Методичні вказівки щодо виконання завдань та завдання для контрольної роботи
При виконанні практичного завдання студенти повинні дотримуватись наступних порад:
- не намагатись виконувати завдання, попередньо не опрацювавши лекційний матеріал, або не вивчивши його самостійно. Слід також опрацювати законодавчі та нормативні акти , інструкції, тощо, з питань, що розглядаються;
- приступаючи до рішення завдань переконатись, що зрозуміли їх зміст та зв’язували , до яких кінцевих результатів потрібно дійти;
- щоразу записувати хід рішення (розв’язання) завдання.
Методичні вказівки до рішення задач з котирування валют, визначення курсів покупця і продавця.
Валютний курс— це „ціна” грошової одиниці однієї країни, виражена в іноземних грошових одиницях.
У банківській практиці прийняте таке позначення курсів валют: одна валюта / інша валюта.
Наприклад, курс долара США до української гривні позначається USD/UAN.
У даному позначенні ліворуч ставлять базу котирування (базова валюта — що вимірюють), а праворуч — валюту котирування (котирувальна валюта — чим вимірюють);
Наприклад, курс USD/UAN = 5,3236 визначає кількість котирувальної валюти за одиницю базової валюти (у даному разі 5,3236 українських гривень за один американський долар).
USD UAN = 5,3236
база
валюта
курс
котирування котирування
Валютний курс, як базове співвідношення цін двох валют, може встановлюватися законодавчо або визначатися в процесі їх взаємного котирування.
Котирування валют (від французького соtег - розмічати, нумерувати) —встановлення валютного курсу на основі ринкових механізмів.
Кількісне значення валютного курсу розраховується (котирується), як правило, з точністю до 1/10 000, тобто визначається до 4-го знака після коми.
Котирування курсів валют буває прямим та непрямим. Пряме котирування визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної. Як правило, валюти порівнюють з американським доларом: кількість національної валюти за один долар США (тут долар є базою котирування, а інша валюта — котирувальною). У вигляді прямого котирування офіційно визначаються курси більшості валют світу.
Непряме (зворотне) котирування визначає кількість іноземної валюти, що виражається в одиницях національної валюти (долар є валютою котирування, а інша валюта — базою котирування). Як правило, це менш поширений вид встановлення валютного курсу.
Так, за прямого котирування курс долара до гривні виглядатиме як USD/UAN = 5,3236, а за непрямого котирування USD/UAN = 5,3236 = 0,1878.
Оскільки основна частина міжнародних розрахунків здійснюється в доларах, для полегшення визначення курсів національні валюти у більшості країн котируються не одна до одної, а до долара США і через нього — до інших валют світу, тобто використовується крос-курс.
Крос-курс співвідношення між двома валютами (жодна з яких не є доларом США), що визначається на підставі курсів цих валют щодо третьої, як правило, — долара США.
Наприклад, 1 USD = 5,3236 UAN
1 EUR = 4,4628 UAN
тоді
: USD
=
Отже, крос-курс долара до евро становить 1,1929.
На валютних ринках банки котирують обмінні курси з позначенням
двох рівнів bid ( курс покупця) та offer (курс продавця). У газетах, в пунктах обміну або на моніторі інформаційного агентства «Рейтера», практикуються такі позначення котирування курсів:
bid offer
USD / UAN 5,3230 5,3242
Bid — курс купівлі. За цим курсом банк купує базову валюту, в
нашому випадку - USD долари США, продає валюту котирування, тобто гривні.
Offer — курс продажу. За цим курсом банк продає базову валюту— долари, купує валюту котирування — гривні.
Наприклад, клієнт має на валютному рахунку українські гривні, але за умовами угоди повинен заплатити долари за обладнання, яке він має намір купити. Виставляючи банку платіжне доручення в доларах проти свого рахунку в гривнях, він фактично доручає здійснити йому конверсію гривень у долари, необхідні для купівлі обладнання. Банк виконує конверсію з котирування оbbег, купуючи у клієнта гривні (шляхом списання їх з рахунка клієнта) та продаючи йому долари (зараховуючи на рахунок клієнта і здійснюючи платіж).
Різниця між курсами bid або offer створює маржу, яка використовується для покриття видатків того, хто здійснює котирування, а також для отримання прибутків і певною мірою для страхування валютних ризиків. У відсотках маржа розраховується так:
