

ранніх версіях програми Excel була передбачена можливість побудови діаграм. У п'яту

версію Excel включений новий Конструктор діаграм, що дозволяє створювати діаграми

"презентаційної якості".

Гарна тривимірна діаграма не тільки радує око, але й поліпшує якість документа.

Діаграму модно розташувати поруч із таблицею або розмістити її на окремому

робочому листі.

Конструктор діаграм є одним з найбільш потужних засобів у програмі Excel.

Побудова діаграми з його допомогою виконується за кілька кроків. Конструкторові

вказується вихідна область таблиці, тип діаграми, використовувані написи й кольори. На

основній панелі є піктограма для виклику Конструктора діаграм.

Перш ніж будувати діаграму, необхідно закінчити всі роботи в таблиці,

включаючи її форматування. Викличте Конструктор діаграм (ChartWizard), клацнувши на

основній панелі по 17-й піктограмі.

Конструктор діаграм буде очікувати інформації про місцезнаходження

діаграми, тому покажчик миші здобуває форму піктограми Конструктора. Ви повинні

зробити за допомогою покажчика миші прямокутник на вільному місці робочого листа,

де буде розміщена діаграма. Для цього клацніть лівою кнопкою миші, а потім, не

відпускаючи її, відбуксируйте, що утворилася після щиглика пунктирну рамці з

верхнього лівого кута прямокутної області в правий нижній кут. Якщо діаграму

потрібно побудувати на окремому листі, то відкрийте в меню Insert підміню Chart і виберіть

у ньому директиву As New Sheet.

Після цього Конструктор відкриває діалогове вікно, у якому за п'ять кроків

потрібно побудувати діаграму. Але спочатку потрібно вказати позицію, де перебуває

таблиця даних, на основі якої будується діаграма. Для цього на першому кроці

промаркируйте мишею свою таблицю, включаючи заголовки рядків і стовпців.

Щоб виконати два наступні кроки, клацніть по командній кнопці Next і виберіть із

запропонованих зразків тип і вид діаграми відповідно. На четвертому кроці Конструктор

пропонує попередній перегляд діаграми, що вийшла. На останньому (п'ятому) кроці

залишається тільки задати ім'я діаграми, її легенду (тобто відповідність між стовпцями

діаграми й табличних даних), а також указати напису на осях діаграми. У висновку

клацніть по командній кнопці Finish, і діаграма з'явиться в зазначеній області робочого

листа.

16

Можливості вдосконалення діаграм. Щоб змінити розмір діаграми її виділяють. По

периметру з'являться маркери зміни розмірів. Потягнувши за кутовий маркер можна змінити

висоту і ширину діаграми. Для перенесення діаграми в інше місце чиста використовують

способи:

1. Щоб перемістити діаграму по тому ж листі, на якому є вихідні

дані, її виділяють і переносять в потрібне місце.

2. Перемістити діаграму з одного листа на інший можна так:

вирізати діаграму в буфер – обміну;

перемістити на потрібний лист;

вставити діаграму.

Зміна типу діаграми

В будь-який момент можна змінити тип або формат діаграми. При цьому програма

перетворить діаграму відповідно зі зміненим для цього можна скористатися контекстним

меню, яке викликане на області побудови діаграми команда Тип Діаграми присутня і в меню

Діаграма, яке зявиться при активізації будь-якого компонента діаграми.

Зробити діаграму неактивною – клацнути на будь-якій клітці поза діаграмою.

Щоб вибрати діаграму знову (для редагування, масштабування або переміщення),

необхідно клацнути націй діаграмі.

5. .Робота з аркушами

Як базовий формат файлів Excel використовується робоча книга, яка містить декілька робочих аркушів. За замовчуванням кожна нова книга Excel після створення включає три порожніх робочих аркуша, назви яких відображаються на вкладках внизу.

Додавання аркушів

Для додавання нового робочого аркуша в книгу клацніть правою кнопкою миші на будь-якій вкладці з листами і виберіть команду “Додати” в контекстному меню. Після цього клацніть на ярлику “Лист” в діалоговому вікні “Вставка” і потім на кнопці “ОК”. Новий аркуш відобразиться зліва від поточного, на вкладці якого ви клацнули. Порядковий номер створеного аркуша буде на одиницю більше найбільшого в поточній робочій книзі — “Лист4”, “Лист5” і т.п

В одній книзі можна добавити багато робочих аркушів.

Видалення аркушів

Для видалення робочого аркуша з книги, клацніть правою кнопкою миші на його вкладці і виберіть команду Видалити в контекстному меню, що з'явилося.

В деяких книгах робочий аркуш зручніше заховати, а не видаляти. Такий підхід особливо ефективний для аркушів, що містять статичні дані, які обробляються формулами, що містяться на інших аркушах, і рідко редагуються. Після того, як аркуш був захований у інших користувачів не виникне бажання досліджувати (і, можливо, змінити) його дані. Щоб приховати аркуш, необхідно вибрати команду "Лист” → ”Скрыть” меню “Формат”.Для відображення прихованого аркуша поточної книги викликається команда "Лист” → "Отобразить" меню "Формат".

Перейменування робочого аркуша

Заміна однотипних послідовних імен робочих аркушів (“Лист1”, “Лист2” і т.п.) більш наочними, наприклад "Прогноз об'єму продажів в 3-у кварталі", "Рекламні витрати" або "Основна таблиця", дозволить значно швидше орієнтуватися в робочій книзі. Для перейменування робочого аркуша, натисніть двічі на його вкладці (або клацніть на ній правою кнопкою миші і виберіть команду перейменувати). Введіть нове ім'я і натискуйте клавішу <Enter>.

Переміщення, копіювання, вставка і видалення робочих аркушів

У багатьох випадках найпростіший шлях створення робочої книги з декількома аркушами полягає в створенні першого аркуша і подальшому його копіюванні. Хоча у книзі, що створюється, вже є набір порожніх робочих аркушів, ви можете їх додавати, копіювати, видаляти і міняти місцями.

Ця процедура може здатися вам вельми громіздкою, вкажіть на вкладку аркуша, який ви хочете скопіювати, натискуйте клавішу <Ctrl> і перетягнете покажчик миші управо або вліво. В міру перетягування форма покажчика зміниться на маркер аркуша із знаком "плюс". Коли ви відпустите кнопку миші, Excel створить копію аркуша, що перетягується, привласнивши йому те ж ім'я з номером копії в дужках.

При копіюванні аркуша з даними усередині однієї робочої книги, або в іншу книгу Excel вирізає вміст комірок, довжина яких перевищує 255 символів.

Для переміщення аркуша всередині робочої книги, наведіть покажчик на його вкладку, клацніть і переміщайте курсор, що видозмінився, до місця, що вказано чорним маркером, в якому потрібно розмістити аркуш. Хоча можна перемістити і розмістити робочі аркуші між книгами, ця операція набагато швидше і акуратніше виконується за допомогою контекстного меню. Переміщення або копіювання робочого аркуша з однієї книги в іншу виконується таким чином.

6. Сортування даних

Сортування дозволяє переупорядкувати рядки в таблиці по будь-якому полі. Наприклад, щоб упорядкувати дані за ціною виробу. Для сортування даних слід виділити одне вічко таблиці і викликати команду Сортировка із меню Данные .

У полі прихованого переліку Сортировать по (мал.33) вибирається поле, по якому будуть відсортовані дані, і тип сортування:

по возростанию – цифри сортуються по зростанню, текст – за абеткою, логічні вираження – ЛОЖЬ передує ИСТИНА .

по убыванию – сортування в зворотному порядку.

У полі прихованого переліку Затем по указується поле, по якому будуть відсортовані дані, що мають однакові значення в першому ключовому полі. У другому полі Затем по указується поле, по якому будуть відсортовані дані, що мають однакові значення в перших двох ключових полях.

Для сортування даних також використовуються кнопки . Перед їх використанням слід виділити стовпець, по якому необхідно сортувати таблицю.

При сортуванні по однім стовпці, рядки з однаковими значеннями в цьому стовпці зберігають колишнє упорядкування. Рядки з порожніми вічками в стовпці, по якому ведеться сортування, розташовуються наприкінці переліку, що сортується. Microsoft Excel дозволяє також сортувати не всю таблицю, а тільки виділені рядки або стовпці.

Автофильтр

Команда Автофильтр установлює кнопки прихованих переліків (кнопки зі стрілкою) безпосередньо в рядок із іменами стовпців (мал.35). З їхньою допомогою можна вибрати записи бази даних, що слід вивести на екран. Після виділення елементу в переліку, що розкривається, рядки, що не містять даний елемент, будуть приховані. Наприклад, якщо у прихованому переліку поля Цена вибрати 99грн. , то будуть виведені тільки записи, в яких у полі Цена міститься значення 99грн .

Якщо у прихованому переліку вибрати пункт Условие … , то з’явиться вікно Пользовательский автофильтр (мал.36). У верхньому правому переліку слід вибрати один з операторів ( равно , больше , меньше та ін.), а у полі праворуч вибрати одне зі значень. У нижньому правому переліку можна вибрати іншій оператор, і у полі ліворуч – значення. Коли увімкнений перемикач И , то будуть виводитися тільки записи, які задовольняють обидві умови. При увімкненому перемикачу ИЛИ будуть виводитися записи, які задовольняють одну з умов. Наприклад, у вікні на мал.36 введені умови для виведення записів по виробам з ціною більше 99грн і менше 187грн .

Для виведення декількох записів з найбільшими або найменшими значенням по будь-якому полю слід у прихованому переліку поля вибрати пункт Первые 10 . У діалоговому вікні Наложение условия по списку у першому полі з лічильником необхідно вибрати кількість записів, а у полі праворуч вибрати наибольших або наименьших .

Щоб вивести усі дані переліку, необхідно викликати команду Отобразить все або скасувати команду Автофильтр меню Данные , підміню Фильтр .

Расширенный фильтр

Команда Расширенный фильтр дозволяє фільтрувати дані з використанням інтервалу критеріїв для виводу тільки тих записів, що задовольняють визначеним критеріям (мал.37). При повторній фільтрації будуть проглядатися усі рядки, і приховані і відкриті. Значення перемикачів і полів вікна Расширенный фильтр наступне:

фильтровать список на месте – перемикач, що приховує рядки, які не задовольняють зазначеному критерію;

скопировать результат в другое место – копіює відфільтровані дані на інший робочий аркуш, або на інше місце на тому ж робочому аркуші;

Исходный диапазон – поле, що визначає інтервал, якій містить перелік, що підлягає фільтрації;

Диапазон условий – поле, що визначає інтервал вічок на робочому аркуші, якій містить необхідні умови;

Поместить результат в диапазон – поле, що визначає інтервал вічок, в який копіюються рядки, що задовольняють визначеним умовам; це поле активно тільки в тому випадку, якщо обраний перемикач скопировать результат в другое место;

Только уникальные записи – перемикач, що виводить тільки рядки, що задовольняють критерію і не містять неповторюваних елементів. Якщо інтервал критеріїв не визначений, то в цьому випадку усі рядки переліку, що містять дублікати, будуть приховані.

Для установлення складних критеріїв необхідно:

1. уставити декілька рядків у верхній частині робочого аркушу;

2. в одному із уставлених порожніх рядків увести імена стовпців, по яких слід відфільтрувати перелік;

3. при використанні критеріїв порівняння, імена критеріїв повинні бути ідентичні іменам стовпців, що перевіряються;

4. у рядках, розташованих під рядком із іменами стовпців, що перевіряються, увести критерії, яким повинні відповідати вічка стовпців, що перевіряються;

5. вибрати в меню Данные підміню Фильтр , а потім команду Расширенный фильтр , і в діалоговому вікні увести умови фільтрації.

Для об'єднання критеріїв за допомогою умовного оператора И потрібно зазначити критерії в одному і тому ж рядку, а для об'єднання критеріїв за допомогою умовного оператора ИЛИ слід подати критерії в різних рядках. Наприклад, інтервал критеріїв на мал.38 виводить на екран усі записи, що мають у стовпці Цена значення більше 50 і менше 100.

Після використання команд Автофильтр або Расширенный фильтр , таблиця переходить у режим фільтрації. У цьому режимі багато команд Microsoft Excel впливають тільки на зримі вічка. Після застосування фільтру для виводу тільки потрібних рядків, можна скопіювати отриману підмножину даних в інше місце для подальшого аналізу.

Щоб знову вивести усі записи слід у меню Данные вибрати пункт Фильтр і потім пункт Отобразить все .

7.Побудова діаграм та графіків

2. Створення будь – яких діаграм розпочинається з виділення діапазону даних, що підлягають відображенню, та активізації програми “Мастер діаграм” В принципі початковий діапазон даних можна виділяти пізніше. Його попереднє виділення пояснюється тільки прагненням здобути зразок діаграми вже після вибору її типу та вигляду.

Процес створення діаграми, за допомогою Майстра розбивається на чотири характерних кроки:

Вибір типу та вигляду діаграми, а також перегляд її зразка;

Зміна або вибір діапазону даних, на основі яких буде побудовано діаграму, і визначення способу формування її рядів;

Введення заголовків діаграми та її осей, встановлення будь – яких параметрів діаграми, пов’язаним з її зовнішнім оформленням;

Вибір варіанта розміщення діаграми (на поточному або на окремому листку).

При правильному призначенні початкового діапазону даних Майстер діаграми здатний сформувати її практично за перший крок його роботи. При цьому багато які параметри призначаються ним за замовчуванням.

Вибір типу діаграм (крок 1 із 4). За командою Вставка - Диаграмма або при активізації кнопки – піктограми “Майстер діаграми” ( ) на екран викликається діалогове вікно “Майстер діаграми (шаг 1 із 4): тип діаграми” з двома опціями вкладками: “Стандартные” та “Нестандартные”. До стандартних діаграм належать: гістограма та графік, а також діаграми від лінійчатої до пірамідальної. Нестандартні діаграми є різновидом стандартних і відрізняються від них передусім колірною гамою.

Вибравши тип та вигляд діаграми , користувач може переглянути її зразок та оцінити його. Для цього потрібно активізувати параметр “Просмотр результата”. Зразок нестандартної діаграми відображається у вікні відразу ж після вибору її типу.

За замовчуванням Excel призначає стовпцеві гістограму. За допомогою кнопки “Сделать стандартной” тип діаграми, що призначається системою за замовчуванням, можна змінювати. Ця процедура виконується тільки після завершення формування вибраної діаграми.

3. Гістограма належить до числа стовпцевих діаграм, має сім різновидів і є одним із популярних видів ділової графіки. Гістограму зручно використовувати для зображення показників – змінних, які порівнюються в межах певного часового інтервалу, або показників іншої категорії. За допомогою гістограм можна, наприклад, наочно відобразити планові та фінансові показники виробництва за квартал звітного року, щомісяця платежі за кредитами і т.п.

Різновидом гістограм є циліндричні, конічні, та пірамідальні діаграми; в них стовпці змінюються відповідними геометричними об’єктами. Інтерес становлять суміщені та нормовані до 100% діаграми, що відображають частку кожної в загальній сумі значень.

Лінійна діаграма – це така сама гістограма тільки з іншою орієнтацією осей. Тут вісь критеріїв (Х) розміщується вертикально, а вісь (Y) – горизонтально. Стосовно Excel вони мають перевагу, тому що їхні стовпці розміщуються горизонтально по рядках і добре вписуються робочий листок. Графік відрізняється простотою та наочністю, відображає одну або кілька залежностей вигляду y=f(x) і використовується для відображення коливань курсу валют або акцій в часі.

Кругова діаграма відображає співвідношення між цілим і його частинами (наприклад, увесь бюджет і окремі його статті, вся інвестиційна програма і окремі його складові.) Для побудови кругової діаграми необхідно обчислити суму всіх значень певного поля таблиці, а потім визначити, а потім визначити яку частину цієї суми становить кожне значення. Окремі або всі сегменти кругової діаграми можуть висуватися.

