- •6. Екзистенційний підхід в консультуванні.
- •7.Етапи консультування – загальна характеристика.
- •8. Загальні вимоги до особистості консультанта.
- •9. Ігрові методи в психологічному консультуванні
- •10. Інтервенція в консультуванні
- •11. Інтернет-консультування та його особливості.
- •12. Клієнт-центрований підхід в консультуванні.
- •13. Консультативна робота з немотивованими клієнтами.
- •14. Консультативний контакт та його складові.
- •15. Консультування батьків
- •16. Консультування вчителів.
- •18. Консультування з проблем самооцінки та самовизначення.
- •19. Консультування з проблем шкільної неуспішності.
- •20. Консультування людей з особливими потребами
- •21. Метод інтерв’ю в консультуванні.
- •22. Методи психодіагностики в консультуванні.
- •23. Мова консультанта – її вплив на перебіг консультативного процесу.
- •24. Надання спеціальної консультативної допомоги
- •25. Опір і способи його подолання в консультуванні.
- •26. Організація психологічного консультування.
- •27. Основи організаційного консультування.
- •28. Основні рамки проведення консультування.
- •29. Особливості консультування підлітків
- •30. Первинний контакт – значення та особливості встановлення.
- •31. Перенесення та контрперенесення в консультуванні
- •32. Перефразування в консультуванні
- •33. Правила завершення консультативного контакту.
- •34. Практичний досвід консультанта.
- •35. Принципи психологічного консультування.
- •36. Професійна деформація консультанта та її профілактика.
- •37. Профорієнтаційне консультування
- •38. Психоаналітичний підхід в консультуванні. Психоаналітичний напрямок
- •39. Психологічне консультування та психотерапія.
- •40. Психологічне консультування як вид діяльності практичного психолога
- •41. Робота із агресією в консультуванні
- •42. Робота із афективними проявами в консультуванні
- •43. Роль і місце емпатії в психологічному консультуванні.
- •44. Роль досвіду консультанта в консультуванні
- •45. Роль уточнення в консультуванні
- •46. Сльози як матеріал для консультативної роботи
- •47. Спеціальні техніки в консультуванні
- •48. Спостереження як метод психологічного консультування.
- •49. Телефонне консультування та його особливості.
- •50. Техніка мовчання в консультуванні
- •51. Типові помилки психолога-консультанта.
- •52. Укладання контракту в консультативній діяльності.
- •1.1.3. Укладання контракту
- •53. Універсальні техніки в консультуванні.
- •54. Функції відкритих запитань
- •55. Функції закритих запитань
- •56. Характеристика заключного етапу
- •57. Характеристика заключного етапу консультування.
- •2.2. Етап четвертий. Заключний
- •2.2.1. Узагальнення висновків щодо зміни поведінки клієнта
- •2.2.2. Закріплення мотивації клієнта щодо змін
- •2.2.3. Обговорення питань, що стосуються подальших відносин клієнта з консультантом
- •58. Характеристика змістовного етапу консультування.
- •1.1.1. Збирання відомостей і встановлення контакту
- •1.1.2. Виявлення очікувань
- •1.1.3. Укладання контракту
- •1.2. Етап другий. Діагностичний
- •1.2.1. Перша фаза: клієнт говорить, консультант слухає
- •59. Характеристика початкового етапу консультування.
- •60. Цілі та завдання психологічного консультування.
34. Практичний досвід консультанта.
