39

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Поняття продуктивності праці на підприємстві…………….………………. 8

1.2. Сутність планування продуктивності праці на підприємстві.…………...... .10

1.3. Фактори, що впливають на продуктивність праці……………...…..……… .13

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1. Методи вимірювання продуктивності праці…………....................................17

2.2. Поетапний розрахунок планування продуктивності праці на підприємстві..……………...…..………………...…..………………………...….. 20

2.3. Планування чисельності робітників....….... ….…......…….…....…….............25

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ

3.1. Рекомендації що до вдосконалення процесу планування продуктивності праці на підприємстві ..…….…...….…......……....…….…....……….………..… 28

ВИСНОВКИ та пропозиції ……………………………………………… . 35

Список використаних джерел ……………………………………....38

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Підвищення продуктивності праці є одним з найважливіших чинників виходу країни з економічної кризи, підвищення рівня життя населення, забезпечення стабільного та потужного економічного зростання. В умовах трансформаційних змін та переходу до нової системи господарювання змінюються інструменти та методи управління продуктивністю праці. Виробництво кожної країни і кожної галузі залежить від ряду факторів. Такими факторами є кадри, праця й оплати праці. Кадри найбільш коштовна і важлива частина продуктивних сил суспільства.

У цілому ефективність виробництва залежить від кваліфікації робітників, їхні розміщення і використання, що впливає на обсяг і темпи приросту вироблюваної продукції, використання матеріально-технічних засобів. Те чи інше використання кадрів прямим чином позв'язано зі зміною показника продуктивності праці. Ріст цього показника є найважливішою умовою розвитку продуктивних сил країни і головним джерелом росту національного доходу. На ріст продуктивності праці впливає існуюча в кожен момент часу система оплати праці, тому що оплата є стимулюючим чинником для росту кваліфікації праці, підвищення технічного рівня виконаної роботи.

В умовах ринкових відносин, правильна організація праці та заробітної плати повинна забезпечувати відтворення робочої сили, формування мотивів і стимулів до праці, підвищення його якості та продуктивності. Витрати на оплату праці становлять значну частину собівартості продукції, робіт, послуг промислових організацій.

Тому планування продуктивності праці необхідно встановлювати, враховуючи не тільки необхідність відтворення робочої сили, але також конкурентоспроможність продукції, робіт, послуг на ринку товарів.

Стан вивчення проблеми. Теоретичні аспекти планування продуктивності праці знайшли свої відображення в розробках вітчизняних вчених - О.Е. Германової, А.С. Семенова, Д.П. Богині, В.О. Єрьоменко, А.В. Калини, В. Філєва, Н.О. Павловської. Питання методології і методики аналізу продуктивності праці, виявлення резервів її зростання досить широко досліджені в працях зарубіжних дослідників-економістів А. Є. Аврутіна, Ю. Д. Борисова, Б. С. Бушуєва, В. М. Зарубіна, В. І. Золотарьова, Я. М. Купермана, В. С. Сєрова, Є. К. Сєдих, В. І. Стомахіна, А. А. Френкеля, Д. Кларка, Д. Кендрика, Д. Скотта Синка, Р. Аллепа, Ж. Ришара, Дж. Грейсона, К.О'Делла та інших. Аспекти дослідження даних проблем – найрізноманітніші (питання обліку, планування, виявлення резервів, економічного стимулювання).

Проте ряд питань залишається невирішеними або ж дискусійними. У наукових працях розглядаються різні підходи щодо методів визначення продуктивності праці, класифікації факторів, резервів її зростання, планування і аналізу трудових показників.

Мета і завдання дослідження. Зважаючи на актуальність темиметою написання курсової роботи є всебічно розглянути методичні основи планування трудових показників підприємства сфери обслуговування.

Виходячи з поставленої мети для розкриття теми в курсовій роботі ставляться наступні задачі:

• описати методичні основи планування продуктивності праці;

• описати основні етапи планування продуктивності праці;

• проаналізувати можливі резерви підвищення продуктивності праці;

• визначити основи планування чисельності працівників;

• описати метод планування заробітної праці;

• рекомендації що до покращення процесу планування.

Предметом дослідження є методичні основи планування трудових показників, які визначаються певними факторами виробництва на підприємстві сфери обслуговування.

Об’єктом дослідження є трудові показники: продуктивність праці, чисельність працівників, фонд заробітної плати працівників.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є базові положення економічної науки, сучасна економічна теорія, роботи вітчизняних і закордонних вчених з приводу вивчення продуктивності праці та її підвищення на підприємствах сфери обслуговування в ринкових умовах.

Інформаційну базу курсової роботи складають законодавчі та нормативні акти, які регулюють діяльність підприємств сфери обслуговування, періодичні видання та навчальні посібники.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел.

Розділ 1 теоретичні основи планування продуктивності праці на підприємстві

1. Поняття продуктивності праці на підприємстві

Виробництво будь-якої продукції, може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищення рівня її продуктивності або завдяки одночасній дії цих двох факторів. Маса праці залежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня та інтенсивності праці.Інтенсивність праці не можна розглядати як компенсуючий фактор, оскільки вона має раціональні межі, встановлені відповідно до фізичних і психічних можливостей людини. Тому зрозуміло, що збільшити виробництво сільськогосподарської продукції можна насамперед завдяки підвищенню продуктивності праці.

Продуктивність — це ефективність використання ресурсів — праці капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації — під час ви­робництва різних товарів і надання послуг [19]. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їхньої оцінки необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов'язаних з безробіттям тощо.

Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, в суспільстві.

Зауважимо, що на зарубіжних підприємствах оцінюється тільки та продукція, яка куплена, а не просто вироблена.

Продуктивність можна розглядати як загальний показник, що характеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції. Проте сучасна економічна теорія стверджує, що точно виз­ичити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів, використаних на виробництво продукції, неможливо. Тому для визначення ефективності виробництва найчастіше використовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності [11].

Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукцію.

Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Також на рівень продуктивності праці на підприємстві впливають:

1) рівень екстенсивного використання праці - показує міру її продуктивного використання та її тривалість упродовж робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, тим менше простоїв та інших втрат робочого часу, чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і, відповідно, її продуктивності [3].

2) техніко-технологічний стан виробництва.

Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань, які стоять перед її народом зі створення національної економіки, можливі за умови значного підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства. Від цього залежить ступінь задоволення потреб її громадян і місце у світовому співтоваристві. А це, в свою чергу, не можливе без подальшого підвищення продуктивності [24]. Національний дохід, або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження продуктивності призводить до інфляції, пасивного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття.

При цьому, підвищення продуктивності праці повинно переслідувати дві взаємопов'язані мети:

1) підвищення життєвого рівня населення - за рахунок зростання продуктивності в країнах, що переходили до ринкової економіки, досягалося від 40 до 90% життєвого рівня;

2) підвищення ефективності діяльності галузей і підприємств, а також реальне зростання особистих доходів працівників.

В умовах посиленої конкуренції на ринках товарів, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на підприємствах, яке виражається у:

- зниженні трудомісткості;

- зниженні затрат зарплати на 1 грн. продукції:

- зниженні частки витрат на зарплату у собівартості продукції;

- зниженні часу виробництва;

- підвищенні якості продукції;

- збільшенні маси і норми прибутку.

Отже, підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується. При цьому загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту зменшується.