Кільцева діаграма – один з різновидів кругової діаграми. Вона також відображає співвідношення між цілим і його частинами, але містить кілька змінних (цілих).

Діаграма з областями (або діаграма площ) подібна до гістограми із суміщеними стовпцями. Її графік – це лінії, що з’єднують верхні точки стовпців гістограми з відповідним штрихуванням. При цьому верхній графік відображає суму значень усіх показників – змінних, а нижній – значення першої змінної. Особливістьдіаграми з областями полягає в тому, що вона, з одного боку, відображає характер змін окремих показників – змінних, а з іншого – демонструє їх співвідношення. Отже цій діаграмі притаманні властивості графіка і кругової діаграми.

Точкова діаграма широко використовується в статистиці, відображає не тільки зміну показників, що відбулася за деякий проміжок часу, а й міру відхилення їхніх значень від середнього значення. Інтервали часу тут можуть бути різними.

Інші діаграми зі списку вікна “Майстер діаграм” використовується досить рідко тому, ми розглядати їх не будемо. Вибір даних для побудови діаграми (крок 2 із 4).

Переходимо до другого кроку Майстра діаграм, нажимаємо клавішу Далее або після натиснення клавіші “Enter”. При цьому відкривається діалогове вікно “Майстер діаграм (шаг 2 із 4): источник данных диаграмм” із двома вкладками “Диапазон данных” і “Ряд”. Вкладка “Диапазон данных” забезпечує:

Введення або зміну діапазону даних, необхідних для побудови діаграми;

Вибір способу формування рядів діаграм за рядками або за стовпцями виділеного діапазону;

Відображення сформованого зразка, перехід до четвертого кроку або повернення до першого.

Діапазон даних, який може включати заголовки стовпців і рядків, вводиться в поле “Диапазон” вручну або вибором його початкової та кінцевої комірок у самій таблиці. Якщо діалогове вікно затуляє таблицю, то його потрібно скоротити до розмірів поля “Диапазон”, клацнувши лівою клавішею миші на кнопці мінімізації з червоною стрілкою. Адреси комірок діапазону – абсолютні (з ознакою $), що виключає їх зміну при будь – якому переміщенні діаграми в межах робочого листа.

Вкладка “Ряд” фактично реалізує розглянутий вище режим формування рядів діаграми.

У полях цієї вкладки задаються:

• Ім’я кожного ряду (змінної) та адреси його розміщення;

• Діапазон значень кожної змінної (ряду)

• Діапазон розміщення категорій по осі Х.

Адреси всіх комірок і діапазонів – абсолютні.

Розміри вікна можна звести до розмірів будь – якого з діапазонів за допомогою кнопок анімації. Імена всіх змінних відображаються в її легенді. Після завершення всіх процедур кроку 2 треба клацнути лівою клавішею миші “Далее” та перейти до кроку 3 Майстра діаграм.

Установлення параметрів діаграми (крок 3 з 4). Ця процедура здійснюється в однойменному вікні Майстра діаграм з шістьма вкладками:

“Заголовки”

“Оси”

“Линии сетки”

“Легенда”

“Подписи данных”

“Таблица данных”.

Вкладка “Заголовки” забезпечує ручне введення заголовків діаграми, заголовків осі Х (категорій) та осі Y(значень).

Вкладка “Оси” визначає вмикання (вимикання) міток осей X,Y і зміну осі категорій віссю часу, тобто зміну мітки січень, лютий, березень мітками вигляду 01.01.10, 02.01.10, 03.01.10 відповідно.

За допомогою вкладки “Линии сетки” вмикаються (вимикаються) основні та проміжні лінії по осях X,Y, і таким чином формулюється сітка діаграми.

Вкладка “Легенда” дає змогу вмикати (вимикати) легенду та змінювати її положення відносно діаграми.

Вкладка “Подписи данных” підвищує наочність діаграми, її параметри дозволяють (забороняють) відображення ключів (міток) легенди і значень змінних або категорій діаграми над її стовпцями.

Вкладка “Таблица данных” містить два перемикачі: “Таблица данных” та “Ключ легенды”. Перший дозволяє (забороняє) відображення таблиці виділеного діапазону даних знизу діаграми, а другий відображення ключів легенди, тобто маркерів змінних у цій таблиці.

Розміщення діаграм (крок 4 з 4). Діаграму можна розміщувати на одному з листів робочої книги або на власному листку книги. Вибір варіанта розміщення діаграми здійснюється в діалоговому вікні Майстра діаграм за допомогою двох перемикачів. Щоб розмістити діаграму на окремому робочому листку, досить увімкнути відповідний перемикач, а потім (за бажанням) замінити системне ім’я “Диаграмма 1” ім’ям користувача.

Для розміщення діаграм як вбудованого графічного об’єкту в одному з листів робочої книги потрібно ввімкнути однойменний перемикач, а потім вибрати ім’я цього листа із списку, що розкривається.

Останнє діалогове вікно “Мастер диаграмм” закривається натисненням на клавішу <Enter> або клацанням лівою клавішею миші на кнопці “Готово”.

8.Введення даних та редагування таблиць

Введення даних до комірок і редагування їх вмісту

Введення даних в таблицю Excel це запис до комірок деяких значень або формул. Існує 2 варіанти введення даних із клавіатури:

введення безпосередньо до комірки

введення даних в рядок формул

Для введення безпосередньо до комірки необхідно активізувати комірку та почати введення даних із клавіатури. У комірці з’явиться курсор у вигляді звичайної миготливої риски. Після завершення введення потрібно натиснути клавішу Enter або клавіші керування курсором або клацнути мишею поза активною коміркою. Для введення в рядок формул потрібно активізувати необхідну комірку після чого у рядку формул ввести дані та натиснути на клавішу Enter.

Якщо раптом був зроблений помилковий запис, але курсор залишається в активній комірці або в рядку формул то необхідно натиснути на клавішу Esc або кнопку «Отменить» на панелі інструментів. Якщо ж введення було завершено то для очищення комірки потрібно виділити її та натиснути на клавішу Delete або Backspace.

При введенні даних Excel автоматично розпізнає числа, текст, дані, логічні значення тощо і задає їм певне форматування. Для редагування вмісту комірок можна використовувати декілька прийомів:

активізувати комірку і набрати у ній нові дані

для редагування усередині комірки необхідно двічі клацнути мишею по комірці і відредагувати дані

активізувати комірку і натиснути клавішу F2 для переходу в режим редагування комірки

для редагування у рядку формул потрібно активізувати комірку, клацнути у рядку формул і змінити дані.

Редагування вмісту комірки закінчується натисканням на клавішу Enter, або клацанням мишею поза коміркою, що редагується.

Редагування таблиці

Виділення елементів у таблиці

Для виділення елементу таблиці клацніть зліва від даних, розташованих у вічку, для виділення рядка клацніть лівішим за рядок поза таблицею. Аби виділити групу вічок, виділите перше вічко і, утримуючи такою, що натискує кнопку миші, перемістите покажчик в останнє вічко.

Для виділення стовпця встановите курсор над стовпцем так, щоб він набрав вигляду вертикальної стрілки, направленої вниз, і натискуйте кнопку миші. Інший спосіб виділення фрагмента таблиці: виділите перше вічко, рядок або стовпець фрагмента, що виділяється, натискуйте клавішу Shift і, не відпускаючи її виділите останнє вічко, рядок або стовпець. Для виділення всієї таблиці помістите в неї курсор і натискуйте клавіші Alt+5 (5 на цифровій клавіатурі. Режим Num Lock має бути відключений).

Аби виділити рядок, стовпець або таблицю за допомогою меню, встановите курсор в елементі таблиці, що виділяється, і виберіть в меню Таблиця (Table) одну з команд, що входять в підміню Виділити (Select): Таблиця (Table), Стовпець (Column), Рядок (Row) або Вічко (Cell).

Вставка, копіювання і видалення елементів таблиці

Для додавання з клавіатури рядка таблиці встановите курсор в кінці рядка, після якого вироблятиметься вставка, і натискуйте клавішу Enter.

Аби додати декілька елементів таблиці, виділите стільки елементів таблиці, скільки ви хочете вставити, і виберіть в меню Таблиця (Table) одну з команд, що входять в пункт Вставити (Insert) наприклад Стовпці зліва (Columns to the Left) для вставки виділеної кількості стовпців зліва.

Після виділення елементів таблиці і вибору в меню Таблиця (Table) команди Вставити (Insert), Вічка (Insert Cells) з'являється діалогове вікно (мал. 7.4), в якому положенням перемикача визначають, як вироблятиметься вставка:

із зрушенням управо (Shift cells Right).

із зрушенням вниз (Shift cells down).

вставити цілу рядок (Insert entire row).

вставити цілий стовпець (Insert entire column).

Табличні дані можна копіювати з однієї таблиці в іншу, перетягуючи мишачу виділену інформацію. Для видалення елементів таблиці виділите їх і виберіть в меню Таблиця (Table) одну з команд, що входять в пункт Видалити (Delete): Таблиця (Table), Рядки (Rows), Стовпці (Columns) або Вічка (Cells). Аби видалити вміст вічка, виділите її і натискуйте клавішу Delete.

Зміна розміру рядка і стовпця

За умовчанням висота рядка залежить від розміру використовуваного шрифту, ширина всіх стовпців однакова і залежить від їх кількості і відстані між полями сторінки. При введенні тексту після досягнення кордону вічка курсор переходить на наступний рядок. Після натиснення клавіші Enter у вічку створюється новий абзац. Висота вічка при цьому збільшується.

Для зміни висоти і ширини виділеного вічка або блоку вічок можна використовувати мишу. Встановите покажчик миші на кордоні вічка. Він набуде форми подвійної лінії із стрілками, направленими в протилежні сторони. Натискуйте кнопку миші і, не відпускаючи її, перемістите кордон на нове місце. Якщо перед переміщенням виділити групу вічок, то буде змінена ширина (висота) лише цих вічок, а не всього стовпця (ряду).

Об'єднання і розбиття вічок

При створенні заголовка таблиці в деяких випадках необхідно об'єднати декілька вічок першого рядка в одну і відформатувати її вміст за допомогою команд з меню Формат (Format). Заголовок може розміщуватися на одній або декількох рядках. Аби об'єднати декілька вічок в одну, виділите їх і виберіть в меню Таблиця (Table) команду Об'єднати вічка (Merge Cells). Команда Розбити вічка (Split Cells) цього ж меню дозволяє розбити вічко, в якому встановлений курсор, на декілька рівних.

Остання команда викликає на екран діалогове вікно (мал. 7.5), в якому можна задати Число стовпців (Number of columns) і Число рядків (Number of rows) на яке розбивається виділене вічко або кожне з виділених вічок.

Повторення заголовка таблиці на декількох листах

При розміщенні таблиці на декількох листах для автоматичного повторення заголовка на кожному аркуші виділите його і виберіть команду Заголовки (Heading Row Repeat) у меню Таблиця (Table). Коли ця команда активна, зліва від неї видно галочка. При зміні тексту заголовка на першій сторінці він автоматично зміниться на подальших сторінках.

Сортування таблиці поодинці або декільком стовпцям

Аби відсортувати таблицю поодинці або декільком стовпцям, виділите їх, і виберіть команду Сортування (Sort) у меню Таблиця (Table) (мал. 7.6). У рамці Сортувати (Sort by) у списку, що розкривається, вкажіть по якому стовпцю в першу чергу виробляти сортування. Положенням перемикача задайте, як виробляти сортування: за збільшенням (Ascending) або по убуванню (Descending). Якщо сортування буде виробляється по декількох стовпцях, то задайте порядок їх сортування в рамках Потім по (Then by).

Сортування тексту може бути проведена за абеткою, номерам або датам за збільшенням (Ascending) (від «А» до «Я» або від менших чисел до великих) або по убуванню (Descending) (від «Я» до «А» або від великих чисел до менших). Якщо два або більш за елементи починаються з однієї і тієї ж букви, то їх розташування визначається наступними буквами.

9.перегляд і друк книг

Використання засобу перегляду Excel

Завантаживши й інсталювавши засіб перегляду Excel, його можна використовувати для:

Відкриття книги У засобі перегляду Excel можна відкривати файли, створені в Microsoft Office Excel 2007 - Українська версія, Microsoft Office Excel 2003, Excel для Windows (версії 95 або пізнішої) і Microsoft Excel для Macintosh (версії 2.2 або пізнішої). Засіб перегляду Excel може відкривати файли Excel таких форматів: .xlsx, .xlsm, .xlsb, .xltx, .xltm, .xls, .xlt, .xlm і .xlw. Файли з підтримкою роботи макросів (.xlsm, .xltm і .xlm) хоча й можна відкривати, але запускати макроси неможливо. Також не можна відкривати файли діаграм Excel (.xlc), HTML-файли (.mht, .mhtml, .htm і .html) і текстові файли з розділенням комами (.csv).

Перегляду аркуша Можна прокручувати аркуш, щоб побачити його різні частини, а також переходити до інших аркушів. Можна збільшувати та зменшувати відображення аркуша та згортати стрілку.

Роботи з даними Можна прокручувати дані аркуша, виділяти їх і шукати. Також можна копіювати дані до іншої програми. Проте без Excel не можна редагувати дані та зберігати внесені зміни.

Друку аркуша Можна вказувати дані аркуша, які потрібно надрукувати, і встановлювати параметри друку, як в Excel.

Щоб отримати додаткові відомості про використання засобу перегляду Excel, натисніть кнопку «Довідка» та виберіть пункт Довідка: Засіб перегляду Microsoft Office Excel або натисніть клавішу F1.

Порада Довідка до засобу перегляду Microsoft Office Excel доступна лише за підключення до Інтернету. Якщо ви плануєте працювати в автономному режимі, цю статтю доцільно роздрукувати. У розділі статті «Див. також» виберіть посилання Довідка: Засіб перегляду Microsoft Office Excel. Виберіть посилання Версія для друку, а потім виберіть посилання Показати все (у верхньому правому кутку), щоб розгорнути всі розділи статті. Щоб надрукувати статтю, натисніть клавіші CTRL+P.

Excel

У першому розділі на вкладці Друк автоматично відображаються властивості принтера за промовчанням, а у другому розділі автоматично відображається попередній перегляд робочої книги.

На вкладці Файл виберіть пункт Друк.

Порада Щоб повернутися до робочої книги та внести зміни, перш ніж надрукувати файл, перейдіть на вкладку Файл.

Якщо властивості принтера та робоча книга відповідають вашим потребам, натисніть кнопку Друк.

Примітка Щоб змінити властивості принтера, під назвою принтера виберіть пункт Властивості принтера.

СУБД Ассеss

1Створення запиту

Запит можна створити за допомогою майстра або в режимі конструктора. Як завжди, найбільш простий спосіб побудови запиту передбачає використання майстра. Режим конструктора (Query Design) дозволяє задавати не лише умови вибору даних, але і порядок сортування. Запити зберігаються як окремі об'єкти і відображуються у вікні бази даних.

Створення простого запиту за допомогою майстра

Для відкриття вікна майстра запиту у вікні бази даних на панелі Об'єкти (Objects) виберіть значок Запити (Queries) і двічі клацніть значок Створення запиту за допомогою майстра (Create Query By Using Wizard) (див. мал. 24.1). Інший спосіб відображення майстра запиту описаний нижчим в розділі «Створення багатотабличних запитів».

У вікні Створення простих запитів (Simple Query Wizard) у списку, що розкривається Таблиці і запити (Table/Query) виберіть таблиці і запити, поля яких використовуватимуться в запиті (мал. 24.4). У списку Доступні поля (Available Fields) двічі клацніть імена використовуваних в запиті полів. Ці поля перемістяться в список Вибрані поля (Selected Fields) . Натискуйте кнопку Далі (Next) .

