3) Культура Стародавнього Сходу – один із найважливіших етапів історії

людства. Саме тут з океану первісних культур виникають перші цивілізації, формуються такі специфічні елементи культури, як література, право, мораль,

мистецтво. Культура Стародавнього Сходу зароджувалася на великих територіях, розташованих у Північно-Східній Африці, Передній, Південній та Східній Азії, але цей процес відбувався дуже повільними темпами тільки у родючих долинах рік Нілу, Тигру, Євфрату, Інду, Гангу та Хуанхе. Сприятливі природні умови уже у IV ст. до н.е. започаткували розвиток землеробского господарства, заснованого на штучному зрошенні. Однака ці долини були лише оазисами, навколо яких вирувала стихія культурно відсталих кочових народів Необхідно звернути увагу на тривале збереження в культурі народів Стародавнього Сходу залишків первісного суспільства. У той же час з’являються нові верстви населення – рабовласники та раби, утворюється така специфічна

форма влади як східна деспотія, де вся верховна влада зосереджувалася в руках царя, а земля вважалася власністю держави. Цивілізація – це такий ступінь розвитку та упорядкованості суспільства, де виникає писемність, утворюються міста, будуються монументальні споруди,

формується соціально-класовий поділ суспільства та держава. Роль і значення стародавніх цивілізацій для розвитку людства дуже велика. Передусім слід зазначити, що, не являючись прямими нащадками цих цивілізацій, ми багато запозичили від перших цивілізацій, насамперед,

державу як форму людського співіснування, закони, що регулюють взаємовідносини між людьми;

писемність як засіб передачі та засвоєння інформації, систему рахунку, колесо, філософські, наукові й практичні знання, мистецтва та ремесла. Представники перших цивілізацій, не маючи засобів сучасної техніки, створили величезні кам’яні монументи, які ми, володіючи ними, не можемо зрушити з місця, вони могли бачити у темряві, відчувати колір глибинних шарів каменю, створювати

на землі зображення, які сприймаються лише з великої висоти. Особливе значення у подальшому розвитку людства має писемність. Близько 6 тис. років тому вона з’явилася як клинопис у Месопотамії та ієрогліфи у Стародавньому Єгипті. Перші цивілізації, що розпочали своє існування у IV тисячолітті до н.е., в історичному та географічному аспектах об’єднує термін “Стародавній Схід”. Він і дотепер вживається відповідно до античної традиції – так називалися території на

схід від Риму, де проживали народи неантичного походження, що були втягнуті у середземноморський світ культур за часів розквіту давньоримської держави – Шумер, Єгипет, Вавилон, Палестина.

У соціально-політичному плані відмінними рисами перших цивілізацій були:

· деспотичний характер правління,

· жорстока монополізація й централізація влади,

· персоніфікація влади в особі монарха (царя або фараона),

· підпорядкування усіх форм суспільного життя релігійним нормам,

· повна домінація держави над особистістю.

Такий порядок організації суспільства забезпечував функціонування життєво важливих іригаційних систем та будівництво пірамід, сприяв активній завойовницькій політиці.

4)

1. Месопотамія:

Основними монументальними спорудами були храми і палаци. Храми часто розміщувалися на вершині особливої ступінчастої вежі — зикурату. Зикурати складалися з декількох платформ, що звужуються догори, складених суцільною цегельною кладкою. Хода до храму становила частину релігійних церемоній. «Храми-гори», створені працею як вільних громадян, так і рабів стали символами всемогутності держави. Відгомони слави месопотамських будівельників відбилися в біблійній розповіді про Вавилонську вежу. При розкопках древнього Вавілона знайдений підмурок гігантського зикурату, який, ймовірно, і був її прообразом.

2. Стародавній Египет:

В Єгипті було мало архітектурних форм, характерних для цієї країни, це також пояснювалося обмеженістю будівельного матеріалу. Основними архітектурними формами були піраміда, пілон, колона і пандус.

Єгипетське будівельне мистецтво досягло своєї досконалості в епоху фараона Хуфу. Після цього методи будівництва ніяк не поліпшувалися, хоча в архітектурі з'явилися нові форми, а якість будівництва, в широкому сенсі, незмінно погіршувався.

3. Стародавня Індія (Харапська цивілізація):

Були знайдені великі міські поселення - Хараппа, Мохенджо-Даро, Калібанган. Вони будувалися за схожими проектами і складалися з «цитаделі» - «верхнього» міста, розташованого на горбі, і «нижнього» міста з житловими спорудами. Будівлі зводилися з обпеченої цегли, зв'язуючим матеріалом був мулкий або гіпсовий розчин. Вулиці перетиналися суворо перпендикулярно, на перехрестях кути будівель закруглялися, щоб не перешкоджати рухові, ширина вулиць сягала не більше 10 метрів. Будинки не мали прикрас і вікон, що виходять на вулицю. Жителі цих древніх міст були дуже консервативні. Розташування вулиць не мінялося віками, а нові будинки зводилися на місці старих. У всіх містах була система каналізації, причому здійснювалося як водопостачання, так і відведення стічних вод. Нічого подібного в інших державах того часу ще не зустрічалося. Існували також громадські купальні, які служили швидше усього для ритуального обмивання. Ремісники навчилися добре обробляти метали - мідь, олово, бронзу, золото, срібло, але при цьому абсолютно не знали заліза. Обширними були торгові зв'язки, про що свідчать знахідки гирь і вимірювальної лінійки.

Іншою особливістю цих міст, як відсутність храмів, є відсутність палаців або яких-небудь інших споруд, які могли б служити резиденцією володаря.