2.5. Дсту 2.305-68. Зображення – вигляди, розрізи, перерізи

У цьому документі визначаються правила побудови зображень предметів (вироби, споруди та їх складові частини) на креслениках усіх галузей промисловості.

Виглядом називають зображення повернутої до спостерігача видимої частини поверхні предмета. Поверхні, невидимі спостерігачу, показуються на вигляді штриховими лініями.

Проекцію предмета на фронтальну площину проекцій називають виглядом спереду, проекцію предмета на горизонтальну площину проекцій – виглядом зверху, а проекцію предмета на горизонтальну площину проекцій – виглядом зліва.

Вигляд спереду є головним зображенням предмета. Вигляд спереду вибирається таким чином, щоб дати найбільш повне уявлення про форму та розміри предмета, необхідні для його виготовлення й контролю.

Якщо всі вигляди розміщено на одному аркуші у безпосередньому проекційному зв’язку, то їх не підписують. Якщо проекційний зв'язок порушено або вигляди відокремлено іншими зображеннями чи виконано на окремих аркушах, то вигляд супроводжують великою літерою українського алфавіту, а напрям погляду показують стрілко з тією самою літерою (рис. 2.8).

Рис. 2.8

Крім основних виглядів, розрізняють додаткові та місцеві вигляди.

Якщо деяку частину предмета не можна показати без спотворень її форми та розмірів на жодному з основних виглядів, то застосовують додаткові вигляди, які дістають на площинах, не паралельних основним площинам проекцій (рис. 2.9). Додатковий вигляд теж позначають стрілкою та літерою. Якщо додатковий вигляд розміщено у безпосередньому зв’язку з відповідним зображенням, то стрілку й напис над виглядом не наносять (рис. 2.10).

Рис. 2.9

Якщо треба показати окрему обмежену частину поверхні предмета, то застосовують місцеві вигляди. Місцевий вигляд обмежують суцільною хвилястою лінією або на ньому показують лише ту частину предмета, форму якої хочуть розкрити (рис. 2.10). Місцевий вигляд позначають на рисунку так само, як і додаткові вигляди.

Рис. 2.10

Розрізом називають зображення предмета, який умовно перетинається однією площиною або кількома площинами. У розрізі зображують те, що розміщено в січній площині, а також те, що розташовується за січною площиною. Якщо частини предмета, що розміщені за січними площинами, не є суттєвими для повного уявлення форми предмета, їх на розрізі можна не показувати (рис. 2.11).

Розрізи дають змогу виявити внутрішню форму предмета, якщо лінії невидимого контуру не дають однозначної картини або їх читання на зображенні ускладнено.

Рис. 2.11

Перерізом називають зображення плоскою фігури, що утворюється при умовному перетині предмета січною площиною та розміщується у січній площині. Переріз заштриховують відповідно до матеріалу предмета, а його контур показують суцільними основними лініями.

Відмінність між розрізом та перерізом показано на рис. 2.12.

Рис. 2.12

Якщо січна площина розташовується паралельно горизонтальній площині проекцій, то розріз називають горизонтальним. Якщо січна площина розташовується паралельно фронтальній площині проекцій, то розріз називають фронтальним. Якщо січна площина розташовується паралельно профільній площині проекцій, то розріз називають профільним.

Якщо січна площина є не паралельною жодній основній площині проекцій, то розріз називають похилим. Похилий розріз одержують проекціюванням перерізу на додаткову площину, паралельну січній площині й суміщену потім з площиною рисунка.

Залежно від кількості січних площин розрізи бувають простими й складними. Якщо розріз одержують перерізом предмета однією січною площиною, то його називають простим. Якщо розріз одержують перерізом предмета кількома січними площинами, то його називають складним.

Якщо усі січні площини розташовуються паралельно однієї основній площині проекцій, то розріз називають ступінчастим (рис. 2.13).

Рис. 2.13

Якщо січні площини перетинаються одне з одним, то розріз називають ламаним (рис. 2.14). При виконанні ламаних розрізів січні площини повертають до суміщення з однією площиною, при цьому напрям повороту може не збігатися с напрямом погляду. Крім того, при повороті січної площини елементи предмета, що розміщуються за нею, зображуються так, як вони проекціюються на відповідну площину, з якою виконується суміщення.

Рис. 2.14

Крім розглянутих розрізів, розрізняють ще місцевий розріз (рис. 2.15), який дає змогу виявити форму предмета в окремому обмеженому місці. Місцевий розріз виділяють суцільною хвилястою лінією, яка не має збігатися з лініями контуру зображення.

Рис. 2.15

Після виконання розрізу позначають положення січної площини та його зображення.

Положення січної площини позначають розімкненою лінією, початковий і кінцевий штрихи якої не мають перетинати контур відповідного зображення. При виконанні складних розрізів штрихи проводять також у місцях перетину січних площин. Товщина штрихів має бути у 1,5…2 рази товще ліній видимого контуру. Напрям погляду позначають стрілкою на початковому та кінцевому штрихах на відстані 2 або 3 мм від кінця штриха. Зліва від стрілки лівого штриха й справа від стрілки правого штриха ставлять горизонтально одну й ту саму велику літеру українського алфавіту.

Для позначення розрізу виконують напис за типом А–А безпосередньо над його зображенням без підкреслення.

Якщо січна площина збігається з площиною симетрії предмета, то положення січної площини не показується, а сам розріз написом не супроводжують.

Розріз можна розміщувати на місці однойменного вигляду. Якщо вигляд й однойменний розріз є симетричними фігурами, то можна сполучати половину вигляду з половиною розрізу, при чому половина вигляду сполучається з половиною розрізу по осі симетрії. Якщо вісь симетрії збігається з лінією видимого контуру, то половина вигляду сполучається з половиною розрізу по суцільній хвилястій лінії.

Перерізи, що не входять до складу розрізів, поділяються на винесені та накладені. Винесені перерізи показуються окремо від основного зображення (рис. 2.16), а накладені перерізи розміщуються на самому зображенні предмета (рис. 2.17).

Рис. 2.16	Рис. 2.17

Якщо винесений або накладений переріз є симетричним, не позначається ні сам переріз, ні положення січної площини. При цьому осева лінія перерізу збігається з осевою лінією, яка проводиться у тому місці, де знаходиться січна площина. У решті випадків для позначення лінії перетину проводять розімкнену лінію, показують стрілками напрям погляду та позначають її однаковими великими літерами українського алфавіту. Над зображенням перерізу виконують напис за типом А–А без підкреслення.

Виносним елементом називають зображення у збільшеному масштабі частини предмета, що містить елементи, яких немає на основному зображенні. Виносні елементи застосовують тоді, коли потрібні додаткові пояснення щодо форми, розмірів та інших даних або елементів складних контурів деталей проточок, галтелей, розточок профілю спеціальної різьби тощо (рис. 2.18).

Рис. 2.18

Частину зображення, яку треба збільшити, виділяють колом, яке має лінію-виноску і поличку. Над поличкою ставлять велику літеру українського алфавіту. Виносний елемент позначають тією самою літерою й у дужках вказують масштаб, у якому виконано зображення.