При створенні запиту по декількох таблицях в другому вікні положенням перемикача вам треба вибрати детальний (виведення кожного поля кожного запису) (Detail (shows every field of every record)) або підсумковий (Summary ) запит (мал. 24.5). Підсумкові запити містять поля, по яких групуються дані, і числові поля, по яких визначають, наприклад, сумарне, середнє, максимальне або мінімальне значення. У підсумковому запиті можна зробити підрахунок кількості записів в групі (Count records in). Для додавання обчислень в результати запиту натискуйте кнопку Підсумки (Summary Options) і виберіть потрібні поля або встановите прапорець Підрахунок числа записів в Підсумки (Count records in Quarterly Orders by Product).

У наступному вікні майстра вам буде запропоновано дати ім'я запиту і положенням перемикача визначити подальші дії: Відкрити запит для перегляду даних (Open The Query To View Information) або Змінити макет запиту (Modify the query design). Після того, як ви натискуватимете кнопку Готово (Finish) відкриється запит в режимі таблиці.

Створення запиту в режимі конструктора

Створення запиту в режимі конструктора надає великі можливості в порівнянні з майстром простого запиту.

У діалоговому вікні Новий запит (New Query) виберіть в списку в правій частині вікна елемент Конструктор (Design View) і натискуйте кнопку OK (мал. 24.6). На екрані відображуватиметься вікно запиту в режимі конструктора і діалогове вікно Додавання таблиці (Show Table) (мал. 24.7)яке дозволяє вибрати, по яких таблицях і запитах або їх комбінації буде створений новий запит. Вікно запиту розділене посередині по горизонталі. У верхній частині вікна відображують списки доступних в запиті полів всіх таблиць, в нижней — специфікація запитів. Кожен стовпець відображує поле, використовуване для виділення тих записів, які будуть включені в запит.

На вкладці Таблиці (Tables) діалогового вікна Додавання таблиці вкажіть назва вихідної таблиці. Натискуйте кнопку Додати (Add) аби додати список полів цієї таблиці у верхню частину вікна запитів. Для додавання полий таблиці в запит можна двічі клацнути її ім'я.

При складанні запиту по декількох таблицях виберіть необхідні таблиці, а потім натискуйте кнопку Закрити (Close). На екрані відображуватиметься вікно, що дозволяє виконати налаштування запиту в режимі конструктора (мал. 24.8). У нижній частині вікна відображує порожній бланк запиту, який призначений для визначення запиту або фільтру в режимі конструктора запиту або у вікні розширеного фільтру.

У тих випадках, коли вас цікавлять записи, що відповідають певній умові, наприклад, прізвища клієнтів, що зробили замовлення дорожче певної суми, застосовують запит за зразком. При створенні запиту ви даєте, як би зразок (QBE, query by example — запит за зразком ), по якому буде складена відповідь або виконані операції. Тому в більш версіях Access використовувався термін бланк запиту за зразком (QBE).

Запити складаються в інтерактивному режимі. Включите в запит таблиці і поля, які вас цікавлять, вкажіть умови вибору записів і які обчислення необхідно виробити. Включити поле в запит можна наступними способами:

у рядку Поле (Field) поставити курсор в потрібний стовпець і двічі клацнути ім'я поля в списку. Натискувати клавішу стрілка-управо або клавішу Tab, перемістити курсор в наступний стовпець і додати нове поле в запит; клацнути на кнопці розкриття списку біля правого кордону вічка в рядку Поле (Field) або натискувати клавішу F4, аби відкрити список імен полів і вибрати необхідне поле;

перетягнути ім'я поля мишею із списку полів у верхній частині вікна. Для введення декілька полів із списку можна утримувати клавішу Ctrl при виділенні потрібних полів в списку, а потім перетягнете виділені поля мишею. Access автоматично розподілить вибрані поля по вічках рядка

Поле. Якщо вибрати в першому рядку зірочку «*», то це означає, що відповідає мають бути представлені всі стовпці таблиці.

Для виконання сортування результатів запиту по якому-небудь полю перемістите курсор в рядок Сортування (Sort) цього поля і натискуйте клавішу F4, для відображення варіантів сортування: за збільшенням (Ascending), по убуванню (Descending) або відсутній (not sorted). Детальніше вибір умов сортування далі в цій главі.

Якщо ви в запиті використовуєте яке-небудь поле для вказівки умов відбору, але не хочете, аби воно відображувало відповідає на запит, то зніміть прапорець в цьому полі в рядку Вивід на екран (Show) .

Якщо ви хочете використовувати текстовою критерій відбору, то введіть необхідний текст в рядок Умова відбору (Criteria). Наприклад, введіть в цей рядок слово фрукти для з'ясування, на яку суму проданий саме цей товар. Після натиснення клавіші Enter слово буде поміщено в лапки. Для кожного поля, яке передбачається використовувати як параметр, введіть у вічко рядки Умова відбору (Criteria) текст запрошення, ув'язнений в квадратні дужки. Це запрошення виводитиметься при запуску запиту. Текст запрошення повинен відрізнятися від імені поля, але може включати його.

За бажання користувач може змінити або уточнити запит, побудувати за результатами запиту графіки. Детальніше вибір умов відбору записів в запиті розглянутий нижче.

Запуск запиту

У режимі конструктора запит можна запустити наступними способами:

вибрати в меню Запит (Query) команду Запуск (Run);

натискувати кнопку Запуск (Run) на панелі інструментів.

Результати відповіді на запит будуть представлені в таблиці. Аби перервати запуск запиту, натискуйте клавіші Ctrl+Break.

2.Методи створення форм.

Створення форми

При створенні форми зручно користуватися діалоговим вікном Нова форма (New Form) (мал. 25.4). Відображувати це вікно на екрані можна наступними способами:

виділити таблицю або запит в базі даних і вибрати команду Форма (Form) у меню Вставка (Insert);

натискувати кнопку Новий об'єкт (New Object) на панелі інструментів і в списку, що розкривається, вибрати Форма (Form);

у вікні бази даних на вертикально розташованій панелі Об'єкти (Objects) виділити значок Форми (Forms) і натискувати на панелі інструментів кнопку Створити (New).

Всі таблиці і запити, доступні як джерела даних форми приведені в списку, що розкривається, в нижній частині вікна.

Автоформа

Автоформа: у стовпець (AutoForm: Columnar) для таблиці Замовлення показана на мал. 25.5.

Автоформу можна створити наступними способами:

1. Вибрати команду Автоформа (AutoForm) у меню Вставка (Insert).

2. На панелі інструментів в списку кнопки, що розкривається Новий об'єкт (New Object) вибрати Автоформа (AutoForm).

3. За допомогою майстра форм (Form Wizard).

4. Використовуючи режим конструктора.

У діалоговому вікні Нова форма (New Form) (див. мал. 25.4) можна вибрати наступні види автоформи:

Автоформа: у стовпець (AutoForm: Columnar) — форма з полями розташованими в один стовпець (мал. 25.5).

Автоформа: стрічкова (AutoForm: Tabular) — створює форму, в якій поля представлені у верхній частині вікна, а записи в рядках.

Автоформа: таблична (AutoForm: Datasheet) — створює форму у вигляді таблиці Access.

Створення форми за допомогою майстра

Використання майстра — один з найбільш простих способів створення форми.

Інший спосіб відображення вікна майстра — в діалоговому вікні Нова форма (New Form) (мал. 25.4) вибрати в списку Майстер форм (Form Wizard).

У списку, що розкривається Таблиці і запити (Tables/Queries) виберіть джерело даних (мал. 25.6). Двічі клацніть мишею імена полів, які ви хочете перемістити із списку Доступні поля (Available Fields) у список Вибрані поля (Selected Fields). Якщо ви захочете змінити порядок полів в списку

Вибрані поля, то натискуйте кнопку < і поверніть виділене, поле в список Доступні поля.

При створенні форми з декількох таблиць в списку Таблиці і запити виберіть нове джерело даних. Якщо не встановлені зв'язки між таблицями, по яких створюється форма, то на екрані з'явиться .сообщение про помилку. Відношення між таблицями, наприклад, один 'ко багатьом, встановлюється у вікні Схема зв'язків (Relationships).

У наступному діалоговому вікні майстер пропонує вибрати вигляд представлення даних (мал. 25.7). За умовчанням, в правої зони вікна вгорі показані поля головної форми, узяті з однієї таблиці, а нижче в поглибленої області — поля підлеглої форми з іншої таблиці. Наприклад, ми можемо переглядати відомості про товари в головній формі, відображуючи в підлеглій формі їх ціну. Якщо ви хочете переглядати дані в зв'язаних формах, то поставте перемикач в положення Зв'язані форми (Linked forms).

Потім положенням перемикача виберіть зовнішній вигляд підлеглих форм: стрічковий (Datasheet) або табличний (Tabular). Натискуйте кнопку Далі (Next). На екрані з'явиться вікно вибору стилю (мал. 25.9). Якщо ви не хочете особливим чином виділяти поля або застосовувати спеціальні ефекти, то виберіть Стандартний (Standard) стиль, який пропонується за умовчанням.

У останньому діалоговому вікні майстра задаються імена головною і підлеглих форм (мал. 25.10). Багато розробників використовують в іменах головної і підлеглої форми префікси frm і sbf, аби зробити очевиднішою зв'язок між формами. Якщо хочете проглянути довідку про роботу з формою встановите прапорець Вивести довідку по роботі з формдй (Display Help on working with form) ?

Створення форми в режимі конструктора

Режим конструктора надає найбільші можливості по створенню і редагуванню форми.

Форма може бути розділена на 5 частин: Заголовок форми (Form Header), Верхній колонтитул (Page Header), Область даних (Detail), Нижній колонтитул (Form Footer) і Примітка форми (Form Header/Footer).

При виводі на друк багатосторінкової форми заголовок відображується лише на першій сторінці, а примітка внизу останньої сторінки. Можна не використовувати у формі заголовок, колонтитули і примітку. Ці розділи можуть не відображуватися при створенні форми. Аби включити їх у форму виберіть в меню Вигляд (View) команди Заголовок/прімечаніє форми (Form Header/Footer) і Колонтитули (Page Header/Footer).

Елементи управління форми розташовані в області даних. Ви можете переміщати вертикальну лінію, що показує розташування правого поля форми, і горизонтальну лінію, що відзначає положення нижнього поля форми.

У вікні конструктора форми видно лінії сітки, розташовані на відстані одного сантиметра один від одного. По лініях сітки зручно вирівнювати стовпці і рядки елементів управління. Для розташування по лініях сітки елементів управління виберіть в меню Формат (Format) команду Прив'язати до сітки (Snap to Grid) Команда По вузлах сітки (То Grid) у меню Формат (Format) змінює розміри елементів управління так, щоб вони відповідали кроку сітки. Для включення і виключення відображення сітки виберіть команду Сітка (Grid) у меню Вигляд (View).

У вікні створення форми в режимі конструктора видна Панель елементів (Toolbox). Для її відображення або утаєння можна використовувати команду Панель елементів (Toolbox) у меню Вигляд (View). На ній розміщені кнопки елементів управління. Процес введення у форму елементів управління спрощується, якщо натискує кнопка Майстер (Control Wizard).

Аби ввести кнопку у форму, клацніть її кнопкою миші, перемістите мишу на місце розташування у формі і, утримуючи такою, що натискує кнопку миші, задайте розміри кнопки. Якщо необхідно ввести одну і ту ж кнопку в декілька місць форми, то двічі клацніть кнопку на панелі елементів. Для припинення роботи з кнопкою натискуйте клавішу Esc. Аби створити підлеглу форму, що відображується в режимі таблиці, перетягнете таблицю або запит з вікна бази даних у форму в режимі конструктора. При цьому автоматично запускається майстер створення підлеглих форм.

3. Зв'язки між таблицями в базі даних

Сучасні бази даних зазвичай містять велику кількість взаємозв'язаних таблиць, що дозволяє уникнути повторів. Наприклад, крупні фірми можуть зберігати відомості про магазини в одній таблиці, номенклатуру товарів, отриманих цими магазинами в поточному місяці в іншій таблиці, а відомості про оптових покупців в третій таблиці. Access дозволяє працювати одночасно з декількома таблицями, кожна з яких повинна містити записи, присвячені певній темі. Зв'язок між ними встановлюється по загальних для декількох таблиць полях, наприклад, номера магазинів, через які здійснюється реалізація товару. Бажано, аби в одній з таблиць загальне поле було ключовим. Якщо таблиці взаємозв'язані, то зміни, виконані в записі однієї таблиці, можуть впливати на записі в іншій таблиці.

Для збереження повноти і цілісності даних Access накладає певні обмеження на введення і редагування даних, наприклад, неможливо видалити запис з однієї таблиці, якщо існують пов'язані з нею записи в інших таблицях.

Вила зв'язків між таблицями

Реляційна база даних може містити велику кількість взаємозв'язаних таблиць. Зв'язку встановлюється між двома загальними полями (стовпцями) двох таблиць. Зв'язувані поля можуть мати різні імена, але повинні мати однакового типа даних за винятком випадку, коли поле первинного ключа є полем типа Лічильник. Поле лічильника зв'язується з числовим полем, якщо значення властивості Розмір поля (FieldSize) обоє полів збігаються. Наприклад, якщо властивість обоє полів має значення Довге ціле. Навіть у тому випадку, коли зв'язуються поля типа «Числовою», їх властивості Розмір поля (FieldSize) повинні мати однакові значення.

Задавши зв'язки між таблицями, можна створити запити, форми і звіти для відображення відомостей, представлених в декількох таблицях. Між двома таблицями можуть існувати наступні зв'язки:

один до одного — при такому типові зв'язку одного запису в першій таблиці відповідає лише одна запис в іншій таблиці. В цьому випадку слід перевірити можливість розміщення всіх записів в одній таблиці. Проте у ряді випадків можна використовувати декілька простіших таблиць. Відповідність записів встановлюється по полю, яке є первинним ключем в першій таблиці, і полю, званим зовнішнім ключем іншої таблиці;

один до багатьом — в цьому випадку запис однієї таблиці може мати декілька погоджених з нею записів в іншій таблиці. При цьому кожен запис в другій таблиці узгоджується лише з одним записом в першій таблиці. Наприклад, кожен покупець може купити декілька товарів, але кожен проданий товар має лише одного покупця. Поле, що містить первинний ключ нової таблиці, зв'язується із зовнішнім ключем старою. Значення в полі із зовнішнім ключем можуть повторюватися;

багато до одного — будь-якому запису таблиці, зв'язок з якою ми розглядаємо, можуть відповідати декілька записів нової таблиці, але не навпаки. Фактично це відношення один до багатьом, що розглядається, в зворотному порядку. В цьому випадку ключове поле нової таблиці є зовнішнім ключем;

багато до багатьом — кожному запису з однієї таблиці може відповідати будь-яка кількість записів в іншій таблиці і навпаки. Наприклад, кожна людина може дзвонити з декількох телефонів. З іншого боку деякими телефонами можуть користуватися декілька чоловік. В цьому випадку поля, по яких встановлюється зв'язок, є зовнішніми ключами. Вони можуть містити значення, що повторюються.

Математично такі зв'язки можна записати 1:1, 1:т, т:1 і т:п. Ширшого поширення набули зв'язки один до багатьом, Наприклад, один і той же товар із складу може вивозитися в різні магазини, і одному запису в таблиці Склад відповідатиме декілька записів в таблиці Магазини. Таблиця Склад буде головною таблицею, а Магазини — зв'язаною. У головній таблиці для опису об'єкту використовується один запис. Уникнути дублювання записів в цій таблиці дозволяє первинний ключ.

Дві таблиці зв'язує загальне поле, що дозволяє об'єднати дані з двох таблиць для перегляду, редагування або друку. Записи з таблиць, пов'язаних з поточною таблицею, можна відображувати в підтаблицях в межах основної таблиці.

Зв'язана таблиця — це таблиця, яка зберігається у файлі, що не належить відкритій базі даних, проте, є доступною з Microsoft Access. Користувач має можливість додавати, видаляти і змінювати записи в зв'язаній таблиці, але не може змінювати її структуру. Для забезпечення цілісності даних не можна довільно видаляти або змінювати зв'язані записи. Наприклад, в таблицю Магазини можна включати лише ті записи, які містять відомості про товари, що поступили із складу.

