2.3 Управління проектами

Під управлінням проектами розуміють методологію організації, планування, фінансування і координацію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів протягом проектного циклу, спрямовану на досягнення цілей шляхом застосування сучасних методів. Проект проходить певний цикл, що складається з кількох послідовних стадій . Він починається з розроблення ідеї концепції проекту і визначення задач, розроблення і робочого проектування, потім він переходить у юридичні стадії переговорів і прийняття рішень про фінансування, після чого починається здійснення проекту, з організацією контролю й оцінюванням використання ресурсів, кінцева стадія циклу — завершення проекту.

З фінансової точки зору управління проектом зводиться до організації процесу бюджетування (планування) капітальних вкладень.

2.4 Оцінка грошових потоків за проектом

Важливим питанням упорядкування бюджету капітальних вкладень за проектом є оцінювання грошових потоків. При здійсненні проекту формуються два зустрічні грошових потоки. Перший — інвестиції, що за часом можуть бути розподілені на ряд років. Другий — приростні чисті грошові потоки при здійсненні проекту, що будуть надходити з певного року при здійсненні проекту до його завершення.

У західній літературі відзначається велика складність оцінювання витрат, необхідних для інвестиційного проекту і щорічних чистих сум надходжень по здійснюваному проекті. Це складність пояснюється безліччю перемінних показників і числа учасників у здійсненні проектів. Необхідно різноманітні прогнози цін на нову продукцію, їхньої еластичності, реакції конкурентів, тенденцій у поводженні покупців і т. д. Складним питанням є визначення загальної суми вкладень у проект. Це становище можна підтвердити таким прикладом. У США кілька нафтових корпорацій здійснили найбільший проект по будівництву нафтопроводу на території Аляски. Початкова вартість проекту була визначена в 70 млн дол., фактична повна вартість будівництва нафтопроводу при здачі його в експлуатацію склала 7 млрд дол.

Проектні інвестиції, називані в літературі також інвестиційних витратах, здійснюються на початку проекту. По великих проектах вони відбуваються поетапно. Інвестиції направляються на купівлю земельної ділянки, на будівництво споруджень, будинків, купівлю устаткування, оплату будівельно-монтажних робіт.

У процесі будівництва об’єкта ціна на землю може значно підвищитися, тому початкова сума інвестицій може зрости. У тому випадку, якщо планований об’єкт буде побудований на власній земельній ділянці, те його оцінка відбувається також по ринковій вартості. Інвестиційний проект включає вкладення не тільки в довгострокові активи, але й у короткострокові. Приріст необхідного оборотного капіталу фінансується за рахунок початкових інвестицій. Відшкодування цих витрат відбувається по завершенню проекту і податком не оподатковується. Сума витрат по оборотному капіталі додається до післяналоговому грошового потоку останнього періоду.

Початкові інвестиції розглядаються як вихідні грошові потоки й у формулах визначаються з мінусовим знаком. На відміну від них вхідні приросні грошові потоки завжди позитивні і визначають суми, отримані при здійсненні проекту протягом певних років. Як відзначається в західній літературі, при аналізі інвестиційних проектів руху грошових потоків приділяється більша увага, чим отриманого прибутку.

3. Міжнародні конвенції щодо запобігання подвійному оподатковуванню.

Міжнародні податкові відносини - це відносини між країнами, що взаємно врегульовують сфери застосування податкового законодавства (або податкової юрисдикції) та інших питань оподаткування. Вони можуть регулюватися в одно -, двох - і багатосторонньому порядку. Таке регулювання застосовують переважно відносно прибуткових податків, які розраховуються на основі суми загальних доходів платника податків, що включає також доходи, отримані з-за кордону (беручи за основу принцип резидентства), що неминуче призводить до вторгнення в податкову юрисдикцію тієї держави, з якої були отримані ці доходи.

Міжнародні податкові відносини регулюються країнами в односторонньому порядку - завдяки прийняттю законодавчих актів, що визначають податкові режими для юридичних і фізичних осіб - нерезидентів даної країни, так і для її резидентів - юридичних і фізичних осіб, які мають доходи або здійснюють комерційну чи ділову діяльність за кордоном.

Практично всі країни світу розробили свої правила, що регулюють режим стягнення податків для своїх резидентів, які здійснюють діяльність за кордоном і отримують звідти доходи, а також для іноземних платників податків, що діють у країні. Відмінності підходів окремих країн до питань оподаткування породжують не тільки складності в оформленні необхідної податкової звітності, але й призводять до феномена під назвою "подвійне оподаткування". Посилення інтернаціоналізації господарського життя загострює проблему подвійного оподаткування. У податковій практиці і теорії розрізняють подвійне економічне оподаткування та подвійне юридичне оподаткування.

