Акт III сцена і

В цій сцені маємо трете сплутання. Пеиікул, думаючи, що зустрівся віч-на-віч з Менехмом І, який, як думає, обдурив його, і через те він тяжко образився, лає його. Цей дивується і бере його за боже­вільного. Парасіт, щоб помсгпитись, іде до .жінки Менехма І і розказує їй про всі витівки й чоловіка. На початку сцени, як ми це вже бачили в ін­ших двох сценах, Менехм II, що має па руці сукню жінки Менехма І, говорить від дверей до Еротіон, яка є в хаті, і тому її не видно.

ПЕНІКУЛ

(Пенікул входить з боку міста і говорить)

Вже більше тридцять років маю, я однак ніколи ще

Більший злочин, ганебніший не зробив, як це тепер.

Ох, нещасний, я на зборах десь в середину заліз.

Ловлю ґави, задивився, а Менехм від мене втік.

450 Певно пішов до любки, взять мене не захотів.

Хай боги того погублять, хто таке щось вигадав

Перший - десь скликати збори і занятих ще займать!

Чи ж на це скликать та личить всіх неробів, гультіпак?

Хто на виклик не явиться, - хай за це заплатить штраф.

457. Є чимало в нас народу, що їдять лиш раз на день.

Всі бездільні на обіди їх не просять, ні вони.

Ці повинні йти на віче. Ці у зборах участь брать!

460. Якби так було сьогодні, я б обіду не впустив, Він належав мені так, як я бачу, що живу! Подивлюся, що він робить, потім сам заговорю.

(Пенікул стає набік. Входить Менехм II, вже по бенкеті, з вінком на голові, в руках держить сукню, яку приніс Менехм І. Він не бачить Пенікула, тому що обернувся до дверей Еротіон)

Сцена 2

Менехм II. Пенікул

МЕНЕХМ II

(виходить і говорить до Еротіон)

Спокійна будь: сьогодні гарно, чудно так

Відновлену цю сукню принесу на час!

Ти прямо не пізнаєш, зовсім зміниться!

ПЕНІКУЛ

(про себе)

До гаптаря відносить, вже обід скінчивсь.

470. Вино допили. Парасіт був за дверми!

Клянусь, я був не я, якби не відомстив

За кривду цю як слід, побачиш, що зроблю!

МЕНЕХМ II

Боги безсмертні!

Чи комусь одного дня

Добра дали ви більше, ніж він сподівавсь?

(він ще не помітив Пенікула)

475. Я їв і пив, з гетерою лежав, забрав

Ця сукню в неї, не побачить вже її.

(показує сукню)

ПЕНІКУЛ

(про себе)

Підслухати не можу, що говорить він,

Сам ситий.

Чи про мене це і про мій пай?

МЕНЕХМ II

179-80 Цю сукню, каже, я їй дав і я її

Украв в своєї жінки; зараз я пізнав її помилку, наче б я щось з нею мав.

Я став підтакувать, що б не сказала - все

Я те ж саме.

По що багато говорить!

85 Дешевше ще ніколи я не бавився!

ПЕНІКУЛ

Я підійду до нього - пекло тут зроблю!

(підходить до Менехма II)

МЕНЕХМ ІІ

Хто ж проти мене йде?

ПЕНІКУЛ

Що кажеш, опуде?

Ех, ти, нікчемнику, негіднику, падло,

Людський ти покидьку, ледащо ти й підляк!

490. Що винен я? За що мені береш життя?

Як тільки ти від мене з ринку втік,

То "поховав" без мене зараз той бенкет!

Як смів зробити це? Я ж спадкоємець теж!

МЕНЕХМ ІІ

Юначе, я прошу, чого ж це ти пристав?

495. Кого не знаєш, лаєш. Я ж чужинець тут.

Ти хочеш, щоб я дав тобі за лайку цю!

ПЕНІКУЛ

Я думаю, що досить вже ти дав мені!

МЕНЕХМ II

Скажи мені, юначе, як тебе зовуть?

ПЕНІКУЛ

Ще й глумишся, неначе б ти мене не знав?

МЕНЕХМ II

500. Клянусь, - оскільки знаю, - дотепер тебе

Не бачив і не знав, але хто б ти не був,

Ти добре зробиш, як мене відчепишся!

ПЕНІКУЛ

(потрясає його)

Прокинсь, Менехме!

МЕНЕХМ II

Ні, їй-богу, я не сплю.

ПЕНІКУЛ

Мене не знаєш?

МЕНЕХМ II

Якби знав, сказав би: так!

ПЕНІКУЛ

Свого не знаєш парасіта?

МЕНЕХМ II

Друже мій,

Як бачу, в тебе непорядок в голові!

ПЕНІКУЛ

Скажи, ти вкрав в своєї жінки сукню цю

Сьогодні та Еротіоні подарував?

МЕНЕХМ II

Ні жінки я не маю, ні Еротіон

Не дав, ні сукні я не крав.

Є в тебе глузд?

ПЕНІКУЛ

(про себе)

Погане діло!

(до Менехма II)

Чи ж не бачив я, як ти

Убраний в сукню, йшов надвір?

МЕНЕХМ II

(хоче його вдарити)

Бодай ти лус!

Ти сам бабій, і думаєш, що всі такі?

514-15 І твердиш, що мене ти бачив в сукні цій?

ПЕНІКУЛ

їй-богу, бачив.

МЕНЕХМ II

Йди туди, куди ти варт!

Або скажи очиститись, безумнику!

ПЕНІКУЛ

(кричить зі злості)

Ніхто, їй-богу, вже не стримає мене,

Щоб жінці я твоїй не розповів про все.

На тебе всі зневаги ці повернуться!

За з'їджений обід я відімщусь тобі!

(Він грозить і з криком у гніві входить до хати Менехма І)

МЕНЕХМ II

(здивовано)

Що все це значить?

Я, кого б лише уздрів,

Сміється наді мною.

Але двері скрипнули.