63. Драматургія івана кочерги («ярослав мудрий», «майстри часу»)

«ЯРОСЛАВ МУДРИЙ». Образ Ярослава Мудрого привабив Івана Кочергу передусім як образ суперечливий, у якому тісно поєдналися, з одного боку, лицарська відвага, державний розум, підтримка науки, знань, культури, щедрість, а з другого - честолюбство, лукавство, лякливість. В уявленні драматурга постала трагічна постать людини енергійної, запальної, активної, яка шукала істину і помилялась, дбала про добробут вітчизни і забувала про деяких гідних її синів. Ця постать і стала композиційним та сюжетним центром п"єси. Уже в першій частині І. Кочерга майстерно намічає ті лінії, за якими буде розгортатися драматична дія. Він знайомить нас із ченцями - переписувачами книг Сильвестром, Микитою, Свічкогасом, родиною київського князя - дружиною Інгігердою, доньками Єлизаветою та Анною, майбутнім зятем Гаральдом. Читач довідується, що Ярослав має не лише однодумців, а й ворогів.

Це усвідомлення правоти князя як захисника інтересів Київської Русі, як палкого патріота змінює ставлення Микити до нього, перемагає образи: він привозить Ярославу останній подарунок від дочки Єлизавети, яка згасла, мов ранкова зоря , у далекій Норвегії, сумуючи за рідною домівкою, батьківським теплим словом; він же стає на оборону Києва від печенігів і героїчно гине.

Ця сюжетна лінія перегукується за своєю напругою і внутрішнім драматизмом із стосунками великого князя Журейка. Його душа така ж висока, як і творіння рук. Чистою і палкою є любов Журейка до Милуші, простої дівчини - киянки. Захищаючи її родину, парубок потрапляє під немилість князя і змушений переховуватися. Проте він, як і Микита, знаходить у собі сили піднятися над особистою образою, бо розуміє, прагнення Ярослава до єдності руської землі, до зміцнення Києва. Журейко рятує князеві життя, гуртує і приводить новгородську рать, коли нависла загроза ворожої навали. Чимало сторінок п"єси присвячено змалюванню родинного життя великого князя. Він - люблячий батько, ніжний і лагідний у ставленні до дочок. Але, дбаючи про інтереси держави, одружує їх з іноземцями, хоч сам гірко переживає розлуку з дітьми. Складні стосунки Ярослава з дружиною Інгігердою, швецькою принцесою. Ця вольова і владолюбила жінка не завжди підтримує наміри свого чоловіка, особливо коли йдеться про варягів. Вона вступає у змову з родичами, щоб знищити Ярослава. І тільки щаслива випадковість рятує князя. Зрада найближчої людини боляче ранить його серце, так само як і смерть Єлизавети, перед якою він відчуває свою провину. Майстерне переплетіння різних сюжетних ліній служить розкриттю образу головного героя. Зображення його діяльності як політика, князя, захисника рідної землі доповнюється змалюванням Ярослава як людини з властивими їй вадами, помилками, ваганнями. Він керується правилом: "Раніш закон - потім благодать". Кістяк твору - образ Ярослава. Він поступово, хронологічно розкривається перед ними від дії до дії. П"єса має класичну побудову - п"ять частин (дій), кожна з яких окреслюється якоюсь поетичною назвою. Романтична поема І. Кочерги "Ярослав Мудрий" - гімн українському народові. Але водночас - певна апологія князівської жорстокості, в чому позначився тиск на драматурга деспотичної доби більшовизму.

У сатиричній комедії «Майстри часу» порушувалась проблема наповненості часу, майстрами якого нібито ставали застрільники соціалістичних перетворень. І хоча п'єса була даниною епосі, вона відзначалася цікавими характерами, неординарними ситуаціями, гостротою колізій.