Під подвійним економічним оподаткуванням розуміється ситуація, коли податок сплачують з одного й того ж доходу декілька його послідовних отримувачів. Наприклад, при оподаткуванні податком доходу підприємства як самостійного окремого платника та обкладання податком при розподілі прибутку доходу акціонера або пайовика.

Проблема подвійного економічного оподаткування вирішується при розробці національного податкового законодавства, в якому передбачаються норми, що дозволяють тим або іншим способом зараховувати акціонеру податок, сплачений підприємством при розрахунку податкових зобов'язань.

Подвійне юридичне оподаткування - це ситуація, коли один і той самий платник податків обкладається відносно одного й того ж доходу однаковими або схожими податками два і більше разів за один і той же період. Подібна ситуація може виникати і в тому разі, якщо платник податків здійснює економічну діяльність тільки в одній країні. Подвійне оподаткування також може виникнути при нестиковці загальнодержавного (центрального, федерального, конфедерального) законодавства та законодавства регіонів (штатів, провінцій, областей, земель), а також підзаконних нормативних актів органів місцевого самоврядування.

Не тільки платники податків зацікавлені в усуненні подвійного оподаткування доходів та майна, податковий тягар яких зростає багаторазово при послідовному оподаткуванні одного і того ж об'єкта в різних країнах. В цьому зацікавлені також держави, які прагнуть збільшення іноземних інвестицій та внутрішнього і зовнішнього товарообігу, підвищення конкурентоспроможності не тільки окремо національних підприємств, але й в цілому економіки. Податковий тягар фізичних і юридичних осіб, що здійснюють діяльність у сфері міжнародних економічних відносин, з подвійним оподаткуванням може досягати таких розмірів, при яких участь у міжнародній діяльності та розподілі праці для них буде економічно невиправданою.

Для уникнення міжнародного подвійного оподаткування або застосовуються односторонні заходи (залік сплачених за кордоном податків, скасування оподаткування доходів з іноземних джерел), або укладаються міжнародні податкові угоди, в тому числі угоди про недопущення та уникнення подвійного оподаткування доходів і майна.

Усунення подвійного оподаткування можливе в односторонньому порядку. Країна постійного місцеперебування може дозволити платнику податку враховувати при виконанні податкових зобов'язань податки, сплачені за кордоном. Однак це іноді призводить до невиправданих втрат бюджету і різного роду махінацій нечесних платників податків. Крім цього, країна постійного місцеперебування резидента виступає нетто-донором тієї країни, де підприємство або громадянин здійснюють економічну діяльність. Інший шлях врегулювання проблеми подвійного оподаткування - укладання міжнародних угод. У цьому випадку країни, що підписали такі угоди, йдуть на компроміс, домовляючись про застосування єдиних "правил гри" щодо категорій платників податків і про те, які податки будуть утримуватися на території кожного з учасників угоди. Ілюзорною є думка про те, що угоди про уникнення подвійного оподаткування надають податкові пільги або взагалі звільнення від податків. Це абсолютно не відповідає дійсності. Угоди й договори про уникнення подвійного оподаткування привносять в економіку країн цілий ряд найважливіших гарантій, необхідних для залучення іноземних інвестицій і, в кінцевому рахунку, для розвитку національної економіки. Зокрема, мова йде про закріплення принципу недискримінації в податковій сфері, гарантії стабільності режиму оподаткування як мінімум на 10-15 років (середній термін дії такого роду міжнародно-правових договорів), дотримання сторонами угод загальноприйнятих міжнародних правил і принципів у сфері оподаткування.

В угодах про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, укладених Україною, використовуються такі механізми запобігання подвійному оподаткуванню:

1) податок, сплачений в іншій державі, з якою Україна має договір, іде в залік при обрахунку податкових зобов'язань в країні постійного місцеперебування;

2) звільнення доходів від оподаткування, якщо їх оподаткування було зроблено в країні - джерелі доходу. Переважна частка угод про уникнення подвійного оподаткування передбачає застосування залікового методу.

Міжнародне податкове право є основою для міжнародних податкових відносин. Це сукупність юридичних принципів та норм, які регулюють податкові міжнародні відносини. У міжнародних договорах та актах податкового законодавства деяких держав містяться норми міжнародного податкового права. Міжнародний договір у питаннях оподаткування - це угода між державами або суб'єктами міжнародного права, яка встановлює права та обов'язки між ними у сфері міжнародних податкових відносин. Основним джерелом міжнародного податкового права є міжнародні договори. У міжнародних податкових відносинах застосовуються різні найменування таких договорів: конвенція, декларація, пакт, договір, угода та інші. Міжнародні договори бувають багатосторонніми або двосторонніми.

Міжнародні податкові угоди за змістом поділяються на:

1) угоди про взаємні податкові пільги (митні конвенції, податкові статті Ломейської конвенції та інші);

2) угоди щодо усунення міжнародного подвійного оподаткування;

3) угоди про надання правової та адміністративної допомоги з податкових питань (Нордична конвенція 1972 р., угоди з США та Канадою, ФРН, Великобританією).

