Розділ 2.Гастєв о.К. І його раціоналізація трудових процесів.

Безсумнівно, лідером вітчизняної науки управління та НОТ в 20-і роки був О. К. Гастєв. Декілька слів про його біографію.

Олексій Капітонович Гастєв (1882-1941), економіст, соціолог, був активним діячем революційного і робітничого руху в Росії, неодноразово піддавався арештам і засланням. У 1905 р. керував бойовою дружиною робітників у Костромі, виступав на мітингах з викриттям есерів і меншовиків, брав участь у роботі III і IV з'їздів РСДРП. За плечима у Гастєва не тільки революційний, але величезний виробничий досвід: слюсар на заводах Росії і Франції (де закінчив Вищу школу соціальних наук), а після Жовтня - керівник на підприємствах Москви, Харкова і Горького, нарешті, секретар ЦК Всеросійського союзу металістів. Відомий він і як поет, його літературна творчість високо цінували В.В.Маяковський і А.В.Луначарский. Гаст був одним із теоретиків і лідерів пролеткультовского руху.

З 1921 по 1938 р. очолював Центральний інститут праці (ЦІТ) у Москві. Основна заслуга Гастєва заключається в розробці теоретичних та експериментальних ідей нової науки - соціальної інженерії («соціального інженерізма»), що з'єднувала в собі методи природничих наук, соціології, психології і педагогіки. Під його керівництвом на десятках підприємств впроваджувались інноваційні методи організації праці та виробництва, за методиками ЦІТА підготовлено понад 500 тис. кваліфікованих робітників, тисячі консультанти з управління та НОТ. Значний його внесок у розробку ідей кібернетики та загальної теорії систем. Розробки Гастєва отримали світове визнання, вони вивчаються у США, Англії, Франції та інших країнах.

Промислове відродження Росії, на думку Гастєва, невіддільне від культурного перевороту. Концепція трудового виховання і культурних установок передбачає знищення «стихійної розбещеності» людини, яке розпочинається у Гастєва з фізичної та побутової культури - раціонального режиму дня, правильного харчування, відпочинку та руху, потім закріплюється у соціально-психологічної культури поведінки, мистецтві володіння собою і своїми емоціями , взаєминах, а результується в підйомі загальної культури виробництва. Трудова культура починається з поступового звикання до єдиного, витриманому протягом усього дня темпу. Трудова витримка найкраще складається при роботі операційної і важче - при монтажної, не-повторюваною або володіє рваним ритмом.

На важкій, неритмічній роботі, вважає Гастєв, більше купується хвороб і шкідливих звичок. З одного боку, російському робітникові найбільше не вистачає елементарної виконавської культури: вміння підпорядковуватися, точно дотримуватися свої службові обов'язки незалежно від того, приємно йому чи ні. Мистецтво колективної роботи, по Гастєву, грунтується на вмінні пристосовувати особисті цілі до загальним завданням, на здатності точно і своєчасно виконувати розпорядження. Першим актом «організаційного тренажору» є навчання не керувати іншими, а підкорятися самому. На цьому принципі і будується у Гастєва нова наука - «педагогіка тренування». Її методи та закони базуються на точному розрахунку, в якому враховані всі дрібниці і деталі, вона має три стадії: «загальна гімнастика, імітація роботи і, нарешті, справжня робота». Якщо гімнастика виступає в якості «чистої техніки руху», то завдання імітаційного вправи - привчити людину до навантаження. На завершальній стадії навчається приступає до справжнім трудовим операціям, які повинні бути відрепетирувані до автоматизму.

* Для керівника Гастєв пропонував піврічний випробувальний термін, в процесі якого за кандидатом на висування б проводилися ретельні соціально-психологічні спостереження і на підставі їх складався «психологічний паспорт». Необхідна від керівника ділова ініціатива буде зустрінута з великим ентузіазмом, якщо раніше він покаже себе як виконавчий і дисциплінований працівник. Авторитет у колективі, заснований на високій особистій культурі праці і професійної компетентності, являє собою фундамент мистецтва управління. Згідно з логікою такого підходу, керівник не запрошується з зовні, а виховується у власному колективі. *