Використання ключових полів для завдання зв'язку між таблицями

В більшості випадків ключове поле однієї таблиці пов'язують із співпадаючим полем (зовнішнім ключем) іншої таблиці. Зовнішній ключ — це одне або декілька полів (стовпців) в таблиці, що містять заслання на поле або поля первинного ключа в іншій таблиці. Поле зовнішнього ключа визначає спосіб скріплення таблиць — вміст поля зовнішнього ключа повинен збігатися з вмістом ключового поля, хоча імена полів можуть при цьому не збігатися. Наприклад, для пов'язання співробітників із замовленнями, за які вони відповідають, слід створити між таблицями «Співробітники» і «Замовлення» зв'язок за допомогою полів «Кодсотрудника». Таблиця «Товари» в демонстраційній базі даних «Борей» містить поле зовнішнього ключа «Кодпоставщика», яке посилається на ключове поле «Кодпоставщика» в таблиці «Постачальники».

Зовнішній ключ може мати значення Null; якщо зовнішній ключ складається з декількох полів, і хоч би одне з них має значення Null, то всі поля повинні мати значення Null.

Для встановлення відношення многие-ко-многим необхідно створити третю (єднальну) таблицю і додати в неї ключові поля з обох таблиць. Наприклад, в демонстраційній базі даних Борей є таблиці Замовлення і Товари. Замовлення може включати декілька товарів, а товар входити в декілька замовлень. Необхідно створити єднальну таблицю (таблиця Замовлено, яка має зв'язок з відношенням «один-ко-многим» з кожною з таблиць Замовлення і Товари.

Схема даних

Для управління базою даних використовуються зв'язки між таблицями.

Якщо між таблицями бази даних зв'язку не були задані, відкриється діалогове вікно Додавання таблиці (Show Table). Виберіть у вікні необхідні таблиці і запити і натискуйте кнопку Додати (Add). Вони відображуватимуться у вікні Схема даних (Relationships) .

У кожному невеликому вікні відображують списки полів однієї з таблиць. Ключові поля виділено жирним шрифтом. Таблиці, не

Символи на лініях зв'язку показують типа зв'язку. Символ нескінченності використовується для позначення «багато», і якщо ми бачимо на одній лінії зв'язку символи одиниці і нескінченності, то між таблицями існує зв'язок один до багатьом. Можна пов'язувати поля з різними іменами, а також запити з таблицями або запитами (див. главу 24).

Кнопки панелі інструментів Відображувати прямі зв'язки (Show Direct Relationships) і Відображувати все (Show All Relationships) дозволяють показати схему прямих зв'язків лише одній таблиці або схеми зв'язків всіх таблиць в базі даних.

Встановлення зв'язку між таблицями

Якщо ви хочете ввести нову таблицю у вікно Схема даних (Relationships) (див. мал. 23.21) і встановити зв'язок між таблицями, то виконаєте наступні дії:

закрийте всі таблиці і форми;

у вікні бази даних виберіть команду Схема даних (Relationships) у меню Сервіс (Tools) або натискуйте однойменну кнопку на панелі інструментів;

якщо у вікні Схема даних (Relationships) буде представлена яка-небудь інформація, то натискуйте спочатку кнопку Очистити макет (Clear Layout) а потім кнопку Так (Yes) аби продовжити виконання наміченої операції;

у меню Зв'язки (Relationships) виберіть команду Додати таблицю (Show Table) або натискуйте однойменну кнопку на панелі інструментів;

у діалоговому вікні Додавання таблиці (Show Table) на вкладці Таблиці (Tables) виділите необхідну таблицю і натискуйте кнопку Додати (Add) або двічі клацніть ім'я цієї таблиці (мал. 23.22);

у вікні Схема даних (Relationships) відображуватиметься список полів вибраної таблиці з виділеним полем ключа;

у діалоговому вікні Додавання таблиці (Show Table) виділите таблицю, з якою встановлюється взаємозв'язок і натискуйте кнопку Додати (Add);

у вікні Схема даних (Relationships) перетягнете ключове поле із списку головної таблиці в список зв'язаної таблиці.

Для завдання зв'язку можна перетягнути ім'я поля із списку полий таблиці і помістити його в інший список. При завданні зв'язку «один до багатьом» первинний ключ першої таблиці перетягують в таке ж поле в другій таблиці.

Зміна зв'язку між таблицями

Для зміни зв'язку між таблицями, виберіть в меню Зв'язки (Relationships) команду Змінити зв'язок (Edit Relationship) . У діалоговому вікні Зміна зв'язків (Edit Relationship) натискуйте кнопку Нове (Create) аби створити зв'язок (мал. 23.23).

Аби змінити існуючий зв'язок, двічі клацніть її мишею.

Аби зв'язати співпадаючі поля в головній і зв'язаній таблицях, клацніть, порожню верхнє вічко в стовпці Табліца/запрос (Table/Query). У цьому вічку з'явиться кнопка із стрілкою, що відкриває список. Виділите в списку співпадаюче поле. Потім клацніть, порожню верхнє вічко в стовпці Зв'язаною таблица/запрос (Related Table/Query) і виберіть ім'я необхідного поля.

Після того, як зв'язок між таблицями встановлений, їх поля можна об'єднати в запиті, формі або звіті.

Цілісність даних

Аби підтримувати зв'язки між записами в зв'язаних таблицях, і забезпечити захист від випадкового видалення або, зміни зв'язаних даних використовується ряд правив, який забезпечує цілісність даних. Цілісність даних дозволяє запобігти появі незв'язаних записів. Обоє взаємозв'язаної таблиці повинні належати одній базі даних Access.

Зв'язані поля повинні мати одного типа даних. Два виключення зроблено для поля лічильника: воно може бути пов'язане з числовим полем, властивість якого Розмір поля (FieldSize) має значення Довге ціле. Крім того, поле лічильника, властивість Розмір поля (FieldSize) якого має значення Код реплікації, можна пов'язати з числовим полем, якщо властивість Розмір поля (FieldSize) має значення Код реплікації.

Для установки цілісності даних база даних, в якій знаходяться таблиці, має бути відкрита. Для зв'язаних таблиць з баз даних інших форматів встановити цілісність даних неможливо.

Для підтримки цілісності даних в зв'язаних таблицях при оновленні або видаленні запису в головній таблиці, забезпечується каскадне оновлення або видалення всіх зв'язаних записів в підлеглій таблиці або таблицях.

1Поняття запиту

Під час роботи з базами даних найголовнішим завданням є пошук та відбір інформації, що в ній міститься. Для цього використовуються запити.

Запит — це об’єкт бази даних, призначений для пошуку записів, перетворення таблиць і створення на їхній основі нових

Розрізняють кілька типів запитів. Найпростішим є звичайний запит (інша назва запит на вибірку), який відображає на екрані вибрані з бази даних записи. Ці запити не змінюють таблиць бази даних.

Для створення нової таблиці, що міститиме вибрані записи, внесення змін у таблиці (доповнення, оновлення, вилучення або архівування записів, створення обчислювального поля тощо) використовують запити на перетворення (на внесення змін, на виконання дії з таблицею, action quiries).

Тип запиту можна змінювати командами Запит-Тип запиту.

Загальна схема роботи з запитами на внесення змін така:

1) виконують звичайний запит на вибірку записів;

2) змінюють тип запиту, наприклад, на створення нової таблиці;

3) запускають запит на виконання — буде створено нову таблицю з відібраною інформацією.

Запит, за яким з таблиці відбирають всі записи за обраними полями називають простим. Для створення такого запиту можна використовувати майстер Простий запит (Простой запрос).

4.Створення таблиць

Таблиця бази даних - місце збереження інформації про об’єкти бази даних, призначене для збереження первинних даних.

Створення бази даних починається зі створення таблиць.

Алгоритм створення таблиці в режимі конструктора

1. Відкрити закладку Таблиця (Таблица) і натиснути кнопку Створити (Создать).

2. З’явиться діалог Нова таблиця (Новая таблица)

3. У вікні діалогу Нова таблиця (Новая таблица) перераховані засоби створення таблиць, найзручнішим з яких є Конструктор.

4. Вибрати засіб створення - Конструктор і натиснути ОК.

5. У вікні конструктора для кожного поля потрібно задати Ім’я (Имя поля), Тип даних (Тип данных), Опис (Описание), Властивості (Свойства поля).

1. Зберегти таблицю, надавши їй ім’я.

2. Для того, щоб були відсутні проблеми в роботі зі створеною базою даних під час її використання у мережі, бажано давати імена таблиць та інших об’єктів бази даних за правилами надання імен файлам в операційній системі DOS (літерами латинського алфавіту, до 8 символів, без розділових знаків та пропусків)

Структура таблиці

Таблиця бази даних складається з рядків і стовпців. У системі Access рядок таблиці називається записом, а стовпчик – полем.

Запис містить інформацію про один елемент таблиці бази даних: одну людину, книжку, продукцію, рейс тощо. Він складається зі значень полів, що формують структуру запису. Структура запису фактично визначає структуру таблиці і всієї бази даних, якщо в ній є лише одна таблиця.

Запис складається зі значень всіх полів одного елементу таблиці

Поле - це мінімальна порція інформації в записі, над якою визначені операції

Кожне поле має ім'я, значення, характеризується типом і властивостями.

Від властивостей залежить, які типи даних можна вносити до поля, а які - ні, а також те, що можна виконувати з даними, які містяться у полях.

Імена полів бажано задавати літерами англійського алфавіту. В одній базі даних імена полів не повинні повторюватись (бути унікальними).

Тип поля залежить від типу даних, що в ньому зберігаються.

Типи полів та їхні властивості

В Access використовують такі типи полів:

Текстове поле. В текстовому полі можуть записуватись літери, цифри та інші символи.

Числове поле. В числове поле можуть записуватися цілі числа та числа в нормальному вигляді, тобто з плаваючою крапкою. Числові поля мають властивості, що схожі до властивостей текстових полів.

Поле Дата/час (Дата/время). Це поле використовують для запису дат та часу. Багато із властивостей цього поля такі самі, як і текстового поля.

Логічне поле. В логічному полі може записуватися одне з таких двох значень: ―так‖ або ―ні‖, ―хибне‖ чи ―істинне‖ - ―ввімкнено‖ чи ―вимкнено‖. Логічні поля можуть використовуватися з різною метою. Але найчастіше їх використовують в анкетних даних, де є тільки дві можливі відповіді.

Поле типу лічильник (счетчик). Виконують як лічильник записів, його також часто використовують як ключове поле.

Поле типу Memo. В цьому полі може вміщуватися текст або комбінація тексту та чисел, що містить значну за обсягом інформацію.

Поле об’єкту ОLE. Це поле вміщує безпосередньо не інформацію про об’єкт, а посилання на ім’я об’єкту. Як ім’я об’єкту може бути ім’я додатку, наприклад, електронна таблиця Excel, редактор Word, засобами яких можуть бути створені об’єкти для впровадження їх у таблицю Access. Крім того, об’єктами можуть бути малюнки, звукозаписи.

Властивості полів залежать від їхніх типів. Деякі властивості задаються програмою за замовчанням.

Отже, структура таблиці — це структура запису, тобто сукупність назв полів, їхніх типів та властивостей, визначених користувачем під час аналізу конкретного завдання. Структура визначає послідовність розташування даних у записі на фізичному носії і вигляд даних на екрані.

Алгоритм створення таблиці бази даних:

 активізувати закладку об’єкту Таблиця (Таблица);

 обрати засіб створення (наприклад, Конструктор);

 задати імена всіх полів;

 задати типи полів;

 задати властивості полів;

 зберегти таблицю, надавши їй ім’я.

Редагування

У процесі роботи з таблицями часто виникає необхідність внести зміни в структуру, відредагувати дані, оформити таблицю. Виконати ці дії можна за допомогою команд меню “Правка”, “Формат”, “Записи” вікна MS-Access; можна використовувати кнопки панелі інструментів або контекстне меню. Розглянемо спосіб редагування таблиці, заснований на використанні контекстного меню, як один з найпростіших і зручних способів.

1.Контекстне меню таблиці. Для виклику його на екран у вікні бази даних треба виділити значок таблиці і клацнути правою кнопкою миші. З’явиться список команд: Открити – показати зміст таблиці на екрані;

Конструктор – показати макет структури таблиці;

Печать – друк таблиці на принтері;

Вырезать – помістити таблицю в буфер обміну;

Копировать – помістити копію таблиці в буфер;

Переименовать – змінити ім’я таблиці;

Создать ярлик – створити ярлик на робочому столі для швидкого доступу;

Удалить – помістити таблицю в папку “Корзина”;

Свойства – опис таблиці, дата створення, дата зміни. Якщо у вікні “Свойства” вибрати атрибут “Скрытый”, то робота з таблицею стане не можливою. Щоб відмінити цей атрибут, треба в меню “Сервис” вибрати команду: Параметры/Вид/Скрытые объекты.

2.Для змін у структурі таблиці треба в контекстному меню таблиці відкрити “Конструктор”. Відкриється макет таблиці, в якому можна змінити імена полів, тип, розмір, властивості. Можна добавляти поля: “Вставка/Поле”. Можна знищувати поля: “Правка/Знищити”.

3.Контекстне меню стовпців теж можна використовувати для редагування структури таблиці. Для виклику його на екран, треба клацнути правою кнопкою миші на виділеному стовпчику. Меню містить такі команди:

Сортировка – за зростанням або спаданням.

Найти – пошук значень поля за зразком. Для пошуку можна використовувати маски: * - замінює декілька символів; ? – замінює один символ.

Ширина столбца – установка необхідної ширини (розмір поля).

Скрыть столбец – виділені стовпці стають невидимими. Відмінити команду можна, вибравши в контекстному меню заголовка таблиці команду “Отобразить столбцы”.

Закрепить столбцы – фіксовані стовпці залишаються нерухомими на екрані.

Добавить столбец – порожній стовпчик з іменем “Поле 1” з’являється зліва від виділеного стовпчика.

Столбец подстановок – виклик майстра підстановок.

Удалить столбец – знищення виділеного стовпця.

Переименовать столбец – змінити ім’я виділеного поля.

4.Контекстне меню рядків. Для виклику його на екран треба клацнути правою кнопкою на виділеному рядку. Меню містить такі команди:

Новая запись – з’являється новий порожній рядок.

Удалить запись – знищення виділеного рядка.

Вырезать, Копировать, Вставить – команди для роботи з буфером.

Высота строки – встановлення необхідної висоти рядків.

5.Контекстне меню окремої комірки. Для виклику цього меню треба курсор миші помістити в комірку таблиці і натиснути праву кнопку. Команди меню:

Фильтр по выделенному – в таблиці залишаються тільки ті записи, які вміщують виділені значення.

Исключить выделенное – в таблиці залишаються всі записи, крім тих, що містять виділені значення.

Удалить фильтр – відновлює зміст всієї таблиці.

Сортировка – за зростанням або спаданням відносно поля, в якому знаходиться виділена комірка.

Вырезать, Копировать, Вставить – робота з буфером обміну.

Добавить объект – вставка в комірку значень у вигляді об’єктів.

Гиперссылка – робота з гіперпосиланням.

6.Контекстне меню заголовка таблиці. Для виклику цього меню треба курсор миші помістити на рядок заголовку відкритого вікна таблиці і натиснути праву кнопку. Команди меню:

Конструктор таблицы – відкрити макет структури таблиці.

Изменить фильтр – зміна умов фільтрації записів.

Применить фильтр – виконати фільтрацію за умовою.

Удалить фильтр – відновлює зміст таблиці.

Вырезать, Копировать, Вставить – робота з буфером обміну.

Шрифт – зміна шрифту.

Режим таблицы – зміна виду і кольору ліній сітки, фону таблиці.

Отобразить столбцы – відновлює сховані стовпці.