Для того, щоб знайти компетентного психолога-консультанта, послуги якого буде відповідати вашим потребам і особистим особливостям, вам може знадобитися якийсь час. Сьогодні багато хто проголошує себе фахівцем в галузі психологічної й психотерапевтичної допомоги, однак, далеко не завжди мають професійну підготовку, що відповідає існуючим у даній професії стандартам. Психологічну допомогу має право надавати психолог або клінічний психолог, що не тільки має вищу психологічну освіту, але й одержав спеціальну підготовку в галузі психологічного консультування або психотерапії. Звичайно, також важливо, щоб психолог мав досвід роботи в галузі психологічного консультування або психотерапії, а також був надійною, відповідальною й чуйною людиною. Тому варто поцікавитися рівнем підготовки фахівця, який може стати вашим особистим психологом.. Насамперед , психолог-консультант повинен мати ґрунтовну професійну підготовку. Для цього спочатку варто поцікавитися, чи має обраний вами психолог вищу психологічну освіту, коли він закінчив інститут, а також чи є психологія для нього першою або другою освітою. Втім, диплом психолога й навіть науковий ступінь ще не гарантують того, що перед вами кваліфікований психолог-консультант. Далі варто запитати, де і як довго він навчався психологічному консультуванню або психотерапії і який його практичний досвід. Якщо орієнтуватися на міжнародні стандарти, то мінімальна тривалість фахової освіти в області психологічного консультування або психотерапії повинна бути не менше трьох років. Як і в інших професіях, професійне становлення психолога-консультанта вимагає кілька років практичної діяльності, протягом яких психолог знаходить практичний досвід, час від часу бере участь у семінарах і курсах підвищення кваліфікації, обговорює свій практичний досвід з колегами й супервізором, тобто з досвідченим фахівцем.
Безумовно, краще, якщо перед вами фахівець, що є членом серйозної професійної асоціації або суспільства. Через заходи професійних організацій звичайно здійснюється безперервність професійного розвитку й деякий колегіальний контроль професійної компетентності. Упевнені й досить відкриті відповіді психолога на ці запитання можуть допомогти вам оцінити рівень його професійної компетентності.
35. Принципи психологічного консультування.
І. І. Цимбалюк виділяє такі принципи психологічного консультування:
– доброзичливе й безоцінкове ставлення до клієнта, який припускає
використання цілого комплексу професійної поведінки, спрямованої на те, щоб
під час прийому клієнт почував себе спокійно й комфортно. Доброзичливе
ставлення – не просто відповідність загальноприйнятим нормам поведінки, але
й уміння уважно слухати, надавати необхідну психологічну підтримку, не
засуджувати, а намагатися зрозуміти й допомогти кожному, хто звертається за
допомогою.
– орієнтація на норми й цінності клієнта, який передбачає, що психолог
під час своєї роботи повинен орієнтуватися не на соціально прийняті норми і
правила, а на ті життєві принципи й ідеали, носієм яких є клієнт. Ефективний
вплив можливий лише завдяки орієнтації на систему цінностей самого клієнта.
Критичне ж ставлення консультанта може призвести до того, що, прийшовши
на прийом, людина замкнеться, не зможе бути щирою й відкритою, а отже, і
можливості консультативного впливу виявляться практично не реалізованими.
Приймаючи ж цінності клієнта, поважаючи їх і віддаючи їм належне,
консультант зможе впливати на них у тому випадку, якщо вони є перешкодою
на шляху нормального функціонування людини.
– анонімність є найважливішою умовою психологічного консультування
є його анонімність. Це значить, що будь-яка інформація, повідомлена клієнтом
психологові, не може бути передана без його згоди ні в які громадські або
державні організації, приватним особам, у тому числі родичам або друзям. З
цього правила існують винятки (про які клієнта завжди попереджають
заздалегідь), спеціально обумовлені законом у багатьох країнах. У нашій країні
таким винятком, мабуть, можна вважати ситуацію, коли психолог довідується
під час прийому про серйозну загрозу життю клієнта . Але, звичайно ж, навіть у
цій ситуації його дії повинні бути максимально обережними і співвідноситися з
інтересами клієнта.
Заборона давати поради .Клієнтам неможна давати поради .Підстави для цього різні й досить суттєві. Насамперед яким би небув життєвий досвід психолога,дати гарантовану пораду іншій людині неможливо: життя кожного унікальне й непередбачуване.Можуть будь які поради приписуватись консультантові який дав пораду і заважає клієнту усвідомити свою роль у подіях,що відбуваються з ним.
– розмежування особистих і професійних стосунків.Існує чимало дуже досвідчених і професійних консультантів, що
потрапляли в пастку, переходячи з клієнтами на дружні стосунки або
намагалися надавати професійну допомогу своїм друзям і найближчим
родичам. Цей шлях приховує у собі чимало небезпек і не лише тому, що будь-
які рекомендації й одкровення з близькими легко знецінюються, але і за
багатьма іншими причинами; про деякі з них буде сказано нижче.
