Стаття 151. Помічники суддів судів загальної юрисдикції

1. Кожний суддя суду загальної юрисдикції може мати помічника, правовий статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та положенням про помічника судді, що затверджується Радою суддів України.

2. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду України повинні також мати стаж роботи в галузі права не менше трьох років.

3. .

   Помічники суддів прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду, на них поширюється дія Закону України "Про державну службу".

4. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

5. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

6. Період перебування на посаді помічника судді зараховується, до трудового стажу за спеціальністю такого помічника.

Стаття 152. Бібліотека суду

1. Для забезпечення судів нормативно-правовими актами, спеціальною науковою літературою, матеріалами судової практики в кожному суді створюється бібліотека суду. Фонди бібліотеки формують друковані видання та комп'ютерні бази даних.

2. Положення про бібліотеку суду затверджується Державною судовою адміністрацією України.

Стаття 153. Служба судових розпорядників

1. У кожному суді діє служба судових розпорядників. Судові розпорядники забезпечують додержання особами, які перебувають у суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні.

2. Судові розпорядники призначаються на посаду і звільняються з посади керівником апарату відповідного суду.

3. Судові розпорядники забезпечуються форменим одягом, зразки якого затверджуються Головою Державної судової адміністрації України за погодженням із Радою суддів України.

4. Судові розпорядники керуються у своїй діяльності цим Законом, вимогами процесуального закону, відповідними правилами та інструкціями, розпорядженнями голови суду та судді.

5. Порядок створення та діяльності служби судових розпорядників визначається положенням, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України за погодженням із Радою суддів України.

Стаття 154. Забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах

1. Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів суддівської системи, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснюють спеціалізовані підрозділи органів Міністерства внутрішніх справ України.

70. Статус та повноваження Вищої ради юстиції.ВРЮ є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського складу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями та прокурорами вимог щодо несумісності та про їх дисциплінарну відповідальність. Строк повноважень членів ВРЮ, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить 6 років. Повноваження, організація і порядок діяльності ВРЮ визначаються Конституцією України, законом України «Про Вищу раду юстиції», Регламентом Вищої ради юстиції, який затверджується на її засіданні.

ВРЮ:

1. Вносить подання Президентом про призначення суддів на посади, або про їх звільнення;

2. За поданням відповідної ради суддів призначає суддів на посади Голови суду, заступника Голови суду та звільняє їх з цих посад;

3. Розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог, щодо несумісності;

4. Здійснює дисциплінарне провадження, стосовно суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів;

5. Розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

71. Склад Вищої ради юстиціїВРЮ складається з 20 членів:

• Верховна рада (по 3 члени)

• Президент (по 3 члени)

• З’їзд суддів (по 3 члени)

• З’їзд адвокатів (по 3 члени)

• З’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ ( по 3 члени)

• Всеукраїнська конференція працівників прокуратури ( 2 членів ВРЮ)

До складу ВРЮ входять за посадою: Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. На посаду члена ВРЮ може бути рекомендований громадянин України, не молодший 35 років і не старший 65 років, який проживає в Україні не менше як 10 останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше 10 років. Ці вимоги не поширюються на осіб, які входять до складу ВРЮ за посадою. Не можуть бути членами ВРЮ особи, визнані судом недієздатними, або обмежено дієздатними та особи, які мають погашену або непогашену судимість.

72. Голова Вищої ради юстиції та його заступник: порядок обрання, повноваження. Голова ВРЮ здійснює керівництво роботою ВРЮ. Обирається він з членів ВРЮ на 3 роки без права переобрання, на першому засіданні ВРЮ таємним голосуванням, шляхом подання бюлетенів з будь-якою кількістю кандидатур, запропонованих членами ВРЮ. Головою ВРЮ не може бути обрано членів ВРЮ, які входять до її складу за посадою. Рішення про обрання Голови ВРЮ вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини складу ВРЮ/ Повноваження Голови ВРЮ:

1. Організація роботи ВРЮ;

2. Призначення засідань ВРЮ та головування на них;

3. Направляє подання про призначення суддів Президенту і про звільнення їх з посади;

4. Розпоряджається бюджетними коштами на утримання і забезпечення діяльності ВРЮ;

5. Представляє ВРЮ у зносинах з іншими органами та організаціями.

