Акт II

ГоргійіДав.

Гор ГІЙ

Недбало й нерозважно так повівся ти

²³⁵ У справі тій?

Дав А як по-іншому?

Го р гі й

Ти міг,

Клянуся Зевсом я, розвідати, хто він,

Цей тип, що підійшов до неї, і йому

Сказати, щоби разом більше їх ніхто

Не бачив. Ну а ти все осторонь стоїш,

Немов від справ чужих.

Чи можна забувать

²⁴⁰ Обов'язки, о Даве?

Я і досі ще

Турбуюсь про сестру, хоч батько сам її

Вдає, що ми чужі йому.

Чи треба нам Наслідувать його?

Якщо на неї, знай,

Спаде якась ганьба, то сором і мені.

²⁴⁵ Сторонній чоловік — як слід запам'ятай —

Провинних не шука: його цікавить факт.

Дав

О любий Горгію, я того старика

Боюся не на жарт.

Коли побачить лиш,

Що я біля дверей — повісить він мене.

Го р гі й

Суперник грізний твій!

Не знаю, справді, як

Примусив би його хто-небудь подобріть

Чи погляд свій змінить, вмовляючи його.

Насильством не візьмеш: закон не дозволя,

Вмовляннями тим більш: не тої вдачі він...

(Хоче йти).

Дав

Зажди хвилинку ще, недаром ми прийшли

Сюди. Ось бачиш, він вертається назад,

Як говорив я.

Горгі й Хто?

Цей чоловік в плащі?

251Дав Цей самий.

Гор гі й

(З прсзирсотом).

Гультіпака, зразу ж я пізнав.

(Входить Сострат).

Сострат

На жаль, сьогодні Гети вдома не було.

Зібравшись принести — комусь, не знаю я,

З богів — священну жертву, мати (так вона

Щоденно оббігає вздовж і впоперек

Усе село) його відправила кудись,

Щоб кухаря найняв.

Я жертовний обряд

Покинув і вернувся з рішенням таким:

Поклавши зволіканням край, подбаю сам

За себе, до дверей постукаю його,

Щоб часу для вагань у мене не було.

Гор гі й

(Підходить до Сострата)

Юначе, чи хотів би ти, щоб я тобі

Серйозну річ сказав?

Сострат

Охоче, говори.

Го р гі й

В людей, вважаю я, без винятку усіх:

І в тих, яким щастить, і в тих, яким в житті

Постійно не везе,— є край якийсь, межа, їв кожного щасливця доти у житті Ітимуть бездоганно справи, поки він

Користуватись зможе успіхом своїм,

Не допустивши зла; коли ж у тім добрі,

Сп'янівши, позабуде справедливість він,—

Не вернуться назад його щасливі дні.

Для вбогих же людей, які не завдають,

Однак, нікому зла і з гідністю несуть

Тягар свій нелегкий,— для них, немов зоря,

252

Надія мерехтить на краще майбуття.

Та що тут говорить? Якщо і ти багач —

Багатствам довіряй не дуже, і на нас,

На вбогих, не дивись ти згорда, будь таким,

Щоб кожен міг сказать: він гідний тих багатств.

Сострат

(Здивовано).

Чому ж, однак, тобі злочинцем я здаюсь?

Го р г і й

Негідну справу ти задумав, бачу я,

Якщо ти до гріха бажаєш довести

Свобідну дівчину чи, вислідивши мить

Сприятливу найбільше, діло довершить,

Що гідне безлічі смертей.

Сострат

Боги святі!

Го р гі й

Несправедливо, далебі, що злом стає

Для нас, працюючих, твоє дозвілля.

Знай,

З людей усіх найбільш нестерпних є бідняк

Покривджений; спочатку гідний він жалю,

Відтак, вважає він презирство, а не зло,

Причиною всіх нужд.

Сострат

Юначе, хай тобі

Сприяє доля.

Вислухай тих кілька слів,

Що я скажу.