У психологічному консультуванні, як і в психотерапії, існують два
суттєвих поняття, що мають велике значення для роботи з пацієнтами:
а) «перенесення», тобто схильність клієнта переносити і проектувати на
психолога і стосунки з ним свої стосунки зі значимими людьми, основні
проблеми і конфлікти;
б) «контрперенесення» – проектування психологом своїх стосунків зі
значимими людьми й основних внутрішніх проблем й конфліктів на стосунки з
клієнтом. Ці поняття, введені в психоаналіз 3. Фрейдом, означають, що будь-які
людські стосунки і навіть такі «спеціальні» стосунки, що складаються в межах
консультування чи психотерапії, знаходяться під впливом внутрішніх
особистих потреб і бажань людини, які вона найчастіше не усвідомлює. Більше
того, навіть професіонал-психолог часто виявляється «обеззброєним»
контрперенесенням.
– залучення клієнта до процесу консультування.
Щоб процес консультування був ефективним, клієнт під час прийому
повинен почуватися максимально залученим до бесіди, яскраво й емоційно
переживати все, що обговорюється з консультантом. Для цього психолог
повинен стежити, щоб розвиток розмови був для клієнта логічним і зрозумілим,
а також, щоб людина не просто «слухала» фахівця, а їй було справді цікаво.
Адже лише в тому випадку, якщо зрозуміло і цікаво усе, що обговорюється,
можна активно шукати шляхи вирішення своєї проблемної ситуації,
переживати й аналізувати її.
Буває так, що під час прийому клієнт раптом утрачає інтерес до
обговорюваної теми, стомлюється, внутрішньо не погоджується, але не хоче
говорити про це. У цій ситуації не варто «нагнітати атмосферу», наполягати,
намагатися з’ясувати все до кінця. Краще, якщо психолог змінить тему,
пожартує й у такий спосіб «розрядить обстановку», зберігши за рахунок цього
інтерес клієнта до процесу консультування і тим самим забезпечить
продуктивність психологічного впливу.
– прийняття клієнтом відповідальності за те, що з ним відбувається
У ході консультації локус скарги клієнта повинен бути переведений з
інших на себе.Лише коли людина відчуває свою провину і відповідальність за те, що
відбувається, вона буде дійсно намагатися змінитися і змінити свою ситуацію, в
іншому випадку вона буде лише очікувати допомоги й змін із боку оточення.
Буває і так, що за час прийому психолог встигає зробити лише одне—
показати клієнтові, що він сам, хоча б почасти, сприяє тому, що його проблеми
й стосунки з людьми мають такий складний і негативний характер. Але це
зовсім не означає, що консультація була невдалою. Навпаки, у такій ситуації
консультант домігся найважливішого результату; адже, усвідомлюючи свою
відповідальність за ситуацію, людина може сама вирішити, як їй необхідно
поводитися, щоб у її житті відбулися позитивні зміни. Хоча, звичайно,
допомога психолога у визначенні того, що саме і як можна змінити в цій
ситуації, звичайно, є досить корисною.
– Позиція консультанта стосовно клієнта.
Вищенаведені принципи психологічної допомоги визначають позицію
психолога-консультанта стосовно клієнта, тобто уявлення про мету й завдання
роботи, стиль стосунків із клієнтом, етику консультування.
Найбільш традиційною у консультуванні є позиція рівності і партнерства
стосовно клієнта, хоча й у цьому випадку спрямувальна й визначальна роль
залишається за психологом.
А взагалі існує три варіанти позиції консультанта:
• позиція «зверху», коли сильний, мудрий, досвідчений консультант, так
би мовити, простягає руку допомоги слабкому, дезадаптованому,
недосвідченому клієнтові;
• позиція «на рівних», яка передбачає зняття дистанції між консультантом
і клієнтом, їхню взаємну відвертість, обмін особистісними проблемами і надає
консультації характеру буденної розмови;
• позиція «радника», за якої консультант виступає як особа, більш
компетентна у проблемі клієнта, що допомагає розібратися в ній, знайти шляхи
подолання труднощів. Якщо дотримуватися згаданих принципів психологічної
допомоги, остання позиція видається найбільш адекватною. В етичному плані
вона характеризується відсутністю оцінок, відмовою від прямого виховного
тиску, намаганням створити атмосферу довіри, доброзичливості, співчуття.