4. Психофізіологічне обґрунтування режимів праці і відпочинку.

Режим праці і відпочинку – це розпорядок, який регламентує певне чергування часу на роботу та відпочинок протягом зміни, тижня, місяця, року.

Основними цілями розробки раціональних режимів праці і відпочинку є:

• забезпечення високої працездатності;

• збереження здоров’я працівника;

• створення сприятливих умов для розвитку особистості;

• ефективне використання виробничих потужностей.

Раціональний, фізіологічно обґрунтований режим праці і відпочинку повинен відповідати таким вимогам:

• запобігати ранньому і надмірному розвиткові втоми працівників;

• сприяти збереженню високої працездатності і оптимального функціонального стану організму працівників протягом зміни;

• забезпечувати високу продуктивність праці;

• сприяти ефективному відновленню фізіологічних функцій під час відпочинку.

При розробці режимів праці і відпочинку необхідно враховувати ряд вимог:

• раціональне чергування роботи і відпочинку на всіх видах робіт і для всіх груп працівників;

• врахування психофізіологічних особливостей окремих вікових груп;

• встановлення часу на відпочинок та організація його проведення з урахуванням виробничих навантажень;

• регламентація періодичності та тривалості відпочинку протягом зміни;

• єдність методів та принципів визначення кількості та тривалості перерв на відпочинок.

Ефективність режиму праці і відпочинку оцінюється критеріями працездатності і функціонального стану працівників, економічними та соціальними критеріями.

Необхідність регламентації режимів пов’язана з тим що:

• людина не завжди може оцінити ступінь втоми (передчасна перерва порушує робочий динамічний стереотип, запізнення в перерві – можлива перевтома, самовільні перерви порушують ритмічність роботи);

• випадкові простої теж викликають порушення робочого динамічного стереотипу;

• режими праці і відпочинку повинні систематично змінюватись з урахуванням змін в технології, умов праці, рівня механізації, структури трудового процесу.

Розробка режимів праці і відпочинку передбачає:

• детальне вивчення характеру роботи, ліквідацію організаційних неполадок, оптимізацію виробничого середовища;

• проведення хронометражних спостережень і фотографій робочого дня для встановлення періодів роботи і відпочинку;

• вивчення особливостей динаміки працездатності та графічний її аналіз на основі фізіологічних, психологічних і виробничих показників;

• раціоналізацію трудових процесів і впровадження заходів по запобіганню перевтомі працівників.

При розробці режимів праці і відпочинку враховуються:

• закономірності динаміки працездатності;

• конкретні організаційно-технічні умови виробництва;

• особливості відновлення фізіологічних функцій організму.

Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку регламентують час початку та закінчення зміни, її тривалість, сумарну тривалість перерв на відпочинок, тривалість окремих перерв, їх розподіл протягом зміни. У відповідності до добової динаміки працездатності встановлюють початок зміни не раніше 6-ї години ранку, закінчення не пізніше 24-ї години. Тривалість зміни – 8 годин (40 год. в тиждень). В залежності від умов праці тривалість може бути зменшена до 4-6 год. Тривалість нічних змін на 1 годину зменшується. Сумарна тривалість понадурочних робіт для кожного працівника не повинна перевищувати 120 годин в рік і 4 години протягом 2-х днів поспіль.

Мікропаузи – самовільно виникають короткі перерви між операціями та роботами, яки вимагають перебудови нервової системи при переході від однієї дії до іншої.

Регламентовані перерви на відпочинок включаються в робочий час при розрахунках норм праці. Сумарна тривалість регламентованих перерв на зміну визначається декількома методами. Рекомендується надавати протягом зміни не менше 10 хв. На відпочинок та 10 хв. На санітарно-гігієнічні дії. Кількість перерв визначається по кількості різких спадів на кривій працездатності. Частіші перерви меншої тривалості встановлюються для робіт з нервовою напругою та тих, що вимагають точних та координованих рухів, більш рідші та триваліші для робіт зі значним фізичним навантаженням. В НДІ праці розроблено 14 режимів праці і відпочинку.

Обідня перерва тривалістю від 0,5 год. до 1 год. не входить до зміни та передбачена для вживання їжі та відпочинку.

Тижневий режим праці і відпочинку передбачає порядок надання вихідних днів. Основний вид робочого тижня 5-ти денний з 2-ма вихідними. При виклику на роботу у вихідний день у зв’язку з виробничою необхідністю працівнику необхідно надати додатковий день для відпочинку протягом 2-х тижнів.

Графіки змінності визначають чергування змін, порядок і частоту переходу зі зміни в зміну (ранок-вечір-ніч).

Річний режим праці і відпочинку включає святкові дні і відпустки. Передбачено 10 святкових днів. Щорічна оплачувана відпустка згідно з законодавством складає не менше 24 робочих днів. Існують додаткові оплачувані відпустки, які надаються зайнятим в шкідливих умовах праці.

Ефективність відпочинку суттєво залежить від організації його проведення. Розрізняють активний і пасивний відпочинок. Активний передбачає або зміну діяльності, або відпочинок з фізичними навантаженнями – туризм, заняття спортом. Активний відпочинок рекомендується особам зайнятим розумовою працею з високим нервовим напруженням.

До активного відносяться виробнича гімнастика: вводна гімнастика, фізкультхвилинки, фізкультпаузи.

Пасивний відпочинок передбачає відновлення працездатності в умовах спокійного стану організму для працівників з фізичними навантаженнями. Він проводиться в спеціальних обладнаних місцях.

В період відпочинку можуть застосовуватись психологічні заходи для зняття втоми. Автогенне тренування (відбувається під керівництвом фахівця-психотерапевта в кімнатах психологічного розвантаження протягом 18-20 хвилин) та програми функціональної музики.