lekcii
.pdfПредметом державного права є відносини, які складаються у зв'язку зі здійсненням народовладдя, діяльністю рад народних депутатів, проведенням виборів у представницькі органи державної влади, реалізацією конституційного статусу громадян України тощо. Цими нормами закріплюються місце органів державного управління у системі державного механізму, основи їх взаємовідносин з органами державної влади, правосуддя і прокуратури. Таким чином, приписи норм державного права служать основою для норм адміністративного права, що регулюють виконавчу діяльність органів державного управління. Зміст державного управління полягає у безпосередньому керівництві господарським, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом. У нормах адміністративного права набувають розвитку, деталізації положення Конституції України та Інших джерел державного права стосовно функціонування виконавчих органів.
Адміністративне право тісно пов'язане також із цивільним правом. Передусім тому, що ці галузі регулюють відносини майнового характеру, проте необхідно зазначити, що норми цивільного права стосуються майнових відносин у тих випадках, коли сторони рівноправні (наприклад, договір постачання продукції). А норми адміністративного права стосуються майнових відносин, які базуються на адміністративній підлеглості однієї сторони іншій (наприклад, якщо не сплачено за проїзд у трамваї).
Певні зв'язки є у адміністративного права з трудовим правом у сфері регулювання службових відносин. Так, трудове право визначає статус державного службовця як учасника трудового процесу, а норми адміністративного права регулюють державнослужбові відносини. Наприклад, умови вступу на державну службу, порядок її проходження, правила користування службовими документами, повноваження посадових осіб щодо організації трудового процесу.
Адміністративне право межує з фінансовим, земельним, аграрним правом та іншими галузями права.
Таким чином, аналіз стикання адміністративного права з іншими галузями права дозволяє встановити, що його предметом є сфера державного управління. Іншими словами, адміністративне право регулює суспільні відносини у сфері державного управління.
Для правильного визначення предмета адміністративного права необхідно встановити коло суспільних відносин управлінського характеру, які підпадають під адміністративно-правове регулювання. Це відносини:
1)між суб'єктами (органами) державного управління та громадянином;
2)між органами державного управління по вертикалі (між нижчими та вищим рівнями, наприклад, Кабінетом Міністрів України та міністерствами);
3)між органами державного управління по горизонталі, тобто тими, що не пов'язані підлеглістю (наприклад, два міністерства);
1)між органами державного управління і підпорядкованими їм підприємствами, установами та організаціями (наприклад, Міністерство освіти та педагогічний університет, Міністерство внутрішніх справ і університет внутрішніх справ);
2)між органами державного управління і не підпорядкованими їм підприємствами, установами та організаціями. Тут потрібно зазначити, що, як правило, ці відносини здійснюються на договірних засадах і регулюються цивільно-правовими нормами. Проте
єще так званий адміністративний договір, в якому поєднуються норми адміністративного і цивільного права. Наприклад, відносини між позавідомчою охороною підприємства і його адміністрацією. Вони специфічні, тому що позавідомча
101
PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
охорона підпорядкована органам внутрішніх справ, а з питань охорони підприємства - керівництву підприємства;
3)між органами державного управління і недержавними організаціями (профспілки, кооперативні організації, приватні підприємства тощо). Тут відносини виражаються в необхідності реєстрації їх статутів, ліцензій та окремих видів діяльності в органах управління.
Громадянин з дня народження стикається з органами державного управління, починаючи з акта запису громадського стану (свідоцтво про народження), і далі до самої смерті, коли по цьому факту видається свідоцтво про смерть.
Відносини адміністративно-правового характеру, за участю громадян, виникають тільки у тому випадку, якщо однією зі сторін у них є орган управління (міністерство управління юстиції чи інші органи державного управління). Такі відносини не виникають між громадянами.
Адміністративно-правовими нормами регулюється:
1)діяльність органів виконавчої влади;
2)внутрішньоорганізаційна діяльність державних органів (наприклад, прокуратури, суду тощо);
3)діяльність громадських об'єднань, підприємств недержавного сектора щодо реєстрації їх статутів, ліцензування видів діяльності тощо, а також закріплення адміністративно-правового статусу громадян.