73. Прокуратура України, її повноваження, завдання та функції.Прокуратура України – це самостійний, централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад: права і свободи, а також основи демократичного устрою засобами та методами, які передбачено законом. Прокуратура не підпорядковується виконавчій або судовій владі, оскільки її діяльність є елементом системи стримувань і противаг між гілками влади. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1. Підтримування державного обвинувачення в суді;

2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді;

3. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання про судове слідство;

4. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Правовою основою організації діяльності прокуратури є: Конституція, Закон України «Про прокуратуру», кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, адміністративне, кримінально-виконавче, господарсько-процесуальне законодавство та інші закони України, а також визнані Україною відповідні міжнародні договори і угоди.Органи прокуратури:

1. становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;

2. здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань, чи їх органів;

3. захищають права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом;

4. вживають заходи до усунення порушень закону, від якого вони не відходили, поновлення порушених прав і притягнення до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

5. діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності.

6. Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій, чи рухів.

74. Система органів прокуратури та організація їх роботи. Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури АР Крим, прокуратури областей, міст: Києва і Севастополя (на правах областей), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. До органів військових прокуратур належать: військові прокуратури регіонів, військова прокуратура військово-морських сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).Штат на чисельність органів прокуратури затверджується Генеральним прокурором України. Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників. Структуру Генеральної прокуратури та положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України. Структуру Генеральної прокуратури становлять головні управління, управління, відділи. У Генеральній прокуратурі утворюється колегія у складі: Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора АР Крим, деяких працівників апарату Генеральної прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України. Прокуратури АР Крим, областей, міст: Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні у містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори:

1. призначають на посади і звільняють працівників, крім тих, яких призначає Генеральний прокурор України;

2. за погодженням з Генеральним прокурором України, вносять зміни до встановлення штатів, підлеглих їм прокуратур в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.

В цих прокуратурах утворюються колегії в складі: прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Склад колегії затверджується Генеральним Прокурором України.

75. Генеральний прокурор: порядок призначення, повноваження.Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України та Президента України. Генеральний прокурор не менше, як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада України може висловити недовіру Ген. Прокурора України, що має наслідки його відстави з посади.

Ген. Прокурор України звільняється з посади в разі:

1. закінчення строку, на який призначений (5 років);

2. неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

3. порушення вимог, щодо несумісності;

4. набрання законної сили обвинувальним вироком, щодо нього;

5. припинення його громадянства;

6. подання заяви про звільнення за власним бажанням.

Строк повноважень Ген. Прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів - 5 років.

Генеральний прокурор України:

1. спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;

2. призначає: першого заступника, заступників керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників прокуратури;

3. затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;

4. призначає за погодженням з Верховною Радою АР Крим, прокурора АР Крим;

5. призначає: перших заступників прокурора АР Крим, прокурорів областей, міст: Києва та Севастополя, їх заступників, районних, міських, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;

6. призначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів;

7. видає накази та розпорядження, затверджує положення та інструкцію;

8. присвоює класні чини працівникам прокуратури.

Вказівки Ген. Прокурора з питань розслідування є обов’язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього слідства.

76. Поняття та завдання прокурорського нагляду за додержанням законів.Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів: Кабінету Міністрів України, Міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарськими управліннями та контролю, радою міністрів АР Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку, захист від неправомірних посягань, незалежності держави, суспільного та державного ладу політ. економ. Систем, прав націонал. груп і територіальних утворень, соціально-економічних, політичних і особистих прав і свобод людини і громадянина. Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1. відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України та чинним законом;

2. додержання законів про недоторканість особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян;

3. додержання законів, що стосуються економічних, міжнародних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить законодавству.

77. Вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих.У Ген. Прокуратурі, прокуратурі АР Крим є старші слідчі в особливо важливих справах. В прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі. У районних, міжрайонних, міських прокуратурах старші слідчі і слідчі. Слідчі прокуратури проводять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах передання їм прокурорам. Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю проходять в органах прокуратури стажування строком до 1 року. Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, управлінь, відділів, слідчих прокуратури приймають присягу працівника прокуратури. На посади прокурорів АР Крим, областей, міст: Києва та Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи, віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше 7 років, а на посади районних і міських прокурорів призначаються особи, віком не молодше 26 років, зі стажем роботи в органах прокуратури, або на судових посадах не менше 3 років. Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз на 5 років. Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, підприємництво не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності. Не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за чинення злочину, за винятком реабілітованих.

78. Напрями правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України.Видами правоохоронної діяльності органів системи МВС є: профілактична діяльність, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна, організаційно-правова. На ОВС покладено завдання реалізації державної політики в: боротьбі зі злочинністю, охорони громадського порядку, запобігання та припинення адміністративних правопорушень, забезпечення провадження у справах, яких законом покладено на них.

ОВС:

1. здійснюють профілактичні та оперативно-розшукові заходи, щодо запобігання виявлення, припинення, розкриття злочинів;

2. проводять дізнання й попереднє слідство в справах про злочини;

3. для забезпечення безпеки працівників суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, органів державної податкової служби, рибоохорони, державно-лісової охорони, а також безпека осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, організовують необхідні заходи;

4. проводять наукові, кримінологічні, соціологічні дослідження та розробляють на їхній основі програми боротьби зі злочинністю й охорони правопорядку;

5. вживають заходи, щодо запобігання дитячої безпритульності та правопорушення серед неповнолітніх;

6. проводять паспортизацію населення та паспортний контроль за іноземними громадянами та особами без громадянства;

7. створюють інформаційні масиви про зберігання, придбання та використання зброї, придбання транспортних засобів;

8. проводять дії, спрямовані на охорону громадської безпеки, об’єктів народного господарства, юридичних і фізичних осіб, збереження майна, охорони навколишнього середовища, здійснення підконвойної оборони.

79. Система органів внутрішніх справ України та основні напрями діяльностіПравоохоронну діяльність ОВС здійснюють водночас на 3-х рівнях: центральному, регіональному, місцевому. Систему ОВС України будують відповідно до напрямів їх діяльності, які поділяють на 3 групи: основні, забезпечувальні, загального керівництва. До основних напрямів діяльності (функцій) належать:

1. гарантування особистої безпеки громадян, захист їхніх прав, свобод і законних інтересів;

2. запобігання, припинення злочинів та правопорушень;

3. своєчасне виявлення, розкриття і розслідування злочинів і розшук осіб, як їх вчинили;

4. забезпечення безпеки дорожнього руху;

5. захист власності від злочинних посягань;

6. виконання адміністративних стягнень.

Функції забезпечення:

1. матеріально-технічне постачання;

2. фінансове забезпечення;

3. забезпечення умов праці співробітників органів.

Функції загального керівництва:

1. забезпечують ефективність управління органами системи МВС України;

Система ОВС включає в себе такі групи структурних підрозділів:

1. галузеві служби (підрозділи), які реалізують основні функції органів, а саме: міліція, слідчі апарати, внутрішні війська;

2. функціональні служби (підрозділи), які виконують забезпечувальні функції: кадрові, фінансово-економічні, господарські, медичної служби;

3. загального керівництва: керівники служб (підрозділів), штаби, чергові частини, інформаційно-аналітичні центри, апарат Міністра.

