ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ І АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ…………………………………...…5

1. . Економічна сутність виробничих запасів та значення їх обліку, аналізу та контролю в сучасних умовах………………………………………………...……5

2. . Економіко-правовий аналіз нормативно-правової бази та огляд спеціальної літератури з теми дослідження……………………………………..…………....16

3. . Характеристика виду діяльності та організаційно-економічна характеристика підприємства………………………………………………………………………29

РОЗДІЛ 2

Сучасний стан та удосконалення обліку та контролю ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА………………..………………..….37

2.1. Організація обліку виробничих запасів в системы прийняття управлінських рішень…………………………………………………………………………………37 2.2. Розробка системи фінансового обліку виробничих запасів ………………….50

2.3. Міжнародний досвід організації та методологія

обліку виробничих запасів ……………………………..…………………………..59

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………..69

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..……..70

ВСТУП

В умовах становлення та розвитку економіки України важливе значення має підтримка вітчизняних підприємств з боку держави. Ринкові умови господарювання суттєво посилюють вимоги до підвищення ефективності діяльності підприємств усіх галузей економіки, зокрема деревообробної.

Функціонування підприємств деревообробної промисловості супроводжується кругообігом ресурсів, значне місце в яких займають запаси. Стан, формування й використання запасів є визначальним чинником забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Успішне вирішення стратегічних завдань розвитку підприємств деревообробної галузі в умовах жорсткої конкуренції, перенасичення ринків товарами іноземного походження, складного технологічного процесу виготовлення продукції потребує орієнтації обліку, аудиту і аналізу запасів на отримання оперативної інформації про їх витрачання, що дасть змогу керівникам різних рівнів приймати ефективні управлінські рішення. В зв’язку з цим нагальними стають дослідження та удосконалення теоретичних, методичних і організаційних аспектів обліку, аудиту та аналізу ефективності використання запасів на деревообробних підприємствах.

Вивченню проблем організації та методики обліку запасів присвячені праці вітчизняних і зарубіжних учених та фахівців – Ф. Ф. Бутинця, Н. Н. Грабової, В. М. Добровського, В. П. Завгороднього, В. Ф. Максімової, Д. Р. Міддлтона, В. О. Озерана, В. В. Сопка, Н. М. Ткаченко та ін. Значний внесок у дослідження організації та методики аудиту запасів зробили такі вчені, як Є. А.Аренс, Дж. Лоббек, М. П. Баришніков, А. В. Бодюк, Я. А. Гончарук, Г. М. Давидов, Л. П. Кулаковська, Ю. В. Піча, О. А. Петрик, Дж. Робертсон, В. С. Рудницький, В. Я. Савченко, Б. Ф. Усач. Теоретичною основою дослідження аналізу ефективності використання запасів є наукові праці таких учених, як С.А. Бороненкова, Ж. Ришар, М..Г. Чумаченко. Питання організації управлінського обліку висвітлювали у своїх роботах П.Й. Атамас, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, Т.П.Карпова, О. В. Лишиленко, Л. В. Нападовська та ін.

Аналіз результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних учених свідчить, що теоретичні й практичні розробки з обліку, аудиту та аналізу запасів відображують ґрунтовне розуміння проблем, пов’язаних із трансформацією вітчизняної системи обліку. Проте, низка питань щодо обліку, аудиту та аналізу запасів на підприємствах деревообробної промисловості недостатньо досліджені й залишаються невирішеними. Недостатньо опрацьованим є питання класифікації запасів підприємств деревообробної промисловості для цілей обліку та ефективного управління ними, методики й організації фінансового і управлінського обліку запасів, документального оформлення операцій із запасами, автоматизації їх обліку й аудиту, обґрунтування нових напрямів аналізу запасів сировинних ресурсів з огляду на особливості виробництва та потреби управління.

Отже, актуальність наведених вище питань, недостатній рівень опрацювання методичних і практичних аспектів обліку, аудиту та аналізу ефективності використання запасів на підприємствах деревообробної промисловості зумовили вибір даного напряму дослідження.

Метою даної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних основ і розробка практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення методики й організації обліку і аудиту запасів та аналізу їх використання як важливої передумови підвищення ефективності процесу управління на підприємствах деревообробної промисловості.