Окрему групу складають багатосторонні угоди з митних зборів і мит (Генеральна угода з тарифів і торгівлі - ГАТТ).

Існує більше трьох тисяч угод з питань оподаткування, які діють у сучасних умовах.

Міжнародні угоди стосовно уникнення подвійного оподаткування охоплюють всі види податків на капітал і доходи та мають дві основні цілі: запобігання подвійному оподаткуванню та боротьба з ухиленням від сплати податків. Угоди, зазвичай, складаються з чотирьох частин: перша перераховує види податків та осіб, охоплених угодою; друга містить конкретний опис режимів оподаткування, встановлених даною угодою по окремим видам доходів (заробітна плата, підприємницький прибуток, відсотки, дивіденди, роялті та ін.); третя містить статті, в яких передбачено порядок усунення подвійного оподаткування доходів та капіталу, право на обкладання податком яких зберігають обидві країни - учасниці угоди; в четвертій статті конкретизується порядок виконання угоди. Також угода може містити преамбулу та статті, які регламентують термін дії угоди і порядок її припинення.

Типові конвенції ОЕСР були розроблені з урахуванням відносин, що склалися всередині цієї групи країн, в них невиправдані переваги віддаються принципам оподаткування за місцем проживання (резидентства) одержувача доходів, а не за місцем одержання доходу, завдяки чому відстоюються інтереси лише країн - експортерів капіталу. Зростання числа країн, що розвиваються, призвело до необхідності розробки нової типової конвенції, в якій були б враховані інтереси країн - імпортерів капіталу. Генеральний секретар ООН в 1968 році ухвалив рішення про підготовку такої типової конвенції, яка б враховувала інтереси країн, що розвиваються. Типовий проект конвенції ООН для податкових відносин між індустріально розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, був затверджений у і 980 році як рекомендаційний документ ООН. Загострення міжнародних податкових відносин між країнами цих двох груп призвело до внесення у червні 1980 р. пропозиції Генеральним секретарем ООН про створення при ООН міжурядової ради з податкових питань. На сьогодні податковими питаннями займається Комітет ООН з транснаціональних корпорацій.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Таблиця .1 - Консолідований баланс корпорації «Мак Дональдс», млн. дол.

Активи	На 31 грудня 2010 р.	На 31 грудня 2011 р.
Поточні активи
Гроші і грошові еквіваленти	421,7	418,1
Дебіторська заборгованість	796,5	881,9
Запаси (за вартістю, яка не перевищує ринкову)	99,3	105,5
Передоплата та інші поточні активи	344,9	413,8
Усього поточних активів	1662,4	1819,3
Інші активи
Інвестиції й аванси афілійованим компаніям	824,2	990,2
Гудвіл, нетто	1278,2	1419,8
Інші активи	871,1	1015,7
Усього інших активів	2973,5	3425,7
Нерухоме майно й устаткування
Нерухоме майно й устаткування за початковою вартістю	23 569,0	24 106,0
Амортизація	(6521,4)	(6816,5)
Усього нерухомого майна й устаткування	17 047,6	17 289,5
Усього активів	21 683,5	22 534,5
Зобов’язання і власний капітал
Поточні зобов’язання
Кредиторська заборгованість	684,9	689,5
Облігації до оплати	275,5	184,9
Податок із прибутку корпорації	92,2	20,4
Інші податки	195,5	180,4
Нараховані проценти	149,9	170,6

Інші нараховані статті	608,4	824,9
Поточне погашення довгострокового боргу	354,5	177,6
Усього поточних зобов’язань	2360,9	2248,3
Довгострокові зобов’язання	8334,4	9184,8
Відстрочені податки	1084,9	1112,2
Опціони і форвардні контракти на звичайні акції	699,9	500,8
Власний капітал
Звичайні акції 0,01 дол. номіналом, затверджено до випуску 3,5 млрд. акцій, випущено 1660,6 млн. акцій	16,6	16,6
Додатково оплачений капітал	1441,8	1591,2
Компенсація за планом участі в прибутках корпорації	(115,0)	(106,7)
Нерозподілений прибуток	17 259,4	18 608,3
Інші доходи	(1287,3)	(1708,8)
Викуплені акції, за вартістю 379,9 і 355,7 млн. акцій	(8111,1)	(8912,2)
Усього власного капіталу	9204,4	9488,4
Усього, зобов’язання і власний капітал	21 683,5	22 534,5

Завдання 1

Проаналізувати діяльність корпорації за два роки за допомогою коєффіцієнтів

Для оцінки політики корпорації з формування і використання оборотного капіталузастосовують такі групи коефіцієнтів:

- коефіцієнти ліквідності;

- коефіцієнти оборотності.