2.3. Методика складання податкової звітності підприємства за місцевими податками і зборами

Форми податкових декларацій за місцевими податками і зборами встановлюються ДПА.

Органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) відповідно до законів України про оподаткування в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів, встановлювати терміни подання звітності. Ставки податків і зборів не змінюються протягом бюджетного року. Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування. Не внесені в установлений термін місцеві податки і збори стягують згідно з чинним законодавством. Зайво сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюють державні податкові служби.

Податки і збори (обов’язкові платежі), які відповідно до законів включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їхню собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансовогосподарської діяльності.

Важливим моментом є визначення строків подання розрахунків та сплати місцевих податків і зборів. При визначенні строків подання звітності та сплати податків слід виходити з того, яка встановлена звітність (місячна, квартальна чи річна). Звітність подається протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, квартальна – протягом 40 календарних днів після закінчення кварталу, а річна – протягом 60 календарних днів після закінчення року. Сплата податків і зборів, за якими подається звітність, має бути здійснена у десятиденний термін після закінчення строку подання звітності. За окремими податками і зборами місцеві органи самоврядування можуть передбачати щоденне, щодекадне чи щомісячне перерахування надходжень (ринковий збір, збір за припаркування автомобілів, збір за видачу ордера на квартиру, збір за виграш на перегонах тощо).

Щодо місцевих податків та зборів, звітність за якими не встановлена, перерахування повинні бути здійснені у строки, визначені органами місцевого самоврядування, а якщо строки перерахування не встановлені – у строки, визначені для місячної податкової звітності.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СКЛАДАННЯ ПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ

3.1. Удосконалення порядку складання податкової звітності

На сьогодні податковий облік – це підсистема бухгалтерського обліку, яка на підставі затверджених державою правил виконує функції нарахування (обчислення) та сплати податків з наданням відповідної звітності податковим органам.

На даний час бухгалтерський і податковий облік ведеться кожен за своїми правилами, бухгалтерський і податковий облік являють собою самостійно існуючі системи, які прагнуть до різних цілей, мають власну законодавчу базу, відносини в середині якої регулюються різними законодавчими органами.

Податковий облік пов'язаний з веденням додаткової і відмінної від фінансового обліку спеціальної документації та складанням податкової звітності. Цілі та користувачі фінансового і податкового обліку різні. Норми, встановлені в податковому обліку, можуть застосовуватися в бухгалтерському обліку тільки в тому випадку, якщо вони введені в національні стандарти обліку.

Податковий облік, правила якого є регламентованими і законодавчо закріпленими, регулює взаємовідносини між платником податку і державою з обсягу і структури обов'язкових податкових платежів. Важливим є питання організації податкового обліку та його поєднання з фінансовим.

На С(Ф)Г «Джерело» бухгалтерський облік веде головний бухгалтер, а податковий облік повинні вести "податківці". Навряд чи керівники підприємств вважають за можливе значно збільшити адміністративно-управлінський апарат і створити окремі служби ведення податкового обліку.

Через це, така робота лягла на плечі того ж бухгалтера, який веде бухгалтерський, управлінський і кадровий обліки.

Вже протягом декількох століть існує бухгалтерський облік, покликаний правдиво відображати фінансове становище господарюючих суб'єктів, формуючи їх реальні фінансові результати. Держава ж, створюючи на певному етапі свого економічного розвитку різні правила податкового обліку, за своєю суттю коригує з метою оподаткування деякі показники бухгалтерської звітності. Це виражається в тому, що для однієї групи підприємств (будь-якого виду діяльності) робиться послаблення в частині сплати податку, для інших встановлюються обмеження в частині визнання здійснених витрат при формуванні оподатковуваного прибутку. І це зрозуміло, так як держава має право розробляти і реалізовувати власну податкову політику, яка повинна відповідати інтересам платників податків і державного бюджету.

Відмова в податковому обліку від даних бухгалтерського обліку, призводить до втрати інформації про причинно-наслідкові зв'язки не тільки в системі засоби – джерела, але і в системі доходи-витрати, що в кінцевому підсумку відображається на правильності обчислення податкової бази з податку на прибуток