- •13.1. Аналіз ефективного використання трудових ресурсів
- •Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами
- •Структура трудових ресурсів підприємства
- •Чисельність основних і допоміжних робітників
- •Кваліфікаційний склад робітників
- •Рух робочої сили на підприємстві
- •Використання робочого часу на підприємстві
- •Аналіз балансу робочого часу
- •Аналіз трудомісткості продукції
- •Види продукції й оцінка їх питомої трудомісткості
- •Залежність зміни трудомісткості продукції від зміни рівня кооперації
- •Виконання норм виробітку робітниками-відрядниками
- •Аналіз продуктивності праці. Продуктивність праці — найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.
- •Дані для аналізу продуктивності праці
Використання робочого часу на підприємстві
Показник |
Минулий період |
Звітний період |
Відхилення (±) |
Умовні позначення показника | ||
план |
фактично |
від плану |
від минулого періоду | |||
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб |
1010 |
1000 |
958 |
–42 |
–52 |
ЧР |
2. Відпрацьовано |
|
|
|
|
|
|
одним робітником: |
|
|
|
|
|
|
а) днів |
219 |
219 |
210 |
–9 |
–9 |
Д |
б) годин (ряд. 2а · ряд. 3) |
1730 |
1752 |
1596 |
–156 |
–134 |
ЛГр |
3. Середня тривалість робочого дня, год. |
7,9 |
8,0 |
7,6 |
–0,4 |
–0,3 |
Т |
4. Фонд робочого часу, тис. год. (ряд. 1 · ряд. 2б) |
1747 |
1752 |
1529 |
–223 |
–218 |
Фр.ч |
у т. ч.: |
|
|
|
|
|
|
надурочно відпрацьований час, тис. год. |
3,876 |
— |
3,448 |
+3,448 |
–0,428 |
|
Як свідчать дані таблиці 13.6, загальний фактичний фонд робочого часу на підприємстві знизився на 223 тис. год. Розрахуємо вплив факторів на зменшення фонду робочого часу у звітному періоді.
Величина фонду робочого часу (Фр.ч) залежить від чисельності робітників ЧР, кількості відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається формулою:
Фр.ч = ЧР · Д · Т.
Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:
Фр.ч.р = (ЧРф – ЧРпл) · Дпл · Тпл; (958 – 1000) · 219 · 8 = –73584 год.
Фр.ч.д = (Дф – Дпл) · ЧРф · Тпл; (210 – 219) · 958 · 8 = – 68976 год.
Фр.ч.т = (Тф – Тпл) · ЧРф · Дф; (7,6 – 8) · 958 · 210 = – 80472 год.
-
Усього: – 223032 год.
Таким чином, фонд робочого часу зменшився проти планового у звітному періоді на 223 тис. годин, у тому числі за рахунок зменшення чисельності робітників — 74 тис. год., за рахунок невідпрацьованих днів (цілоденних втрат робочого часу) — на 69 тис. год. і за рахунок зменшення тривалості робочого дня (внутрішньозмінних втрат робочого часу) — на 80 тис. годин.
Розрахунок показав, що трудові ресурси підприємства використовувались недостатньо ефективно. У середньому одним робітником відпрацьовано 210 днів замість 219, у зв’язку з цим втрати робочого часу на одного робітника становили 9 днів, а на всіх робітників — 8622 (9 · 958), або 68976 годин (8622 · 8).
Внутрішньозмінні втрати робочого часу за один день (зміну) становили 0,4 год. (7,6 – 8), а за всі відпрацьовані робітниками дні — 80 472 год. (–0,4 · 210 · 958). Загальні втрати часу становили 149 448 год. (68 976 + 80 472).
У загальну кількість відпрацьованих робітниками годин включають і години, відпрацьовані надурочно. Якщо їх виключити, то фактична кількість годин роботи в середньому на одного робітника буде меншою, а розмір втрат відповідно зросте.
Якщо на підприємстві відпрацьовано за звітний період 3448 годин надурочно, то це значить, що втрати робочого часу стали ще більшими й досягли 152 896 год. (149 448 + 3 448).
Наявність надурочних годин роботи певною мірою компенсує втрати робочого часу, оскільки випуск продукції збільшується. Але це не впливає на показник годинної продуктивності праці, бо одночасно зі збільшенням випуску продукції збільшуються й затрати праці.
Конкретні причини втрат робочого часу можна встановити, порівнюючи плановий і фактичний баланс робочого часу у звітному періоді (табл. 13.7).
Аналіз планового і фактичного балансу робочого часу показує, що цілоденні втрати вищі за планові на 9 днів (42 – 33). Це перевищення сталося за рахунок збільшення простоїв, прогулів, невиходів з дозволу адміністрації, а також невиходів на роботу через тимчасову непрацездатність.
Таблиця 13.7