- •18. Охарактеризувати зберігання товарів та товарну обробку як фактори збереження якості.
- •20.Пояснити вплив транспортування та операцій після продажного обслуговування на збереження якості товарів.
- •22.Визначити види і форми контролю якості товарів.
- •23.Пояснити вплив конструкції виробу та технології виробництва на формування якості товарів.
- •24. Класифікація товарів: значення, ознаки, правила та методи.
- •26.Пояснити значення і стук руту штрих-коду товарів. Охарактеризувати види кодів (системи кодування ean, upc).
23.Пояснити вплив конструкції виробу та технології виробництва на формування якості товарів.
Конструкція виробу – це сукупність форм, розмірів, способу з’єднання та взаємодії деталей і вузлів, а також співвідношення між окремими елементами виробу. У процесі конструюванні забезпечують зручність користування виробом, задані розміри і зовнішній вигляд.
Головним призначенням є забезпечення функціональних, ергономічних, естетичних властивостей, а також надійність і безпеку виробу. Конструкція створює вирішальний вплив на формування основних характеристик товарів.
Технологічність конструкції — це сукупність властивостей конструкції виробу, які проявляються у можливості оптимальних (найвигідніших техніко-економічних) витрат праці, коштів, матеріалів і часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні, експлуатації та ремонті виробу. Технологічність конструкції виробу характеризує можливість його виготовлення, експлуатації та зберігання за умов використання наявних у виробника та споживача виробу трудових, матеріальних, енергетичних та інших ресурсів. Будь-який виріб повинен бути технологічно раціональним для заданих конкретних умов підготовлення його виробництва, виготовлення, експлуатації та ремонту. Ці вимоги слід знати конструктору до початку розробки конструкції виробу.
Технологія виробництва – це сукупність операцій призначених для формування основоположних характеристик товарів. Розрізняють три основних етапи технологій виробництва:
1.Підготовчий – це сукупність операцій з підготовки основної і допоміжної сировини до переробки, його основними операціями є такі, як миття, різання, сортування, розчинення у воді, тощо.
2.Основний – це сукупність операцій з переробки сировини або з складання комплексних виробів для отримання готової продукції. Застосовують такі технологічні операції: змішування, термічна, механічна обробки, складання тощо.
3.Кінцевий – це сукупність операції з обробки торгової продукції з метою надання їй товарного вигляду та відповідності встановленим вимогам. Основні операції: пакування, сортування, обробка поверхні захисним покриттям, фарбування тощо.
24. Класифікація товарів: значення, ознаки, правила та методи.
Класифікація – це упорядкований на основі певних ознак розподіл на класи і дрібніші підрозділи незалежні один від одного або такі, що перебувають у логічній послідовності і підпорядкованості. Класифікація, як процес, полягає в поділі множини об’єктів на підмножини з урахуванням їх загальних ознак. Вона має декілька послідовно підпорядкованих рівнів для означення яких використовується різні категорії залежно від особливостей об’єкта класифікації і обраної технології: рід, клас, підклас – вищий ступень класифікації, група, підгрупа, вид – середній, різновид і найменування товарів – нижчий.
Її об’єктом є вся сукупність товарів, товарні комплекси, групи і окремі види товарів, тара, властивості товарів, показники якості, дефекти, умови середовища тощо. Її мета – інформаційне забезпечення певного роду діяльності на основі впорядкованого представлення об’єкта в формі угрупування за відповідними ознаками і виявлення зв’язків між угрупуваннями. Класифікація дозволяє розподілити товари на певні категорії або ступені по відповідності з обраним методом класифікації.
Ознака класифікації – це той параметр за яким виділяються класифікаційні групи на певних рівнях класифікації. Найважливішими ознаками є: призначення, вихідні матеріали, спосіб виробництва, галузь застосування, особливості походження тощо.
Принципи побудови класифікації:
Встановлення її мети;
Вибір методу;
Визначення класифікаційних ознак;
Встановлення послідовності класифікаційних ознак( від більш значущих до менш значущих);
Визначення кількості ступенів класифікації.
Метод класифікації – це сукупність прийомів або способів розподілити множинний об’єкт на підмножини. Розділ здійснюється від вищого ступеня класифікації до нижчого. Кількість ступенів залежить від цілей, завдань класифікації і складності та кількості класифікаційних об’єктів. Розрізняють 2 методи класифікації:
Фасетний – передбачає паралельний розподіл множини об’єктів за однією ознакою на окремі незалежні один від одного групи називають: «фасети». Окремі фасети не залежать і не підпорядковуються одна одній, але вони пов’язані тим, що відносяться до 1 множини. Кожна фасета характеризує 1 із сторін множини. Фасетна система класифікації – це система окремих, незалежних , не підпорядкованих один одному упорядкування.
Ієрархічний – характеризується послідовним поділом заданої множини на підряди підмножини. Всі утворювані за допомогою цього методу підмножини складають єдину систему класифікації в якій всі частини взаємопов’язані і певним чином підпорядковані. Ця класифікаційна система одночасно фіксує схожість і відмінність між об’єктами.
Кожен з цих методів має свої переваги і недоліки, знання яких дозволить раціонально використовувати їх з урахуванням цільового призначення. Так, до недоліків ієрархічного методу можна віднести його надмірну громіздкість, високі витрати, іноді не обгрунтовані, труднощі застосування. Недоліком Фасетного методу є неможливість виділення спільності та розбіжності між об'єктами в різних класифікаційних угрупованнях.
25.Розкрити правила та методи кодування товарів, визначити структуру коду. Кодування – це утворення і присвоєння коду класифікаційному угрупуванню, об’єктові класифікації.
Код – це знак або сукупність знаків, які використовуються для позначення класифікаційного угруповання, об’єкта класифікації.
Метою кодування є систематизація об’єктів шляхом їхньої ідентифікації і присвоєння умовного позначення, завдяки якому можна знайти і розпізнати будь-який серед багатьох інших. Присвоєння кодів об’єктам кодування повинно відбуватися на основі певних правил і методів.
Правила кодування:
Код повинен мати певну структуру;
Код може бути зображений за допомогою спеціально обумовлених знаків;
Код повинен допомагати впорядкуванню об’єктів.
Структура коду – умовне позначення об’єкта, яке складається з послідовно розташованих знаків. Структура коду включає такі елементи: алфавіт, основу, розряд і довжину.
Алфавіт коду – це система знаків, прийнятих для утворення коду (цифру, букви, їх комбінації, штрихи). У зв’язку з цим алфавіти кодів можуть бути цифрові, буквені, буквено-цифрові та штрихові. Основа коду – це число знаків в алфавіті коду. Розряд коду – це позиція знака в коді. Кожен знак в коді характеризує спеціально обумовлену ознаку товару. У зв’язку з цим розряд коду несе певне змістовне навантаження.
Довжина коду – це число знаків у коді( без урахування пробілів). Класифікаційна система кодування діє з урахуванням особливостей класифікації об'єктів. За цією системою кодування кожен знак коду позначає класифікаційну угруповання. У цьому використовуються послідовний і паралельний методи кодування відповідно методам класифікації об'єктів. Послідовний метод кодування застосовують для об'єктів, розділених по ієрархічному методу. Причому у кодовому позначення послідовно вказуються ознаки класифікації. Кодове позначення нижчестоящої угруповання утворюється додаванням відповідного кількості розрядів (знаків) до кодовому позначенню вищестоящої угруповання.