* Вихідна щабель трудового навчання керівника - виконавська робота, просте «слухняність, бо тільки тут перевіряється, на що здатна людина». Виконавська робота дається важче розпорядницьких і вимагає більшого часу, зусиль і волі. У ній виховується швидкість реакцій, швидкість рухів, чіткість і ритмічність праці; перед майбутнім керівником слід ставити завдання «на швидку распланіровку столу, обставлена ​​кімната, розшук телефонів, знаходження адрес... «Жодного доручення без терміну, жодного завдання без вимірювань ». Лише після проходження школи організаційно-розпорядницьких діяльності працівника можна допускати до більш складних, плануючим функцій. *

* Гастєв був переконаний, що важче і довше освоюється саме просте і елементарне, ніж саме складне і незрозуміле. Тому він пропонував починати з виконавської діяльності і переходити до розпорядницьких, починати з організації праці і переходити до осмислення її змісту. У цьому випадку не тільки керівники або рядові працівники, але й будь-який громадянин повинен пройти в своєму житті через школу НОТ. Такий підхід до виховання трудової культури (а воно, по Гастєва, має починатися не в 14 років, а в 2 роки) був співзвучний епосі. Разом з тим, нову культуру неможливо створити лише на слухняності, перетворює людину в «гвинтик» виробничого механізму. Гастєв вимагає творчого підходу до самих повсякденних речей, молотку, кліщів, олівця. На виробництві важлива не сама машина, а установка на неї, тобто націленість на постійне, щоденне конструювання, винахідництво. Для зараження робочої маси «невпинним бісом винахідництва» необхідно розробити та впровадити ефективну систему методів залучення працівників до управління. Саме вони, а також щоденну увагу з боку адміністрації (навчання, допомога) створять передумови до того, що робочий задумається над кожним своїм рухом і прийомом, зможе розібратися в його «анатомії» і пристрої. Робочий вчиться біля верстата, вбираючи логіку його рухів, а не завчає правила по книгах. Тому й трудова культура - це не сума засвоєних знань, а активна «вправність». Треба починати з простого догляду та налагодження верстата, з тренування своїх рухів і лише потім переходити до засвоєння теоретичних знань і формул. *

* Трудове навчання як спосіб виховання нової людини у Гастєва починається з формування основ рухової та фізичної культури, спритності та економії рухів. Метод - побутова і виробнича гімнастика. Тренування основних людських якостей, необхідних йому в трудовій діяльності, - спостережливості, спритності, волі, завзяття, дисциплінованості і організованості - проходить за трьома лініями: режим, праця і організація. Рухова культура людини повинна відпрацьовуватися до автоматизму: чим гірше вигострить рух, тим більше в ньому «елемента гальмування». При гарному володінні тілом людина не замислюється над технічними моментами своєї роботи, вивільняючи час на творчість. Автоматизм нижчих форм рухів є обов'язковою передумовою свободи для вищих, духовних рухів людини. *

* Одним з конкретних інструментів виховання НОТ в побуті була у Гастєва хронокарту, тобто своєрідний різний обліковий документ для запису бюджету часу. Статистична обробка зібраних у населення облікових карток, за задумом Гастєва, допоможе встановити ступінь його соціалізації, а їх систематизація - основні соціальні групи («робітник, директор, студент, селянин, червоний воїн») за характером і способом використання свого часу. Пропонувалися наступні етапи використання часу: сон, їжа, робота, відпочинок, самообслуговування. Облік часу виховує ощадливість, дисциплінованість, здатність планувати свій робочий день, підвищує загальну культуру людини. Для науки його користь у тому, що він розкриває «соціальний кістяк» праці і повсякденної діяльності людей.

Культура праці має також економічний вимір: так, при правильному розташуванні інструментів працівник виграє годину протягом дня; біля культурної людини «завжди все під рукою». Таким чином, НОТ у Гастєва - це ще й культура робочого місця. Культура рухів органічно переходить в культуру поведінки, особиста культура - в колективну. Взаємовідносини людей на виробництві, згідно гастівскій концепції, вимагають певної «культурної умовності», яка пом'якшує наш гуртожиток. Виявляти тактовність у стосунках з іншими, привітність, нехай навіть і умовну, замість «нарочито підкресленою грубості», - обов'язок і право кожної людини. *

Основне правило спільної праці - приховувати, а не виставляти свою індивідуальність, вміти на перше місце ставити не власне «я», а спільні інтереси.

На вершині піраміди культури праці у Гастєва знаходиться культура робітничого класу. Придбані кожним працівником індивідуальні навички закріплюються чіткою організацією спільної діяльності, яка пробуджує спрагу творчості і прагнення вдосконалити своє знаряддя праці. Усвідомлення того, що засоби виробництва тепер є власністю класу, формує в пролетаріаті принципово нове, творче ставлення до праці. Робочий стає творцем і розпорядником, він як би зливається з усім заводським механізмом. До виробництва, в якому людина кожен день виковує частинку свого «я», він буде ставитися як до своєї власної справи. Так питання культури праці виходили на проблему ставлення до праці.

