Фактори ,які впливають на зміну фондовіддачі: - зміна питомої ваги активної частини опф

- зміна фондовіддачі активної частини ОПФ 

Факторна модель має наступний вигляд: 

Фопф = питома вага активної частини фондів х фондовіддачу активної частини фондів  Використовуючи прийом ланцюгових підстановок розрахуємо вплив факторів на зміну фондовіддачі ОПФ.

Аналіз впливу використання основних засобі на обсяг виробництва продукції та визначення резервів збільшення обсягу виробництва за рахунок покращення використання основних засобів.

На обсяг виробництва продукції впливають :

зміна середньорічної вартості ОПФ; зміна питомої ваги активної частини фондів; зміна фондовіддачі активної частини фондів.Використовуючи прийом ланцюгових підстановок розрахуємо вплив засобів праці на зміну обсягу виробництва продукції. Факторна модель має слідуючий вигляд: 

Обсяг виробництва продукції = фондовіддача активної частини фондів х доля активної частини фондів х середньорічна вартість ОПФ. 

3. Прийоми елімінування в економічному аналізі.

Елімінування – один із прийомів детермінованого факторного аналізу Елімінувати – це значить усувати, відхиляти, виключати дію всіх факторів на величину результативного фактору, крім одного. Цей метод базується на тому, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються незмінними, потім змінюється два і т.п. при незмінності інших. Це дозволяє визначити окремо вплив кожного фактору на величину досліджуваного показника.

До способів елімінування відносять ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні величини, індексний метод.

Метод ланцюгових підстановок використовується, коли на досліджуване явище діє декілька факторів, кожен з яких потрібно розрахувати. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні планових показників фактичними і в порівнянні результатів, які послідовно отримують при кожній такій заміні, тобто із результату кожної наступної підстановки віднімають результат попередньої.

Для ілюстрації принципового алгоритму ланцюгових підстановок як методу виявлення впливу факторів на результативний показник розглянемо показник Y, який описується формулою Y = Х₁Х₂Х₃, причому базисний рівень цього показника (Y⁰) і звітний рівень (Y¹) становлять:

Далі послідовно замінюються базисні параметри, що входять у формулу, на звітні і розраховуються умовні результатив­ні показники:

1-й умовний показник (перша заміна): ;

2-й умовний показник (друга заміна):;

3-й показник (третя заміна):.

Отже, вплив факторів на відхилення значення показника Y¹ від значення показника Y⁰ визначатиметься так:

вплив фактора Х₁ на зміну у: ;

вплив фактора Х₂ на зміну у: ;

вплив фактора Х₃ на зміну у: ;

.

Цей прийом дозволяє розкрити взаємозв’язок окремих факторів і виміряти вплив їх на зміни аналізованого показника. Умовою для застосування прийому є наявність прямої і зворотної пропорційної залежності між досліджуваними факторами

Спосіб різниць (абсолютних і відносних)- це спрощенний метод ланцюгових підстановок, коли на досліджуване явища впливає лише 2 фактори: 1 –кількісний, 2 – якісний.

Суть способу різниць:1) для визначення впливу кількісного показника потрібно відхилення по цьому показнику помножити на план якісного;

2) для визначення впливу якісного показника потрібно відхилення по якісному показнику помножити на факт кількісного.

Як і останній, він використовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в тих моделях, де результативний показник представлений у вигляді добутку факторів Y = Х₁Х₂, або в змішаних моделях типу Y = (Х₁ – Х₂)Х₃. Якщо результативний показник розраховується як частка від ділення факторів або представлений залежністю факторів, то доцільно використовувати тільки спосіб ланцюгових підстановок як найуніверсальніший.

Особливо ефективно використовується цей спосіб у тому разі, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення за факторними показниками. Алгоритм розрахунків за допомогою способу ланцюгових підстановок має такий вигляд:

;

;

.

Щоб розрахувати вплив першого фактора (кількісного) на результативний показник, необхідно абсолютний приріст цього фактора помножити на базисний рівень другого фактора (і всіх інших, що їх включає модель).

Вплив другого фактора на результативний показник розраховується множенням фактичного значення першого фактора на абсолютний приріст другого фактора (тобто того фактора, вплив якого вивчається), а якщо в моделі є інші фактори, то на базисне значення тих факторів, вплив яких іще не вивчався.

Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається як добуток фактичного значення першого та другого факторів на абсолютний приріст досліджуваного третього фактора.

Таким чином, за використання способу абсолютних різниць вплив факторів розраховується множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розміщених праворуч від нього у факторній моделі, і на фактичну величину факторів, розміщених ліворуч від нього.

Характеристика прийому абсолютних різниць зображена на рис.

Примітка : Схема прийому: абсолютна різниця між фактичним і базовим значенням даного часткового показника часткового показника помножена на абсолютне значення решти часткових показників дорівнює впливу даного часткового показника на узагальнюючий (а х б х в х г = Т).

