Об’єднання провадження по кількох аналогічних контрактах

Часто, як варіант обходу отримання чіткої згоди іншої сторони на об’єднання провадження, іноземні юридичні компанії, які представляють сторону, ініціюють одне арбітражне провадження і номінують одного арбітра з посиланням (subject) на кілька аналогічних контрактів укладених між тими самими сторонами. Якщо у відповідь відповідач номінує свого арбітра і подає заперечення на позов по двох контактах в одному провадженні, не піднімаючи питання компетентності арбітражу та складу арбітражного трибуналу, можна з певною мірою певності сказати, що арбітраж буде розглядати спір в одному провадженні і винесе одне рішення стосовно кількох контрактів.

Такі випадки об’єднаного провадження по кількох контрактах часто зустрічаються під час розгляду справ в арбітражі GAFTA. Низка дебатів серед англійських науковців присвячена, питанню: чи можна за відсутності прямої згоди сторони на об'єднання вважати, що така згода виникає з наявності ідентичного арбітражного застереження в контрактах, і з факту номінації арбітра та подання відзиву на позов? На думку автора статті, така аргументація згоди сторони може бути спірною, і як наслідок ускладнить виконання арбітражного рішення. Однак, цей спосіб об’єднання часто використовується в англійських арбітражних інститутах.

Як приклад об’єднання провадження по кількох контрактах в арбітражі GAFTA, можна навести справу, в якій наша компанія представляла одну зі сторін. Спір стосувався невиконання продавцем двох контрактів на поставку товару укладених на ідентичних умовах, за винятком товару та його ціни. Кожен з контрактів містив однакове за своїм змістом арбітражне застереження. Позивач ініціював одне арбітражне провадження по двох контрактах і, оскільки відповідач не приймав участі у формуванні арбітражного трибуналу, позивачем та арбітражним інститутом був сформований єдиний трибунал, який розглядав спір за двома контрактами. Після вступу в процес, відповідач підняв питання компетентності арбітражу розглядати спір за двома контрактами в одному проваджені а також додержання процедури формування складу арбітражу, оскільки сторони ніколи не погоджували між собою можливостей об’єднання провадження по різних контрактах. Цікавою була відповідь трибуналу на такі заперечення. Без розгляду аргументів по суті, трибунал виділив провадження по кожному контракту в окремий процес з винесенням окремого арбітражного рішення, а склад арбітражного трибуналу залишив незмінним. Тобто, трибунал tacito consensu (по замовчуванні) другої сторони, яка не брала участі у формуванні складу арбітражного суду, визнав склад арбітражного суду компетентним розглядати спір.

Інший приклад з практики нашої юридичної компанії стосується справи, яка також розглядалась арбітражем GAFTA. Спір, який виник між сторонами, стосувався несплати покупцем поставленого товару по одному з контрактів. Покупець же зі своєї сторони пред’являв до продавця претензії по якості товару проданого по іншому контракту. Продавець ініціював арбітражний процес і номінував арбітра з посиланням на один контракт. У запереченнях на позов покупець наводив аргументи з посиланням на два контракти і пред’явив зустрічний позов по іншому контракту. Після першого обміну документами, трибунал постановив, що арбітражне провадження ініційоване по одному контракту, тому трибунал буде розглядати лише питання які стосуються одного контракту. Всі докази та аргументи покупця стосовно іншого контракту будуть ігноруватись, оскільки сформований склад арбітражного трибуналу не компетентний розглядати спір по двох контрактах в існуючому провадженні.

Тобто, для об’єднання провадження в англійському праві особливе значення має предмет (subject) ініційованого арбітражного провадження і відсутність заперечень іншої сторони стосовно об’єднання.