Адміністративно-правова концепція виходить з того, що адміністративно-правові норми регулюють управлінські відносини у сферах господарської діяльності, соціальнокультурного будівництва та адміністративно-політичної діяльності. У зв'язку з цим потрібно зазначити, що основними умовами зарахування суспільних відносин до управлінських, які становлять предмет адміністративного права, є:
1)наявність у них відповідного органу державної виконавчої влади або його представника;
2)зв'язок зі здійсненням виконавчої влади, тобто виконавчо-розпорядчої діяльності. Все це обумовлює таку систему адміністративного права, як внутрішню будову
галузі, що відбиває послідовне розташування складових її елементів - інститутів та норм, їх єдність і структурний взаємозв'язок:
Загальну та Особливу частини.
Загальна частина адміністративного права об'єднує норми, що закріплюють:
-загальні принципи державного будівництва;
-правове положення суб'єктів адміністративного права (органів державного управління, громадян тощо);
-форми та методи виконавчої діяльності;
-адміністративний процес;
-засоби забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні. Особлива частина містить норми, які регулюють управління економікою,
соціально-культурною та адміністративно-політичною діяльністю, а також міжгалузеве державне управління.
Зміст Загальної і Особливої частин адміністративного права взаємопов'язаний і становить єдине ціле.
Разом з розподілом на дві основні частини (Загальну і Особливу) система адміністративного права складається з адміністративно-правових інститутів, тобто груп
102
PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
норм, що регулюють тісно пов'язані між собою, однорідні суспільні відносини наприклад, державна служба, державний контроль, державне управління.
Останнім часом говорять про спеціальну частину адміністративного права. Під цим розуміють, наприклад, проблеми здійснення адміністративної діяльності органами внутрішніх справ, застосування норм митного права та інші.
Велике значення мають принципи адміністративного права, тобто основні наукові ідеї, вихідні, об'єктивно обумовлені і стабільні основи, відповідно до яких сформована вся система адміністративного права. Вони також поділяються на загальні та специфічні. До загальних принципів належать законність, рівноправність тощо.
До специфічних - взаємозв'язок правових форм і методів управління з організаційними; оптимальне врегулювання компетенції і взаємовідносин органів управління, їх посадових осіб між собою; взаємозв'язок матеріальних і процесуальних норм; раціональне поєднання в управлінні переконання, організаційної діяльності, адміністративного примусу та суспільного впливу.
Поряд з предметом адміністративного права, важливе значення має метод правового регулювання, який характеризує становище сторін у даних правовідносинах. Він пов'язаний із встановленням і забезпеченням прав і обов'язків сторін.
У найбільш загальному вигляді метод адміністративно-правового регулювання можна визначити як нерівність сторін, тобто як метод влади і підлеглості. Один із учасників суспільних відносин - суб'єкт управління, другий - об'єкт управління. Об'єкт, як правило, певним чином залежний від суб'єкта, тому об'єкт має меншу компетенцію, ніж суб'єкт. При цьому одна сторона є юридичною владою, а друга - юридичне підвладною. А питання, що виникають в адміністративних правовідносинах, вирішуються на основі однобічного волевиявлення.
Підвладність в управлінських відносинах характеризується однобічним волевиявленням, тобто орган, що реєструє, наприклад, статут якогось підприємства, наділений більшими повноваженнями, ніж той, хто звернувся з заявою про реєстрацію, оскільки орган, що реєструє статут, може на законних підставах відмовити в цьому (не всі документи пред'явлені - порушено закон). Проте владність адміністративноправового методу полягає не стільки в підлеглості однієї сторони іншій, скільки в однобічності і юридичній обов'язковості приписів суб'єкта управління. В адміністративно-правовому регулюванні управлінських відносин використовується адміністративна нормативність І розпорядливість, а також адміністративні заходи
правоохоронного характеру. |
|
|
Адміністративна нормотворчість - це встановлення |
органами |
державного |
управління підзаконних обов'язкових правил поведінки |
у сфері |
виконавчої |
діяльності. |
|
|
Адміністративна розпорядливість виявляється в рішеннях посадових осіб органів управління щодо питань індивідуального характеру. Подальший розвиток адміністративної нормотворчості і розпорядливості у сучасних умовах пов'язаний з поліпшенням їх форм, удосконаленням законодавства, посиленням економічних і організаційних важелів реалізації управлінських рішень, з підвищенням професійних знань державних службовців, впровадженням наукової організації праці, поширенням наукових основ і культури управління.
