Способи словотвору

Словотвором називають таку мовознавчу науку, яка досліджує закони творення слів. Словотвір – творення нових слів наявними в мові способами.

Мова — живе явище, що, прагнучи найповніше задо­вольнити потреби людей у гармонійному спілкуванні, постійно змінюється: частина слів переходить у пасивний словник або й зовсім забувається. Натомість з'являються нові слова. Вони або запозичуються з інших мов, або витворюються мовцями з уже існуючих у даній мові елементів, які прийнято називати словотвор­чими засобами. До словотворчих засобів укра­їнської мови належать твірні слова, твірні основи, афікси (суфікси, префікси, постфікси -ся, -но), словосполучення.

Частину слова без закінчення називають основою. Основа слова може складатися лише з одного кореня (ліс, пора), із кореня і суфікса (гір-ськ(ий), із кореня та префікса (при-клад), префікса, кореня і суфікса (за-земл-ен(ий).

Усі слова діляться на слова з непохідними основами (від них утворюються інші слова) і слова з похідними основами.

Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, тому збігаються з ними і не розчленовуються на частини (чорн(ий).

Похідні основи, які мають у своєму складі, крім кореня, ще одну чи більше словотворчих частин (суфікс, префікс, постфікс), розчленовується на частини (сад-ів-ник).

Розрізняють основи:
за складом	за змістом і творенням (сучасним)	за особливостями вияву в словах
коренева = кореню (проста): зима, рука, джерело	непохідна (немотивована) = кореню: зима, рука, джерело	вільна (здатна вживатися з афіксами і без афіксів): зим-а, зим-ов-ий, пере-зим-ува-ти
афіксальна = корінь + префікс або суфікс: прибіг, бігати, в'язати	похідна (мотивована) = корінь + інші частини: прибіг, бігати, в'язати.	зв'язана (вживається лише в похідних словах, корінь в таких морфемах утратив здатність вживатися самостійно без інших морфем): від-мик-а-ти, ож-ин-а, боч-к-а

Нові слова утворюються на базі вже існуючих слів чи словосполучень. Слово, яке служить базою для утворення іншого, називається твірним. Наприклад, для іменника правдивість твірним словом є прикметник правдивий, а для правдивий - іменник правда; для прикметника ялинковий твірним словом є іменник ялинка, а для ялинка - іменник ялина.

Твірною основою (колір ...) є та частина твірного слова, яка входить до складу нового (похідного) слова (при цьому флексія до уваги не береться). Наприклад: правдивість --- правдивий --- правда ялинковий --- ялинка --- ялина преніжний --- ніжний. Твірною основою може бути і ціле твірне слово. Так, у наведених прикладах твірні слова і твірні основи збігаються: передивитися --- дивитися, накреслити --- креслити, підрозділ --- розділ, хористка --- хорист --- хор, надзвичайно --- звичайно. Ряд спільнокореневих слів, розташованих відповідно до послідовності їх творення, називається словотворчим гніздом. Наприклад: плід --- плідний --- плідник --- плідниковий; газета --- газетяр --- газетярство; чорний --- чорніти --- почорніти --- почорніння.

Твірним словом називається те, яке є базою для утворення іншого слова. Так, іменники ліс, вода, степ, правда є твірними словами для прикметників лісовий, водяний, степовий, правдивий Далі вже прикметники лісовий, водяний, сте­повий стали твірними словами для наступних утворень: лісовик, водяник, степовик. Частину слова, яка входить до складу нового (похідного) слова, у свою чергу, називають твірною основою (вантаж- навантаження- вантажівка-перевантажити). Твірною основою може бути і ціле твірне слово (дивитися- роздивитися).

Слово, яке утворилось на базі існуючого в мові слова, називається похідним. Зіставляючи твірні й по­хідні слова, можна простежити словотворчі зв'язки між ними і способи творення нових слів:

ліс -» ліс-ов-ий -> ліс-ов-ик

вода —> водяний —> вод-ян-ик

степ —> степовий -> степовик

рік -> річний -> річниця

учитель -> учи-тел-юва-ти -> учи-тел-юва-нн-я

рука ~» рукав -> рукавиця

Від одного і того ж слова можна утворити кілька інших слів (ліс- лісник –лісок- лісовий- праліс). В усіх цих словах є спільна частина- ліс. І в значеннях цих слів також є спільне:

• лісник- людина, що доглядає ліс;

• лісок- невеликий ліс;

• лісовий (горіх)- горіх, що росте у лісі;

• праліс- дуже старий ліс.

Такі слова називаються спорідненими, або спільнокореневими (тому що в них є спільна частина - корінь). Ряд спільнокоренних слів, що розташовується відповідно до послідовності їх творення (плід – плідний – плідник - плідниковий), називають словотворчим гніздом, або рядом. Сукупність різнокореневих слів, що мають спільні афікси (суфікси, префікси), ста­новить словотворчий тип (модель). Сло­ва одного словотворчого типу належать до однієї частини мови і мають спільне словотворче значення, наприклад є назвами людей за місцем проживання: киянин, львів'я­нин, вінничанин або є назвами осіб за видами діяль­ності: газетяр, маляр, школяр, шахтар, слюсар, каме­няр та ін.

Спільна частина твірного і похідного слів називається твірною (вивідною) основою. А ті афікси, якими похідне слово відрізняється від твірного, називаються твірними, або словотворчими. Так, у парі рука -> рукав твірною основою є рук-, а твірним суфіксом -ав, а в парі рукав -> рукавиця твірною основою є рукав-, а твірним суфіксом тільки -иц-. У парі книг-а -» книг-ар-н-я твірною основою є книг-, а твір­ними суфіксами — ар-н.