242 Глава VI

шістдесят п'ять днів до дня виборів, або виборчий блок партій за умови, що всі партії, які входять до його складу, зареєстрова­ні не пізніш як за триста шістдесят п'ять днів до дня виборів.

Громадянин України, який відповідно до Закону має право бути обраним депутатом, може дати згоду балотуватися канди­датом у депутати від партії (блоку).

Висування кандидатів у депутати розпочинається за сто де­в'ятнадцять днів і закінчується за дев'яносто днів до дня виборів. Виборчий блок може бути утворено двома і більше партія­ми, що відповідають вимозі реєстрації їх у встановленому зако­ном порядку не пізніше ніж за триста шістдесят п'ять днів до дня виборів, на підставі рішень з'їзду (зборів, конференції) кож­ної з цих партій. Таке рішення підписується керівником партії та скріплюється печаткою партії. З'їзди (збори, конференції) партій, які приймають рішення про утворення виборчого блоку, можуть відбутися в будь-який час до закінчення терміну вису­вання кандидатів у депутати.

Керівники або представники партій, яким надано з'їздами (зборами, конференціями) повноваження щодо утворення ви­борчого блоку, укладають угоду про утворення виборчого бло­ку, яка підписується ними і скріплюється печатками партій, що сформували блок.

Повна назва блоку має включати назви всіх партій, що вхо­дять до нього. Повна або скорочена назва блоку не може місти­ти назви партії, що не входить до нього, імен та прізвищ осіб чи історичних постатей, якщо вони не є кандидатами у депутати від цього блоку або якщо їх імена і прізвища не використовуються в офіційній назві хоча б однієї з партій, що входять до блоку.

Кількість кандидатів у депутати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, яка ста­новить конституційний склад Верховної Ради України, визна­чений Конституцією України, та не може бути меншою від ві­сімнадцяти осіб.

Партія (блок) може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійну особу, яка має право бути обраною депутатом. Партія, яка входить до виборчого блоку, не може самостій­но висувати кандидатів у депутати чи входити до складу іншого виборчого блоку.

Форми безпосередньої демократії (прямого народовладдя) 243

Висування кандидатів у депутати партією відбувається на її Гиді (зборах, конференції), а блоком — на міжпартійному з'їзді (.іборах, конференції) партій, що входять до блоку. У з'їзді (збо­рах, конференції), на якому здійснюється висування кандидатів у депутати, мають брати участь не менше 200 делегатів.

Висування кандидатів у депутати здійснюється у вигляді ви­борчого списку кандидатів у" депутати від партії (блоку) за фор­мі по, затвердженою Центральною виборчою комісією. Усі кан­дидати в депутати, висунуті партією (блоком), включаються до і диного виборчого списку партії (блоку). Черговість кандидатів V списку визначається на з'їзді (зборах, конференції), що свідчить про існування в Україні так званих жорстких, або «зв'язаних», списків, за яких виборець не має права впливати на черговість розташування кандидатів у списку, що визначається політичною партією (блоком). При застосуванні такого виду списків не забез­печується зв'язок депутата з виборцями, виборці позбавляються механізмів впливу на депутатів у разі незадовільного виконання ними своїх обов'язків. Недоліками закритих списків називають Иисож обмеженість доступу до інформації про склад виборчих списків, про кандидатів, включених до них, наявність у списках суб'єктів виборчого процесу з небездоганною репутацією тощо.

З огляду на зазначене пропонується запровадити на парла­ментських виборах систему голосування за напіввідкриті чи від­криті списки, за яких обрані депутати зацікавлені в підтриманні мГязків із виборцями з тим, щоб на наступних виборах отримати більше преференцій. Такі системи голосування застосовують­ся не лише в країнах Західної Європи, а й у деяких країнах з со­ціалістичним минулим. На думку О. Ф. Фрицького, пропорцій­на система, яка ґрунтується на голосуванні за списки депутатів ІЗ преференціями, є найбільш ефективною, оскільки це дозво­лить громадянам обирати не лише партії, а й надавати перевагу РИМ чи іншим їхнім кандидатам безпосередньо¹. Можливий не­гативний аспект запровадження відкритих списків полягає в то­му, що противники партії, не розраховуючи отримати достатню кількість голосів за власним списком, голосують за її список і, піддаючи преференції кандидатам наприкінці списку, не пропус-

¹ Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — К.: Юрін-КОМ Інтер, 2004. - С 273.