До адміністративних заходів правоохоронного характеру належать різні форми і методи здійснення контролю та нагляду за дотриманням законності і державної дисципліни у сфері державного управління, а також застосування засобів виховного і
103
PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
примусового впливу, передбачених законом. Вони використовуються для охорони суспільного ладу України, соціально-економічних, політичних й особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ та організацій, встановленого порядку управління і громадського порядку, для зміцнення законності, попередження правопорушень та боротьби з ними, виховання у громадян поваги до Конституції і законів.
Як бачимо, адміністративно-правовий метод відображає владну природу державного управління, юридичну обов'язковість приписів суб'єктів, які його здійснюють.
Усучасних умовах в Україні йде пошук оптимальної моделі державного управління
-створення чіткої системи органів державної виконавчої влади на всіх рівнях та місцевого самоврядування їх повноважень по вертикалі.
Необхідною умовою розподілу органів управління по вертикалі (між їх структурними підрозділами і органами місцевого самоврядування) є: проведення чіткого відмежування виконавчої влади від інших форм державної діяльності з одночасним підвищенням ефективності їх роботи, встановлення принципів формування і нової структури цих органів, реформування державної служби, визначення чіткого статусу службовців апарату державного управління та інше.
З цією метою, поряд з прийняттям Конституції України (Основного Закону), важливими є підготовка та прийняття ряду інших законодавчих актів, які б гарантували захист прав, свобод і законних інтересів громадян у державному управлінні, їх право на відшкодування збитків, вчинених протиправним адмініструванням, Є потреба в законодавчому врегулюванні правового статусу Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, статусу Адміністрації Президента України, міністерств та відомств, прийнятті узагальнюючого нормативного акта у сфері державної служби (основ законодавства України про державну службу) та інше.
Узв'язку з цим, в сучасних умовах роль і значення адміністративного права виявляється:
- у закріпленні та охороні прав, свобод і законних інтересів громадян; - в активному вирішенні багатьох організаційних проблем державного будівництва
(нині створюються нові системи органів, нові підходи до їх утворення); - у встановленні компетенції органів виконавчої влади та їх посадових осіб; - в удосконаленні функцій та методів державного управління;
- в удосконаленні заходів заохочення та відповідальності державних службовців; - у прийнятті та удосконаленні заходів щодо зміцнення законності і порядку; - в удосконаленні заходів заохочення та адміністративного примусу.
2. Адміністративно-правові відносини. Державне управління як сфера виникнення адміністративно-правових відносин
Адміністративно-правові відносини в нашому суспільстві регулюються нормами адміністративного права України. Адміністративне право як складова частина правової системи держави характеризується насамперед тим, що вона виступає регулятором особливої категорії суспільних відносин, які виникають у сфері державного управління. Термін "адміністративне" у перекладі з латинської означає "управління". Тому словосполучення "адміністративне право" цілком закономірно можна трактувати як "управлінське право".
Адміністративне право - це найоб’ємніша, наймобільніша, найнестабільніша і найскладніша з усіх існуючих юридичних галузей. Немає такої сфери державного або
104
PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
суспільного життя, якої б не торкались питання адміністративно-правового регулювання. Його норми регулюють діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій, їх вплив політичне відчувають на собі конкретні особи.