Для досягнення визначеної мети в дипломній роботі необхідно вирішити такі завдання:

– дати оцінку економічного стану розвитку підприємств деревообробної галузі України та визначити вплив особливостей їх діяльності на побудову обліку, аудиту й аналізу запасів;

– уточнити класифікацію запасів для потреб обліку, аудиту та управління ними;

– удосконалити форми первинних документів і облікових регістрів та процес документообороту щодо операцій із запасами для деревообробних підприємств;

– проаналізувати чинну методику фінансового обліку запасів і визначити можливі шляхи її вдосконалення;

– розробити пропозиції, спрямовані на розвиток підсистеми управлінського обліку запасів на підприємствах деревообробної галузі, визначити оптимальний метод обліку матеріальних витрат та вдосконалити звітні форми управлінського обліку;

– дослідити теоретичні, методичні й організаційні основи зовнішнього та внутрішнього аудиту запасів і обґрунтувати напрями їх розвитку та вдосконалення;

– критично оцінити існуючу методику економічного аналізу та сформувати сукупність показників, що характеризують ефективність використання запасів деревообробних підприємств.

Об’єктом дослідження є господарська діяльність підприємств деревообробної галузі промисловості в частині наявності та використання запасів.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні, організаційні та практичні аспекти обліку, аудиту й аналізу запасів деревообробних підприємств.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, міжнародні стандарти аудиту, положення класиків економічної теорії, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з питань обліку, аудиту та аналізу, матеріали науково-практичних конференцій, а також облікові й звітні дані підприємств деревообробної галузі промисловості.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ І АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1.1. Економічна сутність виробничих запасів та значення їх обліку, аналізу та контролю в сучасних умовах

Галузь економіки, в якій існують деревообробні підприємства, має невирішені питання, що стримують її розвиток та зростання прибутковості. Різноманітність асортименту виробленої продукції з дерева передбачає використання значної кількості запасів, а це, в свою чергу, ускладнює їх облік та потребує підвищеної відповідальності за його організацію.

Ефективність роботи підприємства багато в чому залежить від його забезпеченості оборотними активами. Важливе місце у складі оборотних активів будь-якого промислового підприємства займають запаси. Їх наявність можна оцінити як необхідну умову функціонування підприємства. Склад запасів впливає на фінансовий стан підприємства. Запаси мають бути оптимальними для нормального здійснення процесу виробництва та збуту продукції.

Актуальним питанням для кожного підприємства є вдосконалення організації управління ним, а саме, такими основними процесами, як виробництво, ефективне використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. Склад і розміщення оборотного капіталу залежить від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посередницький, послуг (у тому числі фінансових). Тому для кожного підприємства актуальним є питання ефективного управління оборотними активами, зокрема запасами. Результати виконання цих завдань впливають на зниження собівартості продукції та забезпечують зростання її збуту і конкурентоспроможність.

Для того, щоб налагодити на підприємстві ефективну систему управління запасами, потрібно визначитись із поняттям «оборотні активи» та «запаси», а також їх ролі у складі оборотних активів.

Оборотні фонди - це предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія, куплені напівфабрикати, тара та ін.), які в процесі виробництва переносять свою вартість на новостворений продукт відразу, а також вартісна форма робочої сили [56, с. 614].

Отже, оборотні активи це грошові кошти, запаси, наявність і використання яких передбачає безперервність процесу виробництва й реалізації продукції та які переносять свою вартість на створений продукт, а також дебіторська заборгованість.

Що стосується поняття «запасів», то науковці й економісти вважають їх найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції в структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Вони належать до складу оборотних активів, оскільки бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу [39, с. 123].

Такий підхід визначає роль і місце запасів у структурі оборотних активів підприємства та в діяльності підприємства в цілому. Можна цілком погодитись з таким визначенням.

Основним завданням збільшення ефективності промислового виробництва має стати орієнтація не на обсяги виробництва, а на ринковий попит. Тобто, на відміну від державно-монополістичної системи господарювання, яка ґрунтувалася на принципі “продавати те, що виробляється”, ринкова система має дотримуватися принципу “виробляти те, що продається”. При цьому оптимальне забезпечення процесу виробництва запасами сировини, матеріалів є необхідною умовою ефективного функціонування виробництва.

