Видові особливості м’якушів у свійських тварин

Вид тварин	Базиподій		Метаподій		Акроподій
	зап’ястковий	заплесновий	п’ястковий	плесновий	пальцеві м’якуші грудних і тазових кінцівок
Велика рогата худоба	_	_	_	_	+	+
Дрібна рогата худоба	_	_	_	_	+	+
Свиня	_	_	_	_	+	+
Кінь	+	+	+	+	+	+
Собака	+	_	+	+	+	+

У коня спочатку на медіальній поверхні дистального відділу передпліччя знайдіть зап’ястковий м’якуш, а на медіальній поверхні плесна, дещо нижче заплесна – заплесновий м’якуш. Зауважте, що обидва м’якуші називаються «каштан». П’ястковий і плесновий м’якуші розміщуються на підошовній (пальмарній або плантарній) поверхні першої фаланги, прикриті пучками довгого волосся щітки. Ці м’якуші редуковані і мають вигляд «острогів» - calcar metacarpeus et metatarseus. Зауважте, що масивний пальцевий м’якуш виконує роль пружного пристосування копита, з яким він міцно зростається. Під впливом копита м’якуш прийняв форму роздвоєного поздовжньою борозною клина, тому називається «стрілкою» копита – cuneus ungulae. Знайдіть його задню частину – подушку – torus pulvinaris і передню – стрілку – furca (cuneus) pulvinaris, яка має клиноподібну форму, дуже щільна і сильно вдається в рогову підошву копита, міцно з нею зростаючись. Ростковий шар епідерміса м’якуша формує товстий, але м’який роговий шар, який у ділянці стрілки особливо масивний, дуже пружний і утворює рогову стрілку м’якуша – furca corneae – з двома ніжками – crura furcae, розділеними міжніжковою борозною – sulcus intercruralis. Ніжки ззаду розходяться, а спереду зближаються у верхівку стрілки – apex furcae. З обох боків ніжок видно борозни, які відокремлюють рогову стрілку від рогової стінки копита. Основа шкіри м’якуша – corium pulvinare – має розвинутий сосочковий шар, у ділянці стрілки утворює основу шкіри стрілки – corium furcale. Підшкірна основа м’якуша є загальною для подушки й стрілки, утворюючи підшкірну подушку і стрілку – pulvinar et furca subcutaneum, яка називається пружною стрілкою.

Наприкінці розгляньте хрящ м’якуша (м’якушевий хрящ) – cartilago pulvinaris – як складову частину пальцевого м’якуша. Він є парним утвором (латеральний й медіальний хрящі), утворився в результаті видозміни підшкірної основи м’якуша. М’якушеві хрящі прикріплюються до гілок копитової кістки, тому ще називаються копитовими хрящами. Окрім того, вони з’єднуються зв’язками з II і I фалангами і човникоподібною кісткою. Хрящ нагадує за формою неправильну чотирикутну пластинку, ввігнуту з внутрішнього і опуклу із зовнішнього боку. Обидва хрящі охоплюють з боків підшкірну подушку м’якуша, проксимально досягають до половини вінцевої кістки, а спереду доходять до сухожилка загального розгинача пальців. У старого коня м’якушеві хрящі можуть костеніти і зростатися з копитовою кісткою.

У великої та дрібної рогатої худоби м’якуші підлягають редукції, наявний лише пальцевий м’якуш на передніх і задніх кінцівках, який, звужуючись, продовжується по підошві, проте стрілки не утворює.

У свині також є лише значно розвинутий пальцевий м’якуш, який ззаду глибоко вдається в ділянку підошви.

У собаки є всі, за винятком заплеснового м’якуша. На пальмарній поверхні зап’ястка біля додаткової кістки у вигляді невеликого шкірного підвищення знайдіть зап’ястковий м’якуш. Зауважте, що в опорі він участі не бере, є рудиментом, котрий дозволяє стверджувати, що тварина в минулому була стопоходячою, коли і цей м’якуш був опорним. У ділянці дистального кінця п’ясткових (плеснових) кісток і початку перших фаланг виділіть найбільший, серцеподібної форми п’ястковий (плесновий) м’якуш, який основою обернений у бік зап’ястка (заплесна), а верхівкою лежить між четвертим та другим пальцевими м’якушами. Нарешті, на кожному пальці в ділянці другої і початку третьої фаланги знайдіть пальцевий м’якуш, який сильно випнутий у бік кігтя з боку підошви.

