6.6.Електронна готовність України – еУкраїна

Розв'язуючи задачу поступового переходу від "інформаційного суспільства", в якому вже живе більшість розвинутих країн Європи, до суспільства знань", де професійні знання і високі технології відіграватимуть вирішальну роль в економіці і взагалі в розвитку суспільства, Європейський Союз розробив програму розвитку інформаційних технологій "електронної Європи – еЄвропи". В цьому плані цікаво проаналізувати елек­тронну готовність України – еУкраїни. Означена інформація може мати практичне значення як для науковців, так і для майбутніх фахівців-випускників нашого університету — з позицій спря­мування своїх професійних послуг.

Попри те, що Україна за роки незалежності значною мірою втратила електронну промисловість та свої позиції у приладобудуванні, за останні роки завдяки імпорту та діяльності спільних підприємств спостерігаються помітні зрушення в упровадженні інформаційних технологій. Нині в Україні задіяні близько 500 компаній на ринку виробництва та складання персональних комп'ютерів (ПК). Загальний парк І ПК у країні перевищує 1,5млн. одиниць і подовжує зростати.

Телекомунікації, в тому числі Інтернет є частиною цих зрушень, які також набули помітного розвитку. Сьогодні за оцінками, що з'являлись у пресі, з країні налічується понад 300 Інтернет-сервіс провайдерів, майже 470 тис. користувачів Інтернету. Цікаво, що більш як 20% користувачів Інтернету станов­лять студенти. Найпопулярніші Інтернет-ресурси: бізнес, освіта, розваги. Дер­жавні організації і провідні приватні корпорації мають свої корпоративні мережі, в яких використовуються супутниковий зв'язок, оптоволоконні лінії, кабельні мережі і т. ін. Щодо бездро­тового зв'язку Україна демонструє оз­наки вдалого розвитку, але все ще не досягла необхідного рівня охоплення.

Програмна складова інформаційних технологій переважно сконцентрована в діловому сегменті та спеціальних за­стосуваннях. Основні мови програ­мування та інструментальні засоби про­грамування: об'єктно-орієнтовані мови, мови Інтернет-технологій і систем уп­равління базами даних. Зробити кількісну оцінку обсягу цього вироб­ництва дуже важко через тіньову його частину та поширене піратство програм. Водночас є яскраві приклади, які пе­реконливо засвідчують, що "робити правильно — вигідно". І таких "прозо­рих" програмістських компаній, що че­кають молодих фахівців, понад 1200.

Окрім технічної озброєності, важли­вою складовою готовності країни до статусу інформаційного суспільства є комп'ютеризована взаємодія влади і населення. Термін "електронна влада" досить часто вживається світовою пре­сою, зокрема у федеральній цільовій програмі "Електронна Росія" та з Зако­ні України "Про національну програму інформатизації". Основною метою таких програм є підвищення ефективності та функціонування економіки і державно­го управління через упровадження ма­сового поширення інформаційно-кому­ніка­ційних технологій.

"Електронна влада", по суті, повин­на стати більш прозорою для ділових людей і суспільства загалом, завдяки чому зменшується можливість зло­вживань. Електронні закони повинні захистити населення від свавілля неком­петентних чи корумпованих чиновників і допомогти створенню громадянського суспільства. Нині кількість "кібер-законів" дуже обмежена. Більшість внутрішніх урядових процесів (видача дозволів, ліцензування, приватизація і т. ін.) здійснюється кулуарно. Належні урядові офіси не мають зовнішнього інтерфейсу в інформаційній мережі, що за міжнародними стандартами є основ­ною вимогою до "електронної влади".