Виробничі запаси характеризують по різному, так до сировинної бази відносять:

а) предмети праці, що наявні в природному середовищі (потенційні сировинні ресурси);

б) продукти першого (екстрактивного) ступеня обробки природної сировини (первинна сировина);

в) відходи виробничого, суспільного й індивідуального споживання (відходи);

г) вторинна сировина;

д) імпортована сировина як додаток до власної сировинної бази [47, с. 56].

Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо і т.д.) є предметами, на які спрямована праця людини з метою одержання готової продукції. На відміну від засобів праці, що зберігають у виробничому процесі свою форму і що переносять вартість на продукт поступово, предмети праці споживаються повністю та повністю переносять свою вартість на цей продукт і заміняються після кожного виробничого циклу. У промисловості поступово збільшується споживання товарно-матеріальних цінностей у виробництві. Це обумовлюється розширенням виробництва, значною питомою вагою матеріальних витрат у собівартості продукції та ростом цін на ресурси. В умовах ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів (зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, економія і т.д.).

В економічній літературі поняття «виробничі запаси» трактується як предмети праці, на що спрямована праця людини і що становлять матеріальну основу створюваного продукту [11, с.212].

В бухгалтерському обліку поняття „виробничі запаси” розглядається як придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають переробці на підприємстві. До них відносяться: сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали [8, с.124].

На сучасному етапі йде тенденція прискорення оборотності запасів на підприємстві, а отже, і зниження розмірів запасів, але вони, як і раніше, займають головну роль у забезпеченні підприємства нормальними ритмічними умовами роботи.

На рівні підприємства запаси відносяться до числа об'єктів, що вимагають великих капіталовкладень, і тому являють собою один з факторів, що визначають політикою підприємства і впливають на рівень логістичного обслуговування в цілому. Однак багато підприємств не приділяють йому належної уваги і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах. У результаті цього фірми звичайно зіштовхуються з тим, що їм приходиться вкладати в запаси більший капітал, чим передбачалося.

Таким чином, щоденна потреба в предметах праці на функціонуючому підприємстві дозволяє зарахувати їх до складу матеріальних оборотних коштів підприємства і розглядати як поточні активи.

У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Для обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набуває особливої актуальності класифікування в зв'язку з потребою отримання точної та достовірної інформації.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково-обґрунтована класифікація. Запаси, для підприємств деревообробної промисловості , можна класифікувати за наступними ознаками (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація запасів та їх характеристика

№ з/п	Класифікаційні групи запасів	Вид запасів	Характеристика
1	За призначенням та причинами утворення	Постійні	Частина виробничих і товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками
		Сезонні	Запаси, що утворюються, при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні
2	За місцем знаходження	Складські	Запаси, що знаходяться на складах підприємства
		У виробництві	Запаси, що знаходяться в процесі обробки
		В дорозі	Продукція, що відвантажена споживачу і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі
3	За рівнем наявності на підприємстві	Нормативні	Запаси, що відповідають запланованим обсягом запасів, необхідним для забезпечення безперервної роботи підприємства
		Понаднормові	Запаси, що перевищують їх нормативну кількість
4	За наявністю на початок і кінець звітного періоду	Початкові Кінцеві	Величина запасів на початок звітного періоду
			Величина запасів на кінець звітного періоду
5	Відносно балансу	Балансові	Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі
		Позабалансові	Запаси, що не належать підприємству і знаходяться у нього через певні обставини
6	За ступенем ліквідності	Ліквідні	Виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів
		Неліквідні	Виробничі та товарні запаси, які не можливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів
7	За походженням	Первинні	Запаси, що надійшли на підприємство від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві

Продовження табл. 1.1

№ з/п	Класифікаційні групи запасів	Вид запасів	Характеристика
8	За обсягом	Вільні	Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві
		Обмежені	Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві
9	За сферою використання	У сфері виробництва	Запаси, що знаходяться в процесі виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво)
		У сфері обсягу	Запаси, що знаходяться у сфері обігу (готова продукція, товари)
		У невиробничій сфері	Запаси, що не використовуються у виробництві
10	За складом і структурою	Запаси виробничі (предмети і засоби праці)	Запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва,купівельних напівфабрикатів,комплектуючих виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів,МШП

Отже, виходячи із викладеного, а також з огляду на особливості їх використання підприємствами деревообробної галузі промисловості, можна дати таке визначення виробничим запасам: виробничі запаси є речовинною основою готової продукції, одним з найважливіших елементів виробничого процесу, придбаваються для подальшого використання як предмета праці, проходять багато стадій обробки та повністю переносять свою вартість на вироблену продукцію.