Свої основні ідеї та погляди на трудове виховання Гастєв виклав у численних книгах і статтях. У самому концентрованому вигляді вони виражені в знаменитій «Пам'ятці правилах», що містить 16 пунктів правил і настанов про те, як треба правильно і культурно працювати.

Соціально-психологічні аспекти наукового управління знайшли своє відображення в практичній діяльності відомого теоретика і практика менеджменту Олексія Гастєва , директора Центрального інституту праці, у структурі якого вагоме місце належало лабораторії з вивчення психофізіологічних і психологічних особливостей людини. Наукове управління він розумів як боротьбу за максимальне підвищення продуктивності праці кожного робітника, кожного верстата, кожного елемента виробничого комплексу. При цьому наукове дослідження матеріального і особистісного чинників виробництва має здійснюватися в лабораторних умовах і завершуватися експериментальною апробацією знайдених рішень.

Концепція О. Гастєва базується на ідеях «соціалізації трудового процесу» й вирішальної ролі людського чинника у виробництві, що було неприйнятним для концепції Ф. Тейлора. О. Гастєв та його колеги застосували принципово новий підхід до оцінки самого робітника, розглядаючи його не лише як об'єкт вивчення, але і як творчий суб'єкт з власними психофізіологічними можливостями та індивідуальними здібностями, які необхідно враховувати в організації наукового управління. При цьому вони дотримувалися того погляду, що психофізіологічні можливості людини — це не щось стале, раз і назавжди дане: людина змінюється, отже, розглядати її можливості й здібності слід у динаміці; варто також постійно тренувати фізичні і психічні здатності робітників, що дасть змогу максимально активізувати людський чинник.

Таким чином, на порядок денний була висунута динамічна концепція, яка виходила з гіпотези про безмежні можливості вдосконалення психофізичних здібностей людей, яку було покладено в основу педагогічної методики О. Гастєва і його колег — системи розвитку здібностей людини, її ядром є розроблений ними метод навчання й підготовки робочої сили, сутність якого полягала в ідеї «машинізації» трудових рухів працівників (робітників). Ішлося не про звичайний автоматизм, а про залучення до процесу дедалі нових автоматів.

* Тобто ставилося завдання виховати особливу швидкісну людину, з її миттєвою реакцією, з її спроможністю витрачати мінімум нервової енергії. Не менша увага приділялася управлінській діяльності: справжнім слід вважати такого керівника, який має організаторські здібності, такт, привабливість, вміння надихати людей на конкретну справу. Водночас, розкривши спільність виробничих і управлінських процесів, О. Гастєв і його колеги не показали суттєві відмінності між ними, обмежилися лише судженнями про якості керівників. *

* Основний напрям роботи Центрального інституту праці – дослідження проблем наукової організації праці та підготовки кадрів, проектування: характерних “робочих типів” на підприємстві; виробничих характеристик робітників; організації праці на робочому місці, в цеху; необхідної кількості робітників на основі розрахунків з обслуговування обладнання і технологічних процесів, експериментальних цехів підприємств. А. К. Гастєв опублікував понад 200 праць із наукової організації праці, що забезпечило вищий розвиток нормування праці, порівняно з капіталістичним світом. У роботі “Нормування і організація праці” (1929) він виділив чотири основних етапи розвитку нормування праці:

– перший етап –“природний відбір високих норм”, який характеризується неорганізованістю процесу управління нормами;

– другий етап – в умовах ремісничого типу виробництва були створені “нормувальні звичаї” –“уроки”;

– третій етап – збігається з розвитком капіталістичного виробництва, який ґрунтується на розподілі праці та ручній, ремісничій техніці. Поглиблення розподілу праці привело до необхідності встановлення “уроків” з окремих видів робіт і за професіями робочих;

– четвертий етап – відповідає виникненню нової, машинної стадії розвитку капіталізму в промисловості, чим закладає основу аналітичним і інженерно-технічним методам розрахунку й встановлення норм праці. *

Таким чином, А. К. Гастєв пов’язав роботу з нормування праці з проектуванням технології і трудового процесу. Він вважав, що “нормувати – це значить шукати найбільш вигідну організацію праці”.