Схему прийому практичних (відносних) різниць можна зобразити так

процентна різниця у виконанні плану (темпи зростання) між кожним наступним і попереднім консуником помножена на базове значення узагальнюючого показника

Іншими словами, при визначенні впливу за допомогою факторів цього методу необхідно зробити:

1) розрахувати % виконання плану по кожному показнику;

2) визначити різницю у % між попереднім і наступними показниками;

3) визначити суму впливу кожного фактору як добуток отриманої різниці у % на планове значення досліджуваного показника.

Схема способу процентних (відносних) різниць.

Цей спосіб, як і попередній, використовується для вимірювання впливу факторів на результативний показник тільки в таких моделях, де результативний показник представлений у вигляді добутку факторів (типу Y = Х₁Х₂) та в комбінованих моделях типу Y = (Х₁ – Х₂) · Х₃. Він значно простіший за спосіб ланцюгових підстановок, що за певних умов робить його досить ефективним. Цей спосіб відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних показників їх зміни, що виражені у відсотках або коефіцієнтах.

Розглянемо методику розрахунку впливу факторів за допомогою цього способу для моделі типу Y = Х₁Х₂Х₃.

Спочатку необхідно розрахувати відносні відхилення факторних показників за формулою:

.

Згідно зі способом відносних різниць для визначення впливу першого фактора на результативний показник необхідно базисне значення результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактора, яке виражене у відсотках, і поділити на 100. Для спрощення розрахунків відносне відхилення факторів доцільно розраховувати в коефіцієнтах:

.

Вплив другого фактора визначається множенням базисного значення результативного показника, скоригованого на вплив дії першого фактора (позитивний вплив додається, негативний — віднімається), на відносне відхилення другого фактора, що виражається у відсотках, і результат поділити на 100:

.

Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається аналогічно: базисне значення результативного показника коригується на результат дії першого та другого факторів (додається чи віднімається залежно від напрямку дії) і отриманий результат множиться на відносне відхилення третього фактора:

.

Індексний спосіб. Його застосовують для вивчення економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до динамічних змін. Класичним прикладом такого об’єкта аналізу є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що в кожного підприємства (промислового, торговельного) обсяг продажу окремих товарів із року в рік, із місяця в місяць змінюється так само, як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні (групові) індекси обсягу реалізації (продажу) товарів у вигляді

,

(де q₀ і q₁ — базисні й звітні обсяги реалізованих товарів, р₀ і р₁ — базисні і звітні ціни на них) характеризують динаміку загальної виручки від реалізації, але не відповідають на запитання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисельника і знаменника даної функції входять непорівнянні величини) чи як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажу (кількісного фактора) і цін (якісного фактора) на кінцевий результат — виручку від реалізації.

Індексний метод аналізу дає змогу розв’язати ці задачі з допомогою побудови агрегатних індексів. Агрегатні індекси — це загальні індекси (котрі, як уже зазначалося, характеризують явища, що визначаються сукупністю безпосередньо непорівнянних елементів), що в них з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні. Форми агрегатних індексів для загального індексу обсягу реалізації продук­ції мають такий вигляд:

а) агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації продукції:

,

б) агрегатний індекс цін на продукцію підприємств:

.

У загальній теорії статистики використовується таке правило побудови агрегатних індексів: якісні (інтенсивні) елементи (фактори), котрі входять у формулу, фіксуються на рівні базового періоду, кількісні елементи — на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного індексу показує, який вплив на загальний результат справив той чи той конкрет­ний фактор.

4. Аналіз руху робочої сили.

Найвідповідальнішим етапом аналізу забезпеченості підприємства робочою силою є вивчення її руху.

Оорот робочої сили поділяють на необхідний, що відбувається з об’єктивних причин, котрі не залежать від адміністрації підприємства, та надмірний, який включає звільнення працівників за порушення трудової дисципліни, прогули, через не­достатньо високу кваліфікацію, у зв’язку з рішенням судових органів тощо.

Для вивчення руху робочої сили на підприємстві розраховуються коефіцієнти обороту з приймання та зі звільнення, а також коефіцієнти плинності, стабільності, загального обороту.

Коефіцієнт обороту з приймання (КП_п) — це відношення заново прийнятих працівників до середньоспискової чисельності ПОД:

Коефіцієнт обороту зі звільнення (КП_з) — це відношення кількості звільнених працівників до середньоспискової чисельності ПОД:

Коефіцієнт загального обороту (КП_об) обчислюють як відношення кількості заново прийнятих на роботу і тих, що вибули, до середньоспискової чисельності:

Коефіцієнт плинності кадрів (КП_пл) розраховують як відношення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності:

Особливу увагу потрібно звертати на плинність кадрів, бо плинність, як було сказано, знижує продуктивність праці на підприємстві.