5.Робота ыз звытами

Звіти у Access

1. Призначення звітів

Кінцевим продуктом більшості СКБД є звіт. В Access звіт являє собою

спеціальний тип неперервних форм, що призначені для роздруковування. Для

створення звіту, який можна роздрукувати і розподілити між

користувачами, Access комбінує дані в таблицях, запитах і навіть у

формах. Роздрукована версія форми може слугувати звітом. Наведемо нижче

головні відмінності між звітами і формами звіти призначені тільки для друку і на відміну від форм не призначені

для виведення у вікні;

неможливо змінити значення вихідних даних у звіті за допомогою елементу

керування на панелі інструментів. При роботі зі звітами користувач не

може вводити дані за допомогою кнопок, перемикачів, тощо;

звіти не забезпечують перегляду в режимі таблиць. Можливий лише

попередній перегляд перед друком і перегляд макету звіту в режимі

конструктора.

можна створити “незв’язаний” звіт, який не посилається на яке-небудь

джерело даних.

Звітам Access притаманні багато рис форм:

а) «Мастера отчетов” можуть створювати звіти трьох основних типів: звіт

в одну колонку, груповий/підсумковий, поштові наліпки. Можна довільним

чином змінювати звіти, що створені «Мастером отчетов”. Його призначення

подібно до призначення “Мастера форм”.

б) розділи звіту включають заголовок і примітки, що з’являються на

початку і кінці звіту, а також верхній та нижній колонтитули сторінок. У

примітках часто вказуються підсумкові значення. Розділи звітів

відповідають розділам форм з тими ж іменами.

в) розділи груп звітів є еквівалентами розділів груп в формах. до кожної

групи можна добавляти заголовок, що включає заголовок та примітки, для

виведення підсумкових значень групи. Можна розміщувати статичну

(незв’язану) графіку в розділах заголовку та примітки, а зв’язану

графіку – в розділах груп.

г) елементи керування додаються до звітів з панелі інструментів Access,

а після цього вибирається їх положення та розмір.

д) підлеглі звіти можуть додаватися до звітів так само, як добавляються

елементи керуванння підлеглих форм в основних формах.

2. Типи звітів Access

Звіти, що створюються Access розподіляются на шість основних типів, так

званих макетів.

звіти в одну колонку являють собою один довгий стовпець тексту, що

містить значення всіх полів кожного запису таблиці чи запиту. Напис

вказує ім’я, а справа від неї вказується значення поля. Звіти в одну

колонку використовуються рідко, оскільки такий формат представлен-ня

даних призводить до зайвого використання паперу.

в стрічкових звітах для кожного поля таблиці або запиту виділяється

окремий стовпець, а значення всіх полів кожного запису виводяться по

стрічкам, кожне в своєму стовпці. Якщо в запису більше полів, ніж може

розміститись на сторінці, то додаткові сторінки будуть друкува-тись до

тих пір, поки не будуть виведені всі дані; після цього почина-ється

друкування наступної групи записів.

багатоколоночні звіти створюються зі звітів в одну колонку при

використанні колонок “газетного” типу або колонок “змійкою”, як це

колонок “змійкою”, як це

робиться в настольних видавничих системах і текстових прцесорах.

Інформація, яка не поміщується в першому стовпці, переноситься в початок

першого стовпця і т.д. Формат багатоколоночних таблиць дозволяє

економити частину паперу, але може бути застосований не у всіх випадках,

оскільки вирівнювання стовпцв не завжди відповідає бажанням користувача.

групові/підсумковий звіти являють собою найрозповсюдженіший тип звітів.

В них об’єднуються дані для груп записів, а в кінці звіту вказуються

підсумкові значення

поштові наліпки являють собою спеціальний тип багатоколоночних звітів,

що призначені для друку імен та адрес (або інших даних з декількох

полів) в групах. Структура паперу для поштових наліпок, на якому

друкуються такі звіти, визначає кількість строк і стовпців на сторінці

у незв’язаних звітах містяться підлеглі звіти, що засновані на

незв’язаних джерелах даних, наприклад, таблицях чи запитах.

У звітах перших чотирьох типів, як і в формах, у якості джерел даних

використовуються таблиці або запити. Звіти таких типів називають

зв’язаними з джерелами даних. Основний звіт незв’язаного звіту не

використовує у якості джерела таблицю або запит. Але підлеглі звіти, що

містяться в незв’язаному, повинні посилатися на джерело даних.

Незв’язані звіти дозволяють об’єднувати підлеглі звіти, що зв’язані з

незалежними таблицями і запитами.

3. Автозвіти

Велика частина того, що було сказано про форми, відноситься і до

звітів. Обравши в діалоговому вікні «База данных» вкладку «Отчеты» і

натиснувши на кнопці «Создать», ми одержуємо діалогове вікно «Новый

отчет», що дозволяє створити звіт автоматично (діловий звіт), за

допомогою «Мастера» або вручну.

Точно так само, як і з формами, із звітами зручніше знайомитися в режимі

автоматичного створення. Створіть на основі будь-якої таблиці автозвіт у

стовпчик або стрічковий. Операція настільки проста, що зводиться до

одного натиснення лівої кнопки миші. Ассеss 9х повинна «знати» усе

необхідне про особливості принтера. Ці дані Ассеss одержує від

операційної системи. Відповідно принтер у системі повинний бути

встановлений. При відсутності принтера звіти створювати все-таки можна.

Достатньо виконати програмну установку за допомогою команди операційної

системи «Пуск -> Настройка -> Принтеры -> Установка принтера», після

чого зареєструвати драйвер принтера або взяти його з гнучкого диска або

обравши один із драйверів, що додаються до самої операційної системи.

6.СУБд

Системи управління базами даних (СУБД)

СУБД — це програма для введення, зберігання, пошуку та обробки інформації в базі даних

Основні функції, що реалізуються СУБД:

• забезпечення введення даних у комп’ютер з одночасною перевіркою їх правильності;

• видача інформації користувачеві на принтер або на екран у відповідності до його запиту;

• забезпечення декільком користувачам одночасного доступу;

• виконання найбільш необхідних видів обробки даних, наприклад, сортування даних, пошук потрібного запису тощо;

• забезпечення цілісності бази даних при раптовому вимкненні електропостачання та в інших ситуаціях;

• внесення змін у спільну базу даних при одночасній роботі з нею багатьох користувачів.

Інформаційно-пошукова система

База даних та СУБД, що її обслуговує, становлять інформаційно-пошукову систему, яка функціонує як одне ціле. Інформаційно-пошукова система забезпечує:

• задоволення інформаційних потреб користувачів;

• вірогідність і несуперечність інформації, що зберігається;

• доступ до даних тільки за спеціальним дозволом;

• видачу інформації у вигляді, встановленому користувачем;

• багаторазове використання одноразово введених даних.

Серед найбільш розповсюджених і загальновідомих інформаційно-пошукових систем можна назвати такі: систему продажу та бронювання залізничних квитків, систему обліку викрадених автомобілів, платників податків України, банківських платежів, базу даних законів України тощо.

1. Призначення, загальна характеристика та об'єкти СУБД Access

Microsoft Access - система керування реляційними базами даних. Як відомо, у реляційній СУБД всі оброблювані дані подаються у вигляді таблиць. Кожний запис (рядок) у такій таблиці містить інформацію, що стосується конкретного об'єкта. У стовпцях (полях) таблиці зосереджені різні характеристики об'єктів - атрибути, а рядки призначені для опису значень усіх атрибутів окремого об'єкта.

Задачі, що вирішуються Access:

- Вводити, змінювати, добавляти або видаляти дані;

- Знаходити потрібні дані по заданих умовах;

- Створювати форми та звіти;

- Автоматизувати виконання стандартних задач;

- Графічно встановлювати зв'язок між даними;

- Вставляти діаграми і малюнки у форми та звіти;

- Створювати власні, готові до роботи з базою даних програми, що

містять меню, діалогові вікна та командні кнопки.

Загальна характеристика СУБД Access 7.0:

- Входить у пакет Microsoft Office;

- Є 32-розрядною системою, що працює в середовищі Windows 95, Windows 97, Windows NT;

- Практичним мінімумом для роботи Access 7.0. є процесор 4869X2/66 і 8 Мбайт оперативної пам'яті.

Об'єкти Access

СУБД Access орієнтована на роботу з об'єктами, до яких належать:

- Таблиці - призначені для збереження всієї інформації в MS Access;

- Запити - створюються для вибірки потрібних даних з однієї або

декількох пов'язаних між собою таблиць. Запит може формуватися за допомогою запитів за зразком (QBE) або за допомогою мови структурованих запитів SQL;

- Форми - призначені для введення, перегляду і коригування

інформації на екрані в зручному для користувача вигляді;

- Звіти - створюються для формування вихідного документа,

призначеного для виводу до друку;

- Макроси - перебувають із макрокоманд і призначені для

автоматизації часто виконуваних операцій;

- Модулі - містять програми на мові Visual Basic, що можуть

розроблятися користувачем для реалізації нестандартних процедур при створенні додатків. Приклад трьох реляційних таблиць бази даних Access із списками клієнтів, замовлення й авторів книг, що логічно пов'язані по полю Номер(перша і друга таблиця) і по полю Автор (друга і третя таблиця), показані на л.

7.Будова вікна

Після запуску MS Access (подвійним натиском миші по піктограмі з зображенням ключа на панелі MS Office або обравши команду Програми головного меню Windows, що відкривається кнопкою Пуск, а потім -Microsoft Access) на екрані з'являється вікно запрошення MS Access. Це вікно має дві основні опції, призначені для створення нової і відкриття раніше створеної бази даних. Створення нової бази даних розглянемо нижче. Після відкриття існуючої бази даних на екрані з'явиться головне вікно Access (мал. 2.), що містить п'ять частин:

1. Заголовок вікна;

2. Рядок меню;

3. Панелі інструментів;

4. Вікно бази даних;

5. Рядок стану.

Заголовок знаходиться у верхній частині вікна і містить копію піктограми програми, її назву і кнопки керування вікном.

Рядок меню містить меню поточного вікна, що змінюється залежно від режиму роботи.

MS Access має різноманітні панелі інструментів. При першому вході в MS Access на екрані з'являється панель інструментів, яка називається База даних:

Вікно бази даних містить шість вкладок: Таблицы, Запросы, Отчеты, Формы, Макросы і Модули. У правій частині вікна бази даних знаходяться кнопки Открыть, Конструктор і Создать. Кнопка Открыть призначена для відкриття обраного об'єкта, яким може бути таблиця, запит або форма. При переході на вкладку Отчеты найменування кнопки Открыть змінюється на Просмотр, а при переході на вкладку Макросы - на Запуск.

Кнопка Конструктор призначена для модифікації об'єкта, а кнопка Создать - для його створення.

8.типи даних в базі даних

Використання типів даних

Тип даних поля можна розглядати як набір характеристик, який застосовується до всіх значень у полі. Наприклад, значення в текстовому полі можуть містити лише букви, числа й обмежений набір розділових знаків, а максимальна кількість символів у такому полі — 255.

У програмі Access 2010 доступні такі типи даних: Основні типи, Число, Дата й час, Так/Ні та Короткий посібник. У поданій нижче таблиці вказані формати, доступні для кожного типу даних, і описані ефекти використання параметрів форматування.

Основні типи

-Текст Короткі алфавітно-цифрові значення, наприклад прізвище або адреса.

-Число Числові значення, наприклад відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.

-Грошова одиниця Грошові значення.

-Так/Ні Значення "Так" і "Ні" та поля, які містять лише одне із двох значень.

-Дата й час Значення дати й часу для років із 100 до 9999.

-Форматований текст Текст або поєднання тексту та чисел, яке можна відформатувати за допомогою елементів керування кольорами та шрифтом.

-Обчислюване поле Результати обчислення. В обчисленні повинні використовуватись інші поля тієї самої таблиці. Для створення обчислення використовується побудовник виразів.

-Вкладення Вкладені у записи бази даних зображення, файли електронних таблиць, документи, діаграми та інші типи підтримуваних файлів, подібно до вкладень у повідомленнях електронної пошти.

-Гіперпосилання Текст або поєднання тексту й чисел, яке зберігається у вигляді тексту та використовується як адреса гіперпосилання.

-Примітка Довгі фрагменти тексту. Поле типу "Примітка" часто використовується для зберігання докладного опису продукту.

-Підстановка

Список значень, які отримуються з таблиці або запиту, чи набір значень, указаних під час створення поля. Поле підстановки можна створити за допомогою майстра підстановок. Тип даних у полі підстановок текстовий або числовий, залежно від того, які параметри було вибрано в майстрі. Примітка Поля підстановки мають додатковий набір властивостей поля, який знаходиться на вкладці Підстановка в області Властивості поля.

Число

-Загальні Числа без додаткового форматування в тому вигляді, у якому вони зберігаються.

-Грошова одиниця Грошові значення в загальному форматі.

-Євро Загальні грошові значення, які зберігаються у форматі Євро.

-Фіксований Числові дані.

-Стандартний Числові дані з десятковим роздільником.

-Відсоток Відсотки.

-Експоненційний Обчислення.

Дата й час

-Short Date Дата в короткому форматі. Залежить від регіональних настройок дати й часу. Наприклад, "14.03.2001" для України.

-Medium Date Дата в середньому форматі. Наприклад, "3-Кві-09" для України.

-Long Date Дата в довгому форматі. Залежить від регіональних настройок дати та часу. Наприклад, "14 березня 2001 р." для України.

-Час у форматі AM/PM Час у 12-годинному форматі з урахуванням регіональних настройок дати та часу.

-Середній формат часу Час у форматі AM/PM.

-Час у 24-годинному форматі Час у 24-годинному форматі з урахуванням регіональних настройок дати та часу.

Так/Ні

-Прапорець Прапорець.

-Так/Ні Варіанти "Так" або "Ні".

-Істина/Хибність Варіанти "Істина" або "Хибність".

-Увімк./Вимк. Варіанти "Увімк." або "Вимк.".

Короткий посібник

-Адреса Поля для повної поштової адреси.

-Телефон Поля для номерів домашнього, мобільного та робочого телефонів.

-Пріоритет Розкривний список із такими варіантами пріоритету: низький, середній, високий.

-Стан Розкривний список із такими варіантами стану: "Не розпочато", "Виконується", "Завершено" та "Скасовано".

-Теги Відображення від одного до трьох тегів.

Розділ:Презентація

1. Показ презентации.

Существует несколько способ показа презентации:

Способ 1.

Открыть нужную презентацию.

Войти в меню "Показ слайдов".

Выбрать команду "Показ слайдов".

Способ 2.

Открыть нужную презентацию.

Щелкнуть левой кнопкой мыши по кнопке "Показ слайдов" Она расположена в нижнем правом углу программы точно над кнопкой "Действия".

Способ 3.

Сохранить подготовленную презентацию в формате "Демонстрация Power Point". Для этого нужно:

а) Войти в меню "Файл".

б) Выбрать команду "Сохранить как".

в) В окне диалога "Сохранить как" открыть поле со списком "Тип файла" (самое нижнее поле в окне диалога).

г) Выбрать указателем мыши строку "Демонстрация Power Point" и щелкнуть левой кнопкой мыши по кнопке "Сохранить".

Закрыть окно программы Power Point.

Открыть окно программы "Проводник" или другую подобную программу.

Найти и затем открыть подготовленную демонстрацию.

Чтобы прекратить демонстрацию нужно нажать на клавиатуре клавишу "Esc".

Збереження

Як і в будь-якій іншій програмі, рекомендовано одразу надати презентації ім’я та зберегти її, а потім періодично зберігати зміни під час роботи.

Відкрийте вкладку Файл.

Клацніть Зберегти як, а потім виконайте одну з наведених нижче дій.

Щоб зберегти презентацію, яку можна відкривати лише у програмі PowerPoint 2010 або PowerPoint 2007, у списку Тип файлу виберіть пункт Презентація PowerPoint (*.pptx).

Для презентації, яку можна відкривати в PowerPoint 2010 або раніших версіях PowerPoint, виберіть пункт Презентація PowerPoint 97-2003 (*.ppt).

В області ліворуч у діалоговому вікні Збереження документа виберіть папку або інше розташування, де потрібно зберегти презентацію.