Нас оточує велика кількість правил, якими визначається наша поведінка у громадських місцях, закладах, транспорті тощо. Службові відносини між громадянином і органом держави, органом місцевого самоврядування, громадською організацією також будуються в межах адміністративно-правових приписів. Правила внутрішнього розпорядку, дорожнього руху, водокористування, санітарно-гігієнічні, пожежної і радіаційної безпеки, а також багато інших є сферою впливу адміністративних установлень. Норми адміністративного права зберігають відносини, що складаються під впливом цивільного, трудового, сімейного та інших галузей права. Залежно від виконуваних функцій адміністративно-правові відносини поділяються на регулятивні та правоохоронні.
До регулятивних належать ті, що пов'язані з реалізацією позитивних завдань державного управління. Це організація роботи апарату управління, керівництво нижчими структурами, задоволення запитів громадян тощо. Найбільш відомий різновид правоохоронних відносин - відносини адміністративно-деліктні. До них належать відносини, які є зв'язками з приводу відповідальності за адміністративні провини. Вони виникають між правопорушниками і правозастосовним органом (його посадовою особою). Ці відносини також мають організуюче значення. Воно полягає в тому, що через вжиття заходів впливу, передбачених адміністративно-правовою нормою, орган державного управління (тобто держава) прагне юридичними засобами забезпечити належну (правомірну, правослухняну) поведінку людини.
Державне управління здійснюється спеціальним апаратом держави. У ньому на платній основі працюють державні службовці. Діяльність такого апарату має юридичновладний характер і забезпечується примусовою силою держави. Суб'єкти державного управління виступають від імені держави. Рішення, які приймаються у межах цієї системи, обов'язкові для всіх учасників суспільних відносин.
Державне управління має виконавчо-розпорядчий характер, тобто воно охоплює два взаємопов'язані напрями: виконавчу і розпорядчу діяльність.
Органи, які здійснюють державне управління, - це насамперед виконавчі структури. Найважливіші з них містять дану ознаку вже у своїй назві (наприклад, органи державної виконавчої влади). Ця ознака, зазвичай, закріплюється у нормативному порядку. Так, у Положенні про Міністерство внутрішніх справ України зазначено, що воно є органом державної влади.
Органи державного управління функціонують для оперативного і безпосереднього управління господарським, соціально-культурним, військовим та іншим будівництвом. Саме на них покладений обов'язок реалізовувати (виконувати) рішення, які приймаються законодавчою владою.
Здійснення цієї функції (виконання) неможливе без прийняття конкретних управлінських рішень і контролю за їх виконанням. Тому органи державного управління наділяються повноваженнями владного характеру, тобто одержують від держави право здійснювати розпорядчу (владну) діяльність. При цьому вони діють від імені держави і з метою реалізації державної політики у тій або іншій управлінській сфері.
Розпорядча діяльність управлінських структур виявляється, по-перше, у прийнятті загальнообов'язкових приписів (вони закріплюються в указах, постановах, положеннях,
105
PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
розпорядженнях, Інструкціях, протоколах тощо); по-друге, в організації виконання зазначених приписів і, по-третє, у здійсненні контролю за ними. У ході здійснення цієї діяльності органи державного управління застосовують заходи як переконання, так і державного примусу, тобто діють як державно-владні утворення.
Найважливіша мета державного управління та сфери його впливу, основні форми і методи управлінської діяльності визначаються на законодавчому рівні. Вся виконавчорозпорядча діяльність ґрунтується на правових нормах, головне місце серед яких належить нормам законів. Саме вони створюють міцну правову базу для здійснення державного управління і визначають межі виконавчого спрямування. Тобто органи державного управління виконують певні дії, зміст яких становить реалізація прямих приписів закону. Ці органи можуть на підставі законодавства, тобто без звернення до суду, притягти правопорушників до юридичної відповідальності, а також застосувати до них адміністративні стягнення.
3. Поняття адміністративного правопорушення. Адміністративна відповідальність
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, державну або колективну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Головною соціальною ознакою адміністративного проступку є ступінь його суспільної небезпечності. Крім суспільної небезпеки, соціально-правову суть адміністративного проступку характеризують також протиправність і винність. Протиправність - це юридичне вираження суспільної небезпеки адміністративного проступку, сутність якої полягає в тому, що конкретне суспільне небезпечне діяння визначається адміністративним проступком тільки в тому випадку, коли воно передбачено чинним законодавством. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законодавством.
