Статут – статус

Статус, -у. Правове становище: майновий статус, статус дипломата, дипломатичний статус, статус неза­лежної держави.

Статут, -у. Зведення правил, поло­жень, що визначають завдання, уст­рій, функції, порядок діяльності ор­ганізації, установи тощо: військовий статут, юридичний статут.

Ефективний – ефектний

Ефективний. Який має потрібні наслідки, найбільший ефект; який викликає ефект. Вж. зі сл.: метод, прилад, промисел, промова, робота, слово, використання, добриво, співро­бітництво, ліки.

Ефектний. Який справляє сильне враження, ефект; розрахований на це. Вж. зі сл.: засіб, одяг, рух, жінка, картина, поза, сцена, вбрання, вико­нання, враження, світло.

Ділянка – дільниця

Ділянка. Частина поверхні, площі чогось; окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за певною ознакою; частина тіла; переносно — сфера яко­їсь діяльності: ділянка вулиці, ділянка землі, ділянка поля, ділянка фронту, насіннєва ділянка, присадибна ділянка, скронева ділянка, наукова ділянка. Пох. ділянковий. У скл. сл.: сортоді-лянка.

Дільниця, -і, ор. -ею. Адміністрати­вно-територіальна або виробнича одиниця: виборча дільниця, лікарська дільниця, дільниця народного суду, бу­дівельна дільниця, виробнича дільниця, начальник дільниці, приміщення дільни­ці. Пох. дільничний.

Керівництво – керування

Керівництво. 1. Переважно спря­мування діяльності людей, під прово­дом яких, на чолі з якими здійсню­ється діяльність певного колективу; загальне відання художньо-виконав­чою діяльністю інструментального ансамблю або вокального колективу тощо: керівництво державою

Керування. 1. Спрямування руху, ходу, роботи чогось за допомогою керма та інших пристроїв; регулю­вання, спрямування якоїсь тривалої або постійної дії, процесу в певних рамках, межах; керівна дія в межах системи, структури, до яких входить керований об'єкт; безпосереднє ке­рівництво оркестром, хором тощо: керування автомобілем, керування по­льотом, керування промисловістю, ке­рування ансамблем.

2. Система або сукупність прила­дів, за допомогою яких керують ма­шинами, механізмами тощо: автоматичне керування, дистанційне керу­вання, ручне керування.

Особистий – особовий – особливий

Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить їй, персональний; який безпосеред­ньо стосується певної особи; який здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, осо­бисте щастя, особисті уподобання, особистий характер, особистий на­гляд.

Особовий. Який стосується особи; відкритий на окрему особу: особова назва, особове посвідчення, особовий склад, особова справа, особовий раху­нок.

Особливий. Який чимось виділя­ється серед інших; який має спе­ціальне завдання, призначення: особ­ливе значення, нічого особливого, особ­ливий запах, особлива увага, загін особ­ливого призначення.

Робітник – працівник – співробітник

Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни, кваліфікований робітник, робітники сцени (особи, які встановлюють і міняють декорації тощо). 2. Трудівник. Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника (М.Коцюбинський); Не жрець, не вождь, а робітник – Поета справжнього імення... (М.Рильський).

Працівник, -а. 1. Член якогось ви­робничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом, у якійсь га­лузі народного господарства, науки, культури. Вж. зі сл.: здібний, ква­ліфікований, керівний, літературний, науковий, торговельний, газети (газе­тний), заповідника, кіно, преси, сцени (член творчого колективу театру).

Співробітник. 1. Той, хто працює разом із ким-небудь, допомагає йому в якійсь справі. — Я мушу дякувати долі, що придбав такого цінного співробітника і товариша, — тепло відгукнувся Бутаков (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 244);

2. Особа, що працює в якійсь установі; службовець. Співробітник пішов, забравши газети, а Начко лишився сам (Іван Франко, VI, 1951, 259); // Особа, що бере участь як автор у роботі періодичного або багатотомного видання. [Острожиш] Ах, от, Оресте Михайловичу, щоб не забути! Наша редакція дуже інтересується мати вас своїм постійним співробітником (Леся Українка, II, 1951, 15); Науковий співробітник — посада працівника науково-дослідної установи, а також особа, що займає цю посаду. Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в інституті генетики (Олесь Донченко, V, 1957, 237).