У полі Ім’я файлу введіть ім’я презентації або не виконуйте жодні дії, щоб прийняти ім’я за промовчанням, а потім натисніть кнопку Зберегти.

Тепер ви зможете натискати сполучення клавіш Ctrl+S або кнопку Зберегти у верхній частині екрана, щоб швидко зберігати презентацію в будь-який час.

Налаштування часу

Налаштування показу презентації

PowerPoint 2007 має широкий набір засобів для налаштування показу презентації. Так, користувач може встановити значення параметрів демонстрації у вікні Настроювання презентації. Для того щоб відкрити це вікно, необхідно виконати Показ слайдів – Настроювання – Настроювання показу слайдів. Використавши групу перемикачів Показ слайдів, користувач може встановити один з трьох режимів показу презентації:

керований доповідачем (увесь екран) – для випадку, коли доповідач

демонструє презентацію аудиторії;

керований користувачем (вікно) – для випадку, коли презентація створена для самостійного перегляду користувачем на моніторі комп’ютера: з Інтернету, з компакт-диска або іншого носія. Для того щоб користувач (глядач) міг змінювати тривалість перегляду кожного зі слайдів, незважаючи на задану автором, необхідно встановити позначку прапорця зі смугою прокручування;

автоматичний (увесь екран) – для випадку, коли не передбачається

втручання глядача в процес демонстрації презентації – презентація на виставковому стенді, на демонстраційному моніторі в торговельній залі, на вокзалі тощо.

Настроювання презентації

Прапорці групи Параметри показу надають користувачеві можливості:

встановити безперервне відтворення презентації до натиснення клаві- ші Esc;

відключити мовленнєвий супровід;

відключити анімацію об’єктів презентації;

встановити колір позначок, які залишатиме інструмент Фломастер у ході демонстрації презентації (цей параметр доступний тільки для режиму показу Керований доповідачем).

Елементи керування групи Слайди надають можливість користувачеві встановити, чи всі слайди з презентації будуть демонструватися. Якщо не всі, то потрібно встановити діапазон номерів слайдів для показу або вибрати ім’я раніше створеного варіанта вибіркового показу із списку Вибірковий показ.

Для зміни слайдів у вікні Настроювання презентації можна встановити один з варіантів – вручну, тобто використовуючи мишу або клавіатуру, чи за часом показу слайдів, установленим раніше користувачем.

Презентацію можна демонструвати на два монітори. Наприклад, якщо до комп’ютера під’єднано мультимедійний проектор, який проектує презентацію на великий екран, то на екрані комп’ютера в цей час також можна її переглядати. Для цього слід у списку Відображати слайди на вибрати відображення на два монітори. При цьому в системних налаштуваннях монітора необхідно заздалегідь установити показ на двох моніторах і основним вибрати екран комп’ютера, яким керує доповідач.

У режимі показу презентації на два монітори можна на екрані доповідача запустити спеціальний програмний інструмент – подання доповідача, який надає додаткові можливості в керуванні показом презентації. Для цього слід установити позначку прапорця Показати подання доповідача.

Елементи керування групи Продуктивність надають можливість користувачу оптимізувати показ графічних зображень (прапорець Використовувати апаратне прискорення оброблення зображення) та встановити роздільну здатність (список Роздільна здатність показу слайдів) залежно від значень властивостей монітора або проектора, який планується використати для демонстрації презентації. Це дасть змогу підвищити якість зображення, що відтворюється монітором або проектором.

Після завершення налаштувань у вікні Настроювання презентації для їх збереження слід вибрати кнопку ОК.

Для створення різних варіантів показу, так званих вибіркових показів, слід:

Виконати Показ слайдів – Розпочати показ слайдів – Настроюваний показ.

Вибрати в списку кнопки команду Довільний показ.

Вибрати кнопку Створити у вікні Довільний показ.

Увести ім’я варіанта вибіркового показу в поле Ім’я показу слайдів вікна Визначення вибіркового показу .

Перемістити, використовуючи кнопку Додати, у поле Слайди вибіркового показу імена слайдів, які планується включити до цього варіанта показу.

Установити, використовуючи кнопки керування курсором , послідовність показу слайдів.

Вибрати кнопку ОК.

Повторити команди 3–7 для створення інших варіантів показу.

Вибрати кнопку Закрити.

Якщо було створено кілька варіантів, їхні імена будуть відображатися в списку за вибору кнопки Настроюваний показ слайдів. Перед початком демонстрації слід вибрати потрібний варіант показу в зазначеному списку.

Визначення вибіркового показу

Якщо було створено кілька варіантів, їхні імена будуть відображатися в списку за вибору кнопки Настроюваний показ слайдів. Перед початком демонстрації слід вибрати потрібний варіант показу в зазначеному списку. У певних випадках виникає необхідність скоротити показ презентації, приховати несуттєві для даної аудиторії слухачів деталі, які можна переглянути потім індивідуально. Це можна зробити, приховавши певні слайди. Для цього потрібно виділити слайд або групу слайдів і виконати Показ слайдів – Настроювання – Приховати слайд. При цьому слайди залишаються в презентації, але вони не будуть відображатися в ході демонстрації. Для відміни приховування слайда слід ще раз вибрати кнопку Приховати слайд.

Налаштування часових параметрів показу презентації

Програма PowerPoint 2007 надає можливість користувачеві внести зміни в тривалість показу кожного слайда презентації і всієї презентації в цілому. Для цього необхідно виконати Показ слайдів – Настроювання – Настроювання часу. Розпочнеться показ презентації та відкриється вікно Репетиція . Призначення елементів керування вікна Репетиція подано в таблиці.

У ході налаштування тривалості показу презентації користувач відслідковує час показу кожного слайда за значеннями в полі Час слайда і для переходу до демонстрації наступного слайда в потрібний момент вибирає кнопку Далі. Так відбувається налаштування часу показу кожного зі слайдів презентації. При цьому індикатор Час презентації відображає загальний час демонстрації презентації.

Якщо користувач хоче ввести точний час демонстрації окремого чи кожного слайда з клавіатури, він повинен після вибору кнопки Настроювання часу вибрати у вікні кнопку Пауза, перейти до потрібного слайда і встановити потрібний час демонстрації в полі Час слайда. Після завершення налаштування останнього зі слайдів, після натиснення клавіші Esc або після вибору кнопки Закрити вікна Репетиція на екран буде виведено запит, у якому вказано загальний час демонстрації презентації та запропоновано зберегти встановлені налаштування.

Для того щоб встановлені налаштування часу демонстрації були використані під час перегляду презентації, слід встановити позначку прапорця Використовувати настроєні часові інтервали групи елементів керування Настроювання вкладки Показ слайдів.

2.Анимация текста (объектов).

Чтобы анимировать текст (объект) нужно:

Щелкнуть левой кнопкой мыши по текстовой рамке (рамке объекта).

Щелкнуть левой кнопкой мыши по кнопке "Настройка анимации".

На вкладке "Эффекты" в поле со списком "Выберите эффект и звук" установить параметры появления текста на экране и привязать к эффекту звуковой эффект.

В поле со списком "Появление текста" (только для текста) выбрать один из трех вариантов: все вместе, по словам или по буквам.

Проверить получился ли желаемый эффект. Для этого нужно щелкнуть левой кнопкой мыши по кнопке "Просмотр".

При необходимости можно внести изменения в настройку анимации.

Когда все будет готово, следует щелкнуть левой кнопкой мыши по кнопке "ОК".

Анимация диаграммы.

Для привлечения внимание к нужному элементу диаграммы обычно используются эффекты анимации.

Щелкнуть левой кнопкой мыши по диаграмме.

Щелкнуть левой кнопкой мыши по кнопке "Настройка анимации".

На вкладке "Эффекты в диаграммах" в поле со списком "Вывод элементов диаграммы" выбрать один из 5 вариантов: все вместе, по сериям, по категориям, по элементам серий или по элементам категорий.

В полях со списками "Выберите эффект и звук" выбрать необходимые анимационные и звуковые эффекты.

Проверить результат с помощью кнопки "Просмотр".

При необходимости внести изменения в настройку анимации.

Щелкнуть левой кнопкой мыши по кнопке "ОК".

Включение в слайд музыки или звука.

Чтобы включить в слайд музыку или звук нужно:

В режиме слайдов отобразить слайд, куда включается музыка или звук.

Войти в меню "Вставка" и выбрать строку "Кино и звук".

а) Чтобы вставить звук из коллекции, нужно щелкнуть по строке "Звук из коллекции", затем дважды щелкните нужный звук.

б) Чтобы вставить звук из другого места, нужно щелкнуть по строке "Звук из файла", затем найти папку с нужным файлом звука и дважды щелкнуть левой кнопкой мыши по этому файлу.

На слайде появится значок звука (файл с расширением .mid) или (файл с расширением .wav)

По умолчанию звук вызывается щелчком по значку звука во время показа слайдов, но также можно использовать для воспроизведения звука порядок анимации. Для этого нужно:

Щелкнуть левой кнопкой мыши по значку звука.

Щелкнуть левой кнопкой мыши по кнопке "Настройка анимации".

В появившемся окне диалога "Настройка анимации" на вкладке "Параметры воспроизведения»нужно:

а) Щелкнуть левой кнопкой мыши по флажку "Использовать порядок анимации"

б) В поле "При этом" выбрать пункт "Продолжить показ слайдов".

в) В поле "Закончить" выбрать номер последнего слайда презентации.

3.Використання шаблонів

Використання шаблонів при створенні презентації

При оформленні презентації бажано оформити всі створювані слайди в єдиному стилі. Управління зовнішнім виглядом слайдів виробляється за допомогою шаблонів, зразків, колірних схем і макетів слайдів. Будь-які слайди можна змінювати відповідно до потреб або створювати свої шаблони на основі наявної презентації.

Створення презентації на основі шаблону

Презентацію можна створити на основі що заздалегідь відформатував або порожнього шаблону-розмітки, для перегляду пропонованих шаблонів слайдів

виберіть в меню Файл (File) команду Створити (New) і в області завдань Створення презентації (New Presentation) у розділі Шаблони виберіть заслання На моєму комп'ютері. На вкладці Загальні (General) відображують два значки Нова презентація (Blank Presentation) і Майстер автовмісту (AutoContent Wizard). Подвійне клацання першого значка відкриває область завдань Розмітка слайду (Slide Layout). Використання Майстра автовмісту розглянуте вище.

На вкладці Презентація (Presentation) (мал. 22.10) представлені ті ж шаблони, які використовує Майстер автовмісту (AutoContent Wizard).

Після клацання значка шаблону в полі Перегляд (Preview) відображуватиметься слайд-зразок. На вкладці Шаблони оформлення (Design Templates) відображують шаблони, розглянуті нижче.

Шаблони оформлення і шаблони вмісту

PowerPoint містить двох типів професійно розроблених шаблонів: шаблони оформлення (Design Templates) і шаблони вмісту (Content Templates). Шаблон оформлення є файлом, який містить схему розташування тексту, побудови слайду, певні стилі форматування і колірні схеми, Кожен шаблон оформлення містить власний зразок слайдів.

Будь-яку створену вами презентацію можна зберегти як шаблони оформлення, і вона буде доступна в області завдань Дизайн слайду (Slide Design). Ця область завдань полегшує управління анімацією, кольором, дизайном і розміткою. При застосуванні шаблону оформлення до презентації відбувається автоматичне оновлення стилів тексту і графічних об'єктів на зразку слайдів, а також приймається одна з колірних схем нового шаблону оформлення. У одній презентації може бути задіяне один або декілька шаблонів оформлення.

Шаблони вмісту включають таке ж форматування і колірні схеми, як і шаблони оформлення, плюс слайди з текстом на певні теми. Шаблони вмісту використовуються при створенні презентації за допомогою майстра автовмісту.

Свідомість презентації з шаблону оформлення

З PowerPoint поставляється велика кількість шаблонів оформлення (Design Templates) покликаних допомогти користувачеві створити презентацію, що має професійний вигляд. Користуючись рекомендаціями шаблону, можна підготувати слайди до зустрічі, до сертифікації продукту, для веб-сторінки. Елементи зразка слайдів формують дизайн шаблону.

В області завдань Дизайн слайду ви можете вибрати шаблон, який вже використовується в даній презентації, доступний для використання або завантажити додаткові шаблони. Для завантаження шаблонів з компакт-диска або з мережі клацніть заслання Огляд (Browse) у нижній частині області завдань.

Клацніть той, що цікавить вас шаблон оформлення (design template) аби використовувати його в слайді. На шаблоні видно місця для розміщення тексту, діаграми, таблиці, організаційної діаграми, картинки. Розмір шрифту і міжрядковий інтервал розміщуваного тексту автоматично міняються так, щоб текст помістився в призначений для нього простір слайду. Це дозволяє користувачеві зосередитися над сенсом тексту і не піклуватися про його розміщення. Залежно від вибраного шаблону можна одні і ті ж слайди представити у вигляді строгої наукової доповіді або яскравої рекламної презентації.

Для кращого розуміння аудиторією вашої презентації бажано, аби назви слайдів були небагатослівні. Деякі шаблони передбачають використання заздалегідь встановлених ефектів анімації. Для перегляду шаблону в більшому масштабі клацніть стрілку з правого боку шаблону і виберіть рядок Показати крупні ескізи (Show Large Previews). Повторний вибір цього рядка поверне шаблон до звичайного розміру.

Застосування шаблону до одному або декількох слайдів

За умовчанням вибраний шаблон застосовується для всіх слайдів презентації. Якщо ви хочете застосувати шаблон лише до одному або декількох слайдів, то виділите їх в лівій частині вікна на вкладці Слайди (Slides) а потім в області завдань Дизайн слайду натискуйте кнопку з правого боку виділеного шаблону слайду і виберіть рядок Застосувати до виділених слайдів (Apply to Selected Slides). Файл шаблону буде скопійований у файли зразків вашої презентації. Вибраний вами шаблон відображуватиме в області завдань в розділі Використовується в даній презентації (Used in this.presentation).

Для зміни формату тексту і його редагування ви можете користуватися панелями інструментів Стандартна і Форматування меню Правка (Edit) і Формат (Format), які детально розглянуті при описі текстового процесора Word. Додаткові шаблони для презентацій можна вибрати на веб-сайті Microsoft (Microsoft Office Template Gallery), використовуючи заслання Шаблони на вузлі Office Online в області завдань Створення презентації (New Presentation).

Збереження власного шаблону

Після внесення змін до шаблону слайду ви можете зберегти його для подальшого використання. Виберіть в меню Файл (File) команду Зберегти як (Save As). У діалоговому вікні Збереження документа (Save As) у списку, що розкривається Тип файлу (Save as type) виберіть Шаблон презентації (Design Template). Введіть ім'я шаблону в поле Ім'я файлу (File Name) і натискуйте кнопку Зберегти (Save).

4.режими відображення слайдів

Режим слайдов.

В режиме слайдов можно вставлять в отдельные слайды текст и графику. Для переключения в режим слайдов нужно нажать кнопку "Режим слайдов". Слайд можно смотреть целиком или любыми фрагментами в крупном плане. Для перехода к другому слайду нужно использовать полосу прокрутки, расположенную справа от окна PowerPoint.

Режим структуры.

Режим структуры наиболее удобен для просмотра заголовков всех слайдов, текста и структуры презентации (рекомендуется использовать при работе с шаблонами). В этом режиме можно просмотреть развитие этих пунктов от слайда к слайду. Чтобы переключиться в режим структуры, нужно нажать кнопку "Режим структуры".

С помощью кнопок панели инструментов "Структура" (рис. 3) можно перемещать слайды или текст, показывать только заголовки слайдов, изменять уровень втяжки заголовков и текста

Режим сортировщика слайдов.

В режиме сортировщика слайдов (рис. 4) на экране показана вся презентация, что позволяет без труда добавлять, удалять и перемещать слайды. Чтобы переключиться в режим сортировщика, нужно нажать кнопку "Режим сортировщика слайдов".

