2.2 Види водних екосистем

Французький еколог Філіп Дрьо вважає, що прісноводі екосистеми не містять багато видів. У порівнянні з морем у них входить значно менше ніж у морській екосистемі, число систематичних груп біоти. Філіп Дрьо виділяє всього 2 групи - стоячі води й текучі води, які значно відрізняються формацією живих організмів. Стоячі води представлені екосистемами боліт, ставків, озер. Прикладом екосистем типу «стоячі води» може служити вже відмічена раніше система озера зі всіма її структурними особливостями.

Екосистеми текучих вод - джерела, потоки. Залежно від властивостей цих систем, характеристик температури води, кисню, розподілу їжі, вони заселені групою флори й фауни, що відповідає їм. Естуарії - області, які створюють перехід річки до моря.

Цей поділ на види водних екосистем, виконаний Дрьо, дуже спрощеий. Однією з найважливіших властивостей екосистем є не тільки наявність чітких меж розташування водних систем, але й заселення їх такими видами флори й фауни, які не здатні жити на сусідній суші. Рідко буває так, щоб між водною системою й тим, що оточує її, або іншою водною системою, не було ніякого зв'язку й обміну. Крім того, навіть в одній екосистемі можливо виділити достатнє число місць проживання, що розрізняються між собою, мають дещо різне населення. Таку екосистему можна умовно представити як сукупність окремих екосистем. Процеси, що відбуваються в кожному із цих місць проживання - побудова трофічних ланцюгів, потік матерії й енергії, а також характер абіатичних процесів, може настільки відрізнятися для різних місць проживання, що одна велика екосистема може виявитися недостатньо сталою й розпадеться на декілька самостійних систем.

Прикладом викладеного може служити водна система крупної річки. Вона включає у свій склад систему наповнених текучою водою русел, заплавних озер, з якими річка пов'язана протоками, водосховищами, і проточних озер, через які протікають річкові води, гирлові ділянки річок при впаданні їх у водоприймачі й т.п.

Кожний із перерахованих вище об'єктів має свої індивідуальні структурно функціональні особливості взаємостосунків між абіотичними компонентами водних екосистем та їх біотикою. Тому виділення видів екосистем у гідроекології слід проводити з погляду однорідності головних гідрологічних чинників, що визначають структурно-функціональні особливості конкретних водних екосистем.

Проводячи еколого-гідрологічні дослідження водоймищ різних регіонів України, В.М. Тимченко виділяє характерні групи водних об'єктів, що відрізняються за гідрологічним режимом, морфометрією, положенням в мережі, гідрографією, інтенсивністю й структурою господарського використання, за антропогенним навантаженням, іншими абіотичними показниками. Це крупні рівнинні водосховища, озера Полісся, заплавні водоймища крупних енергетичних комплексів, малі водосховища й ставки, крупні річки та їхні гирлові ділянки, малі річки, канали й інше.

Для виділення діючих зв'язків і чинників взаємодії між окремими елементами гідроекосистеми розглянемо принципову схему функціонування екосистеми водоймища.