При аналізі забезпеченості підприємства робочої силою необхідно проаналізувати також оборот і плинність кадрів, бо рух робочої сили впливає на продуктивність праці, використання робочого часу і т.д. Оборотом робочої сили називається зміна складу кадрів в результаті прийому на постійну роботу і звільнення працівників.

Аналіз обороту і плинності кадрів здійснюють за допомогою розрахунку спеціальних коефіцієнтів (коефіцієнти обороту по прийому, вибуттю, коефіцієнти плинності кадрів і постійності персоналу). Методика розрахунку зображено на рис.

При визначенні коефіцієнта плинності не включають: вибулих на пенсію, в армію на навчання, оформлення по переводу на інші підприємства.

Рис.. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства робочою силою

З об'єктивних і суб'єктивних причин чисельність персоналу змінюється. У процесі аналізу руху робочої сили розраховуються й порівнюються з попередніми періодами коефіцієнти руху робочої сили.

5. Види і напрями економічного аналізу.

На теперішній час найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншими застереженнями до нього можна включити такі шість видів

Фінансово-економіний аналіз здійснюється після закінчення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства. Головний акцент у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінюванні ключових результативних і фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку та рентабельності, а також продажу продукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану, руху грошових коштів і капіталу.

Техніко-економічний аналіз, на відміну від фінансово-економічного, є більш змістовним і різнобічним. Його також називають внутрішньогосподарським. Крім економічних покзників у ньому значна увага приділяється вивченню даних про використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані первинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-економічний аналіз звичайно має значну галузеву специфіку.

Статистико-економічний аналіз перебуває на стику статистики та економічного аналізу. Він вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і народного господарства країни в цілому. Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники і обстеження. У методиці цього аналізу провідну роль відіграють статистичні методи дослідження та обробки інформації.

Порівняльний, або міжгосподарський аналіз, як і статистико-економічний, використовує для своїх потреб більший обсяг інформації, ніж перші два аналізи. Але він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтації на показники кращих підприємств у галузі він дає змогу одержати більш обгрунтовану оцінку роботи підприємства, яке аналізується. При цьому простіше і надійніше можна вишукати і резерви. У зв’язку з цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обгрунтування внутрішньогосподарських резервів виробництва.

Функціонально-вартісний аналіз – відносно новий вид аналізу, і тому його методика ще не є досконалою. Предмет його вивчення в більшості випадків пов’язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Упровадження цього виду аналізу є доцільним у тому разі, якщо він вивчає ефективність відносно дорогої техники з досить великими обсягами її виробництва. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її застосування у користувачів.

Системний аналіз –застосовують для досліджування складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо. Для забезпечення всебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань, що забезпечує зважене комплексне їх розв’язання.

Оперативний (поточний) аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності, або відразу по закінченні окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних.

Намагання поєднати проведення аналізу процесу виробництва з відносно невеликими виробничими етапами (доба, тиждень, декада) зумовлюється потребою в активізації економічної роботи, включенні аналізу в систему оперативного управління підприємством. Отже, завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дяє змогу реально поліпшити кінцеві результати роботи підприємства.

Прогнозний аналіз (перспективний, стратегічний) почав застосовуватися як техніко-економічне обгрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їх ефективність.

Результати прогнозного аналізу можуть бути подані як планові калькуляції для нових видів продукції, як сума економічного ефекту від освоєння нової техніки, впровадження новітніх технологій, механізації та автоматизації виробництва, як комплекс рекомендацій для розробки різних програм або формування політики. Цей аналіз здійснюють працівники проектних і наукових закладів, а також установи державного управління.

6. Основні категорії економічного аналізу.

Обов’яковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість його відповідними ресурсами.

Скорочення питомих затрат ресурсів на одиницю кінцевої продукції сприяє зростанню ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники виробника товарів.

Існує чимало видів ресурсів. Серед них – природні, виробничі, інтелектуальні, фінінсові.ї, валютні тощо. Для виробництва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) і час. Ресурси можуть бути вихідними, природними та похідними, штучними. До останніх належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та ін.

фактор – це причина, яка впливає на певний результат(наслідок).

Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють фактори трудові та матеріальні. Останні складаються із сировинних, енергетичних, водних факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарськими, галузевими, регіональними, народно-господкрськими. Вирізняють також фактори кількісні та якісні, інтенсивні та екстенсивні, об’єктивні та суб’єктивні, загальні (комплексні) та поодинокі (специфічні), основні та другорядні тощо.

Фактори — це рушійні сили розвитку процесів й явищ, що відбуваються на підприємстві. Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні та негативні фактори. З останніми часто пов’язуються резерви виробництва. Отже, звідси ще одне визначення: фактор – це попередник виникнення резервів виробництва.

Причини — це умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів й їхнього складу, а також показників роботи, деталізуючи вплив факторів.

Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення викорис-тання ресурсів, внаслідок проведення певних заходів.

Під час вивчення цієї категорії слід обов’язково усвідомити, що поняття “резерв” має два різних визначення.