- •Запобігання та протидія проявам корупції
- •Ббк х 628.3
- •Тема 1.1. Корупція як соціальне явище
- •1. Теоретичні питання аналізу сутності та змісту корупції
- •2. Політичний аспект корупції
- •4. Правовий аспект корупції
- •5. Психологічний і моральний аспекти корупції
- •6. Наслідки корупції
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 1.2. Проблеми запобігання і протидії корупції в Україні в умовах реалізації Програми економічних реформ
- •1. Корупція як економічна проблема на шляху реалізації Програми економічних реформ
- •2. Проблеми протидії корупції в умовах реформування економіки країни
- •3. Напрями запобігання і протидії корупції визначені Програмою економічних реформ
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 1.3. Політична корупція як загроза національній безпеці
- •1. Зміст, поняття та умови існування політичної корупції
- •2. Види і форми політичної корупції
- •3. Основні напрями протидії політичній корупції
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 1.4. Корупція – загроза національній безпеці України
- •1. Поняття, об’єкти, суб’єкти і принципи національної безпеки
- •2. Національні інтереси України
- •3. Загрози національній безпеці України
- •4. Основні напрями державної політики національної безпеки України:
- •5. Забезпечення національної безпеки України. Законодавчі основи забезпечення національної безпеки
- •6. Гарантування прав, свобод і обов’язків громадян при забезпеченні безпеки
- •7. Поняття системи забезпечення національної безпеки та її елементи
- •8. Основні функції системи забезпечення національної безпеки та її елементи
- •9. Повноваження основних суб’єктів системи забезпечення національної безпеки
- •10. Сили і засоби забезпечення національної безпеки
- •11. Статус Ради національної безпеки і оборони
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 1.5. Антикорупційна стратегія України – один із пріоритетів запобігання та протидії корупції
- •1. Загальні положення
- •2. Засади забезпечення державної антикорупційної політики
- •3. Мета й пріоритетні завдання державної антикорупційної політики
- •4. Механізми реалізації Стратегії
- •5. Державний та громадський контроль за реалізацією Стратегії
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2.1. Публічна влада: проблеми протидії корупції
- •1. Корупційні ризики у сфері публічної влади
- •2. Органи публічної влади в Україні як суб’єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції
- •3. Інститут публічної служби в Україні та проблеми протидії корупції
- •Висновки
- •Рекомендована література:
- •Тема 2.2. Організація взаємодії державних органівта органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами у сфері запобігання та протидії корупції
- •1. Поняття та особливості взаємодії державних органів у сфері запобігання та протидії корупції
- •2. Принципи взаємодії державних органів у сфері запобігання та протидії корупції
- •3. Види, форми взаємодії суб’єктів у сфері запобігання та протидії корупції
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2.3. Особливості провадження у справах про корупційні адміністративні правопорушення
- •1. Загальна характеристика адміністративних корупційних правопорушень та особливості їх провадження
- •2. Кваліфікація адміністративних корупційних правопорушень
- •Тема 2.4. Роль громадськості у заходах щодо запобігання та протидії корупції
- •1. Правова основа участі громадськості щодо запобігання та протидії корупційним проявам
- •2. Інформування громадськості про заходи щодо запобігання та протидії корупції
- •3. Громадськість як суб’єкт запобігання та протидії корупції. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції
- •4. Основні заходи громадськості щодо запобігання та протидії корупції
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.5. Боротьба з корупцією як невід’ємна складова реформування державного управління та державної служби України
- •1. Антикорупційні положення законодавства про державну службу
- •2. Основні законодавчі акти та інші нормативно-правові акти національного антикорупційного законодавства
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2.6. Планування заходів у сфері протидії корупції в органах державної влади та місцевого самоврядування
- •1. Сутність і роль планування. Принципи планування та вимоги до планів
- •2. Структура планів заходів щодо запобігання і протидії корупції
- •3. Методика розробки планів заходів щодо запобігання і протидії корупції
- •4. Організація контролю за виконанням планів
- •Тема 3.1. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
- •1. Поняття, види й загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
- •2. Поняття та ознаки службової особи
- •3. Кримінально-правова характеристика зловживання владою або службовим становищем. Відмінність від перевищення влади або службових повноважень
- •4. Кримінально-правова характеристика службового підроблення
- •5. Кримінально-правова характеристика хабарництва
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3.2. Кримінологічні засади запобігання корупції в Україні
- •1. Поняття, ознаки, стан і тенденції корупції. Форми корупційних діянь.
