1.2. Особливості забезпечення та виконання сімейних обов’язків

Сімейне право та сімейні обов’язки учасник сімейних правовідносин здійснює особисто. Це означає, що вони не можуть бути передані іншим особам. Учасники сімейних правовідносин не завжди можуть особисто здійснювати ці права та виконувати обов’язки. За певних обставин це право покладається на інших осіб:

• якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежено (внаслідок зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами, в результаті чого особа ставить себе і свою сім’ю в скрутне матеріальне становище), то здійснення прав цієї особи може бути покладено на її батьків, опікуна, або особа здійснює їх за допомогою батьків чи піклувальника [3. ч. 2. ст. 14];

• у випадку, коли психічний розлад, тяжка хвороба та інші поважні причини зумовлюють неможливість виконання сімейних обов’язків, то така особа не може бути притягнена до відповідальності за ухилення від виконання сімейних обов’язків .

Законом встановлені певні особливості здійснення батьківських прав та обов’язків неповнолітніми батьками. Вони можуть самостійно здійснювати свої права та обов’язки щодо дитини, при цьому їх вік не впливає на обсяг цих прав. Баба, дід того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов’язуються надавати йому допомогу у здійсненні батьківських прав та виконання батьківських обов’язків [3. ст. 16].

Сімейне законодавство передбачає також можливість юридичної допомоги у здійсненні особою сімейних прав та виконання сімейних обов’язків органом опіки і піклування [3. ст. 17].

Захист сімейних прав та інтересів здійснюється у судовому порядку. Правом на безпосереднє звернення до суду відповідно до ст. 18 СКУ наділені всі учасники сімейних правовідносин, які досягли 14років.

Способи захисту сімейних прав передбачені ст. 18 СКУ:

1. встановлення правовідношення (сюди належать: позови про визнання батьківства [3. ст. 128], визнання материнства [3. ст. 132], заява про усиновлення);

2. примусове виконання добровільного невиконання обов’язку (таким буде стягнення аліментів на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі невиконання одним із батьків обов’язків за договором про сплату аліментів);

3. припинення правовідносин, а також їх анулювання (розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, неукладеним, позбавлення батьківських прав, скасування усиновлення);

4. припинення дій, які порушують сімейні права (усунення перешкод у спілкуванні з дитиною одним з батьків, з яким проживає дитина, від виконання рішень органу опіки і піклування, якщо батьки проживають окремо);

5. відновлення правовідносин, які існували до порушення права (відновлення батьківських прав);

6. відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено СК України або договором (відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної ухиленням особи від виконання рішення суду щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї (ч. 2. ст. 158, ч. 5. ст. 159 СКУ); ухилення одного із батьків, з яким проживає дитина від виконання договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків (ст. 157 СКУ).

Можливість учасникам сімейних правовідносин застосовується до тих, хто порушив сімейні права, відшкодування матеріальної шкоди є додатковим способом захисту сімейних прав та новелою сімейного законодавства. СКУ надає суду право застосовувати способи захисту, передбачені законом, а також ті, що передбачені договором між сторонами.

Позивачем у справах про розірвання щлюбу може бути лише один із подружжя. Якщо розірвання шлюбу вимагають інтереси того із подружжя, хто визнаний недієздатним, право пред’явити позов про розірвання шлюбу має опікун [3. ст. 110]

Отже, орган опіки і піклування уповноважений сімейним законодавством здійснювати попередній захист сімейних прав. Учасники сімейних правовідносин не позбавлені права звернутися до суду, навіть якщо цей спір віднесений до компетенції органів опіки і піклування. Рішення органів опіки і піклування є обов’язковим для виконання учасниками спору, якщо протягом 10 днів з моменту його винесення заінтересована особа не подала позов до суду.