- •1. Теоретико-методологічні аспекти курсу “Історія української культури”.
- •2. Українська культура як історичний феномен: загальна характеристика.
- •3. Предмет і завдання курсу “Історія української культури”, його місце в системі дисциплін вищих навчальних закладів України.
- •4. Культурно-еволюційні процеси на території України в доісторичні часи. Кам'яний вік палеоліт
- •Мезоліт
- •Трипільска культура
- •Кимерійці
- •Скити (скіфи)
- •Сармати
- •5. Художній метал скіфів: пам’ятки з курганів Чортомлик, Куль-Оба, Солоха, Товста Могила.
- •6. Пам’ятки античної культури в Північному Причорномор’ї.
- •7. Язичництво: питання його розквіту і занепаду в українській традиційній культурі.
- •8. Культури східних слов’ян.
- •9. Міфологія східнослов’янських племен.
- •10. Освіта в середньовічній Русі.
- •31 Братства та їх роль у національному й культурному піднесенні України
- •32 Львівська братська школа та її роль у піднесенні національної самосвідомості українців.
- •33 Острозька академія і братські школи
- •34 Діяльність митрополита Петра Могили
- •35 Військове мистецтво козаків
- •36 Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби. Кобзарство.
- •37 Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •38 Українське православ”я в часи козаччини (хvі-хvііі ст.). Початок його русифікації.
- •39 Могилянська доба і Києво-Могилянська академія.
- •40 Козацьке бароко як самобутнє культурне явище українців.
- •51. Іван Котляревський і початки “українського відродження”.
- •71. Українська музична культура в другій половині XIX ст. Микола Лисенко.
- •74. Культурний рух періоду Центральної Ради.
- •90 Літературні групи Галичини та їх представники в міжвоєнний період.
- •91. Українське образотворче мистецтво Галичини: Іван Трупі, Олекса Новаківський, Петро Холодний.
- •97. Особливості архітектури та образотворчого мистецтва повоєнних часів.
- •100. Дві системи в українській музиці 50-60-х рроків. Б. Лятошинський та його школа.
- •107. Творчість в. Стуса.
- •108. Розквіт музично-естрадного мистецтва (в. Івасюк, н. Яремчук, с. Ротару, в. Зінкевич та ін.).
- •109. Кіномистецтво радянської України.
- •115. Українська культура в роки кризи радянської системи та політики “перебудови”.
- •116. Культурні процеси в Україні після 1991 р.
31 Братства та їх роль у національному й культурному піднесенні України
Наприкінці XVI — на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності. Діяльність, що її започаткували і розгорнули в цей час братства на ниві освіти, науки, книгодрукування, дає право віднести їх до громадських організацій нового, ренесансного зразка.
Братства — національно-релігійні громадські організації українських (русинських) і білоруських (литовських) православних міщан у 16-18 ст. Братства — це всестанові, загальнонаціональні організації, що створювались навколо церкви, сприяючи культурно-національному відродженню. Це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. їм належали великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональної консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури.
Братства відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національного і релігійного утисків, яку проводили шляхетська Польща та католицька церква в Україні і в Білорусі.
Об´єднуючи освічених міщан та шляхтичів, братства розуміли необхідність розвитку української науки й літератури і залучали до своїх установ діячів культури з різних частин України. Саме при братствах почали свою діяльність найвизначніші представники української культури кінця XVI — початку XVII ст. Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Транквіліон Ставровецький, Іов Борецький та ін. Усі вони як тогочасні керівники братств є типовими людьми Відродження. Це яскраві, багатогранні індивідуальності, водночас — керівники суспільного руху та культурні діячі широкого діапазону — учителі, вчені, письменники.
32 Львівська братська школа та її роль у піднесенні національної самосвідомості українців.
Льві́вська бра́тська шко́ла — перша братська школа в Україні. Заснували її бл. 1585 діячі Львівського братства Ю. Рогатинець, І. Рогатинець, І. Красовський та ін. Значною мірою школа утримувалась за кошти від діяльності Львівської братської друкарні.
Статут Л. Б. Ш. («Порядок шкільний» 1591 р.) — пам'ятка української педагогічної думки. Він передбачав демократичні основи організації школи. До Л. Б. Ш. приймали дітей різних станів зі Львова та інших міст і сіл України. Навчання проводилося тодішньою руською (українською) літературною мовою. Вивчали слов'янську, грецьку, латинську мови (риторика, граматика, піїтика), діалектику, а також арифметику, геометрію, астрономію, філософію, богослів'я, музику. Школа була й осередком розвитку хорового співу та українського шкільного театру.Із каталога братської бібліотеки видно, що значну увагу приділяли творам класичних авторів: тут були видання Арістотеля, Овідія, Вергілія, Валерія Максима та інших. В 1591 р. була надрукована греко-слов'янська граматика «Адельфотес», складена учнями школи і учителем Арсенієм Еласонським.
У різний час ректорами й учителями тут були: С. Зизаній, Л. Зизаній, Ф. Касіянович, І.Борецький, П. Беринда, Г. Дорофеєвич, І. Трофимович-Козловський, С. Косов, В. Ушакевич та ін. Гетьман П. Сагайдачний заповів значні кошти на потреби школи. Л. Б. Ш. мала значний вплив на розвиток освіти не лише на Русі-Україні, а й у Білорусі, Молдові, Волощині та інших країнах. Вона виховала чимало видатних громадських і культурних діячів. З другої половини 17 ст. занепала, припинила існування в кінці 18 ст.