Особливості має система ОВС на залізничному, повітряному, морському, річковому транспорті: на магістралях укр. залізниці діють 6 управлінь внутрішніх справ, які централізовано підпорядковані МВСУ; на великих залізничних транспортах – лінійні відділи управління МВС; на інших об’єктах залізниці – відділення міліції. Система ОВС на залізничному транспорті підпорядковується Департаменту транспортної міліції МВСУ, на чолі з начальником Департаменту, якого призначають на посаду наказом Міністра МВСУ. У великих аеропортах, морських і річкових портах функціонують відділи внутрішніх справ, підпорядковані територіальним управлінням МВС областей, міст, на окремих промислових підприємствах, установах і організаціях, діяльність яких пов’язана з особливим режимом роботи (оборонний характер), створюють відділи внутрішніх справ для роботи на закритих об’єктах. Система місцевих ОВС включає в себе такі структурні елементи: управління (головні управління) МВС в АР Крим, областях, містах; відділи (управління МВС) у районах (районні в містах); лінійні відділи (управління МВС). Управління (головні управління) МВС, внутрішніх справ очолюють начальники, які призначаються на посаду наказом Міністра ВС України. Кожна галузева служба (підрозділ) має певну внутрішню структуру. Так до складу управління (головного управління) ВС, МВС входять відділи (управління) : карного розшуку, державної служби по боротьбі з економічною злочинністю ДАІ; організації діяльності роботи міліції; слідчі підрозділи; підрозділи дізнання; державної служби охорони (ДСО); штабні підрозділи; паспортної роботи; реєстраційної і міграційної роботи. Керують міськими, районними відділами, управліннями, начальниками, яких призначають на посаду начальника УВС (ГУВС) за узгодженням з МВС. До складу відділів (управлінь) місцевих органів ВС входять: штаб, відділ (відділення) карного розшуку; відділ служби по боротьбі з економічною злочинністю; слідчий підрозділ; підрозділ ДАІ; паспортні служби; інспекція виправних робіт; служба дільничих інспекторів міліції; відділи (управління) Державної служби охорони.

80. Структура, завдання та повноваження Міністерства внутрішніх справ України.Систему органів ВС очолює МВС України. МВСУ як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, спрямовує свою діяльність на формування й реалізацію державної політики у сфері: захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань; ведення боротьби зі злочинністю; охорону громадського порядку, безпеки дорожнього руху, охорони та боротьби особливо важливих державних об’єктів; створює необхідні умови безпеки працівників суду та правоохоронних органів і осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. МВС має статус як однієї з головних «силових» структур у державі, який має право одержувати від міністерств інших органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій необхідні відомості. МВС видає накази самостійно організовуючи й контролюючи їх виконання, а за потреби видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями суспільні акти. Наприклад: з питань проекту обміну, випадків звернень до медичних установ громадян з тілесними ушкодженнями кримінального характеру; організ. спільного патрулювання співробітників органів ВС і військовослужбовців ЗВС. До складу МВС входять: керівництво, апарат Міністра, Головний штаб (на правах департаменту), департаменти, головні управління, управління, центри, відділи. Очолює МВС Міністр ВС, який призначається Верховною Радою України за поданням Прем’єр-Міністра на 5 років.

81. Міліція. Основні завдання, функції. Міліція – державний, озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права, свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основні завдання:

1. забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод;

2. запобігання правопорушень та їх припинення;

3. охорона і забезпечення громадського порядку;

4. виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, забезпечення безпеки дорожнього руху;

5. захист власності від злочинних посягань, виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень.

Правовою основою діяльності міліції є:

1. Конституція;

2. Закон України «Про міліцію»;

3. Постанова Верховної Ради України;

4. Укази Президента;

5. Постанови Кабінету Міністрів;

6. Нормативні акти МВСУ;

7. Загальна декларація прав людини;

8. Міжнародні правові норми (які ратифіковані).

82. Організація міліції та її підпорядкованість.Міліція є єдиною системою органів, які входять до структури МВСУ і виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну діяльність. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, ДАІ, міліції охорони, судової міліції, спеціальної міліції (для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення, або постраждалих від стихійного лиха, катастрофи можуть створювати спеціальні підрозділи міліції). Міліція підпорядковується МВС. Міністр ВС здійснює керівництво всією міліцією.

83. Контроль і нагляд за діяльністю міліції.Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів, Міністр ВС і в межах своєї компетентності ради народних депутатів. Місцеві ради, здійснюючи контроль за роботою міліції не втручаються в її кримінально-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність. Нагляд за додержанням законності в діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор і підлеглі йому прокурори.

84. Особовий склад міліції, прийняття на службу до міліції.Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким присвоєно спеціальні звання міліції. Працівникам видається службові посвідчення. На службу до міліції приймаються на конкретній основі громадяни здатні за своїми особистими діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати, покладені на міліцію, завдання. При прийнятті на службу до міліції може бути встановлено іспитовий строк до 1 року. Працівники міліції приносять присягу. Не можуть бути прийняті на службу особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину, не можуть бути членами політичних партій, рухів, громадських об’єднань, що мають політичну мету. Забороняється займатись підприємницькою діяльністю.