Го р гі й

Чудово! Дав

Хай тобі боги

Пошлють всі блага.

Сострат

(ДоДава).

Ти, базіко, слухай теж.

Зустрінув дівчину-красуню й запалав

Любов'ю я. Якщо це злочин, то і я

253. Злочинець. Чи не так?

Та не прийшов сюди

На зустріч з нею я, а батька щоб її

Зустріти, адже я, живучий у добрі,

І вільний, а не раб, посватав би її

Без посагу, лише з обітом про міцну

Довічную любов; коли ж сюди прийшов

Я з наміром лихим чи з тим, щоб крадькома

Завдати горе вам, юначе,—

Пан нехай

І Німфи з ним мене біля самих дверей

Паралічем приб'ють.

Я з розуму звихнувсь,

Вважай, коли таким я видаюсь тобі.

Гор гі й

Якщо в розмові я загостре щось сказав

Тобі, то вибачай, до серця не бери.

Ти погляди мої міняєш, заразом

І дружбу здобуваєш в мене.

Це кажу

Як дівчини цієї брат, а не чужий.

Сострат

ОТЛ

І користь принесеш, їй-богу, ти мені

В майбутньому.

Гор гі й

Яку?

Сострат

Як бачу, бойовий Характер твій.

Горгі й

Не хочу збутись я тебе

Відмовками, а викладу усе: такий

У неї батько, що подібного ніхто

³²⁵ Не бачив ще ніде ні з предків, ані з нас.

Сострат

Це майже знаю я: він звір.

Г о р г і й

Вершина зла.

Ось цього поля власник він, яке, мабуть,

Коштує два таланти. Там, на самоті,

Працює вперто він без помочі, один.

Не маючи раба, ні наймита з тих місць,

254 Ані сусіда — самотою він живе.

Найбільше радий він, коли з людей ніхто

Не стрінеться йому. Лиш з дівчиною він

Здебільшого працює, їй лише одній

Він слово скаже, іншому ж — даремна річ.

Тоді лише віддасть її, говорить він,

Коли знайдеться зять, щоб вдачу мав його.

Сострат

(Нетерпеливо)

Ніколи, отже.

Го р гі й

Милий, не турбуйся тим

Даремно: нам залиш тягар цей; нам, яким

Дала у посаг доля родичів таких.

Сострат

Ніколи, о боги, не залюблявся ти, Юначе?

Гор гі й

Не було можливості.

Сострат

Чому? Хто заважав тобі?

Гор гі й

Це кляте відчуття

Нужденного життя, що ходить тінню вслід

³⁴⁵ За мною.

Сострат

Бачу я, не визнаєшся ти

На справах тих: мені здаватися велиш.

Це божа — не моя тут воля.

Гор гі й

Не завдав

Ти лиха нам, однак даремно так себе Караєш ти.

Сострат

Невже не матиму її?

Гор гі й

Якщо зі мною ти не підеш, щоби там

Його переконать, тоді, звичайно, ні.

Ставай же поруч.

Гай копає близько він.

Сострат

А як почать мені розмову з ним про шлюб?

Гор гі й

Почувши натяк лиш на це, відчує він

До бійки потяг, проклинаючи людей

І їх життя; тебе ж коли побачить він

Без діла, зніженого — вигляд твій його

До шалу доведе.

Сострат

Він там тепер?

Го р гі й

Та ні! Він звичним шляхом скоро буде йти.

Сострат

А з ним,

Мій любий, і вона, говориш?

Го р гі й

О,коли б Це трапилось!

Сострат

Тоді хоч на край світу йти

З тобою згоден я, лиш поможи мені, Благаю.

Гор гі й

Але як?

Сострат

Давай підем, куди Сказав ти.

Дав

Ну і що? Стоятимеш в плащі

³⁶⁵ Ти біля нас, працюючих?

Сострат

Чому ж би й ні?