Наступна суттєва ознака адміністративного проступку - це винність, яка характеризує психічне відношення правопорушника до діяння, яке він вчиняє, а також до його наслідків. Вина може бути у формі умислу чи необережності.
Адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визначається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була І могла їх передбачити.
Адміністративний проступок характеризується також тим, що адміністративним законодавством Особливою частиною Кодексу України про адміністративні порушення передбачені за конкретні протиправні, винні діяння адміністративні стягнення.
Адміністративний проступок має свій склад, який включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, її напрям і наслідки, а також ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне відношення до вчиненого.
106
PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
Об'єкт проступку-суспільні відносини, що охороняються адміністративним правом і на які спрямоване посягання правопорушника.
Суб'єкт - осудна особа, яка досягла до моменту вчинення проступку 16-річного віку. Особа, яка під час вчинення протиправного діяння не могла усвідомлювати свої дії чи керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану, тобто перебувала в стані неосудності, не може бути суб'єктом адміністративного проступку.
Суб'єктивна сторона - вина, мета, мотиви вчинення проступку. Об'єктивна сторона - сукупність передбачених законом ознак, що характеризують зовнішні прояви проступку - місце, час, спосіб і обставини, що стосуються проступку, і самі дія чи бездіяльність.
Усі вказані елементи складу адміністративного проступку являють собою єдине ціле. Відсутність хоч одного із цих елементів або невідповідність їх тим властивостям, які передбачені відповідною статтею Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення, свідчать, що вказані діяння не є адміністративним проступком.
Адміністративні правопорушення мають багато спільних рис з таким правопорушенням, як злочин. Обумовлено це тим, що об'єкти посягання цих правопорушень часто співпадають: одні і ті ж групи суспільних відносин охороняються одночасно і заходами кримінальної репресії. Все залежить від ступеня суспільної небезпеки відповідного правопорушення.
Наприклад, грубе порушення правил руху, що не потягло за собою спричинення шкоди здоров'ю людини, є адміністративним проступком і тягне адміністративну відповідальність. А таке ж порушення, але яке потягло за собою загибель людини, чи завдання їй тілесних ушкоджень, є злочином і тягне кримінальну відповідальність. Таку ж зовнішню схожість адміністративних проступків і злочинів можна простежити на багатьох прикладах і ситуаціях (дрібне хуліганство і злісне хуліганство, дрібне розкрадання державного або колективного майна і розкрадання державного і колективного майна у значних розмірах та ін.).
Адміністративний проступок слід відрізняти і від такого правопорушення як дисциплінарний проступок, що пов'язаний з трудовою чи службовою дисципліною робітників і службовців та за який законодавством про працю передбачена відповідальність у дисциплінарному порядку.
За вчинення адміністративного правопорушення настає адміністративна відповідальність, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, і до порушника застосовується адміністративне стягнення.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягали на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх посадових обов'язків.
Під посадовими особами визначаються працівники, які перебувають на державній службі або обіймають посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-владних, адміністративно-управлінських функцій, внаслідок яких виникають певні правові наслідки для осіб і організацій, яким вони адресовані.
Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ несуть відповідальність за
107
PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Але за такі порушення, як порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, і за контрабанду, за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, неправомірним використанням державного майна та інші, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не можуть бути застосовані виправні роботи і адміністративний арешт. До водіїв транспортних засобів збройних силвійськовослужбовців строкової служби за порушення правил дорожнього руху не застосовується штраф.
Іноземні громадяни і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, крім іноземних громадян, які згідно з чинним законодавством користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України.
Адміністративним законодавством передбачено, що в окремих випадках особи не підлягають адміністративній відповідальності або можуть бути звільнені від неї.