Важливим напрямом дослідження теоретичних аспектів формування запасів підприємства є обґрунтування необхідності їх раціонального використання. Для підприємств деревообробної промисловості раціональне використання запасів сировини набуває важливого значення в процесі пошуку шляхів зниження собівартості продукції, а також збільшення обсягів виробництва.

Враховуючи те, що на підприємствах деревообробної промисловості витрати сировини становлять 80–85 % у структурі всіх витрат на виробництво продукції, то особливого значення набуває визначення основних напрямів економії сировинних ресурсів. Вивчення й аналіз практики роботи деревообробних підприємств дає змогу визначити такі напрями економії:

- скорочення виробничих відходів через застосування нових видів матеріалів;

- використання вторинних ресурсів;

- зниження матеріаломісткості через застосування ресурсозберігаючої техніки, впровадження безвідходних технологій;

- збільшення виходу готової продукції шляхом впровадження й використання науково обґрунтованих норм витрачання сировини на виробництво продукції та поліпшення її якості.

При цьому слід зазначити, що оскільки структура витрат на виробництво промислової продукції характеризується великою часткою матеріальних витрат, то спостерігається необґрунтоване співвідношення між часом знаходження обігових коштів у запасах і у виробництві. Технологічний процес виробництва готової продукції на підприємствах деревообробної промисловості потребує збільшення загальної суми обігових коштів у запасах для випуску продукції. Водночас, збільшення обігових коштів за рахунок кредитів призводить до зростання собівартості продукції та цін, зниження рівня конкурентоспроможності готової продукції.

Формування чіткого визначення запасів, їх ролі у складі оборотних активів, їх значення для підприємства та раціональне використання є дуже важливими питаннями.

Для раціонального управління запасами, виробничими та господарськими процесами на підприємстві необхідна інформація про їх склад, кількість і вартість. Насамперед, це потрібно для організації оперативного обліку запасів підприємства, забезпечення відповідного контролю за їх збереженням на всіх етапах руху запасів сировинних ресурсів, а також для прийняття своєчасних управлінських рішень.

Склад запасів на тому чи іншому підприємстві залежить від сфери його діяльності, організації та технології виробництва продукції. Так, на промислових підприємствах основними видами запасів є виробничі, незавершене виробництво та готова продукція, а в сільськогосподарських підприємствах, крім перелічених запасів, – тварини на вирощуванні та відгодівлі, в торгівлі – товари в підприємствах, які надають послуги (виробничі запаси та незавершені роботи (послуги)).

Для цілей бухгалтерського обліку згідно національних стандартів виділяють такі види запасів:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності;

- товари у вигляді матеріальних цінностей;

- незавершене виробництво;

- готова продукція;

- малоцінні та швидкозношувані предмети;

- поточні біологічні активи.

Для кожного підприємства важливе значення має ефективність забезпечення і використання запасів. Тому необхідною є класифікація запасів залежно від мети, яку ставить керівництво щодо раціонального їх використання.

Діяльність підприємства щодо виробництва виробів з дерева, зумовлена передусім використанням значної кількості різноманітних виробничих запасів. Тому виникає потреба у чіткому розмежуванні запасів виробничої діяльності з подальшою їх деталізацією та запасів придатних для обслуговування виробничого процесу. По відношенню до технологічного процесу сировину і матеріали поділяють на основну та допоміжну. Слід також пам’ятати, що такий поділ можливий тільки для конкретного підприємства. Це пов’язано з тим, що той самий матеріал на одному підприємстві може бути віднесений до складу основних матеріалів, а на іншому - до допоміжних. Основні матеріали при цьому становлять основу виробленого продукту, тобто його головну субстанцію [Марченко А. К, с. 35].

Як показує практика роботи підприємств деревообробної промисловості, вже в процесі забезпечення на стадії транспортування, приймання, зберігання запасів може мати місце як дбайливе, так й безгосподарське відношення до них, відсутність або наявність невиробничих втрат, що впливають на результати їх використання. Визначення результатів використання запасів має бути спрямоване на підвищення відповідальності підприємств щодо забезпечення ефективного їх використання.

