9. Методи навчання

Курс «Кримінально-виконавче право» вивчається за допомогою наступних форм та методів навчання: лекційні заняття, семінарські та практичні заняття,самостійна робота, робота в групах, індивідуальні консультації, виконання рефератів.

Лекційні заняття передбачають викладення нового теоретичного матеріалубезпосередньо викладачем. Лекції охоплюють основний матеріал навчальної дисципліни.

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, на якому студентамививчаються попередньо визначені теми навчальної дисципліни шляхом відповідей напитання викладача. Студентами на ці заняття готуються доповіді по темах, що вивчаються.

Викладачем організується дискусія по проблемних питаннях теорії та практики кримінально-виконавчого права. Самостійна робота студента по підготовці до семінарського заняттяфіксується в робочому зошиті. Його ведення є обов’язковим для кожного студента. Робота насемінарському занятті передбачає реферативну форму виступу. Теми рефератіввизначаються викладачем згідно переліку, який міститься в робочій програмі. Викладачемоцінюються виступи студентів, їх участь у дискусії, знання та вміння відстоювати своюпозицію.

Практичне заняття як форма навчання спрямована на формування у студентапрактичних навичок застосування теоретичних знань та діючого законодавства привирішенні практичних завдань. Самостійна робота студента по підготовці до практичногозаняття фіксується в робочому зошиті, ведення якого є обов’язковим для кожного студента.

Самостійна робота визначається навчальною програмою дисципліни, методичнимиматеріалами, завданнями та вказівками викладача. Вона забезпечується цілою низкоюнавчально-методичних засобів, які застосовуються при вивченні дисципліни: підручник,навчальні та методичні посібники, конспект лекцій, робочі зошити, рекомендована науковафахова монографічна і періодична література. Самостійна робота може виконуватися убібліотеці, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах, а також в домашніх умовах.

9. Методи контролю

Форми контролю з дисципліни «Кримінально-виконавче право»:

1. Поточний контроль: семінарські та практичні заняття.

2. Модульний контроль.

3. Підсумковий контроль: залік.

Призначення різних форм контролю:

• Визначення рівня засвоєння матеріалу по конкретній темі навчальної дисципліни на основі індивідуальної бесіди викладача з кожним студентом окремо (поточний контроль);

• Визначення ступеня засвоєння матеріалу групою студентів, розглянутим протягом фіксованого періоду часу (модульний контроль);

• Визначення якості засвоєння матеріалу дисципліни в цілому (підсумковий контроль);

Задачами контролю є:

• Організація зворотного зв'язку між викладачем і студентом у процесі навчання і підведення підсумків цих зустрічей;

• Виявлення дієвості використовуваних у навчальному процесі прийомів і методів навчання;

• Забезпечення ритмічної й ефективної самостійної роботи студентів.

Поточний контроль навчальної роботи здійснюється в ході аудиторних семінарських і практичних занять.

Модульний контроль проводиться після змістового модуля (36 годин). До цього часу вже начитаний визначений лекційний матеріал, виконана самостійна робота, розглянуті типові задачі і т.д. Отже, можна говорити про те, що студентам видана визначена інформація для формування системи поглядів і пізнання.

По кожній темі або розділу курсу можна виділити «ключові» моменти, методи і поняття, знання яких говорить про те, що розуміння досягнуте. Звідси випливає, що ефективність рубіжного (модульного) контролю від того, наскільки удалий вибір ключових понять, побудов, наслідок і т.д., а також від якості складених питань, відповіді на який і повинні служити критерієм досягнутих знань.

Підсумковий контроль проводиться наприкінці 6 семестру у формі заліку.