С помощью кнопок панели инструментов "Сортировщик слайдов" (рис. 5) можно установить интервалы показа слайдов и задать анимационные переходы при смене слайдов.

При нажатии кнопки "Переход слайда" открывается окно диалога "Переход слайда" .

С помощью этого диалога можно проводить следующие операции:

Выбирать эффект который будет использоваться для показа перехода между слайдами

Настраивать скорость воспроизведения эффекта перехода (медленно, средне или быстро)

Привязывать к эффекту перехода звуковой эффект

Настройки эффекта перехода можно применить как к одному слайду, так и ко всем.

Режим страниц заметок.

Режим страниц заметок (рис. 7) позволяет докладчику вносить заметки для их использования по ходу показа слайдов. Кроме того, можно напечатать копию заметок для справки. Чтобы переключиться в режим страниц заметок, нужно нажать кнопку "Режим страниц заметок

Режим показа слайдов.

Режим показа слайдов используется для того, чтобы увидеть результаты работы. В этом режиме слайды по очереди выводятся на экран. Чтобы включить этот режим нужно нажать кнопку "Показ слайдов"

5. Види презентацій:

Презентація із сценарієм – це традиційна презентаціяї із слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на великий екран або монітор.

Використання анімаційного тексту в поєднанні з анімційними діаграмами, гоафіками та ілюстраціями дає змогу зосередити увагу слухачів на основних положеннях і сприяє кращому запам’ятовуванню інформації. Озвучує матеріал, як правило, сам ведучий.

Інтерактивна презентація – це діалог користувача з комп’ютером. Користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, іздійснює вибір на екрані потрібного об’єкта за допомогою миші або натисненням на клавіші. В цьому випадку видається інформація, на яку є запит.

Інтерактивна презентація дає змогу здійснювати пошук інформації, заглиблюючись в неї настільки, наскільки це було передбачено розробником презентації.

Для інтерактивної презентації характерним є закладена в ній властивість захоплювати користувача і підтримувати в ньму зацікавленість матеріалом.

Автоматична презентація – це закінчений інформаційний продукт. Його можна перенести на відеоплівку, дискету, компакт-диск і розіслати потенційним споживачам, щоб дістати уявлення про їхню зацікавленість.

8.Класифікація антивірусних програм

Для виявлення та знищення комп’ютерних вірусів використовують антивірусні програми. Види антивірусних програм:

1) програми-детектори дозволяють виявити файли, які заражені одним із відомих їм вірусів;

2) програми-лікарі, або фаги, знешкоджують віруси в заражених файлах та на дисках («викусуючи» тіло вірусу із заражених об’єктів ) та відновлюють файли;

3) програми-ревізори запам’ятовують відомості про файли ( контрольні суми, атрибути, розміри, дати останньої модифікації тощо) та системні області дисків ( часто системні області повністю) , а потім порівнюють їх із реальним вмістом вінчестером, кожна знайдена невідповідність служить сигналом про появу вірусу або «троянської» програми ( яка нещадно руйнує інформацію на дисках але яку за сукупністю ознак не можна віднести до комп’ютерних вірусів);

4) програми- монітори, або фільтри, резидентно розташовуються в оперативній пам?яті комп’ютера і реагують на звернення, які роблять віруси для свого розмноження або виконання руйнівних дій, до операційної системи; при цьому користувач може дозволити або заборонити виконання відповідних операцій;

5) програми-вакцини, або імунізатори, модифікують файли і диски таким чином, що вірус, аналізуючи вакциновану програму чи диск, вважає, що вони вже заражені, і повторне зараження не здійснює.

У сучасних антивірусних пакетах функції детектора і лікаря зазвичай виконує одна програма, яка називається сканером.

З метою профілактики зараження комп’ютерів вірусами варто дотримуватись виконання наступних заходів:

- купувати дистрибутивні копії програмного забезпечення у офіційних продавців, а не копіювати їх з інших джерел;

- періодично створювати на зовнішніх носіях архівні копії файлів, з якими постійно ведеться робота;

- намагатися не запускати неперевірені файли ( з чужих дисків, отриманих з мережі та електронною поштою). Перед запуском нових програм потрібно перевірити їх однією або декількома антивірусними програмами. При роботі із новим програмним забезпеченням варто, щоб в оперативній пам?яті резидентно знаходився антивірусний монітор;

- періодично здійснювати профілактичну перевірку на наявність вірусів; регулярно оновлювати антивірусні бази програм, якими ви користуєтесь; варто мати окрему системну дискету з так званим «ремонтним» набором програм для обслуговування дисків та антивірусних програм;

захищати диски від несанкціонованого доступу ( встановлювати захист від запису на дискетах або програмним чином захищати логічні диски на вінчестері);

здійснювати перевірку цілісності інформації на дисках за допомогою програм-ревізорів.

9 Класифікація вірусів

Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу.

Класифікація

Всі віруси можна поділити на групи :

Завантажувальні віруси — Заражають завантажувальні сектори жорстких дисків (вінчестерів) і дискет.

Файлові віруси — Заражають файли. Ця група в свою чергу поділяється на віруси, які заражають виконувальні файли (сом-, ехе-віруси); файли даних (макровіруси); віруси — супутники, які використовують імена інших програм; віруси сімейства dir, які використовують інформацію про файлову структуру. Причому два останніх типи зовсім не модифікують файли на диску.

Завантажувально-файлові віруси — спроможні вражати, як код завантажувальних секторів, так і код файла. Віруси поділяються на резидентні та нерезидентні. Перші при отриманні керування, завантажуються в пам'ять і можуть діяти на відміну від нерезидентних не тільки під час роботи зараженого файла.

Stealth-віруси — фальсифікують інформацію, читаючи з диску так, що активна програма отримує невірні дані. Вірус перехоплює вектор призупинення INT 13h і поставляє зчитувальній програмі іншу інформацію, яка показує, що на диску «все в нормі». Ця технологія використовується як в файлових, так і в завантажувальних вірусах.

Ретровіруси — звичайні файлові віруси, котрі заражають антивірусні програми, знищують їх або роблять їх непрацездатними. Тому практично всі антивіруси, в першу чергу перевіряють свій розмір і контрольну суму файлів.

Multipartition—віруси — можуть вражати одночасно exe, com, boot-сектор, mother boot record, FAT і директорії. Якщо вони до того ж володіють поліморфними властивостями і елементами невидимості, то стає зрозуміло, що такі віруси — одні з найнебезпечніших.

Троянські програми (англ. Trojans) — проводять шкідливі дії замість оголошених легальних функцій або наряду з ними. Вони не спроможні на самовідтворення і передаються тільки при копіюванні користувачем.

10.АРХІВАЦІЯ ІНФОРМАЦІЇ (англ. archivation — архівація) — стискання одного або багатьох файлів з метою зменшення обягу даних при їх зберіганні на носіях інформації або при передачі даних по каналах зв’язку, в т.ч. і в мережі Інтернет, та розміщення стислих файлів в одному архівному файлі. Архів [archive] — сукупність даних, створених внаслідок діяльності користувача обчислювальної системи, робочих матеріалів і засобів їх тривалого зберігання. Робочими матеріалами є копії документів, рідко використовуваних програм, даних і т.п. Як засоби тривалого зберігання сьогодні використовуються переважно оптичні диски. Правильно організована А.і. захищає користувача від втрат при будь-яких аварійних ситуаціях в комп’ютері. Архівний файл [archived file] — файл, поміщений в архів. Файл, що є наслідком стиснення архіватора. В один архівний файл можуть бути поміщені декілька стислих файлів. А.і. виконується спеціальною програмою — архіватором. Архіватор [archivator] — програма або комплекс програм, що виконує архівацію файлів для компактнішого тривалого зберігання в зовнішній пам’яті і відновлення стислих файлів у первинному вигляді (розархівування). У персональних комп’ютерах найбільш поширені програми архівації PowerArchiver, QuickZip, WinAce, WinRAR, WinZip, ZipGenius, ZipltFastі. Всі вони дають можливість компактнішого зберігання файлів на дисках і дозволяють: 1) упаковувати всі, окремі або ті, які відповідають певному шаблону файли робочого каталогу в архівний файл; 2) додавати файли в архівний файл; 3) видаляти файли з архівного файлу; 4) проглядати вміст архівного файлу; 5) витягувати з архівного файлу або розпаковувати всі файли архіву; 6) створювати архівні файли, що саморозпаковуються.

За допомогою архіватор WinRAR для роботи з таких типів файлів:

Нормальний Архів на стиснутий файл із розширенням rar;

Multipart Архів, що містить кілька томів; Том на тому розміру дискети (1,44 м); Перший том має розширення RAR r00., по-друге, третє, четверте-. вантажну РЬ02 т. д. обсяг останній Том може бути менше, оскільки він зберігає інформація про баланс.

Self-Extracting Архів (SFX)-Архів, в якому зберігаються разом з упаковані і компактний razarhivator; такі файли мають розширення. exe. Щоб витягти файли з архіву саморозгортання, просто запустіть його виконання.

11Служби Інтернет

Інтернет (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.

Служби мережі Інтернет

У наш час найпопулярнішими службами Інтернету є:

Веб

Веб-форуми

Блоги

Вікі-проекти (в тому числі й Вікіпедія)

Інтернет-магазини

Інтернет-аукціони

Інтернет події

Інтернет-час

Електронна пошта та списки розсилки

Групи новин (в основному, Usenet)

Файлообмінні мережі

Електронні платіжні системи

Інтернет-радіо

Інтернет-телебачення

IP-телефонія

Системи обміну повідомленнями

FTP-сервери

IRC

Веб-форум — це клас веб-застосунків для організації спілкування відвідувачів веб-сайту. Термін відповідає значенню початкового поняття «форум». Форум пропонує набір розділів для обговорення. Робота форуму полягає у створенні користувачами тем у розділах і можливістю обговорення всередині цих тем. Окремо взята тема, по суті, являє собою тематичну гостьову книгу. Найпоширеніше ділення веб-форуму: розділи→теми→повідомлення.

Блог (також блоґ, англ. blog, від web log, «мережевий журнал чи щоденник подій») — це веб-сайт, головний зміст якого — записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості.

Інтернет-магазин (англ. Internet shop, англ. Online shop) — місце в інтернеті, де відбувається прямий продаж товарів споживачеві (юридичній або фізичній особі), враховуючи доставку. При цьому розміщення споживацької інформації, замовлення товару і оборудка відбуваються там же, всередині мережі (на сайті інтернет-магазину).

Інтернет-аукціон — аукціон, що відбувається у мережі інтернет, учасники якого дистанційовані один від одного. На продаж можуть бути виставлені будь-які товари та послуги, від побутової техніки до ідей, проектів тощо. Перевагою інтернет-аукціону є легкий доступ до участі у ньому усіх користувачів.

Електро́нна по́шта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми).

Файлообмінна мережа — сукупна назва мереж для сумісного використання файлів.

Електронні платіжні системи (англ. Electronic Payment Systems) — призначені для здійснення платіжних операцій у всесвітній мережі Інтернет. За допомогою платіжної системи можна здійснювати розрахунок за товари та послуги різних проектів і сервісів. Наприклад, оплачувати мобільний зв'язок, комунальні послуги, кабельне або супутникове телебачення, послуги Інтернет-провайдерів, а також різноманітні покупки в Інтернет- магазинах.

IRC (англ. Internet Realy Chat) — сервіс Інтернет, який надає користувачам можливість спілкування шляхом надсилання текстових повідомлень багатьом людям з усього світу одночасно (в режимі реального часу). Аналогію можна знайти у радіо на коротких хвилях, навіть використовується аналогічне поняття англ. channel (канал, хвиля).

12.Провайдери

Провайдер послуг Інтернету, також Інтернет-провайдер, (від Internet Service Provider, ISP), (англ. to provide — забезпечувати, надавати доступ) — організація, яка надає послуги доступу та передачі (інформації) певними інформаційними каналами.

Подібні організації часто надають комплексне рішення доступу та користування інтернетом. До числа послуг, які надають провайдери можуть входити:

доступ до інтернету по комутованих та лініях надійного зв'язку

надання дискового простору для зберігання та забезпечення роботи сайтів (хостинг);

підтримка сервісів електронних поштових скриньок чи віртуального поштового сервера;

розташування обладнання клієнтів на власних технічних потужностях та лініях звязку (колокація);

оренда відокремлених та віртуальних серверів, резервування даних тощо.

Інтернет-провайдерів можна поділити на певні типи, відповідно послуг, які вони надають:

провайдери доступу;

хостинг-провайдери;

магістральні (backbone) провайдери;

канальні провайдери;

провайдери «останньої милі», тощо.

З юридичного боку, інтернет-провайдер — це оператор зв'язку, що має ліцензію на надання однієї з нижченаведених послуг:

послуги зв'язку по наданню каналів зв'язку.

послуги зв'язку в мережах передачі даних, за виключенням передачі голосової інформації.

послуги зв'язку з передавання голосової інформації в мережах передачі даних.

телематичні послуги зв'язку.

Способи підключення до Internet

У наш час найчастіше використовуються два способи підключення до Інтернету:

безпосереднє;

по комутованій лінії.

Безпосереднє підключення до Інтернету передбачає постійне включення комп’ютера чи локальної мережі в глобальну мережу. Таке підключення дозволяє використовувати всі ресурси Інтернету на високих швидкостях, але вимагає значних фінансових витрат. Тому воно застосовується провайдерами послуг Інтернету, а також великими організаціями, що активно використовують глобальну мережу. Такі організації зв’язуються з Інтернетом за допомогою виділених телефонних оптоволоканних ліній, супутникових і радіоканалів.Комп’ютер провайдера може виконувати функції хоста чи вузла Інтернету. Він також може звертатися до більш потужних хост-комп’ютерів для доступу до глобальних ресурсів мережі.

Підключення по комутованій лінії використовують звичайні користувачі Інтернету. Вони тимчасово підключаються до комп’ютера провайдера по телефонній лінії користувача. На період підключення комп’ютер одержує свою IP-адресу, начебто утворюючи на цей час хост. Це дозволяє йому керувати ресурсами Інтернету майже так, як при постійному підключенні. Для підключення комп’ютера користувача до провайдера потрібно мати відповідне програмне забезпечення та модем. Модем-це пристрій, що перетворює цифрові сигнали для передаванняи телефонними лініями і навпаки.

Користувачі навчальних закладів, підприємств і організацій підключаються до Інтернету через свою локальну мережу. У ній один із комп’ютерів відіграє роль proxy-сервера, що відповідає за зв’язок із Інтернетом. На ньому, як правило, встановлюються антивірусні програми, а також інші програми для захисту від несанкціонованого доступу до ресурсів локальної мережі. На proxy-сервері зберігаються файли, до яких часто звертаються комп’ютери локальної мережі. Це доволяє скоротити час доставки інформації, тому що потрібна інформація береться не з віддаленого сервера в Інтернеті, а із свого proxy-сервера. Свої proxy-сервери є як у провайдера, так і в локальній мережі.

Для підключення користувача до Інтернету неохідно звернутися до провайдера, з яким укладається угода про надання послуг. Провайдер надає користувачеві всю інформацію, що неохідно для підключення та настройки з’єднання (ім’я користувача й пароль входження до системи, номер телефону провайдера, IP-адреса комп’ютера користувача та доменне ім’я сервера, доменні імена proxy-сервера, сервера новин, поштового сервера)

Знаючи це користувач повинен настроїти операційну системуWindows для роботи в Інтернеті. До складу Windows входять усі необхідні для цього компоненти.

13.

РОБОЧI СТАНЦIЇ ТА СЕРВЕРИ

У зв’язку з широким впровадженням локальних мереж на базi персональних

комп’ютерiв пiд робочою станцiєю стали розумiти персональний комп’ютер,

обладнаний мережевим адаптером i призначений для надання користувачу

доступу до ресурсiв комп’ютерної мережi. В цьому випадку однiєю з

основних функцiй робочої станцiї є органiзацiя взаємодiї з серверами та

iншими робочими станцiями.

