Висновки

Отже, умисне вбивство відноситься до злочинів, які мають підвищену суспільну небезпеку. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Об'єктом злочину є життя новонародженої особи. Потерпілим від цього злочину може бути лише власна новонароджена дитина матері. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням — посяганням на життя новонародженого; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті; 3) причинним зв’язком між вказаними, діянням та наслідками, а також 4) часом і певною обстановкою — це діяння може бути вчинено лише під час пологів або відразу після пологів.

Суб'єктом злочину може бути лише мати потерпілої дитини, яка є осудною і на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини може бути вчинене у співучасті. Співвиконавець цього вбивства підлягає кримінальній відповідальності залежно від обставин справи за відповідною частиною ст. 115. Дії підбурювача і пособника кваліфікуються, відповідно, за ч. ч. 3 або 4 ст. 27 і ст. 117. Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують такі особливості: 1) його вчинення обумовлене емоційною напругою, викликаною вагітністю і пологами та психічними процесами, що їх супроводжували (зокрема сімейним конфліктом, подружньою зрадою, матеріальними та іншими соціально-побутовими негараздами); 2) тимчасовий психічний розлад послаблює здатність матері усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з чим вона є обмежено осудною. Якщо умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини вчинено із заздалегідь обдуманим умислом, у т.ч. за взаємною згодою подружжя, вчинене слід кваліфікувати за п. 2 ч. 2 ст. 115, а за наявності підстав — і за іншим пунктом ч. 2 цієї статті.

Убивство може кваліфікуватися за ст. 117 КК лише тоді, коли дитину вбила мати, яка цю дитину народила. Вбивство чужої дитини незалежно від будь-яких обставин не може кваліфікуватися за ст. 117 КК. За ст. 117 КК кваліфікується вбивство, вчинене матір'ю під час пологів або відразу ж після них. Якщо після пологів минув деякий час, то заподіяне вбивство, хоч би і матір'ю своєї новонародженої дитини, не може кваліфікуватися за ст. 117 КК. Не може кваліфікуватися за ст. 117 КК посягання на життя плода ще до пологів. Такі дії кваліфікуються як незаконне проведення аборту (ст. 134 КК).

Таким чином, доцільно викласти диспозицію ст. 117 КК у такій редакції: "Вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів, якщо мати перебувала в обумовленому пологами стані ...". Виходячи з цієї пропозиції, дається тлумачення поняття "відразу після пологів", як певного проміжку часу після констатації народження дитини (другий період пологового процесу) та відшарування плаценти (третій період пологового процесу), протягом якого жінка ще може знаходитися в обумовленому пологами особливому психоемоційному стані. Стверджується що, формалізація часового критерію, тобто проміжку часу між народженням дитини і її вбивством, є недоцільною і вирішувати питання про наявність ознаки "відразу після пологів" необхідно у кожному конкретному випадку окремо, враховуючи всі обставини справи. Необхідно доповнити ст. 117 КК ч. 2, яка б передбачала відповідальність за вбивство матір'ю двох чи більше новонароджених дітей або за вбивство матір'ю новонародженої дитини, вчинене повторно. Це положення закону могло б застосовуватись на практиці у вигадках вбивства матір'ю двох чи більше дітей (близнюків) або при повторному вчиненні вбивства новонародженої дитини.

Нині, Україна готується до вступу в Європейський Союз, тому головним її завданням є адаптація українського законодавства до європейського. В зв’язку з цим виникає ряд проблем пов’язаних з вивченням зарубіжного досвіду та пристосування його до національного законотворення. В квітні 2008 року були внесені зміни до КК України, як до загальної так і особливої частини, що дозволило гуманізувати чинне кримінальне законодавство, проте доцільним було б звернути увагу і на диспозиції деяких норм а не тільки їх санкції. Можливо варто розглядати убивства не пов’язуючи його з конкретним суб’єктом (як то вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини), а розглядати в одній нормі, як наприклад це робиться в Німеччині. І відповідальність таким чином буде спільною для всіх видів умисного позбавлення життя людини.