Запаси, які ще плануються до використання у виробництві, вважають виробничими. До їх придбання підприємством-виробником вони могли знаходитися на базах і були товарними запасами. Якщо підприємство-виробник або база отримує такі запаси від іншого підприємства-виробника, то в останнього до їх реалізації вони вважалися готовою продукцією. Тобто, на одному й тому самому підприємстві можуть бути як мінімум два види запасів.

На величину запасів може справляти вплив низка чинників, водночас певний вид запасів впливає на ефективність діяльності промислового підприємства, а саме на окремі його процеси.

Отже, наявність виробничих запасів насамперед можна віднести до чинників, що забезпечують безперебійність виробничого процесу, а також відповідний рівень реалізації продукції й зменшення ризику втрати постійних споживачів.

Створення товарних запасів може виступати як чинник, що впливає на забезпечення безперебійного процесу постачання споживачам продукції, якщо їх розглядати з боку спеціалізованих баз постачання. З боку підприємств-споживачів їх можна визначити як фактори, що забезпечують безперервний процес виробництва, а також зниження рівня виробничих запасів. Зниження рівня виробничих запасів у підприємств-споживачів здійснюється за рахунок того, що деякі підприємства знаходяться на значній відстані від підприємств-виробників.

Товарні запаси, які надходять як готова продукція від підприємств-виробників, створюються на базах постачання, у фірмах, магазинах (рис.1.1)

Склад запасів

підприємства-

виробника

(виробничі запаси)

Рис. 1.1. Оборот запасів залежно від їх місця знаходження

Створення ефективної системи обліку на підприємстві передбачає формування повної та достовірної облікової інформації про наявність, рух і оцінку виробничих запасів, а також чітку організацію їх контролю. Виходячи з того, що на підприємствах деревообробної промисловості існує досить широка номенклатура запасів, які надходять на підприємство, а також вплив на організацію обліку фізичних властивостей сировинних ресурсів, актуальною проблемою є побудова оптимальної облікової системи запасів з урахуванням організаційно-технологічних особливостей виробництва.

Організація управлінського обліку запасів є дуже складним процесом, що зумовлено галузевою специфікою. Тому правильна постановка управлінського обліку запасів таких підприємств дає можливість виявити й мобілізувати резерви скорочення витрат сировини, зниження собівартості готової продукції, підвищення рентабельності виробництва і зменшення потреб в обігових коштах.

Виступаючи як контроль, аудит є комплексом методів, спрямованих на здійснення незалежних перевірок бухгалтерської звітності. Оскільки запаси є значною частиною активів підприємств деревообробної промисловості, аудиторська перевірка операцій з ними особливо актуальна.

Аудиторський контроль є джерелом достовірної інформації, без якого ефективне управління запасами неможливе. Аудит забезпечує не тільки перевірку достовірності фінансових показників, а й розробку пропозицій щодо оптимізації господарської діяльності з метою раціоналізації витрат і збільшення прибутку. Все це є дуже важливим у процесі управління підприємством.

Аналіз надходження матеріальних цінностей та їх використання і реалізація є основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об’єктивності основного показника діяльності підприємства - обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності. Важливим інструментом виявлення внутрішньовиробничих резервів економії та раціонального використання матеріальних ресурсів є економічний аналіз, який сприяє пошуку резервів підвищення ефективності використання виробничих запасів. Отже, аналітичне дослідження виробничих запасів актуальне і має практичне значення.

Узагальнюючи, слід підкреслити, що виробничі запаси - це запаси засобів виробництва, які знаходяться на складах суб'єктів господарювання та потрібні для забезпечення безперервного виробничого процесу, це лише ті предмети праці, які ще не приймають участь у процесі виробництва і зберігають свою натурально-речову форму (Горицька Н.Г,С.74).

На нашу думку, наведене визначення є найбільш повним і яскраво відбиває економічну суть предмета дослідження.

Отже, виробничі запаси відіграють особливу роль не тільки як матеріальна основа діяльності. Їх економічне і раціональне використання – одна з основних умов ефективної діяльності підприємства, тобто прибутковості.

Саме тому, виробничі запаси - різні речові елементи виробництва, що використовуються в якості предметів праці у виробничому та іншому господарському процесі. Вони повністю споживаються у кожному циклі та повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.