Обчислювальний процес в рамках комп’ютерної мережi може бути

органiзований одним з двох способiв:

Основне навантаження покладається на робочi станцiї, мережевi ресурси

розглядаються як допомiжнi. В цьому випадку мережа, як правило, є

одноранговою. Робочi станцiї представляють собою потужнi персональнi

комп’ютери, оснащенi достатньо великим об’ємом оперативної та зовнiшньої

пам’ятi, а також пристроями вводу-виводу iнформацiї на магнiтних носiях.

На робочi станцiї покладається мiнiмальний об’єм роботи, необхiдний

тiльки для забезпечення доступу до мережевих ресурсiв. Основне

навантаження покладається на мережевi сервери. В цьому випадку

комп’ютерна мережа органiзована по типу “клiєнт-сервер”. Об’єм

оперативної пам’ятi може бути невеликим, а зовнiшня пам’ять та пристрої

вводу-виводу можуть бути взагалi вiдсутнi. В якостi такої робочої

станцiї може використовуватись спецiалiзований комп’ютер – мережева

станцiя. До складу мережевої станцiї входять такi пристрої персонального

комп’ютера: клавiатура, монiтор, процесор, вiдеокарта, системна плата i

блок живлення. На вiдмiну вiд персонального комп’ютера в мережевiй

станцiї вiдсутнi нагромаджувач на жорсткому магнiтному диску (вiнчестер)

та дисководи гнучких магнiтних дискiв – вся необхiдна для роботи

iнформацiя зберiгається на мережевому серверi. Вiдсутнiсть дисководiв

для гнучких магнiтних дискiв, крiм зниження вартостi, мережевої станцiї

служить додатковим захистом вiд несанкцiонованого копiювання iнформацiї

та захисту вiд вiрусiв. Для зв’язку з локальною мережею в мережевiй

станцiї використовується вбудований мережевий адаптер (мережева карта).

При вiдсутностi вiнчестера iнiцiалiзацiя мережевої станцiї здiйснюється

за допомогою спецiального запам’ятовуючого пристрою, розмiщеного на

мережевiй картi (BootROM).

Класичний Клієнт серверна архітектура

Термін "клієнт сервер" означає архітектура програмного забезпечення, в якому функціональні частини взаємодії на запит відповідь. Якщо ми розглянемо дві взаємодіючі частини цього пакету, один (клієнта) є активним функції, що ініціює запити, і інші (сервер) пасивно до них несе відповідальність. Як можна змінити систему ролей, наприклад програми блоку буде служити одночасно сервера клієнта і одного блоку до іншого.

Зверніть увагу, що будь-яка система інформації повинні мати як мінімум три основні функціональні частини модулі для зберігання даних, обробки та інтерфейс користувача. Кожен з цих частин може бути реалізована незалежно від двох інших. Наприклад, без зміни програми, які використовуються для зберігання і обробки даних, можна змінити інтерфейс користувача, щоб ті ж дані відображатимуться як таблиці, діаграми або гістограми. Не змінюючи програми та їх зберігання даних, можна змінити редакторах, наприклад, змінення алгоритм пошуку. І нарешті, не змінюючи подання даних і програм, можна змінити програмне забезпечення для зберігання даних, наприклад, на іншому диску.

У класичному клієнт сервер архітектура розділити на три основні частини програми через два фізичні модулі. Зазвичай зберігання розташовано на сервері (наприклад, сервера баз даних), інтерфейс користувача на клієнтському комп'ютері, але дані розподіляється між клієнтом і сервером частин. Це основний недолік два tier архітектури, які слідують кілька неприємних можливостей, сильно ускладнює розвиток системи клієнт сервер.

Під час створення розділів алгоритми обробки даних, необхідно синхронізувати поведінка обидві частини системи. Всі розробники повинні мати повну інформацію про зміни в систему і зрозуміти ці зміни. Це створює великою проблемою при розробці системи клієнт сервер, їх монтажу та обслуговування, тому що вам доведеться витрачати значні зусилля, щоб координувати дії різних професійних груп. Дія розробники часто суперечливі, і це гальмує розвиток системи і сил зміни вже підготовлені і перевірені елементів.

Щоб уникнути non збіжність різних елементів архітектури, намагаючись здійснювати обробки даних на одному з двох фізичних частин, або на стороні клієнта ("товстий клієнт"), або на сервері («тонкого клієнта», або архітектури, відомий як "2.5 каркасну клієнт сервер). Кожен підхід має свої обмеження. У першому випадку невиправдане, перевантажена мережі, тому що це груба і тому надлишкових. Крім того, складна система підтримки та його зміни, оскільки заміна алгоритм обчислення або помилка вимагає одночасних повністю замінити всі інтерфейс програми, інакше можуть виникнути помилки або невідповідностей. Якщо всі обробки інформації виконується на сервері, (що неможливо), то є проблема опис вбудований процедур і налагодження їх. Той факт, що мова, що використовується для опису вбудованої схеми, як правило, декларативної і, таким чином, в принципі, не дозволяє степінг. Крім того, інформація обробки на сервері не можна перейти на іншу платформу, яка є серйозним недоліком.

Більшість сучасних засобів Швидка розробка застосунків (RAD), робота з різними базами даних, реалізує перша стратегія, тобто, "товстий клієнт" надає інтерфейс до бази даних сервера через вбудований SQL. Ця версія системи з "на товстий клієнт", на додаток до вище недоліки, зазвичай надають непомірно низький рівень безпеки. Наприклад, у банківських систем є все більш праворуч, щоб записати в системі рахунок головної таблиці. Крім того, ця система є майже неможливо перевести на веб-технології, щоб доступ до сервера даних використовує спеціалізовані клієнтське програмне забезпечення.

Таким чином, вище моделі мають такі недоліки.

1. "Товстий клієнт":

# адміністративні складності;

# more складного оновлення програмного забезпечення, як його заміна повинно здійснюватися одночасно по всій системі;

# є складною розподіл повноважень, оскільки access не брати дій і таблиць;

# перевантажений мережі з-за його передачі сирих даних;

# WEAK захисту даних, тому що складно правильно розподілити влади.

2. "Товстий" сервер:

# more складні реалізації, тому що таких мов, як PL/SQL не підходить для розвитку цього і не добре засоби налагодження;

# Performance програми, написані на мові, як PL/SQL, значно нижче, ніж встановлені в інших мови, який є важливим для SL

14.ТСР/ІР

Стека TCP/IP-це набір мережевих протоколів, які використовуються в Інтернеті.

В цьому стосі є кілька рівнів, і високого рівня протоколи завжди засновані на протоколи нижчого рівня.

У самому низу знаходяться фізичного шару та шар зв'язок даних. Приклад протоколу — Ethernet, що описує дані перенесення через коаксіальний кабель або кручений парі. Зазвичай ці протоколи реалізуються в устаткування, наприклад, мережевої карти в комп'ютері.

Вище є мережний рівень, де є IP-протокол, який описує структури мережі та доставка.

Ще вище — рівень транспорту, TCP, що використовується для передачі даних. Ці протоколи зазвичай здійснюється на рівні операційної системи.

На вершині є багато застосування шар протоколів, які виконують певні програми. Зазвичай вони запрограмовані в окремих додатків.

IP

IP-це протокол, який лежить в основі Інтернету, його ім'я і виступає за: Інтернет-протоколу.

У розділі протокол кожен вузол мережі має свою IP-адресу, яка складається з 4 байт і зазвичай пишеться як n.n.n.n

Кожен вузол безпосередньо бачить тільки вузлів у його підмережі, з "подібні" адрес (див. маску підмережі). Та інші сайти, вона проходить пакети через проміжних вершин є маршрутизатори.

Див як виглядає маршрут пакет з вашого комп'ютера на інші сайти, ви можете скористатися командою traceroute.

TCP

TCP Протокол на основі IP доставці пакетів, але додає два важливих речей:

підключення до нього, на відміну від IP, гарантії доставки пакет

порти для обміну пакетів між додатків, а не просто сайти

Протокол керування передаванням (TCP) призначений для обміну даних є "надійний" протокол, тому що:

Забезпечує надійну доставку даних, оскільки вона забезпечує логічний зв'язок;

Перелічує пакунки і підтверджує їх прийняття, квитанції і у випадку втрати організовує ретрансляцію;

Ділить байтовий прохід сегменти та передає їх вниз, відправник, на стороні повторне їх у безперервний потік байтів.

[змінити]

TCP-підключення

Підключення починається рукостискання (рукостискання):

Розмістити посилає безліч b спеціальный пакет з SYN-запрошення для підключення

(B) є в пакеті SYN ACK договір на підключення

(A) відправляє ACK-підтвердження, що отримано згоду

Після TCP підключення та програми, що працюють на ці вузли можна надіслати пакетів даних між собою.

"Посилання" означає, що вузли буде пам'ятати один одного, номер всі пакети, які буде обох напрямках, надіслати підтвердження отримання кожен пакет і pereposylaût poterâvšiesâ дороги пакунки.

Провести a вихідні з'єднання, і входить до приймаючої B.

Слід зазначити, що ці терміни мають нічого спільного з вхідні чи вихідні трафіку. Вони показують, що лише ініціатором підключення, тобто напрямок перший пакет (син). Будь-якого підключення TCP симетрично, та пакунки з даними на нього завжди йде в обох напрямках.

Порт

Мережу порт є звичайними число від 1 до 65535, про те, що застосунок є.

За словами IP кожен пакет містить IP-адреса хоста джерела та IP-адреса хоста призначення. У пакети TCP порт джерела і призначення порту.

Кінцевий вузол, після отримання пакет, дивлячись на порт призначення і передає пакет хостингу додатків.

Використання портів TCP Протокол дає змогу самостійно використання багатьох програм одночасно на одному комп'ютері.

15.Локальні і глобальні мережі

1.4.1. Особливості локальних, глобальних і міських мереж

До локальних мереж Local Area Networks (LAN) відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (звичайно в радіусі не більше за 1-2 км). У загальному випадку локальна мережа являє собою комунікаційну систему, що належить одній організації. Через короткі відстані в локальних мережах є можливість використання відносно дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи передачі даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядку 100Мбіт/c. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і звичайно передбачають реалізацію в режимі on-line.

Глобальні мережі Wide Area Networks (WAN) об'єднують комп'ютери, що територіально розосередилися, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язку, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато які глобальні мережі будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Через низькі швидкості таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються звичайно обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а в фоновому режимі, з використанням електронної пошти. Для стійкої передачі дискретних даних по неякісних лініях зв'язку застосовуються методи і обладнання, істотно відмінні від методів і обладнання, характерних для локальних мереж. Як правило, тут застосовуються складні процедури контролю і відновлення даних, оскільки найбільш типовий режим передачі даних по територіальному каналу зв'язку пов'язаний зі значними спотвореннями сигналів.

Міські мережі (або мережі мегаполісів) Metropolitan Area Networks (MAN) є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території великого міста мегаполіса. У той час як локальні мережі найкращим образом підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язку, часто оптичноволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. Ці мережі спочатку були розроблені для передачі даних, але зараз вони підтримують і такі послуги, як видеоконференції і інтегральну передачу голосу і тексту. Розвиток технології мереж мегаполісів здійснювався місцевими телефонними компаніями. Історично склалося так, що місцеві телефонні компанії завжди володіли слабими технічними можливостями і через це не могли залучити великих клієнтів. Щоб подолати свою відсталість і зайняти гідне місце в світі локальних і глобальних мереж, місцеві підприємства зв'язку зайнялися розробкою мереж на основі самих сучасних технологій, наприклад технології комутації осередків SMDS або ATM. Мережі мегаполісів є суспільними мережами, і тому їх послуги обходяться дешевше, ніж побудова власної (приватної) мережі в межах міста.

1.4.2. Відмінності локальних мереж від глобальних

Розглянемо основні відмінності локальних мереж від глобальних більш детально. Оскільки останнім часом ці відмінності стають все менш помітними, то будемо вважати, що в даному розділі ми розглядаємо мережі кінця 80-х років, коли ці відмінності виявлялися вельми виразно, а сучасні тенденції зближення технологій локальних і глобальних мереж будуть розглянуті в наступному розділі, в протяжність, якість і спосіб прокладки ліній зв'язку. Клас локальних обчислювальних мереж по визначенню відрізняється від класу глобальних мереж невеликою відстанню між вузлами мережі. Це в принципі робить можливим використання в локальних мережах якісних ліній зв'язку: коаксіального кабелю, витої пари, оптичноволоконого кабелю, які не завжди доступні (через економічні обмеження) на великих відстанях, властивих глобальним мережам. У глобальних мережах часто застосовуються вже існуючі лінії зв'язку (телеграфні або телефонні), а в локальних мережах вони прокладаються заново.

Складність методів передачі і обладнання. У умовах низької надійності фізичних каналів в глобальних мережах потрібні більш складні, ніж в локальних мережах, методи передачі даних і відповідне обладнання. Так, в глобальних мережах широко застосовуються модуляція, асинхронні методи, складні методи контрольного підсумовування, квотування і повторна передача спотворених кадрів. З іншого боку, якісні лінії зв'язку в локальних мережах дозволили спростити процедури передачі даних за рахунок застосування немодульованих сигналів і відмови від обов'язкового підтвердження отримання пакету.

Швидкість обміну даними. Однією з головних відмінностей локальних мереж від глобальних є наявність високошвидкісних каналів обміну даними між комп'ютерами, швидкість яких (10,16 і 100 Мбіт/с) порівнянна з швидкостями роботи пристроїв і вузлів комп'ютера дисків, внутрішніх шин обміну даними і т. п. За рахунок цього у користувача локальної мережі, підключеного до виділеного ресурсу (наприклад, диску сервера), що розділяється, складається враження, що він користується цим диском, як “своїм”. Для глобальних мереж типові набагато більш низькі швидкості передачі даних 2400, 9600, 28800, 33600 біт/с, 56 і 64 Кбіт/с і тільки на магістральних каналах до 2 Мбіт/с.

Різноманітність послуг. Локальні мережі надають, як правило, широкий набір послуг це різні види послуг файлової служби, послуги друку, послуги служби передачі факсимільний повідомлень, послуги баз даних, електронна пошта і інші, в той час як глобальні мережі в основному надають поштові послуги і іноді файлові послуги з обмеженими можливостями передачу файлів з публічних архівів віддалених серверів без попереднього перегляду їх змісту.

Оперативність виконання запитів. Час проходження пакету через локальну мережу звичайно становить декілька мілісекунд, час же його передачі через глобальну мережу може досягати декількох секунд. Низька швидкість передачі даних в глобальних мережах утрудняє реалізацію служб для режиму on-line, який є звичайним для локальних мереж.

Розділення каналів. У локальних мережах канали зв'язку використовуються, як правило, спільно відразу декількома вузлами мережі, а в глобальних мережах індивідуально.

Використання методу комутації пакетів. Важливою особливістю локальних мереж є нерівномірний розподіл навантаження. Відношення пікового навантаження до середньої може становити 100:1 і навіть вище. Такий трафік звичайно називають пульсуючим. Через цю особливість трафіка в локальних мережах для зв'язку вузлів застосовується метод комутації пакетів, який для пульсуючого трафіка виявляється набагато більш ефективним, ніж традиційний для глобальних мереж метод комутації каналів. Ефективність методу комутації пакетів полягає в тому, що мережа загалом передає в одиницю часу; більше даних своїх абонентів. У глобальних мережах метод комутації пакетів також використовується, але нарівні з ним часто застосовується і метод комутації каналів, а також некомутовані канали як успадковані технології некомп'ютерних мереж.

Масштабованість. “Класичні” локальні мережі володіють поганою масштабованісттю через жорсткість базових топологій, що визначають спосіб підключення станцій і довжину лінії. При використанні багатьох базових топологій характеристики мережі різко погіршаються при досягненні певної межі по кількості вузлів або протяжності ліній зв'язку. Глобальним же мережам властива хороша масштабованість, оскільки вони спочатку розроблялися з розрахунку на роботу з довільними топологіями.