Грошові агрегати

Показники	Січень 2013 року		Лютий 2013 року
	Залишки на кінець періоду, млрд. грн.	Зміна в річному обчисленні, %	Залишки на кінець періоду, млрд. грн.	Зміна в річному обчисленні, %
М3	780,1	15,5	788,1	16,0
Готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями (М0)	198,0	7,2	201,4	8,0
Переказні депозити в національній валюті	128,5	8,9	128,4	13,1
М1	326,5	7,9	329,8	9,9
Переказні депозити в іноземній валюті	58,8	13,7	57,7	12,8
Інші депозити	392,6	23,6	398,0	22,4
М2	777,9	15,8	785,5	16,2
Цінні папери, крім акцій	2,2	-36,4	2,6	-25,4

Таким чином, грошовий агрегат М3 збільшився за місяць на 1.0%, або на 8.0 млрд. грн. до 788.1 млрд. грн. Така динаміка грошового агрегату М3 була обумовлена насамперед зростанням залишків інших депозитів резидентів у національній валюті та готівки поза банками. Сезонно скоригований грошовий агрегат М3 за місяць зріс на 1.9% (у січні – на 2.6%). У річному обчисленні темпи приросту М3 прискорилися до 16.0% у лютому порівняно з 15.5% у січні. На кінець лютого 2013 року.

На кінець лютого 2013 року залишки за готівковими коштами в обігу поза депозитними корпораціями (М0) становили 201.4 млрд. грн. і збільшилися порівняно з січнем на 1.7%. Сезонно скоригований грошовий агрегат М0 зріс за місяць на 1.3% (за січень – на 1.6%). Темпи приросту в річному обчисленні готівки поза банками в лютому зросли до 8.0% порівняно з 7.2% у січні.

Збільшення грошового агрегату М1 за лютий поточного року на 1.0%, або на 3.3 млрд. грн. відбулося виключно через зростання готівки поза банками на 3.5 млрд. грн. Залишки за переказними депозитами в національній валюті скоротилися за місяць на 0.1%, або на 0.1 млрд. грн. Сезонно скоригований грошовий агрегат М1 збільшився порівняно з попереднім місяцем на 2.7%.

У річному обчисленні темпи приросту грошового агрегату М1 прискорились до 9.9% у лютому порівняно з 7.9% у січні 2013 року [11, с. 14].

Грошовий агрегат М2 за місяць збільшився на 1.0%, або на 7.6 млрд. грн. - до 785.5 млрд. грн. Його динаміка визначалась як зростанням грошового агрегату М1, так і збільшенням інших депозитів у національній валюті на 3.2%, або на 6.4 млрд. грн. Залишки за іншими депозитами в іноземній валюті скоротилися за місяць на 0.5%, або на 1.0 млрд. грн. Темпи приросту сезонно скоригованого грошового агрегату М2 за лютий становили 1.9%. У річному обчисленні темпи приросту зазначеного агрегату прискорилися до 16.2% у лютому порівняно з 15.8% у січні. У лютому поточного року продовжилося зростання коштів, вкладених у цінні папери, крім акцій. За місяць залишки за ними зросли на 17.0%, або на 0.4 млрд. грн. - до 2.6 млрд. грн.

Грошова база на кінець лютого 2013 року становила 255.0 млрд. грн. Її приріст за місяць на 1.3%, або на 3.2 млрд. грн. був забезпечений збільшенням виключно готівкових коштів, випущених в обіг, на 2.1%, або на 4.5 млрд. грн. - до 220.6 млрд. грн. Водночас зобов’язання Національного банку України перед іншими депозитними корпораціями, що не включаються в грошовий агрегат М3, зменшилися на 3.3%. У річному обчисленні зростання грошової бази прискорилося з 9.5% у січні до 11.6% у лютому поточного року.