85.Служба безпеки України, її завдання.СБУ – це держаний правоохоронний орган, спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. СБУ підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України. Правову основу діяльності СБУ становить:

1. Конституція України;

2. Закони України:

• «Про СБУ» від 25.03.1992 р.

• «Про оперативно-розшукову діяльність»

• «Про контр-розвідувальну діяльність»

• «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»

3. Кримінальний Кодекс України;

4. Кримінально-процесуальний Кодекс України;

5. Інші нормативно-правові акти;

6. Відомчі накази, положення й інструкції, які регламентують діяльність підрозділів цього правоохоронного органу;

7. Міжнародно-правові акти.

На СБУ покладається захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво-важливим інтересам України.

86. Система Служби безпеки України/ Система СБУ:

1. Центральне управління СБУ;

2. Підпорядковані йому регіональні органи;

3. Служба безпеки АР Крим;

4. Органи військової контррозвідки;

5. Військові формування;

6. Навчальні заклади СБУ;

7. Науково-дослідні заклади СБУ;

8. Інші заклади СБУ.

Організаційна структура СБУ визначається Президентом. Для організації і проведення антитерористичних операцій при СБУ функціонує Антитерористичний центр. Центральне управління СБУ відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів СБУ.

До його складу входять:

1. Апарат Голови СБУ;

2. Підрозділи:

• Контррозвідки;

• Військової контррозвідки;

• Боротьби з корупцією і організованою злочинністю;

• Інформаційно-аналітичний;

• Оперативно-технічний;

• Оперативного документування;

• Слідчий;

• Урядового зв’язку;

• По роботі з особовим складом;

• Адміністративно-господарський;

• Фінансовий;

• Військово-медичний.

Центральне управління вносить Президенту пропозиції про видання актів з питань збереження державної таємниці, обов’язкових для виконання органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями і громадянами. З метою ефективного виконання своїх завдань, СБУ створюються її регіональні органи: обласні управління СБУ, їх міжрайонні підрозділи, регіональні підрозділи, міські підрозділи. У своїй оперативно-службовій діяльності вони є незалежними від органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів. Органи військової контррозвідки створюються для контр-розвідувального забезпечення Збройних Сил України і державної прикордонної служби України.

87. Повноваження Служби безпеки України.Стаття 24. Обов'язки Служби безпеки України Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана:

1) здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою України;

2) здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;

3) виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України; проводити дізнання і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів;

4) здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України;

5) забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань;

6) здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України, енергетики, транспорту, зв'язку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства;

7) брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону України "Про державну таємницю" та інших актів законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України;

8) здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки;

9) у межах визначеної законодавством компетенції забезпечувати захист особистої безпеки громадян і осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі надходження від них, членів їх сімей та близьких родичів заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи майну; брати участь у реабілітації і поновленні прав незаконно репресованих осіб;

10) сприяти Державній прикордонній службі України в охороні державного кордону України;

11) сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їх оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій;

12) подавати наявними силами і засобами, в тому числі і технічними, допомогу органам внутрішніх справ, іншим правоохоронним органам у боротьбі із злочинністю;

13) брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил;

14) пункт 14 частини першої статті 24 виключено

15) проводити наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи, впроваджувати їх результати в практику діяльності Служби безпеки України;

16) виконувати за дорученням Президента України інші завдання, безпосередньо спрямовані на забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки держави;

17) брати участь у розробленні та здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт.