Так особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Тобто не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена адміністративним законодавством, яке встановлює відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто з метою усунення небезпеки, що загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода є менш значною, ніж відведена. Наприклад, водій, щоб уникнути аварії, змушений порушувати правила дорожнього руху.
Аналогічно не вважається адміністративним правопорушенням дія, яка вчинена у стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається очевидна невідповідність захисту характером і суспільній шкідливості посягання.
В окремих випадках, якщо, враховуючи характер вчиненого правопорушення і особи правопорушника, до нього доцільно застосувати заходи громадського впливу, то така особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу.
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (службова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
4. Поняття та види адміністративних стягнень
Заходи адміністративного стягнення - це один із елементів системи заходів адміністративного примусу, спрямованих на захист суспільних відносин у сфері державного управління, охорони громадського порядку і громадської безпеки, додержання прав і законних інтересів громадян.
108
PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосуватись такі адміністративні стягнення:
1)попередження;
2)штраф;
3)сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4)конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5)позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспорт ними засобами, права полювання);
6)виправні роботи;
7)адміністративний арешт.
Але до неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення таких правопорушників можливе без застосування адміністративного стягнення, можуть бути застосовані заходи впливу виховного характеру:
1)зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2)застереження;
3)догана або сувора догана;
4)передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі і застосовується переважно до осіб, які вчинили незначні проступки, що не містять великої суспільної небезпеки. Зміст попередження полягає в офіційному, від імені держави, осудженні
протиправного діяння правопорушника органом адміністративної юрисдикції і попередженні правопорушника про недопустимість таких дій у майбутньому.
Штраф є грошовим стягненням, яке виражається в одержанні від порушника і направленні в дохід держави певної суми грошових коштів. В адміністративно-юрисдикційній практиці штраф є домінуючою формою адміністративної відповідальності, оскільки він передбачений як єдиний або альтернативний захід стягнення за більшість адміністративних проступків.
Штраф як адміністративне стягнення слід відрізняти від цивільно-правової санкції такої ж назви. Суттєво відрізняється штраф як захід стягнення, від однойменної кримінально-правової санкції. Відмінність полягає не тільки у розмірі штрафу, але й у порядку встановлення, застосування і цільового призначення.
Сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і наступній реалізації з передачею вилученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат за реалізацію вилученого предмета.
Конфіскація як адміністративне стягнення полягає в примусовій безоплатній передачі предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, у власність держави. Конфіскованими можуть бути, як правило, лише предмети, які є в особистій власності порушника.
Сплатне вилучення та конфіскація предметів на відміну від інших видів стягнень, які застосовуються тільки як основні, можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.
109
PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами у зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, у разі залишення, порушуючи вимоги встановлених правил, місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони стали, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Особи, які порушили правила полювання, так і водії транспортних засобів, вважаються позбавленими відповідних прав з дня винесення постанови про позбавлення спеціального права. Документи на володіння цим правом (мисливський квиток, посвідчення водія) у таких осіб вилучається.
Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і відрахуванням до двадцяти процентів ЇЇ заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею).
Виправні роботи - одне з найбільш суворих адміністративних стягнень. Воно накладається на осіб, винних у вчиненні адміністративних проступків підвищеної суспільної небезпеки і полягає в примусовому тривалому за часом впливі на матеріальні інтереси правопорушника в цілях його виправлення методом перевиховання у трудовому колективі.
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним (міським) судом (суддею).
Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої групи.
Адміністративний арешт являє собою нетривале, до п'ятнадцяти діб, позбавлення волі особи, яка вчинила адміністративний проступок підвищеної суспільної небезпеки, з використанням цієї особи на фізичних роботах без оплати праці. Особи, які піддані адміністративному арешту, Ізолюються від суспільства на період, встановлений постановою у справі про вчинення правопорушення, утримуються під вартою в місцях, визначених органами внутрішніх справ, і підпорядковуються спеціальному порядку відбуття цього стягнення.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення в точній відповідності із законодавством про адміністративні правопорушення.
При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
1)щире розкаяння винного;
2)відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3)вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при
110
PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com