Залишки коштів банків на кореспондентських рахунках у Національному банку України зменшилися за лютий на 3.5%, або на 1.0 млрд. грн. - до 26.9 млрд. грн. У лютому поточного року Національний банк України продовжив проведення операцій з мобілізації коштів. Обсяг таких операцій у звітному місяці становив 14.8 млрд. грн. і був на 0.3 млрд. грн. менше, ніж у попередньому місяці. Середньозважена процентна ставка за мобілізаційними операціями в лютому становила 2.58% річних (у січні - 1.89% річних).

Обсяг операцій Національного банку України з рефінансування банків у лютому був на 2.6 млрд. грн. менше, ніж у січні і становив 1.1 млрд. грн. Середньозважена процентна ставка за операціями з рефінансування за лютий становила 2.58% (у січні - 1.89% річних).

Обсяг придбаних Національним банком України державних облігацій України в лютому становив 6.1 млрд. грн. за номінальною вартістю. Операції з продажу зі свого портфеля державних облігацій України він не проводив.

У лютому 2013 року приріст грошової маси був забезпечений зростанням переважно інших депозитів у національній валюті та готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями. Залишки коштів банків на кореспондентських рахунках у Національному банку України були меншими, ніж у січні. Проте, ураховуючи їх досить високий рівень, основним інструментом регулювання ліквідності були операції з мобілізації коштів банків. Внутрішній кредит збільшився як за рахунок зростання чистих вимог до центральних органів державного управління, так і вимог до інших резидентів, переважно сектору нефінансових корпорацій[3].

РОЗДІЛ 3

ГРОШОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Багато хто з науковців займається дослідженням грошового ринку. Такими представниками є А. Демківський, К. Іванова, М. Савлук, А. Мороз, С. Хоружий, А. Щетинін та багато інших.

Дослідження грошового ринку є складовою більшості монетарних теорій, що пов’язано з його важливою роллю в економічних процесах. Сучасні моделі грошового ринку розвиваються в межах, окреслених, з одного боку, кейнсіанцями, з другого – монетаристами. Неокейнсіанці та представники неокласичного синтезу намагаються поєднати переваги державного регулювання економіки з можливостями ринкових сил в оптимізації функціонування механізмів грошового ринку.

Нині грошовий ринок України знаходиться в стадії подолання негативних наслідків світової економічної кризи 2009 року. Він справив суттєвий вплив на дестабілізацію грошового та кредитного ринків України[26, c. 306].

Треба зазначити, що за 20 років існування нашої держави, ми ще не змогли створити повноцінний ринок грошей і ринок капіталів. Глибока криза, яка мала місце в нашій економіці, низький рівень ринкової культури населення та багато інших чинників стали суттєвою перепоною на шляху становлення ринку капіталів. Але підйом в економіці, який почався з 2000 року, і досить помітне зростання уваги як населення, так і господарюючих суб’єктів до операцій на ринку капіталів виступають надійною запорукою того, що цей сегмент грошового ринку в недалекому майбутньому стане потужним і відіграватиме суттєву роль у розвитку ринкової економіки нашої держави.

Національний банк України продовжує регулювати грошово-кредитний ринок, незважаючи на умови вкрай негативного впливу фінансово-економічної світової кризи. Національний банк проводить зважену та гнучку грошово-кредитну політику, підтримуючи ліквідність банківської системи, нівелюючи інфляційний і девальваційний тиск.

За таких умов, Україна зможе протягом найближчих років досягти тих показників, які пред’являються до країн, які прагнуть стати членами ЄС. А також використання методів та інструментів грошово-кредитної політики може сприяти подальшому збалансуванню грошового ринку, налагодженню дієвого контролю над діяльністю комерційних банків, а також зміцненню фінансово-кредитної та банківської систем держави в цілому.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери, визначають завдання та показники діяльності Національного банку України для досягнення цілей забезпечення стабільності грошової одиниці. З метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій на грошово-кредитному ринку та створення стимулів для поліпшення ситуації в реальному секторі економіки тричі знижувалась облікова ставка, яка є базовою щодо інших процентних ставок. Відповідним чином коригувалися і ставки за активними та пасивними операціями центрального банку.

