Лекція 10. Трудові спори і їх врегулювання.

План:

1. Поняття, предмет та класифікація трудових спорів.

2. Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів в комісіях з трудових спорів (КТС) та судах.

3. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).

1. Поняття, предмет та класифікація трудових спорів.

В процесі трудової діяльності між суб’єктами трудових відносин можуть виникнути трудові спори.

Трудовий спір це розбіжність між працівником і роботодавцем.

Стаття КЗПП України(224) передбачає трудовий спір підлягає розгляду в комісії по трудовим спорам, якщо працівник самостійно не врегулював розбіжності при переговорах з роботодавцем. Сторонами індивідуального трудового спору можуть бути лише працівник і роботодавець.

Працівник – як сторона спору може особисто брати участь у засіданні органу, що вирішує його спір за його заявою або уповноважити інших осіб

представляти свої інтереси.

Від його імені при розгляді спору може виступати представник профспілки, чи інша за вибором працівника особа, в тому числі адвокат. Роботодавець може сам приймати участь у суді, або доручити представляти його інтереси іншій особі(адвокату).

Переважно предметом індивідуального трудового спору є застосування законодавства України при виникненні, існуванні та припиненні трудових відносин.

Трудові спори можуть виникнути з питань виробничого побуту, невиконання колективних договорів чи угод.

Отже трудовими спорами вважаються неврегульовані при взаємних переговорах розбіжності між суб’єктами трудових правовідносин, що виникають з приводу застосування трудового законодавства, встановлення чи зміни умов праці.

Трудові спори діляться: по предмету, сторонам, характеру, підвідомчість.

За предметом трудові спори можна класифікувати на спори про застосування законодавства про працю і спори, про встановлення чи зміну умов праці.

До спорів з приводу застосування законодавства про працю віднесено спори про відмову у прийнятті на роботу, про поновлення на роботі, про порушення інших трудових прав працівників(право на оплату праці, на її охорону, на відпочинок).

До цього виду відносяться спори про притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

За сторонами трудові спори поділяються на індивідуальні та колективні. Сторони індивідуального трудового спору – працівник, роботодавець. Колективного спору – об’єднання найманих працівників, профспілки, - з другої роботодавець.

За характером спорів виділяють трудові спори позовного і непозовного характеру.

Спори про застосування законодавства про працю – це , як правило, спори

позовного характеру. Вони виникають з приводу відновлення порушеного права або законного інтересу. До них належать в першу чергу індивідуальні трудові спори.

Спори про встановлення умов праці відносяться до спорів непозовного характеру, оскільки тут йдеться не про відновлення порушеного права, а про встановлення нового права.

Вони створюються за домовленістю між самими сторонами спору.

Підвідомчість - це визнана законодавством компетенція відповідних органів щодо розгляду і вирішення трудових спорів. Підвідомчість визначається видом трудового спору(за сторонами і предметом, а також з огляду на відносини, з яких випливає спір.

За ознакою підвідомчості можна виділити 3 види спорів позовного характеру.

1. спори, що розглядаються в загальному порядку. Він передбачає вирішення індивідуального трудового спору в КТС і в місцевому суді. Якщо рішення КТС задовольнить сторони і вони його не оскаржать в суді, то спір на цьому завершується. Якщо одна із сторін вважатиме рішення КТС незаконним, то розгляд трудового спору буде продовжено в суді.

Трудові спори, що розглядаються лише в судовому порядку.

Стаття 232 КЗПП України визначає категорії спорів, які підвідомчі судом і не підлягають попередньому розгляду в КТС.

1. працівників підприємств, установ, організацій, де КТС не обираються.

2. працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу.

3. керівника підприємства (філіалу, представництва), його заступників, головбуха, його заступників, службових осіб КРУ, органів державного контролю за цінами.

4. власника про відшкодування працівником матеріальної шкоди і т.д.

Безпосередньо в судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:

1. працівників, запрошених на роботу у порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.

2. молодих спеціалістів, які закінчили вищій навчальний заклад і направленні на роботу в установу, організацію, підприємства.

3. вагітних жінок, жінок які мають дітей віком до трьох років, або дитину-інваліда, одиноких матерів – при наявності дитини до 14 років.

4. виборних працівників після закінчення строку повноважень.

5. працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу.

6. інших працівників(інвалідів) з якими власник відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.

За бажанням позивача будь-який трудовий спір може розглядатися в судовому порядку без звернення в КТС.

Трудові спори, що розглядаються в особливому порядку. Цей порядок передбачає вирішення трудових спорів окремих категорій працівників в порядку підлеглості. Це стосується спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, державних службовців, членів виборних органів громадських організацій.

Необхідно зазначити, що особливий порядок розгляду трудових спорів не виключає можливості їх судового розгляду.

Трудовими спорами непозовного характеру можуть вважатися:

1. колективні трудові спори, що розглядаються примирними комітетами і трудовим арбітражем із залученням незалежних посередників. Якщо спір не вирішено, то сторони вдаються до оголошення страйку.

2. Трудові спори, які розглядаються примирними органами, а в випадку їх не вирішення передаються до суду. До таких спорів даного виду відносяться колективні трудові спори, стосовно яких страйк забороняється.

Об’єктивні причини трудових спорів – обставини організаційного плану. Це недостатній рівень організації праці, низький рівень захисту трудових прав, фінансові труднощі підприємства, соціально-побутове обслуговування населення.

Причини суб’єктивного характеру, які породжують виникнення трудових спорів:

1. порушення законодавства про працю роботодавцями, що призводить до порушення суб’єктивних трудових прав працівників. В основному це зумовлено або незнанням законодавства, або свідомим його порушенням з економічних чи інших причин.

2. неоднозначне тлумачення норм трудового права суб’єктами правовідносин.

3. Помилки однієї із сторін про наявність чи відсутність фактичних обставин з якими закон пов’язує виникнення зміни чи припинення повних трудових правовідносин.