6. Ставлення до аборту в релігії.
Аборт засуджується головними деномінаціями трьох релігій: християнством, ісламом та юдаїзмом — і вважається в них формою вбивства. Позиції по відношення до цього питання є зазвичай менш визначеними й інституціоаналізованими в корінних релігіях далекого Сходу й ішних частин світу, як і в новітних релігійних рухах.
Згідно з християнським ученням свідомо вчинений аборт є вбивством людини, порушенням однієї з десяти заповідей — «Не вбивай!» і є важким гріхом.
Християнська Церква не трактує даного аргументу як виключно якийсь свій внутрішній закон, а підкреслює його загальне значення для всіх людей, не залежно від їх релігійного переконання, так як справа йде про життя. Церква також вірить у те, що життя людської особи починається від запліднення.
Християнське заперечення аборту базується на ряді джерел. Дідахе — трактат ранніх християн (вчення дванадцяти апостолів) — прямо забороняє аборт. Біблія, натомість, не робить спеціальних згадок власне про аборт, однак неодноразово згадує про ненароджене життя. Старий заповіт також містить аргументи проти аборту:Коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів. А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу.
Сучасне ставлення Християнської Церкви до абортів можна викласти так:
Папа Іван Павло ІІ:Владою, яку Христос дав Петрові і його наступникам, ми, разом з єпископами (які безліч разів засуджували аборти), заявляємо, що безпосереднє переривання вагітності, тобто прямий аборт, задуманий як мета чи як засіб, завжди є серйозною моральною провиною, бо це — свідоме вбивство невинної людської істоти. Жодні обставини, жодна мета чи закон на світі ніколи не зможуть зробити прийнятним те, що само по собі є негідним, бо суперечить Законові Божому, що записаний у серці кожної людини, пізнається розумом і проголошується Церквою.
Сповідь (покаяння) та церковні покарання за аборт згідно з канонічним правом. Вчинення аборту є важким гріхом, якого допускається не лише вагітна мати, але й ті, що її до цього намовили чи у цьому підтримали; зокрема, батько дитини і медичний персонал, який вчинив штучне переривання вагітності. Відповідно до Кодексу канонів Східних Церков тільки місцевому єпископу та тим, які мають його дозвіл, застерігається право у сповіді прощати гріх спричинення аборту, якщо він був здійснений , батьків дитини і тих осіб, які були прямо та близько залучені до операції втручання. Крім того, хто вчинив аборт, може бути покараний Церквою тою карою, яка є застереженою для важких злочинів.
Водночас Церква підкреслює, що було б несправедливим перекласти всю відповідальність за аборт на матір. Почасти відповідальність інших осіб можна вважати такою самою, а іноді навіть більшою, ніж самої матері. Може бути винуватим батько дитини, який прямо примушує матір до аборту або робить це у непрямий спосіб.
На думку Церкви, аборт не може бути виправданий ні медичними, ані соціальними показниками, навіть у випадку, коли, на думку лікаря, доношування плоду до кінця вагітності пошкодило б здоров'ю матері.