Констатуючи певні досягнення в становленні грошового ринку, треба сказати, що є ряд проблем, пов’язаних із розвитком цього ринку. Серед них досить суттєвими є:

• зменшення відсотка за середньо- і довгострокові кредити;

Вирішення цієї проблеми вимагає розвитку банківської системи і постійного вдосконалення тих відносин, які складаються між господарюючими суб’єктами і установами, що надають кредити. Якщо кредитування буде збільшуватись в Україні, то це пожвавить інвестиційну діяльність в державі і призведе до позитивних наслідків у функціонуванні суспільного виробництва.

• Значне поширення тіньових процесів, які негативно впливають на функціонування грошового ринку, бо вони стимулюють утаювання доходів від оподаткування, приховування кримінальних грошових доходів, відмивання тіньових грошей.

Для вдосконалення функціонування грошового ринку необхідно:

• Покращити діяльності всіх його суб’єктів;

• Вдосконалювати законодавчу базу, яка регулює роботу фінансових посередників;

• Розвивати малий та середній бізнесу;

• Приватизовувати землі.

Тобто потрібно підвищувати активність всіх учасників грошового ринку.

Грошовий ринок України еволюціонує шляхом модифікації кількісних і якісних характеристик свого поступального розвитку. Подальші перспективи його функціонування вимагають вирішення ряду вже перелічених і пов’язаних з ним проблем. Розширення спектра фінансових послуг (але тільки легітимних і якісних), які надаються фінансовими установами України, одночасно є забезпеченням належного рівня їх конкурентоспроможності[23].

Опора на розвиток реального сектора економіки і на забезпечення його необхідними інвестиційними ресурсами залишається визначальною платформою для функціонування вітчизняних фінансових установ. Тому першочерговим завданням є підвищення ліквідності та прозорості фінансового ринку України, а ознаками його сталого розвитку мають бути:

• Концентрація фінансових інститутів і диверсифікація фінансових інструментів, з одночасними рестрикціями щодо переміщення спекулятивного капіталу;

• Підвищення рівня внутрішньої конкуренції між фінансовими інструментами та їх конкурентоспроможності у міжнародному порівнянні;

• Легітимізація угод, розширення місткості організованого ринку та зростання його капіталізації;

• Поширення традиційних (масових) фінансових послуг і продуктів, з одночасним впровадженням новацій у сфері фінансового сервісу;

Державні заходи стабілізації грошового ринку в перехідній економіці України мають поєднувати довгострокове, стабілізаційне, а також тактичне або короткострокове регулювання. Стабілізаційне регулювання виходить за сферу компетенції НБУ і може реалізовуватися у складі урядових програм та має узгоджуватися із заходами бюджетно-фіскальної та валютно-курсової політики.

До цільових пріоритетних орієнтирів регулювання грошового ринку відносяться формування динаміки монетарних процесів, спроможних забезпечити існування ринкового середовища, яке адекватно реагує на заходи грошово-кредитної політики.

Поглиблення трансформаційних процесів пов'язано із поступовим зменшенням масштабів застосування методів прямого або адміністративного впливу та розширенням можливостей регулювання грошового ринку ринковими методами, в основі яких покладене використання механізму попиту та зміни пропозиції грошей.

Ринкові методі регулювання грошового ринку в перехідній економіці України представлені такими інструментами: визначення норм обов'язкових резервів, процентна політика, операції на відкритому ринку, політика рефінансування комерційних банків. Проте, більшість ринкових методів та інструментів регулювання грошового ринку застосовуються в обмеженому або деформованому вигляді порівняно з можливостями їх використання в сучасних ринкових економіках.