- •2. Нормативно-правове забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні
- •3. Причини та умови корупції в Україні
- •4. Заходи запобігання корупції
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3.3. Корупційна злочинність: стан, детермінаціята запобігання
- •1. Характеристика корупційних злочинів в органах виконавчої влади
- •2. Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили корупційні правопорушення
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3.4. Організація взаємодії органів державної влади з оперативними підрозділами щодо протидії корупції
- •1. Передумови, сфери, найуразливіші для корупції, та основні форми корупційних діянь
- •2. Правове забезпечення, принципи та основні напрями боротьби з корупцією
- •3. Органи, які здійснюють боротьбу з корупцією, контроль за ними, їх фінансове та інформаційне забезпечення
- •4. Взаємодія правоохоронних органів з органами виконавчої влади в процесі реалізації заходів щодо запобігання та протидії корупції
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3.5. Особливості запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, як засіб боротьби з корупцією
- •1. Сутність феномена «відмивання коштів» та його соціально-правова природа. Співвідношення «відмивання коштів» і «корупції»
- •2. Стандарти правового забезпечення запобігання та протидії відмиванню коштів
- •3. Фінансовий моніторинг – центральна ланка в системі запобігання відмиванню коштів в Україні
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4.1. Психологічні особливості спілкування керівників, на яких покладено функції щодо запобігання та протидії проявам корупції
- •Тема 4.2. Використання маніпуляційних тактик спілкування в процесі виявлення осіб, схильних до корупційної діяльності
- •Тема 4.3. Психологічні аспекти запобігання корупційним правопорушенням в органах державної влади та місцевого самоврядування
- •1. Документ як носій юридичної інформації
- •Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206;
- •Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1346 «Про затвердження методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів»;
- •3. Реквізит документа. Мовні та технічні вимоги до оформлення реквізитів документа
- •4. Текст як основний реквізит службового документа. Правові вимоги до змісту службового документа
- •5. Лінгвістичні норми тексту службового документа
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 1.5. Антикорупційна стратегія України – один із пріоритетів запобігання та протидії корупції 56
- •Братель Сергій Григорович,
Ббк х 628.3
© Національна академія внутрішніх справ, 2012
МОДУЛЬ 1ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
Тема 1.1. Корупція як соціальне явище
1. Теоретичні питання аналізу сутності та змісту корупції.
2. Політичний аспект корупції.
3. Корупція – економічне явище.
4. Правовий аспект корупції.
5. Психологічний і моральний аспект корупції.
6. Наслідки корупції.
1. Теоретичні питання аналізу сутності та змісту корупції
Становлення інститутів громадянського суспільства і розвиток демократичних політичних процесів в Україні стримується, що обумовлено багатьма факторами. Серед яких – посиленням тиску на владу і суспільство з боку кримінальних структур, які намагаються обмежити формування громадянського суспільства задля задоволення своїх корисливих інтересів.
Серед таких проблем сучасного перехідного суспільства, як за масштабністю поширення, так і глибиною проникнення в соціальний організм, слід назвати корупцію та економічну злочинність. їх негативний вплив на становлення громадянського суспільства в Україні стає все більш відчутним і сьогодні створює реальну загрозу національній безпеці країни.
Корупція – це таке саме стародавнє явище, як і соціальний порядок, що управляє життям людей, який би він не був. І так само давно люди намагаються знайти причини корупції і способи її обмеження. Фактично першу антикорупційну заповідь дав Господь через Мойсея, який записав те, що почув з неба: «Дарів не приймай, тому що дари сліпими роблять зрячих і перетворюють справу правих» (Ісх.23:8).
Зрозуміло, що це попередження (а для віруючих – заборона) узагальнює попередній досвід зіткнення людей з корупцією. Цитата цікава й іншим: вона зосереджує увагу людей на корупції, як злі, яке необхідно побороти. Суспільство і кожна окрема людина може тільки обмежити їх до розумних меж. Мораль, держава, етика, релігія – ті інструменти, за допомогою яких і відбувається це обмеження. Як тільки ці інструменти перестають працювати, у суспільстві починають руйнуватись цивілізаційні основи взаємин між громадянами і державою, з’являється небезпека виникнення соціального хаосу.
Тому одна з основних задач держави – це стримування пороків власних громадян і не тільки ідеологічними і виховними, а й репресивними методами у рамках закону. Сьогодні у світі, з урахуванням особливостей історичного розвитку країн склалося кілька моделей корупції.
Західноєвропейська модель. Характерний низький рівень корупції, яка сприймається суспільством як аномалія, пов’язана з порушенням закону. Цьому сприяють традиції, у яких висока доля цивільної культури та правосвідомості.
Азіатська модель. Корупційні відносини переплітаються з іншими соціальними відносинами: сімейними, земельними, етнічними, корпоративними та ін. Тут працюють вікові традиції, наприклад, пов’язані з бакшишем у Середній Азії чи практикою вибудовування довгострокових ділових і політичних відносин, що існують у деяких східноазіатських країнах і базуються на обміні дружніми зв’язками.
Африканська модель. Влада продається «на корені» групі основних економічних кланів (використання демократичних процедур як камуфляжу; економіка примітивізується, задовольняючи тільки найосновніші потреби населення з метою уникнення соціальних потрясінь й забезпечуючи інтереси вузької олігархічної групи). Така модель відбувається за наступних умов: політична влада в країні залишається неконсолідованою; фінансово-бюрократичні групи підтиском інстинкту самозбереження припиняють протистояння й домовляються; формується олігархічний консенсус між консолідованими фінансово-бюрократичними групами і частиною політичної еліти.
