Неморфологічні способи словотворення

Серед неморфологічних способів тво­рення нових слів розрізняють морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний і лексико-семантичний.

Морфолого-синтаксичним називається такий спосіб, при якому слово набуває нового значення, переходить з однієї частини мови в іншу, змінюючи свої синтаксичні функції і морфологічні ознаки. Наприклад, прикметники і дієприкметники переходять в іменники: передова, тру­дящі, майбутнє, минуле, операційна, пальне, колискова, ланкова, учительська, вчений, безробітний, черговий, ва­ренична, завідувач, керуючий, кулішна, булочна, добові, завідуючий, відпочиваючий або іменники переходять в прислівники: стали стіною, дивиться вовком, прибуду весною, вивчити напам'ять, кругом вода.

Одна з форм прикметника учительський від частого вживання у словосполученні учительська кімната за­кріпилась з іменниковим значенням і стала вживатись як іменник: зайшов в учительську, в нашій школі просто­ра учительська, в учительській вже нікого немає і т. д.

Під морфолого-синтаксичним словотвором мається на увазі перехід одних частин мови в інші:

• у прислівники – адвербіалізація (гріх, страх, ранком, на ходу);

• у прикметники – ад’єктивація (квітучий, цілющий);

• у дієслова – вербалізація (бух у ноги, хап за голову);

• у сполучники – кон’юнкціоналізація (з огляду на, зважаючи на);

• у займенники – прономіналізація (кажеш чоловікові, кажеш – і жодної реакції);

• прикметників та дієприкметників в іменники – субстантивація (хворий, учений, трудящі, загальне, конкретне, множене, ділене.

Лексико-синтаксичним називається спосіб, при яко­му нове лексичне слово утворюється в результаті зрощен­ня слів словосполучення в одне слово: перекотиполе, ломикамінь, шибайголова, Котигорошко, Убийвовк, горицвіт, держиморда, натщесерце, попідтинню, доне­схочу, пройдисвіт, впівголоса, сьогодні, (цього дня - сьогодні, добра ніч –добраніч).

Лексико-семантичним способом називається переос­мислення уже існуючих у мові слів. Наприклад, у слові батьківщина, первісне значення якого «країна, де народився; місце зародження чогось». Пор.: «Він одружився; взяв половину батьківщини – три шнури поля та поставив собі хату край села» (М.Коцюбинський); «То велике щастя наше – мати, Батьківщина – правда і любов» (А.Малишко); «Більшість дослідників батьківщиною сої вважає Східну Азію» (журн.). У сучасній мові ці два слова розрізняються й наголосом: ба́тьківщина – спадщина від батьків, батьківщи́на – синонім до слова вітчизна.

При переосмисленні виникають омоніми, наприклад: швець, чинбар, кожу­м'яка, гончар, коваль, стельмах (назви осіб за фахом) і Швець, Чинбар, Кожум'яка, Гончар, Коваль, Стельмах (прізвища); захід, схід (сторони світу) і Захід (Західна Європа), Схід (Східна Європа). корінь (у рослин)- корінь (у математиці); супутник (людина) - супутник (літальний апарат).

Творення частин мови самостійні частини мови

Нові іменники найчастіше виникають від іменників, прикметників, числівників і займенників:

• за допомогою суфіксів: футбол- футболіст, вчити- вчитель, козацький- козаччина;

• за допомогою префіксів: відповідальність- безвідповідальність, матерія- антіматерія;

• за допомогою префіксів і суфіксів: борг- заборгованість, безпека- забезпеченість;

• -складанням окремих основ: за Карпатами- Закарпаття, південь + американець- південноамериканець;

• складанням скорочених слів: спільне підприємство-СП, завідуючий магазином- завмаг;

• безафіксним способом: великий- велич, вивозити- вивіз;

• переходом прикметників у іменники: приймальня, керуючий.

Нові прикметники творяться від іменників, дієслов та інших прикметників:

• за допомогою суфіксів: кімната-кімнатний, рухатися- рухливий, кінь-кінний;

• за допомогою префіксів: народ- антинародний, за кордоном- закордонний;

• за допомогою префіксів і суфіксів: під землею-підземний, мусити- вимушений;

• складанням окремих слів: багато поверхів- багатоповерховий, вічно зелений-вічнозелений;

• складанням основ без суфікса та основи з суфіксом: українські + німецькі-україно-німецькі, новий + рік-новорічний;

• переходом із інших частин мови: перший номер-перший (кращий) студент.

Числівники творяться:

• за допомогою суфіксів: два ₊ дцять, чотир+на+дцять;

• складанням: три + сто - триста.

Займенники виникають від інших займенників:

• за допомогою суфіксів: хто- хтось, якийсь-якийсь-небудь;

• за допомогою префіксів: скільки- декілька, хто-ніхто.

Дієслова виникають:

• за допомогою суфіксів: зелений- зеленіти, вмивати-вмиватися;

• за допомогою префіксів: малювати-намалювати, виконати-перевиконати;

• за допомогою префіксів і суфіксів одночасно: бігти- розбігтися, двоє- подвоїти.

Прислівники творяться від іменників, прикметників, числівників, дієслів, дієслівних форм та прислівників:

• за допомогою суфіксів: зима-зимою, охайний-охайно;

• за допомогою префіксів: учора-позавчора, довго-надовго;

• за допомогою префіксів і суфіксів: далеко-здалеку, мій-по-моєму, час- тимчасово;

• переходом інших частин мови у прислівники: лежачи на софі- відпочивати лежачи.