Стаття 25. Права Служби безпеки України

Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право:

1) вимагати від громадян та посадових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Служби безпеки України, перевіряти у зв'язку з цим документи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності;

2) подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці;

3) одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об'єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

4) входити у порядку, погодженому з адміністрацією підприємств, установ та організацій і командуванням військових частин, на їх територію і в службові приміщення;

6) використовувати з наступним відшкодуванням витрат та збитків транспортні засоби, які належать підприємствам, установам і організаціям, військовим частинам і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування та затримання осіб, які підозрюються в їх вчиненні, доставки до лікувальних установ осіб, що потребують термінової медичної допомоги;

7) виключно при безпосередньому припиненні злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, переслідуванні осіб, що підозрюються у їх вчиненні, заходити в жилі, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки та оглядати їх з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин;

8) проводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність";

9) здійснювати співробітництво з громадянами України та іншими особами, в тому числі на договірних засадах, дотримуючись при цьому умов добровільності і конфіденційності цих відносин;

10) користуватися на договірних засадах службовими приміщеннями підприємств, установ, організацій, військових частин, а також жилими та іншими приміщеннями громадян;

11) направляти військовослужбовців Служби безпеки України для роботи на штатних посадах в інших установах, підприємствах і організаціях на час виконання конкретних завдань в інтересах контррозвідки, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю; в окремих випадках у порядку, визначеному колегією Служби безпеки України, допускається направлення на роботу таких військовослужбовців в установи, підприємства і організації за ініціативою їх керівників;

12) в інтересах контррозвідки і оперативно-розшукової діяльності створювати інформаційні системи та вести оперативний облік в обсязі і порядку, що визначаються завданнями, покладеними на Службу безпеки України цим Законом;

13) морально і матеріально заохочувати співробітників Служби безпеки України та інших осіб за заслуги по забезпеченню державної безпеки; представляти їх у встановленому порядку до державних нагород;

14) позачергово придбавати квитки на всі види транспорту незалежно від наявності місць і поселятися в готелях при пред'явленні посвідчення про відрядження;

15) безплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі), залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів, а також попутним транспортом;

16) видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.

У разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають також право:

1) одержувати в установленому законом порядку на письмову вимогу керівника органу або оперативного підрозділу Служби безпеки України від митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форми власності) інформацію і документи про операції, стан рахунків і руху коштів на них за конкретний проміжок часу (з розшифруванням сум, дати призначення та контрагента платежу), вклади, внутрішньо- та зовнішньоекономічні угоди, а також завірені копії документів, на підставі яких було відкрито рахунок конкретної юридичної або фізичної особи. Отримання від банків відомості, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо - не пізніш як протягом 10 діб;

2) залучати в установленому законодавством порядку до проведення перевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів;

3) одержувати в установленому законодавством порядку за письмовими запитами керівника органу або оперативного підрозділу Служби безпеки України інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, створюваних Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування України;

4) подавати за матеріалами оперативно-розшукової діяльності до суду заяви про скасування реєстрації і припинення діяльності суб'єктів підприємництва, а також за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України;

5) входити за письмовим розпорядженням керівника органу або оперативного підрозділу Служби безпеки України за службовими посвідченнями на територію, у приміщення, склади та сховища підприємств, організацій і установ (крім іноземних дипломатичних представництв) незалежно від форми власності, на пункти пропуску через державний кордон та митниць, а також у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю;

6) за постановою слідчого та з санкції відповідного прокурора по нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, а у невідкладних випадках - з наступним повідомленням прокурора протягом доби в разі загрози знищення, приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані в розкритті та розслідуванні злочинної діяльності, на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи, організації;

7) ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Органи і підрозділи Служби безпеки України, які здійснюють боротьбу з тероризмом, мають повноваження органу дізнання.

88. Контроль і нагляд за діяльністю Служби безпеки України. Постійний контроль за діяльністю СБУ, дотриманням нею законодавства здійснюється комітетом Верховної Ради України з питань охорони і державної безпеки. Голова СБУ регулярно інформує Верховну Раду України про: діяльність СБУ, стан державної безпеки, дотримання чинного законодавства, забезпечення прав і свобод людини. Контроль за діяльністю СБУ здійснюється і Президентом України, якому вона підпорядкована. СБУ регулярно інформує Президента та членів Ради національної безпеки й оборони України (РНБУ), щодо основних питань своєї діяльності про випадки порушення законодавства. Голова СБУ щорічно подає Президентові письмовий звіт про діяльність СБУ. Нагляд за додержанням і застосуванням законів СБУ здійснює Генеральний прокурор України та уповноважені ним прокурори.