Контрольні питання
Смерть, її види. Причини смерті.
Танатогенез та його періоди.
Первинні ознаки смерті.
Охолодження та висихання трупа.
Трупне задубіння, причини та послідовність його розвитку. Трупний спазм.
Перерозподіл крові та трупні плями.
Третинні ознаки смерті. Ознаки та швидкість гниття.
Некроз та апоптоз
Смерть як біологічне поняття є вираженням необоротного припинення життєдіяльності організму. З настанням смерті людина перетворюється у мертве тіло, труп (cadaver). З юридичної точки зору в більшості країн організм вважається мертвим, коли настає повне і необоротне припинення діяльності мозку. Але при цьому велика кількість клітин і тканин в юридично мертвому організмі залишаються життєздатними на протязі деякого часу після смерті. Ці органи і тканини складають основне джерело для трансплантації.
Необхідно знати, що смерть клітини — постійний прояв життєдіяльності організму і в здоровому стані він збалансований фізіологічною регенерацією клітин. Як структурні компоненти клітин, так і цілі клітини зношуються, старіють, гинуть і вимагають заміни. Підтримання різних органів і тканин у здоровому стані неможливе без «природного» фізіологічного поновлення, а отже без смерті окремих клітин. Така смерть клітин отримала в 1972 році назву «апоптоз». Апоптоз — це запрограмована смерть клітини. Прямий зв’язок апоптозу і багатьох патологічних станів сьогодні вже не викликає сумніву. Дослідження порушення функції багатьох генів, що регулюють апоптоз, дадуть можливість розробляти цілком нові напрямки в терапії цих захворювань. Розробка лікарських препаратів, які зможуть регулювати апоптоз, відкриє нові можливості в лікуванні злоякісних пухлин, вірусних інфекцій, деяких недуг нервової системи, імунодефіцитів і автоімунних захворювань. Наприклад, при злоякісних пухлинах і лімфопроліферативних захворюваннях вимагається посилити апоптоз, а при хворобах, які характеризуються ураженням клітин, необхідно послабити його.
Але смерть клітини може відбуватися в живому організмі в результаті «насильницьких» дій зовнішніх (патогенних) чинників, які пошкоджують його. Така смерть клітини носить назву «некроз». Мертві клітини повністю припиняють своє функціонування. Загибель клітини супроводжується необоротними біохімічними і структурними змінами.
Таким чином, смерть клітини може відбуватися двома шляхами: некрозу та апоптозу. Оскільки біологічні ознаки, а також значення некрозу і апоптозу різні, в цій лекції ці процеси розглядаються окремо.
Головна мета навчання – вміти розпізнавати основні макро- і мікроскопічні ознаки некрозу, апоптозу та атрофії, пояснити причини і механізм розвитку, оцінити їх ймовірний вихід і значення цих процесів для організму.
Для цього необхідно вміти:
– визначити відмінні морфологічні ознаки некрозу і апоптозу як на світлооптичному, так і на ультраструктурному рівні;
– діагностувати за макроскопічними ознаками різновиди коагуляційного і колікваційного некрозу;
– оцінювати значення некрозу і апоптозу різної локалізації;
– визначити відмінні морфологічні ознаки атрофії, агенезії, аплазії та гіпоплазії, оцінити значення різних видів атрофії для функції органа і всього організму.
Традиційно склалося так, що вивчення смерті клітин починають з некрозу, хоча апоптоз безумовно зустрічається значно частіше, оскільки супроводжує, а інколи й регулює деякі як загальнопатологічні, так і фізіологічні процеси організму.
НЕКРОЗ
Некроз (від грец. nekros — мертвий) — змертвіння, загибель клітин і тканин в живому організмі під впливом патогенних факторів. Цей вид загибелі клітин генетично не контролюється.