Така обмежена або низька ефективність державного регулювання грошового ринку обумовлена недостатнім розвитком ринкового середовища, низьким рівнем монетизації економіки, що не забезпечує адекватну реакцію на заходи грошово-кредитної політики. В широкому розумінні ефективність регулювання грошового ринку пов'язана з можливістю досягнення певних цільових орієнтирів: розміру процентних ставок, параметрів грошової маси, грошових агрегатів та обмінного валютного курсу. В міру відхилення отриманих результатів від цільового орієнтиру регулювання грошового ринку можна визнати низько ефективним або неефективним[16, c. 47-48].

Низька ефективність процентної політики НБУ пов'язана з неспроможністю зміни облікової ставки впливати на динаміку кредитних операцій комерційних банків і стимулювати економічну активність. В сучасних умовах ринкової трансформації найбільш суттєвий дефект регулювання грошового ринку пов'язаний з відсутністю достатньої кореляції між зміною пропозиції грошей та динамікою цін.

В умовах довгострокової політики НБУ на ревальвацією української гривні зростає значення ефективності валютно-курсової політики, яка пов'язана із забезпеченням цінової стабільності. Актуальною є розробка довгострокової програми забезпечення стабільності грошового ринку та збереження реальної купівельної спроможності національних грошей.

Грошовий ринок - це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар. Визначальний вплив зміни попиту та пропозиції грошей на ставку процента як їх ціну є свідченням підпорядкованості грошового ринку загальним закономірностям функціонування ринку взагалі.

Сучасні проблеми розвитку грошового ринку в Україні переходять з площини інституційного становлення, пов'язаного з розвитком ринкового середовища, яке поступово стає все більш чутливим та прогнозованим для впливу ринкових методів регулювання в площину ринкового регулювання [5].

У сучасній ринковій економіці змінюється як механізм утворення джерел фінансування інвестиційних об´єктів, так і інструменти матеріалізації грошового капіталу. Основними джерелами інвестування стають банківські кредити, приватний капітал, кошти одних підприємств, вкладені в розвиток інших. Це можуть бути прямі позички, придбання акцій, вкладення коштів для участі у прибутку або інші джерела. У будь-якому разі істотно розширюються інвестиційні можливості підприємства або організації.

Зазначимо, що сучасні форми організації, регулювання і саморегуляції грошового ринку характерні для високорозвиненої ринкової економіки. За цих умов, незважаючи на різноманітність форм організації і діяльності інвестиційних структур у різних країнах, внаслідок розвитку інтеграційних процесів в економіці розвинених країн (насамперед західноєвропейських) намітилася тенденція до певної уніфікації загальних правил і процедур діяльності фондових бірж і позабіржових інститутів, поглиблюються контакти між органами державної влади з контролю за ринком цінних паперів і діяльністю інвестиційних інститутів різних країн. Усе це створює вагомі передумови для організаційного оформлення світового і регіональних ринків позичкових капіталів.

Зі становленням позичкового капіталу виникають умови, коли частина акумульованих кредитною системою грошових капіталів не може знайти вигідного (не нижче середньої норми прибутку) продуктивного вкладення. У такому разі ці капітали мобілізуються державою за допомогою емісії державних цінних паперів.

Найширші інвестиційні можливості мають підприємства фінансового сектора економіки. Це зумовлюється в основному впливом двох чинників: по-перше, вищою порівняно з багатьма підприємствами не фінансового сектора нормою прибутку за рахунок диверсифікації вкладень; по-друге, швидкою оборотністю позичкового капіталу. З розширенням інвестиційної пропозиції, упровадженням інновацій збільшуються нагромадження (інвестиції) у не фінансовому секторі. Так формується ринок корпоративних паперів, спочатку переважно у фінансовому секторі, а згодом у не фінансовому.

Отже, на шляху створення сучасного грошового ринку Україна має пройти ряд проміжних етапів. Послідовність і швидкість досягнення проміжних цілей, тобто створення окремих секторів єдиного грошового ринку, залежатимуть від швидкості зміни відносин власності й темпів розвитку капіталонагромадження.