Дав

Закидає тебе він груддям, проклине,

Як ледаря. То ж слід тобі копати теж.

Побачивши таке, мабуть, дозволить він

Сказати кілька слів, подумавши, що ти

З труда свого живеш.

Сострат

На все я згоден, йдем!

Гор гі й

Чому, не знаю я, ти мучиш сам себе?

Дав

(Набік)

Я хочу, щоб роботи, як ніколи ще,

Було сьогодні в нас, щоб надірвався він

З натуги й набридати більше нам не міг,

Приходячи сюди.

Сострат

(Даву).

Лопату принеси!

Го р гі й

Бери мою і йди, а поки що я пліт

Збиватиму, бо це потрібно теж.

Сострат

Давай! Дав Тебе я врятував.

(До Горгія).

Іду, мій пане, я

Туди; за мною й ви прямуйте.

(Дав виходить).

Состра т

Ось таке

Становище моє: або негайна смерть,

Або життя з красунею.

Гор гі й

Як щирі ті

Слова — то хай щастить тобі.

(Виходить).

Сост рат

Боги святі!

До діла запал мій в два рази більшим став

Від слів, якими ти відраджував мене.

Якщо зросла вона без нагляду жінок,

Не чуючи повчань ні тіток, ані нянь,

І, отже, оминувши бридкості усі

Подібного життя, а вільно на селі

Зростала з батьком, що не терпить зла, тоді

Це справжнє щастя дівчину таку знайти.

(Бере лопату).

Напевно, цілий пуд лопата важить ця.

До гробу зажене вона мене, однак

Тут хникати не слід, раз діло я почав.

(Виходить. Входить кухар Сікон, тягнучи барана).

Сікон

Хай чорт йому, з цим бараном: химерний він.

Як лиш нести почну — негайно з рук моїх

Він пнеться до галуззя, жадібно листки

На фігах пожира, то рветься все кудись.

Як пустиш з рук його — ні кроку він вперед

Не зробить, а почне вертатися назад.

Я вибився із сил, дорогу цілу з ним

Вовтузячись. Та ось, на щастя,

Німфів храм, Де жертву я складу.

Для Пана — мій поклін.

Так пізно, Гето, ти?

Гета

Ті прокляті жінки

Примусили мене нести тягар, який

Ослам лиш чотирьом під силу.

Сікон

Немалий

⁴⁰⁵ Збереться натовп тут; чимало ти наніс

Підстілок!

Гета

Що поробиш...

Сікон

Тут клади.

Гета

Ну ось. Як тільки Пана-лікаря у сні вона

Побачить, ми підемо зараз, знаю я,

Туди, щоб жертву принести.

Сікон

Хто бачив сон? Гета

⁴¹⁰ Чого ти пристаєш?

Сікон

Та все ж таки скажи, Кому приснився сон?

Гета

Хазяйці.

Сікон

А який?

Гета

О смерть моя! Приснилось їй, що Пан...

Сікон

Ось цей?

Гета Еге ж.

Сікон

А що робив?

Гета

Сострата ноги він...

Сікон

Такого красуня...

Гета

Кайданами скував.

Сікон

⁴¹⁵ОАполлон!

Гета

Відтак, накинувши кожух

На плечі і лопату всунувши до рук,

Сказав йому копати поле поблизу.

Сікон

Безглуздя!

Гета

Принесімо жертву, щоби сон

Поганий цей на добре вийшов.

Сікон

Зрозумів.

Бери ці речі знов, й до храму їх неси.

Підстілки приготуєш.

Словом, щоб усе

Було, як слід, і щоб вони без перешкод,

Прийшовши, посвятили жертву в добрий час.

Він хмуриться...

(До Гети).

Зажди, сьогодні я тебе,

Нещасний тричі, вже досхочу насичу.

Гета

Поклонником твоїм і твого ремесла

Я завжди був, та все ж тобі не вірю я.

(Сікон і Гета виходять).

ХОР