- •Лекція №3. Особливості будови м’язової системи в дрібних свійських тварин
- •I. Особливості будови м’язів тулуба в дрібних свійських тварин
- •II. Особливості будови м’язів кінцівок у дрібних свійських тварин
- •III. Особливості будови статичного апарату в дрібних свійських тварин
- •А. Статичний апарат осьового скелету
- •Б. Статичний апарат грудних кінцівок
- •В. Статичний апарат тазових кінцівок
III. Особливості будови статичного апарату в дрібних свійських тварин
У тварин на допомогу м’язам-розгиначам формуються особливі сухожилкові пристосування, які допомагають утримувати суглоби в розігнутому стані – статичний апарат. Статичний апарат у стані спокою приймає на себе більшу частину дії сил тяжіння, а так як сухожилки і зв’язки, що знаходяться в натягнутому стані не стомлюються, дає можливість відпочити м’язам. У цілому, статичний апарат у хижаків розвинутий слабше, ніж у копитових.
А. Статичний апарат осьового скелету
Представлений сухожилково-зв’язковим комплексом хребетного стовпа і додатковими сухожилками та сухожилковими волокнами шийних м’язів.
Сильне вентральне прогинання хребетного стовпа, особливо в поперековому відділі, запобігається наявністю щільних міжхребцевих дисків, особливим з’єднанням суглобових відростків, не вираженням голівок та ямок (вкрай обмежена рухливість), а також поздовжніми дорсальними і вентральними поздовжніми та надостистими зв’язками. В собаки та кішки відсутні міжпоперечні та міжостисті зв’язки в грудному і поперековому відділах хребетного стовпа, замість яких є м’язи, тому ці ділянки хребетного стовпа в них більш рухливі.
Робота шийних м’язів по утриманню шиї та голови значно полегшена наявністю каркової зв’язки і наскрізних сухожилкових волокон, що пронизують напівостистий м’яз голови. В собаки черевце м’язу має 4-5 сухожилків, а в кішки – 2-3.
Б. Статичний апарат грудних кінцівок
1. Фіксація пояса грудної кінцівки відбувається за допомогою м’язів, що прикріплюють її до тулуба. Головним утримувачем тулуба між кінцівками є зубчастий вентральний м’яз. Статичну функцію при фіксації тулуба між кінцівками виконують фіброзні сухожилкові пучки, які пронизують його зубці і обмежують втомлюваність під час стояння тварини.
2. Фіксація плечового та ліктьового суглобів забезпечується, в основному, сухожилковим тяжем – lacertus fibrosus, який пронизує двоголовий м’яз плеча, переходить з нього на променевий розгинач зап’ястка і закінчується на кістках зап’ястка і п’ястка.
● Крім того, статичне закріплення плечового і ліктьового суглобів забезпечується пасивним натягуванням внутрішньом’язових фіброзних наскрізних тяжів стато-динамічних м’язів, зв’язок і фасціальних утворів.
3. Фіксація зап’ясткового суглоба і суглобів пальців забезпечується сухожилково-зв’язковим комплексом, розміщеним в ділянці відповідних суглобів, в якому умовно можна виділити три основних тяжа:
а) глибокий сухожилковий тяж – представлений третім міжкістковим м’язом і зв’язками сезамоподібних кісток першої фаланги, які перешкоджають дорсальній флексії п’ястково-фалангового суглобу;
б) середній сухожилковий тяж – глибокий згинач пальців, який фіксує суглоб третьої фаланги разом із дорсальними сухожилковими тяжами третього міжкісткового м’яза, котрі зливаються із сухожилком загального розгинача пальців;
г) поверхневий сухожилковий тяж – поверхневий згинач пальців, який фіксує суглоб другої фаланги разом з пальмарними зв’язками цього суглоба, приймає також участь фіксації зап’ясткового суглоба разом з його зв’язками і сухожилками м’язів, що проходять через суглоб.