На сагітальному розрізі копита коня, використовуючи матеріал лабораторного заняття, знайдіть його анатомічні частини – копитову облямівку, вінець, стінку та підошву. Згадайте, із скількох шарів шкіри складається кожна з них та який вид рогу продукує епідерміс цих частин. Далі розгляньте складові епідермісу, власне шкіри й підшкірної основи копита та особливості їхньої будови. Зауважте, що похідні епідермісу копитової облямівки, вінця, стінки і підошви утворюють рогову капсулу копита, на котрій виділіть рогову стінку та рогову підошву, вивчіть їх будову. Згадайте і запам’ятайте, чим відрізняються рогова стінка копита і копитова стінка, рогова підошва копита й копитова підошва.

Насамкінець, розгляньте будову твердого шкірного наконечника у великої рогатої худоби, свині й собаки.

Запам’ятайте, що у великої рогатої худоби, вівці, кози та свині твердий шкірний наконечник пальця називається ратиця. За формою вона нагадує половину копита коня і схожа з ним за будовою, проте асиметрична, немає заворітних частин стінки, копитова підошва слабо розвинута, на пальцевому м’якуші відсутня стрілка, хоча частина м’якуша, яка продовжується на підошву копита, звужується у вигляді клина. У великої рогатої худоби на ратиці знайдіть зачіпну ділянку та дві бічні: медіальну – аксіальну, латеральну – абаксіальну.

Зверніть увагу, що кіготь – unguiculus – твердий шкірний наконечник пальця у хижаків, є органом нападу, захисту та переміщення по деревах. Кіготь складається з кігтьового валика, вінця, стінки та підошви. Спочатку на межі шкіри пальця і кігтя знайдіть кігтьовий валик, який охоплює основу кігтя, а на протилежній поверхні пальця переходить у пальцевий м’якуш. Від твердого наконечника пальця валик відокремлюється кігтьовою борозною, в яку занурений корінь кігтя. В ділянці валика окрім епідермісу та власне шкіри, є ще й підшкірна основа. Далі розгляньте як єдине ціле кігтьову стінку з вінцем, які розміщуються на спинковій та бічних поверхнях кігтя та вузьку кігтьову підошву.

Шари шкіри розподілені звичайно: епідерміс, власне шкіра та підшкірна основа. Ростковий шар епідермісу кігтя розміщується на сосочках та листочках власне шкіри, продукує роговий шар, який формує рогову капсулу. На ній розрізняють рогову стінку і рогову підошву. Відзначте, що рогова стінка кігтя – paries cornea unguiculi – представляє собою злиття поверхнево розміщеної глазурі валика, рогового шару вінця та найщільнішого і найміцнішого рогового шару стінки. На роговій стінці кігтя розрізняють велику опуклу спинку – dorsum – і менші бічні стінки – paries lateralis, а на вільному кінці вона переходить у загострену верхівку - apex. Рогова підошва кігтя – solea cornea unguiculi – лежить між бічними стінками кігтя, на вгнутій його поверхні. Вона побудована з пухкого трубчастого рога, який легко стирається, внаслідок чого кінець кігтя загострюється.

Власне шкіра кігтя всюди міцно зростається з окістям 3-ї фаланги пальця, поділяється на власне шкіру вінця, бічних стінок і підошви. Власне шкіра вінця – corium coronae – починається в глибині кігтьової борозни широкою смужкою, яка, поступово звужуючись, продовжується дистально по спинковій опуклій поверхні кігтьової кістки. Сосочки розвинуті лише в глибині борозни, решти її поверхні гладенька. Основа шкіри бічних стінок – corium parietale – займає лише незначні ділянки з боків (праворуч і ліворуч) від вінця до підошви, з поздовжніми паралельними листочками замість сосочкового шару. Основа шкіри підошви – corium soleare – масивна, несе сосочки, спрямовані верхівками донизу.

Підшкірна основа кігтя розвинута лише в ділянці нігтьового валика.

Насамкінець відзначте, що у приматів, у тому числі людини, твердий шкірний наконечник називається ніготь – unguis, який є видозміненим кігтем. Має нігтьовий валик, плоску і тонку нігтьову стінку, підошви – майже немає.