Латиноамериканська модель. Уряд дає можливість тіньовим і криміналізованим секторам економіки досягти могутності, порівнюваної з державною. Формується держава у державі.
Сучасного визначення термін «корупція» набув у міжнародних документах, зокрема у Кодексі поведінки посадових осіб, який був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1979 р., корупція трактується як «...скоєння певних дій при виконанні обов’язків, або у зв’язку з цими обов’язками в результаті прийнятих подарунків, обіцянок чи стимулів, чи їх незаконне одержання всякий раз, коли має місце така дія або бездіяльність. Таке визначення включає не тільки одержання посадовою особою матеріальних цінностей, а й її службову поведінку.
Більшість іноземних вчених визнає корупцію, як явище багатоскладове, яке слід вивчати з різних точок зору: економіки, політики, культури, соціології, психології, етики тощо. Корупція завжди зростала, в період модернізації країни.
До таких проблем перехідного періоду відносять: 1) спадщина тоталітарного періоду (закритість влади, злиття влади і бізнесу); 2) слабкість судової системи (залежність від влади, незадовільне фінансування, перевантаженість); 3) нерозвиненість правової свідомості населення (відсутність культури і традиції використання правових важелів); 4) орієнтованість правоохоронних органів на захист інтересів держави (підприємці, не знаходячи захисту в сфері права, шукають його у сфері корупційних відносин); 5) підпорядкування чиновників не закону, а інструкції і начальнику.
Як соціально-політичне явище, корупція складається з комплексу протиправних дій і аморальних вчинків. В основі корупції лежать такі вікові традиції взаємовідносин у суспільстві як «послуга за послугу», «ти мені – я тобі» та ін. Тому корупція, як правило, не тягне за собою скарг, оскільки сторони одержують взаємну вигоду від протиправного діяння. Латентність – її основна особливість.
Як правова категорія, корупція – збірне правове поняття, яке охоплює сукупність взаємопов’язаних правопорушень. Корупція не є синонімом поняття «хабарництво», оскільки при хабарництві посадова особа, яка вчиняє злочин, залишається членом конкретної державної чи громадської системи, а при корумпуванні, регулярно отримуючи матеріальну винагороду від злочинів, вона включається в систему організованої злочинності, що не дозволяє їй в односторонньому порядку відмовитись від взятої на себе ролі.
Корупція здебільшого, є однією з ознак організованої злочинності, зокрема економічної. Для безпечного функціонування тіньової економіки необхідний підкуп працівників правоохоронних і контролюючих органів, суддів, прокурорів, чиновників, політиків. Особливу небезпеку для економіки країни становить проникнення організованих злочинних угрупування у легальний бізнес і органи влади - злочинці можуть перетворюватися на владу, а представники влади можуть ставати злочинцями.
У Рамковій Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти організованої злочинності від 21 липня 1997 р. при визначенні поняття організованої злочинності вказується на те, що корупція є одним із трьох основних засобів (два інші – насильство і залякування), які дають можливість ватажкам організованій злочинності отримувати прибуток, контролювати території, зовнішні та внутрішні ринки, продовжувати свою злочинну діяльність і проникати у легальну економіку.
Форми прояву корупції:
1) злиття з владою, проникнення у владні та управлінські структури організованої злочинності, яка характеризується залежністю законодавчої та управлінської діяльності від вузькогрупових, корпоративних інтересів певних злочинних структур. Вона може проявлятися не лише у корисливих зловживаннях владою, а й у розкраданнях, інших економічних злочинах, з метою задоволення корпоративних інтересів партій, груп, матеріального забезпечення виборчого процесу тощо. Саме задоволення вузькогрупових інтересів як з корисливих, так із інших мотивів, найхарактерніше для корупції;
2) лобізм, протекціонізм, інвестування комерційних структур за рахунок держави, надання пільгових кредитів, незаконна приватизація держмайна, внески на політичні цілі, прихована участь державних службовців і депутатів у комерційній та підприємницькій діяльності та ін.
Відтак, корупція – це складне і багатоаспектне (економічне, політичне, правове, морально-психологічне) соціальне явище змістом якого є обумовлена політичними, економічними, соціальними і психологічними факторами система негативних поглядів, переконань, установок і діянь посадових осіб інститутів влади, державних і недержавних організацій, політичних партій, громадських організацій, спрямованих на задоволення особистих, корисливих, групових або корпоративних інтересів шляхом підкупу, хабарництва, зловживання владою, надання пільг і переваг всупереч суспільним інтересам. Її соціальна сутність проявляється в тому, що вона: має соціальну обумовленість (є продуктом соціального життя); має свою соціальну ціну, яку платить суспільство за існування корупції; істотно впливає на найважливіші соціальні процеси; має історичні витоки і глобальний характер; є економічним, політичним, правовим, психологічним і моральним явищем; має властивість пристосовуватись до соціальних реалій, постійно мімікрувати та видозмінюватися.